Охарактеризуйте місце і значення позанавчальної діяльності студента
Одна з головних вимог сучасної вищої освіти – поєднання навчального процесу з позанавчальною діяльністю студентів. Тому позанавчальна робота є дуже важливим етапом в житті студентів – представників майбутньої еліти, яка через кілька років визначатиме вигляд та напрямки розвитку суспільства.
Позанавчальна діяльність є складовою такого елемента, як виховання в єдиній структурній діаді - навчально-виховному процесі у ВНЗ.
За своїм характером і спрямованістю позанавчальна діяльність близька, але не тотожна виховній роботі. Позанавчальна діяльність, в основному, спрямована на рішення виховних задач у специфічних формах недидактичними методами. Виховна ж робота являє собою більш широке поняття, і її задачі можуть бути реалізовані як у ході навчального процесу, так і поза ним. Будь-яка форма навчальної роботи у ВНЗ - лекція, семінар, практичне заняття - несуть у собі певний виховний потенціал.
Позанавчальна діяльність у ВНЗ може розглядатися як триєдність взаємозалежних компонентів: позанавчальної діяльності студентів, позанавчальної роботи викладачів зі студентами, системи управління позанавчальною діяльністю [2, с. 52].
Позанавчальна діяльність являє собою єдиний конгломерат різних діяльностей, де в якості системоутворюючого критерію виступає просторове відношення до навчального процесу – вони усі знаходяться поза ним.
|
|
|
Позанавчальна діяльність є найбільш діючим інструментом педагогічного впливу на процеси соціалізації в силу її високої технологічності при організації, управлінні і контролі. Цим пояснюється розмаїтість напрямків, форм і методів виховної роботи у вищих навчальних закладах.
Позанавчальна діяльність найбільш ефективно може бути реалізована складовою частиною особистісно-орієнтованого виховного процесу, що здійснюється в сфері вільного часу студентів, забезпечує формування духовних, загальнокультурних, громадянських і професійних якостей особистості студента. У сучасному вищому навчальному закладі позанавчальна робота є невід'ємною частиною способу життя студентів, об'єктом професійних знань викладачів, найважливішою складовою "якості ВНЗ" і умовою успішної соціалізації студентства в процесі навчання. Її специфіка полягає в тому, що для студентів вона виступає як діяльність добровільна, здійснюється у вільний від навчання і задоволення насущних потреб час, а для навчального закладу – залишається функціональною, заданою зовнішніми обставинами: статутом, Законом про вищу освіту, вимогами Міністерства освіти і науки України.
У яких формах здійснюється професійне самовдосконалення майбутнього фахівця? Охарактерезуйте їх.
|
|
|
Самоосвіта - самостійний спосіб отримання знань в певній галузі науки, мистецтва, техніки, політичного життя, культури, ремесла.
Основним змістом самоосвіти є вдосконалення наявних у студента знань, формування умінь і навичок з метою досягнення бажаного рівня професійної компетенції.
Шляхи самоосвіти:
§ систематичне читання і звернення до авторитетних джерел ( на паперових, електронних носіях )
§ аналіз матеріалу джерел, перевірка їх в практиці
§ прослуховування лекцій, докладів в установах, до яких особа не залучена офіційно
§ використання порад фахівців заради підвищення власних знань чи майстерності
§ дослідницька діяльність після досягнення певного рівню освіти, експерименти, моделювання, праця помічником під керівництвом освіченого фахівця тощо.
Самовиховання— свідома діяльність людини, спрямована на вироблення в собі позитивних рис і подолання негативних.
Етапи самовиховання.
Перший етап - вироблення системи мотивів,спонукаючих до роботи над собою
Другий етап - безпосередня організаційна і практичнадіяльність, аналіз
Третій етап - систематична робота над собою і потреба вцій роботі.
|
|
|
Розкрийте сутність основних прийомів самовиховання і своє ставлення до них.
Прийоми самовиховання:
Самопереконання. Полягає в тому, що вихованцю пропонують у певній ситуації знайти аргументи і за їх допомогою переконати себе в тому, що він учинив правильно (неправильно).
Самонавіювання. Використовують за необхідності подолати в собі страх перед труднощами, невпевненість у власних силах, нерішучість.
Самоаналіз. Включає критичні роздуми над своєю поведінкою, окремими вчинками, уміння аналізувати й оцінювати їх.
Самопідбадьорювання. Ефективне, коли людина губиться в складних ситуаціях, зневірюється у власних силах.
Самозаохочення. Застосовують у випадках, коли після подолання труднощів складне завдання виконано.
Самопереключення. Реалізують не тільки подумки, а й у діях, які викликають позитивні емоції.
Самоконтроль.Полягає у систематичному фіксуванні (подумки або письмово) свого стану і поведінки для того, щоб попередити небажані прояви.
Самооцінка. Суть її зводиться до зважування у думках своїх можливостей. Сприяє розвитку вміння дивитися на себе збоку, виробляє об'єктивні критерії оцінювання власних учинків, допомагає подолати недоліки поведінки.
|
|
|
Самоосуд. Особливість його полягає в незадоволенні своїми діями, вчинками, поведінкою.
Самонаказ. Цей прийом втілює в собі яскраво виражені вольові аспекти. Полягає він у прийнятті особистістю твердого рішення ніколи не відступати від своїх принципів, завжди поводитися тільки належним чином.
Самозаборона.Реалізується через свідоме позбавлення себе чогось приємного. Її застосовують у тих випадках, коли не дотримано слова, не виконано обіцянки.
Самопримус. Допомагає в боротьбі з внутрішньою неорганізованістю, небажанням вчитися чи працювати, лінощами.
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 162; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!