Рекомендації до обстеження дітей на ПМПК

При відборі дітей у дошкільні і шкільні заклади важливо відмежувати дітей з первинним і вторинним дефектами.

У процесі диференційованої діагностики дітей необхідно виходити із таких положень:

1. Обстеженню підлягають основні види пізнавальної діяльності дитини. До того ж перевіряються не лише розумові здібності дитини, а й даються завдання, які допомогли би виявити суттєві операції мислення, тобто аналіз і синтез, узагальнення та абстракція. Визначається чи уміє дитина відрізняти суттєві ознаки та властивості предметів від несуттєвих, знаходити подібність або відмінність, узагальнювати навколишні перемети за якою-небудь ознакою тощо.

2. Діагностичне обстеження повинне складатися із двох частин: констатуючої, тобто виявлення на якому рівні дитина може виконати ту чи іншу задачу, з метою виявлення характеру засвоєння нового матеріалу і приймає допомогу – чи сприяє вона подоланню труднощів та наскільки суттєво впливає на подальшу самостійну діяльність.

3. При оцінці рівня пізнавальних можливостей звертається увага на те, чи проявляє дитина інтерес до того, що робить, як ставиться до успіхів або невдач своєї діяльності, чи вміє подолати труднощі. Швидкий перехід з одного виду діяльності на інший, стереотипні і інертні дії, не пов’язані із завданням, відсутність аналізу власних невдач усе це є відрізняючими рисами розумово відсталої дитини.

4. Обстеження дитини рекомендується починати із завдань, відповідно до віку дитини, у разі необхідності спрощувати.

Обстеження дитини на ПМПК, крім дослідження мовлення, включає:

1. Рахункові операції.

2. Конструктивна діяльність.

3. Логічне мислення.

4. Стан слуху.

Водночас з обстеженням слуху, інтелекту виявляють особливості мовленнєвого розвитку дитини: рівень зв’язного мовлення, ступінь сформованості граматичної будови, характер лексичних помилок, а також проблеми у фонетико-фонематичному розвитку.

У дітей шкільного віку перевіряються навички засвоєння письма і читання.

Питання для самоконтролю

1. Що вивчає дефектологія?

2. Які галузі дефектології ви знаєте?

3. Порівняйте сутність понять «корекція» і «компенсація», «реабілітація» і «соціалізація».

4. Охарактеризуйте основні типи спеціальних закладів для дітей з порушеннями мовлення.

5. Охарактеризуйте основні задачі ПМПК, склад і організацію роботи.

6. Назвіть покази та протипокази при зарахуванні дітей у спеціальні (дошкільні) шкільні заклади, інклюзивне навчання.

Література

1. Виготський Л. С.Основні проблеми дефектології /
Л.С. Виготський // Спеціальнапсихологія. Тексти. – Ч. І. – Кам’янець-Подільський, 1999. – С. 4 –19.

2. Шипицина Л.М. Комплексноесопровождение детей дошкольного возраста. /Л.М. Шипицина, А.А. Хилько,
Ю.С. Галлямова и др. – СПб.:Речь, 2003. – 240 с.

3. Лебединский В.В.Классификация психического дизонтогенеза /В.В. Лебединский//Психология детей с отклонениями и нарушениями психическогоразвития. – СПб.: Питер, 2001. – С. 250–257.

4. Лебединский В.В.Общие закономерности психического дизонтогенеза / В.В. Лебединский // Психология детей с отклонениями и нарушениями психического развития. – СПб.: Питер, 2001. – С. 129–149.

5. Концепція розвитку інклюзивної освіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http: // zakon4. rada. gov. ua/laws/ show/ 462-2011

6. Никольская И.М. Психологическая защита у детей. / И.М. Никольская, Р.М. Грановская – Спб. : Речь, 2000.

7. Стребельова Е. А. Специальная дошкольная педагогика [уче. пособие] / Е. А. Стребелева, А. Л. Венгер, Е. А. Екжанова и др.; под ред. Е. А. Стребелевой. – М. : Издательский центр «Академия», 2002. – 312 с.

8. Синьов В.М. Психокорекційна педагогіка. Олігофренопедагогіка : Підруч. – Ч І. Загальні основи колекційної психопедагогіки (олігофренопедагогіки). – Вид. 2-е. – К. : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2017, – С. 3 – 48.

Тема 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІТЕЙ

З ВАДАМИ РОЗВИТКУ

Основні категорії дітей з порушеннями розвитку

1. Визначення дефініції «аномальна дитина».

2. Особливості розвитку дітей з аномаліями.

3. Чинники психічного розвитку дитини та параметри дизонтогенезу.

4. Параметри дизонтогенезу та його закономірності.

Визначення дефініції «аномальна дитина»

У психолого-педагогічній науці та практиці серед назв осіб (зокрема дітей) з порушеннями психофізичного розвитку використовувались такі терміни, як «дефективна дитина», «аномальна дитина», «дитина з вадами (чи порушеннями) розвитку». Нині в усьому світі ведеться пошук найгуманнішої термінології стосовно дітей, які мають порушення в розвитку. Це широко вживані, але досить невизначені терміни: «діти групи ризику» (atrisk), «діти з особливими освітніми потребами» (childrenwithspecialeducationalneeds), «діти, що погано адаптуються» (maladjustedchildren), «діти з обмеженими можливостями здоров'я». У сучасній літературі все більше використовується термін «діти з особливими освітніми потребами» (childrenwithspecialeducationalneeds). Найбільш усталеним на сьогодні у вітчизняній літературі та державних документах є поняття «діти з порушеннями психофізичного розвитку».

Як би не називалася дитина з порушеннями психофізичного розвитку, слід сказати, що в кожному терміні єдина суть: така дитина – це не менш розвинена, а своєрідно, інакше розвинена дитина. У зв'язку з цим видатний психолог Л.С. Виготський писав, що дефективна дитина – якісно відмінний своєрідний тип розвитку. Як з кисню та водню виникає не суміш газів, а вода, так само особистість дитини з розумовими вадами є щось якісно інше, ніж звичайна сума недорозвинених функцій та властивостей. Дитина, розвиток якої ускладнений дефектом, не є просто менш розвинена, ніж її нормальні однолітки, діти, а інакше розвинена [1]. Тобто коли використовують терміни «аномальна дитина», «дитина з вадами чи порушеннями розвитку», то це означає, що дитина має своєрідний розвиток.

Відповідно до порушення чи дефекту, що переважає, особи з порушеннями психофізичного розвитку поділяються на категорії, а їхні назви конкретизуються. У зв'язку з цим необхідно розглянути класифікацію порушень психофізичного розвитку.

Одна з перших класифікацій порушень розвитку, яка пов'язувалася з уявленням про локалізацію пошкодження у рефлекторній дузі за І.П. Сєченовим, була представлена у працях Л.С. Виготського. Він зазначав, що "будь-який дефект слід розглядати з огляду на його відношення до центральної нервової системи та психічного апарату дитини. У діяльності нервової системи розрізняють три окремі апарати, які виконують різні функції: сприймальний апарат (пов'язаний з органами чуття), робочий (пов'язаний з робочими органами тіла, м'язами, залозами) та центральна нервова система. Недоліки кожного з трьох апаратів по-різному впливають на розвиток дитини та її виховання. Відповідно до цього слід розрізняти три основні типи дефектів: пошкодження чи недостатність сприймальних органів (сліпота, глухота, сліпоглухота), пошкодження чи недостатність частин робочих органів (каліки) та недостатність чи пошкодження центральної нервової системи (розумова відсталість)[2].

Традиційно в дефектології вирізняють дітей з такими порушеннями психофізичного розвитку:

— з порушеннями аналізаторів;

— розумово відсталих дітей та із затримкою психічного розвитку;

— тяжкими порушеннями мовлення;

— порушеннями опорно-рухового апарату;

— комбінованим дефектом;

— викривленим розвитком.

Окрім того, виділяються також педагогічно запущені дітита з порушеннями емоційно-вольової сфери психіки.

Етіологія – це причини та сприятливі умови для виникнення порушень.

В.В. Лебединський усі порушення розвитку поділяє на шість видів дизонтогенезу (тобто порушення онтогенезу – розвитку людини упродовж життя):

1. Стійкий недорозвиток. Характеризується раннім пошкодженням, незрілістю мозкових структур. Прикладом стійкого недорозвитку є олігофренія.

2. Затриманий розвиток. Характеризується затриманим темпом розвитку пізнавальної та емоційно-вольової сфер. Приклад затриманого розвитку – затримка психічного розвитку (ЗПР), варіантами якої є: конституційна (гармонійний інфантилізм), соматогенна, психогенна, церебральна (церебрально-органічна).

3. Пошкоджений розвиток. Характеризується пошкодженням розвитку після 2 – 3 років. Прикладом пошкодженого розвитку є органічна деменція.

4. Дефіцитарний розвиток. Характеризується тяжкими порушеннями окремих аналізаторних систем: зору, слуху, мовлення, опорно-рухового апарату.

5. Викривлений розвиток. Спостерігається поєднання загального, затриманого, пошкодженого та прискореного розвитку окремих психічних функцій. Прикладом викривленого розвитку є дитячий аутизм.

6. Дисгармонійний розвиток. Характеризується диспропорційністю розвитку в емоційно-вольовій сфері. Прикладом дисгармонійного розвитку є психопатія, патологічне формування особистості.

Усі ці види дизонтогенезу поділяються на три основні групи дизонтогенезу:

I група – відхилення за типом ретардації (затриманий розвиток) та дисфункції дозрівання. Цю групу становлять:

- загальний стійкий недорозвиток (розумова відсталість);

- затриманий розвиток.

II група – відхилення за типом пошкодження. Цю групу становлять:

- пошкоджений розвиток (органічна деменція);

- дефіцитарний розвиток (тяжкі порушення аналізаторних систем: зору, слуху, опорно-рухового апарату, мовлення; розвиток в умовах хронічних соматичних захворювань);

IIIгрупа – відхилення за типом асинхронії з перевагою емоційно-вольових порушень. До неї належать:

- викривлений розвиток (ранній дитячий аутизм);

- дисгармонійний розвиток (психопатії).

Залежно від того, з якими порушеннями розвитку вивчається дитина, спеціальна психологія поділяється на відносно самостійні галузі спеціальної психології. Спеціальна психологія вивчає психіку дітей з різноманітними порушеннями, тобто різними видами дизонтогенезу. До того ж найбільш поширеними є поділ спеціальної психології на такі складові:

– психологія особи з порушенням інтелектуального розвитку.Сюди належать розумово відсталі діти, а також діти
із ЗПР;

– тифлопсихологія – психологія осіб з порушеннями зору;

– психологія осіб з мовленнєвими порушеннями;

– психологія осіб з порушеннями опорно-рухового апарату;

– психологія осіб з порушеннями емоційно-вольової сфери і соціальної поведінки.

Відповідно різні галузі спеціальної психології вивчають своєрідність психіки осіб з порушеннями психофізичного розвитку різних категорій.Своєрідність розвитку особи з порушеннями значною мірою визначається структурою його дефекту.

Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 937; Мы поможем в написании вашей работы!
Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 567 8 9 10 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!