II УПРАВЛІНСЬКІ ДІЇ УЧИТЕЛЯ-ФАЦИЛІАТОРА ПІД ЧАС НАДАННЯ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ
2.1. Навчально-виховний процес школи як цілісна розвиваюча система
Виховання є творчий процес, який не терпить шаблонів. Процес виховання – це співтворчість вихователя і дитини, в якому виявляються індивідуальності обох.
Е.Реріх
Проблема формування творчої особистості як школяра, так і вихователя залишається актуальною проблемою сучасної педагогічної теорії і практики. Це засвідчено Конституцією України, Законом України „Про освіту”, „Державною національною програмою „Освіта” (Україна ХХІ століття), державними програмами „Діти України”, „Вчитель”, Регіональними програмами „Обдаровані діти” та „Науково-технічного розвитку Донецької області до 2020 року”, концепціями підготовки учительських, виховательських кадрів. Хвилювала означена проблема і доктора педагогічних наук Бондарева Л.Я. Саме проблемі формування особистості вихователя в умовах університетської освіти (він очолював у Донецькому національному університеті кафедру педагогіки і психології) присвячена докторська дисертація педагога.
На його думку, діяльність вихователя сприяє реалізації державної політики у створенні інтелектуального, духовного потенціалу нації, розвитку вітчизняної науки, техніки, збереженні і примноженні культурної спадщини і у формуванні людини майбутнього.
В своїй роботі Бондарев Л.Я. опирався на досвід М.П.Блонського, С.І.Шацького, А.С.Макаренка, В.О.Сухомлинського, К.Д.Ушинського та інших учених. Також нами досліджені праці сучасних українських вчених педагогів В.М.Мадзігона, І.О.Зазюна, М.Д.Ярмаченка, Б.С.Кобзаря, О.М.Біляєва, О.Р.Мазуркевича, В.О.Козакова, С.У.Гончаренка, О.М.Алексюка, В.О.Онищука, С.В.Сухомлинської, С.Х.Вайнола і впроваджені в практичну роботу. Нами в дослідно-експериментальній роботі використано кращі надбання Бондарева Л.Я., що ґрунтуються на працях вище зазначених педагогів.
|
|
|
Стрижнева мета сучасної школи – навчити культури життєвого самовизначення, підтримати учня в його екзистенційних пошуках. Педагогічна підтримка – це процес спільного з дитиною визнання її власних інтересів, цілей, можливостей і шляхів подолання проблем, які заважають їй зберегти свою людську гідність.
Може, саме тому В.О.Сухомлинський розробляв питання теорії та методики виховання в шкільному та сімейному колективах, всебічного розвитку особистості учнів, педагогічної майстерності.
К.Ушинський розглядав виховання як цілеспрямований процес розумового, морального, естетичного і фізичного формування цілісної особистості.
„Якщо педагогіка хоче виховувати людину в усіх відношеннях, то вона повинна і знати її в усіх відношеннях”.
|
|
|
Макаренко А.С. надзвичайно великого значення надавав соціальному фактору виховання. Сучасна педагогіка – це та, котра повторює педагогіку всього нашого суспільства.
І далі: „Метод – інструмент дотику особистості” (Макаренко А.С.).
Термін „метод” означає спосіб, або шлях, якими досягається повний результат.
В педагогічній технології використовують такі методи дослідження:
а) спостереження;
б) бесіда;
в) анкета;
г) вивчення шкільної документації;
д) методи статистики;
е) педагогічний експеримент (природний, штучний).
Головним педагогічним принципом Г.С.Сковорода проголошував ідею „природного виховання”.
Психолог Л.В.Занков вважає, що дитину розвивати можна на підвищеному рівні мислення, маючи при цьому достовірну інформацію про позитивний стан здоров’я.
„Школа, – стверджував А.Маслоу, – повинна допомогти дитині заглянути в себе і визначити набір цінностей, які узгоджуються з її неповторною людською сутністю”.
Цілісний педагогічний процес (освіта, навчання, виховання, розвиток) у сучасній школі педагогіки знайшов нове трактування, яке називається педагогічною технологією формування особистості.
Завдання сучасної педагогічної технології:
|
|
|
а) виховувати інтелектуально розвинуту особистість (цінити людину за розум, її ділові та людські якості)
б) виховувати свідомих громадян незалежної України.
в) формувати творчу особистість для праці в майбутніх ринкових відносинах, з почуттям гідності, розуміння суті приватної та державної власності
г) виховувати почуття потреби для одержання високих професійних якостей у майбутньому, вміння при необхідності змінювати професію.
Технологія – слово грецького походження, яке в оригіналі означає знання про майстерність. „Адже роль класного керівника, вихователя розвивається, удосконалюється, – зазначає Л.Я.Бондарев, – в яких велике місце займають такі явища, як талант, мистецтво, творчість, натхнення, інтуїція”.
Погляди педагога були суголосні з виступами учених і учителів-практиків на міжвузівських наукових конференціях „Проблеми самореалізації особистості в педвузі і загальноосвітній школі” (Київ, 1990), „Проблеми підготовки вчителя в умовах перебудови середньої і вищої школи” (Київ, 1991), на Всеукраїнських наукових конференціях „Актуальні проблеми підготовки педагогічних кадрів до творчої професійної діяльності” (Київ, 1993), „Актуальні проблеми розвитку творчих можливостей учнів” (Київ, 1994), на міжнародній науково-практичній конференції „Творча особистість вчителя: проблеми теорії практики” (Київ, 1996), на регіональній конференції „Розвиток творчого потенціалу педагогів і школярів Донеччини” (Донецьк, 1999).
|
|
|
Отже, про виховний процес пишуть і говорять вже десятки століть. Єдності поглядів у визначенні процесу виховання немає. Виявити його специфіку можна лише у співставленні процесів становлення, формування та соціалізації особистості. Останнє передбачає процес засвоєння соціального досвіду, суспільних відносин, що продовжуються все життя і включають в себе як цілеспрямований вплив ззовні, так і самовиховання особистості.
„...Людина не може бути вихована безпосереднім впливом однієї особи, якими б якостями ця особа не володіла”, – вказував ще Ушинський К.Д.
Концепція соціалізації (А.Коуен та ін.) засновано на твердженні, що девіантної поведінки люди навчаються в процесі засвоєння культури певної групи, індивіди, соціалізація яких проходить у такому соціальному середовищі, де переважають та вважаються нормальними цінностями, що сприяють девіації, стають носіями девіантної поведінки.
Гельвецій говорив, що люди не народжуються, а стають тими, ким вони є, маючи на увазі величезну роль виховання в процесі становлення особистості
Автори теорії анемії С.Сімен, Р.К.Мертон вважають: якщо індивіди мають загальні цілі, але узаконені засобами для досягнення цих цілей доступні не всім повною мірою, або зовсім недосяжні для деяких соціальних груп, то в суспільстві слід очікувати високого рівня девіантної поведінки.
В кожній справі важливий початок. Починати роботу зі створення єдиної програми з виховної роботи, треба а виховання доброти, духовності, моралі, культури спілкування, любові до праці, із знайомства з витоками народної педагогіки. Але тут важливо врахувати і те, що перш за все учитель, наставник повинен до кінця проникнутися тими ідеями, яким вчить. Сам педагог повинен мати не тільки високий рівень інтелекту. Йому повинні бути притаманні і високі моральні якості, перенесення до постійного зростання, до експерименту, в сучасній школі конче потрібний вихователь з вузівською освітою, щомає ґрунтовну теоретичну і практичну підготовку, здатний внести у викладання свого предмета і впроцес вихованняметоди дослідницького характеру, – писав Л.Я.Бондарев.
Педагог наголошує на зростанні ролі виховуючого навчання, працює над удосконаленням термінів „вихователь”, „самовиховання”, „педагогічний центр”, які допомогли нам краще організувати роботу з наступності як у виховній, так і в навчальній роботі спеціалізованої гуманітарної школи.
Враховуючи, що виховання – процес комплексний, класні керівники працюють у відповідності з обраними пріоритетними напрямками виховної роботи, які залишаються незмінними при переході дітей з школи І ступеня в школу ІІ ступеня, з ІІ ступеня навчання і виховання в ІІІ ступінь.
 |
Такий підхіддо навчально-виховного процесу має рядбезсумнівних переваг:
а) формується усталена сфера наукових інтересів учнів із зазначеної проблеми;
б) чіткіше вимальовується їх життєві орієнтири;
в) створюються умови для проведення спільних заходів учнів І ступеня з ІІ-м, учнів ІІ ступеня з ІІІ-м;
г) сприяє кращому формуванню світогляду учнів введення в класах з пріоритетним напрямком виховної роботи відповідних навчальних проектів-факультативів, спецкурсів, курсів за вибором.
2.2. Пріоритетні аспекти управління становленням учнівської особистості у творчому освітньо-виховному середовищі шкіл гуманітарного напряму розвитку
Уміле управління формуванням креативних якостей лежить через творче інформаційне освітньо-виховне середовище, наприклад, дидактичного модуля „Українська література ХІХ ст.”. В ньому наглядно показано рівень вмінь учнів, сформованих вчителем, на вході і виході. „Матеріали до тематичної атестації з української мови” (8 кл.), що складаються творчою групою вчителів школи, теж демонструють творчий підхід учителів до організації навчально-виховного процесу. Підвищення рівня професійної майстерності учнями відбувається в різних видах діяльності, головне – щоб вона носила характер активної участі педагога. Проведений моніторинг переконав у бажанні педагогів підняти свій професійний рівень. Вони продемонстрували свою педагогічну майстерність у багатьох заходах, зокрема: засіданнях кафедр з тематикою: „Методика навчання волейболу. Форми і методи самостійної діяльності учнів”, „Моделювання уроків з використанням елементів критичного мислення”, „Мовна гра як засіб реалізації мовних умінь учнів”, в роботі Школи молодого учителя, на засіданнях творчих груп „Моніторинг компетентностей учнів”, „Організація самоосвітньої діяльності у процесі навчання”, „Вживання граматичних структур за комунікативною методикою” (для вчителів іноземних мов), „Новітні технології у викладанні образотворчого мистецтва”, в роботі практичних семінарів „Моніторинг математичних та мовленнєвих якостей освіти молодших школярів”, „Зміст і методика домашніх завдань з розвитку рухливих здібностей в учнів різновікових категорій”, „Популяризація педагогічних знань серед учителів району з проблеми формування ключових компетентностей учнів”, „Особливості навчання іноземної мови в контексті компетентнісно орієнтованого підходу”, в роботі опережаючого семінару „Впровадження компетентнісно орієнтованого підходу в навчально-виховний процес”, на консультаціях „Виховання учнів на сімейних традиціях. Моделювання уроку”, „Методика проведення позакласних заходів”, в педагогічній виставці „Нетрадиційні форми та методи організації уроку та позакласних заходів”, на засіданнях міжшкільного дискусійного клубу „Мистецтво як засіб активізації і розвитку творчих здібностей дітей”, „Застосування карток-завдань на уроках праці”, „Інтерактивні методи викладання географії: кейс-метод і метод Сократа”, „Моніторинг результативності уроків природознавства при систематичному використанні інтерактивного підходу до навчання молодших школярів”, „Стратегія інтерактивного навчання: груповий дослідницький метод, метод „перехресних груп”, „Застосування рухливих ігор на уроках фізичної культури в молодших класах”, „Моніторинг методичного забезпечення процесу формування ключових компетентностей учнів”, на практичних заняттях „Прийоми навчання рішення задач на уроках географії”, „Конструйовані матеріали та їх вибір (на уроках обслуговуючої праці)”, „Організація і проведення змагань „Старти надій”, „Крок до здоров’я”.
Звідси, управлінська інформація класифікується за різними параметрами, зокрема, за пріоритетними аспектами управління диференціацією і профілізацією навчання, національним, громадянським, інтелектуальним, екологічним, естетичним та іншими видами виховання учнів, гуманізацією, гуманітаризацією, демократизацією навчання і виховання школярів тощо.
Педагогічна рада є такою формою вияву педагогічної особистості, на якій досвід кожного учителя стає відкритим для колег. В такий спосіб відбувається процес розповсюдження кращого з роботи педагогів, застосування почутого спочатку на репродуктивному рівні, а потім удосконалення настільки, наскільки дозволяє рівень педагогічної майстерності.
До організації такої форми вияву педагогічної майстерності підходимо творчо, урізноманітнюючи їх, удосконалюючи. Це і багатоступенева педрада; дослідження у групах; педрада-аукціон; педрада-експлікація (процес, у результаті якого розкривається зміст); педрада-диспут; педрада – ділова гра; „Карусель”; „Акваріум”; „Діамант”; „Методичний день”; „Ток-шоу”; „Презентація проекту”; творча гра „Реклама”; мала педагогічна рада; усний журнал; творчий звіт; захист інновацій; лабораторія; семінар; семінар-практикум; конфереція; педагогічний ринг; банк ідей; „Мозкова атака”; „Вертушка”; педрада-практикум; педрада-дослідження; конференц-рада, а також можлива їх комбінація: педрада-диспут з елементами ділової гри, багатоступенева з дослідженням у групах тощо. Педрада виконує такі функції:
а) планово-практичну;
б) мотиваційно-цільову;
в) інформаційно-аналітичну;
г) діагностичну;
д) комунікаційну;
є) методичну.
Рекомендується для проведення такі педради, як:
1) педрада: „Банк ідей” – „Розвиток педагогічної майстерності вчителів”.
Форма проведення: у вигляді ділової гри з елементами експлікації (процесу, в результаті якого розкривається зміст).
Епіграф педради:
Педагогічна творчість – це здатність допомогти учневі пізнати внутрішній світ, перш за все розум.
В.Сухомлинський
Підготовка до педради:
1. Захист ідей і знахідок під девізом „Творчість учителя – основа поліпшення навчально-виховного процесу”;
2. Проблемний стіл „Творчість учителя та учнів на уроці”;
3. Творча гра „Реклама”;
4. Семінар „Інноваційні методи викладання предмета – один із чинників розвитку творчої особистості”;
5. Реалізація проектів „Інноваційна організація діяльності педагогів до творчого розвитку навчаючих”, „Проблема перспективності та наступності школи I та II ступеня”, „Шкільна родина”.
2) педрада-експлікація: "Активізація розумової діяльності учнів під час вивчення нового матеріалу".
Питання для обговорення на педраді:
- підготовка учнів до активного сприймання і засвоєння нового матеріалу;
- самостійна робота учнів на уроці;
- вимоги до розповіді вчителя;
- використання наочності, технічних засобів під час вивчення нового матеріалу.
3) педрада: „Майстер-клас” – з проблеми „Активізація пізнавальної діяльності учнів у процесі закріплення і перевірки знань”.
Питання для обговорення: на педраді:
- психологічні особливості активізації пізнавальної діяльності учнів;
- домашні роботи учнів;
- закріплення знань учнів на уроці;
- засоби активізації розумової діяльності учнів при перевірці знань;
- застосування творчих завданьяк засобів активізації пізнавальної діяльності учнів;
4) педрада: „Трибуна передового досвіду” за темою „Організація проблемного навчання на уроках”.
Питання для обговорення на педраді:
- ставлення до проблемних ситуацій;
- правила створення проблемних ситуацій;
- проблемна ситуація і задача;
- проблемні ситуації в навчанні.
5) педради: „Творчий звіт – «Система естетичного виховання учнів на уроках і в позаурочній роботі”.
Питання для обговорення:
- естетичне виховання на уроці;
- естетичне виховання в системі позакласної роботи;
- виховання естетики побуту;
- пізнання краси і виховання почуттів;
- естетичне сприймання і естетична творчість.
6) педрада: „Діамант” – „Система трудового виховання у школі та в родині”.
Теми для обговорення на педраді:
- праця як засіб виховання та розвитку;
- види трудової діяльності та педагогічні вимоги до них;
- трудове навчання в родині;
- трудове виховання в процесі навчання;
- трудове виховання в позакласній роботі;
- зв’язок методів трудового виховання з методами розумового, морального, естетичного та фізичного виховання.
7) педрада: „Методичний день” – „Сучасний урок. Проблеми, пошуки, знахідки, перспективи”.
Підготовка до зазначеної педради:
1. Засідання дискусійного клубу: „Як зробити сучасний урок джерелом радісної та натхненної праці учнів, школою самостійності та творчості?”
2. Круглий стіл „Проблеми розвитку особистості в сучасному суспільстві”.
3. Практикум з вивчення та застосування інтерактивних методів навчання.
4. Методична виставка.
5. Конкурс методичних розробок „Ярмарок фахових ідей”.
6. Творчі звіти вчителів.
7. Презентація кафедр.
8. Випуск методичних вісників.
9. Проведення тренінгових занять.
Форма проведення педради: багатоступенева із дослідженням у групах.
Девіз педради:
До хорошого уроку вчитель готується все життя...
В.Сухомлинський
Плакат із словами Ш.Амонашвілі:
„Урок! Ти живеш у моєму серці, в моїй голові. Я тебе обдумую, планую, проводжу!
Урок! Ти казковий метелик, якого необхідно добре розглянути.
Урок! Ти посланець майбутнього – мудрість, так як коли ти в класі, то наші думки розширюються, прискорюються, ти швидкісна дорога, єдино вірна, яка
веде кожного з нас до людяності, до своєї особистості.
Я, учитель, кланяюсь уроку, твоїй могутності, твоєму серцю, твоїй душі.
8) педрада: „Ділова гра” – „Актуальні питання наступності в організації та змісті дошкільної та початкової освіти”.
Форми проведення: методичний міст.
Епіграф педради:
Любіть дитинство, стимулюйте його ігри, його милий інстинкт. Хто із нас іноді не жалкував про той вік, коли на вустах вічно сміх, а на душі завжди мир!
Ж-Ж.Руссо
Підготовка до педради:
1) Рекламний стенд „Дискусійна трибуна педради”;
2) Педагогічний консиліум „Спадкоємність у навчанні між дошкільною та початковою ланкою”;
3) Круглий стіл: „Соціолінгвістика як розвиток культурологічної компетенції”;
4) Виставка зразків творчих наробок учителів „Зробимо урок цікавим (інтегрований дидактичний матеріал з розвитку мовленнєвої компетентності учнів)”;
5) „Шкільний ярмарок педагогічних ідей”.
Також широко практикуються такі форми проведення роботи з підвищення педагогічної майстерності, як: наради при директорові з тематики: „Шляхи підвищення ефективності уроку”.
Питання для обговорювання були обрані такі:
- урок як основна форма організації навчального процесу;
- основні вимоги до змісту сучасного уроку;
- принципи навчання та їх реалізація на уроці;
- методи і прийоми навчання, педагогічно доцільний відбір і поєднання їх з метою організації активної пізнавальної діяльності;
- організаційний аспект уроку, типи уроків та їхня структура;
- особливості проведення уроку в умовах кабінетної системи;
- система роботи педколективу з питань підвищення якості та ефективності уроку.
Нарада: „Удосконалення підготовки вчителя до уроку”.
Підготовка до наради:
1. Звіт завідувачів кафедр, керівників творчих груп про піднесення ефективності уроку.
2. Дискусія „Урок учора, сьогодні, завтра”.
3. Тиждень педагогічної майстерності „Учитель – майстер на уроці”.
4. Проведення панорами відкритих уроків;
5. Обмін досвідом;
6. Перегляд відеозапису фрагментів уроків;
7. „Шляпна дискусія”.
Нарада: „Педагогіка співробітництва – реальний шлях до ствердження демократії і гуманізму в шкільному житті”.
Питання для обговорення:
– як виникла педагогіка співробітництва;
– у чому педагогіка співробітництва протистоїть нашій традиційній педагогіці;
– що таке педагогіка співробітництва, який її основний зміст, програма;
– педагогіка співробітництва – вираження ідеології педагогічної науки і практики;
– педагогіка співробітництва – педагогіка стосунків на основі поваги до особистості кожного учня, його інтересів і запитів, визначення цінності особистості, її рівноправності й свободи у шкільному житті;
– педагогіка співробітництва – це співробітництво, яке об'єднує в єдиний колектив учителів, учнів і батьків, котрі творчо осмислюють шкільне життя;
– педагогіка співробітництва – це творче самоуправління дорослих та дітей;
Нарада: „Розвиток педагогічної майстерності в колективі вчителів навчального закладу освіти”.
Питання для обговорення:
- що таке педагогічна майстерність?;
- педагогічна "техніка" і педагогічна "технологія";
- педагогічне мистецтво і педагогічна майстерність;
Нарада: „Самоосвіта – основний шлях здобування психолого-педагогічних і наукових знань, одна із основ складових удосконалення майстерності вчителя”.
Питання для обговорення:
- Розвиток практичних педагогічних умінь.
- Спілкування з учнями як педагогічна проблема.
- Самовивчення особистості і складання програми самовиховання педагога.
- Засідання круглого столу „Розвиток креативного мислення учнів під час вивчення нового матеріалу”.
Можливі варіанти і інших педрад та нарад, зокрема: „Модульно-розвивальне навчання”, „Психологічні аспекти роботи з обдарованими дітьми”, „Диференціація навчального процесу”, „Наукове забезпечення переходу до рейтингової системи оцінювання навчальних досягнень учнів”, „Роль психологічної служби закладу освіти в умовах рейтингової системи оцінювання знань учнів”.
І.А.Зязюн на питання „Що таке талант?” – відповідає: „Талант – це щаслива комбінація багатьох творчих здібностей людини: спостережливість, вразливість, пам’ять (афективна), темперамент, фантазія, уява, внутрішній і зовнішній вплив,перевтілення, смак, розум відчуття внутрішнього і зовнішнього ритму та темпу, музичність, щиросердість, безпосередність, самовладання, винахідливість, сценічність тощо у поєднанні з творчою волею... Потрібні виразні дані, щоб втілювати набутки таланту: тобто гарний голос, виразні очі, обличчя, міміка, лінії тіла, пластика тощо. Достоєвський проголосив: „Краса врятує світ”. Я.Коменський говорив, що треба вважати нещасним той день або той час, в який ти не засвоїв нічого нового і нічого не додав до своєї освіти.
Підготовка до наради:
1) Проблемний стіл „Подолання інертності та консерватизму педагогічного
мислення, розвиток творчого потенціалу вчителя”.
Епіграф до заходу:
„Набагато складніше побачити проблему, ніж розв’язати її.
Для першого потрібна творча уява, а для другого – лише вміння”
Д.Бернал
2) Технологічна карта роботи над проблемними питаннями.
3) Майстер-класи з питання „Елементи нетрадиційності на уроках”.
Нарада „Творча реалізація психолого-педагогічних механізмів створення ситуації успіху в навчальній діяльності учнів, які слабо встигають, та мають відхилення в поведінці”. (Сумісна робота учителів, психолога, батьків).
Епіграф:
„Боги і діти живуть там, де їх хвалять”
Гомер
Підготовка:
1. Конференція „Образ школи нового типу на зламі століть: місія, цінності, перспектива”.
2. Психолого-педагогічний консиліум „Щоб надати своєму життю сенс, людина повинна поставити перед собою мету, яка перевершує його здібності (К.Ушинський).
3. Дискусійні гойдалки „Життя досягає своїх вершин у ті хвилини, коли всі його сили спрямовуються на здійснення поставленої перед ним мети” (Дж.Лондон).
4. Робота проблемних груп з проблеми „Адаптуюча педагогіка: робота з дітьми, схильними „до девіантної поведінки”.
5. Тренінгові вправи „Репрезентуй свого колегу”.
6. Дискусія „Навіть найвдаліша структура уроку не може бути усталеною. Урок – це педагогічний витвір, а вчитель є його творцем” (Н.Мурашко).
На ній будуть обговорюватися проблеми:
1. Культура усного та писемного мовлення як засіб виховання національної свідомості мовної особистості;
2. Диференціація та індивідуалізація навчання школярів;
3. Розвиток творчих здібностей учнів;
4. Вивчення гуманітарних дисциплін та інтеграція їх у предмети природничо-математичного циклу;
5. Організація самоосвітньої роботи в умовах моніторингу;
6. Особистісно орієнтований підхід в системі самоосвітньої діяльності;
7. Впровадження дистанційної освіти при вивченні екзистенціалізму на уроках гуманітарного циклу;
8. Використання елементів розвитку критичного мислення;
9. Діалог як основний аспект мовленнєвої компетенції учнів;
10. Підвищення інтересу учнів до вивчення рідної мови.
11. Прийоми розвитку інтелектуальнотворчого потенціалу учнів на уроках мови і літератури;
12. Формування комунікативних умінь через розвиток активного словникового запасу учнів;
13. Основні етапи роботи з текстом художнього твору;
14. Особистісно орієнтований напрямок;
15. Актуалізація пізнавальної діяльності учнів на уроках мови і літератури;
16. Організація педагогічного супроводу самоосвітньої компетентності учнів;
17. Система творчої роботи на уроках мови і літератури в класах з поглибленим вивченням предметів;
18. Елементи УНТ. Формування морально-соціальної зрілості учнів методами народної педагогіки;
19. Організація творчої діяльності учнів на уроках літератури;
20. Використання елементів інтерактивного навчання.
Можливі і такі форми удосконалення професійної майстерності, як: „Педагогічні вечорниці”, де в „гості” приходять з усім найкращим, що напрацьовано кожним учителем;
Психолого-педагогічний семінар на тему „Створення ситуації успіху”.
Епіграф до заходу:
„Допоможіть дитині домогтися успіху і лише тоді оцінюйте знання”
В.Сухомлинський
Засідання круглого столу „Організація ігрової діяльності учнів на уроках”;
Трибуна передового досвіду: „Творча діяльність вчителя як засіб формування міцності знань школярів при вивченні курсу за вибором „Основи виразного читання”; введення курсу за вибором „Основи виразного читання”, в основу якого покладено програму Міністерства освіти і наукиУкраїни „Культура мовлення”. При введенні до навчальних планів зазначеного курсу ставиться наступна мета:
1. Навчити учнів володіти мовою, адже слово завжди і всюди потрібно кожній людині.
2. Глибше вивчати тексти творів для розуміння змісту та психологічного навантаження, що дозволить вдосконалювати виразне читання учнів.
3. Під час читання творів звернути увагу на вміння учителя та учнів триматися, на повільне дихання, голос, ритм, дикцію при виконанні вправ.
4. Формувати уміння використовувати знання із синтаксису для виконання голосом пунктуаційних знаків.
Зацікавити учнів заняттям з виразного читання, прищеплюючи цим любов до літератури, театру, мистецтв в цілому.
Курс за вибором „Основи виразного читання” сприяє виконанню не тільки поставлених задач учнями, а й вивищенню педагогічної майстерності учителя, яка може бути виражена у створенні вже авторської програми з риторики. Зазначена програма має значно вищі завдання, ніж навчити виразному читанню різних за стилем текстів. Вона ставить за мету – формувати красномовство, уміння використовувати його для підсилення рівня аргументованості думки, її доказовості тощо.
Адже кожна людина, вийшовши зі школи, повинна вміти самостійно мислити, аргументувати свої думки, бути культурно освіченою. Все це можливо тільки завдяки читанню. Але просто читати – замало, треба вміти виразно читати, володіти красномовством, щоб поєднувати знання змісту прочитаного з грацією душі. Якщо людина буде володіти виразним читанням, мистецтвом ведення дискусії, то вона зможе без труднощів висловлювати будь-яку думку. А це означає, що люди, які оточують її, зрозуміють та оцінять критичність мислення, креативність, здібності.
Виразне читання не тільки допомагає зрозуміти головну думку поета чи письменника, але і змушує нас хвилюватися, сумувати, радіти разом із героями твору. Це збагачує людську душу та допомагає зрозуміти, що у житті є цінним. Як логічне продовження курсу „Основи виразного читання” є „Риторика”. Це факультатив за авторською програмою. Для вивчення рівня педагогічної майстерності, крім відвідування уроків і позакласних заходів, ведуться: „Методична карта учителя”. Такі форми роботи дають можливість краще простежити за зростанням творчої майстерності учителя, про що можуть свідчити результати анкетного опитування:
– підняли свій професійний рівень за період (вказується час) через планову курсову підготовку (кількість членів педагогічного колективу), через позачергове прослуховування курсів підвищення кваліфікації, за різними аспектами:
– з методики викладання суміжної до основного навантаження дисципліни: народознавства, українознавства, з ведення курсів за вибором, факультативів;
– з підвищення рівня ділового мовлення;
– з оволодіння термінологічною предметного технікою в класах з поглибленим вивченням предметів;
– з підвищення рівня мовленнєвої компетентності учителів різних дисциплін, що працюють у класах з різними мовами викладання: російською і українською;
– з технології складання скоректованих і авторських програм;
– через участь у конкурсі „Учитель року”, як форму позачергової атестації;
– через участь у різних творчих конкурсах Міжнародного рівня, Всеукраїнського рівня, Регіонального;
– через участь в авторських семінарах з подальшим одержанням сертифікатів слухачів, „Майстер-клас”;
– через одержання другої освіти;
– через розширення учителем знань з методики ведення занять в групі продовженого дня.
Велику роль у навчальному процесі займає інтерактивне навчання, яке підносить такий аспект спілкування, який характеризується стратегією партнерства, співробітництва різних рівнів: вчитель – група; вчитель – учень; учень – група; учень – учень; емоційним піднесенням діалогу з урахуванням пізнавальних, вольових та соціальних мотивів під час проведення навчальних занять, що в свою чергу служить стимулом посиленої учнівської діяльності, своєрідним зовнішнім поштовхом прояву себе як самостверджуючої особистості, що має суспільну вагомість. Моделювання уроків із застосуванням інтерактивних технологій на засіданнях педагогічної майстерні „Ваша величність урок…”, „Методичний орієнтир”, „Мистецтво управління”. Бо саме когнітивно-креативна природа процесу змін зумовлює особливості моделювання інноваційних педагогічних систем, оновленню змісту освіти. Тематична перевірна „Педагогічна підтримка учнів з початковим рівнем навчальних досягнень” переконує: тільки від педагогічної майстерності, від досвіду учителів, психологічного настрою всього навчально-виховного процесу залежить формування сталих позитивних мотивів у здобутті знань, умінь, і навичок – так званих ЗУНів, виникнення інтелектуального інтересу у ЗУНі – Зірковому Університеті Навчання. До цього і прагнемо, створюючи творче освітньо-виховне середовище у навчальному закладі.
Література:
1. Бокань В. Культурологія: навч. посібник. – К.: МАУП, 2000.
2.3. Управлінські дії розвитку особистості у творчому освітньо-виховному середовищі
Інноваційний тип освіти передбачає розвиток здатності людини до пошуку нових знань, творення, оволодіння рефлексією за механізмом постійних роздумів над своїми діями, вчинками. Вихід із кризових ситуацій можна здійснити перед усім через формування нової освітньої парадигми, в центрі якої – духовність і творча сутність людської діяльності. А як головне завдання освіти розуміється не лише пізнання законів природи і суспільства, а й особистісно-діяльнісне оволодіння гуманістичною методологією творчого перетворення світу і гуманізації відносин “людина – природа – суспільство”. Важливою домінантною інноваційної освіти є збереження і розвиток творчого потенціалу людини.
У зв’язку з вищесказаним, слід зупинитися на управлінських діях становлення особистості, які можуть бути представлені у вигляді технологічного, відбитого в табл.2.1.
Під технологією (від гр. – мистецтво, майстерність, уміння) розуміється сукупність методів обробки, виготовлення, зміни стану, властивостей, форми вихідного матеріалу, що здійснюються в процесі виробництва продукції. Технологічний процес – це завжди усталена послідовність операції із використанням необхідних засобів (матеріалів, інструментів) і дотримання певних умов, особою (особами), що буде (будуть) здійснювати діагностування рівнів функціонування творчого освітньо-виховного простору. Щоб ця робота проходила на високому рівні вірогідності результату, слід враховувати всі можливі складові управління і удосконалення навчально-виховного процесу (табл.2.2).
Трансформація терміну – від “технології навчання” до “технології освіти”, а потім до “педагогічної технології” йде у відповідності змін його змісту і охоплює такі періоди: середина 40-х рр. введення плану аудіовізуальної освіти в університеті штату Індіана (США), 1976р. (Автор Л.К.Гарсон; середина 50–60-х рр.) 1954 р. – ідея програмного навчання, автор Б.Ф.Сканер; 70-і рр. (1979р. – асоціація педагогічних комунікацій і технологій США після довгих дискусій теоретично опублікувало визначення терміну “педагогічна технологія”. 80-і рр. і до сьогодення демонструють розмаїтість підходів до характеристики сутності педагогічної технології, що розглядаються як: системний метод – Г.С.Гончаренко, І.Прокопенко, В.Євдокимов, дидактична система – О.Я.Савченко, діяльність – В.Сластьонін, порядок, логічність, послідовність – М.В.Кларін, конструювання,
Таблиця 2.1
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 318; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!