ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ПЕДІАТРІЇ ТА ДИТЯЧОЇ ППЄНИ.МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Лекція №1.
ВСТУП. ПЕДІАТРІЯ ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНИЙ ПРЕДМЕТ.
План лекції:
Історія розвитку педіатрії та дитячої гігієни в Україні.
Предмет і завдання педіатрії та дитячої гігієни. Методи дослідження.
Значення вивчення педіатрії та дитячої гігієни для працівників дошкільних закладів.
Зв'язок педіатрії та дитячої гігієни з іншими науками.
Охорона материнства та дитинства в Україні.
Зміст лекції
ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ ПЕДІАТРІЇ ТА ДИТЯЧОЇ ГІГІЄНИ В УКРАЇНІ
Термін педіатрія походить від двох грецьких слів - pais, paidos - дитина та iatreia - лікувати, тобто лікувати дитину. Як наука педіатрія має набагато ширший зміст. Вона охоплює питання анатомії, фізіології, гігієни дитячого віку, вигодовування дітей, усі хвороби (внутрішні, інфекційні, спадкові та ін.) дитячого віку, а також їх профілактику. В деяких країнах паралельно з терміном педіатрія часто вживається термін педологія - вчення про дитину (ж. „Педіатрія і Педологія"—інтернаціональний журнал Австрійського міжнародного педіатричного товариства, Відень).
Дуже важливими в медицині є гігієнічні аспекти, які включають комплекс санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на збереження здоров'я людини, на оздоровлення умов життя її на Землі.
Гігієна стала символом здоров'я. Термін гігієна походить від грецького hygieinos (цілющий) - той, що зміцнює здоров'я. Згідно грецькою міфологією Гігієя (Hygieia)—це ім'я доньки Асклепія, бога медицини. Сьогодні гігієна — наука про збереження і зміцнення громадського здоров'я. Окремим її розділом є гігієна дітей та підлітків. Гігієна дітей та підлітків обґрунтовує і розробляє профілактичні заходи, спрямовані на збереження і зміцнення здоров'я дітей. Ця дисципліна вивчає вплив різних факторів навколишнього середовища, аналізує, оцінює та прогнозує їх дію на організм, що росте. На основі наукових даних розробляються гігієнічні нормативи, обґрунтовуються лікувально-профілактичні та оздоровчі заходи, спрямовані на зниження захворюваності, вдосконалення функціональних можливостей, збільшення працездатності та гармонійний розвиток дітей та підлітків.
|
|
|
Педіатрія і гігієна дітей та підлітків тісно пов'язані між собою, оскільки їх зміст відповідає діяльності лікаря, спрямованої на спостереження за здоровою та хворою дитиною, профілактику захворювань. Знання основ педіатрії та гігієни дітей і підлітків необхідні і в діяльності вихователів дошкільних закладів, педагогів шкіл. Адже саме вони мають справу зі здоровими дітьми і від рівня їх професійної підготовки буде залежати здоров'я дітей і підлітків. Тому педагогічні працівники повинні також знати деякі аспекти з історії розвитку цих дисциплін.
|
|
|
Медичне обслуговування дітей, безсумнівно, проводилося з найдавніших часів існування населення на планеті. Пильна увага приділялася цьому питанню за часів Київської Русі і Галицько- Волинського князівства, куди знання та досвід медичного обслуговування проникали з Греції та Риму, середньоазіатських, а згодом із західноєвропейських країн (Німеччини, Італії, Англії, Франції, Польщі).
У стародавніх рукописах Риму, Греції, Індії, Китаю, Єгипту, Вавілону, Ассирії, Ізраїлю, Узбекистану є досить чіткі поради щодо * догляду і вигодовування дітей, лікування дитячих хвороб.,
Перше у світі друковане видання з педіатрії вийшло у Падуї (Італія) у 1472 р. - „Книжка про хвороби дітей" Павла Бачеллярда. Вона використовувалася як посібник для підготовки лікарів і лікування, хоча на той час у жодному університеті ще не було педіатричних кафедр і клінік.
Перші форми організації медичного обслуговування дітей в Україні виникли ще в Київській Русі за князювання Володимира та Ярослава Мудрого. У цей час розпочали організовуватися перші притулки і шпиталі за взірцем візантійських і арабських часів середньовіччя. Це і притулки (ксенодохії) для хворих мандрівників, і будинки для сиріт і підкинутих дітей.
|
|
|
Виділення педіатрії в окрему науку розпочалося в XIX ст., коли вона відділяється від акушерства та терапії. Тільки з початком XX ст. вона стає обов'язковою дисципліною на медичних факультетах університетів.
Організацію медичних факультетів при університетах спочатку було здійснено в Петербурзі та Москві, а потім у Києві, Харкові та інших містах України.
Наукові досягнення педіатрії України особливо помітні в останні 35 років.
Багато зроблено в ділянці гігієни дітей і підлітків. Завданням медичних працівників було винайдення нових можливостей для проведення оздоровчих заходів.
Підготовка гігієнічних нормативів і санітарних правил та контроль за дотриманням і проведенням санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів здійснюється санітарно-епідеміологічною службою, яка є однією з основних служб охорони здоров'я. Вона забезпечує розробку, проведення та координацію санітарно-профілактичних і протиепідемічних заходів, спрямованих на охорону здоров'я населення від впливу шкідливих факторів навколишнього середовища, покращення санітарно-гігієнічних умов праці, побуту, навчання, санітарну охорону території. Основними установами санітарної служби є санітарно-епідемологічні станції. Це медичні установи, що здійснюють усі види санітарної і протиепідемічної діяльності в районах, містах і областях.
|
|
|
У самостійній державі України педіатрія та гігієна дітей і підлітків має всі можливості для свого подальшого розвитку. Цьому сприятимуть широке співробітництво із закордонними вченими та лікарями, обмін досвідом з медичного обслуговвання дитячого населення.
ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ПЕДІАТРІЇ ТА ДИТЯЧОЇ ППЄНИ.МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Педіатрія - наука про здорову і хвору дитину, про закономірності, розвиток, причини і механізми захворювань, методику їх діагностики та лікування.
Педіатрія охоплює фізіологію, гігієну, дієтологію, патологію та лікування дитини від народження і до настання статевої зрілості.
Особливу увагу сучасна педіатрія приділяє питанням профілактики захворювань, гігієні дітей і підлітків. Тому працівники дитячих дошкільних закладів, які мають справу зі здоровими дітьми, повинні знати основні положення одного із розділів гігієни дітей і підлітків - дитячу гігієну.
Дитяча гігієна вивчає вплив факторів навколишнього середовища на розвиток і стан здоров'я дітей раннього і дошкільного віку. При цьому розуміється не тільки матеріальне середовище, яке оточує дитину, але й умови виховання та навчання. Я к наука, дитяча гігієна розробляє заходи, спрямовані на зміцнення здоров'я дітей, їх гармонійний розвиток і правильне виховання в дошкільному закладі.
Основна особливість дитячого організму полягає в тому, що він і це не досяг повної зрілості і знаходиться в процесі інтенсивного розвитку. На різних вікових етапах стан організму дитини різний, тому норми і рекомендації, які розробляє дитяча гігієна враховують особливості кожного вікового періоду і змінюються в зв'язку з ростом і розвитком дитини.
Уже з моменту появи дитини на світ вона потребує в гігієнічній організації навколишнього середовища. Причому на перших етапах її життя це завдання дитяча гігієна розділяє з педіатрією, яка також займається створенням необхідних умов для нормального розвитку дитини (догляд, вигодовування, фізичне виховання тощо).
Головна відмінність педіатрії від гігієни полягає в тому, що педіатрія, враховуючи фактори зовнішнього середовища, основну увагу і вплив спрямовує на конкретну дитину. Тоді як гігієна, враховуючи реакції окремих дітей на фактори середовища, діє на середовище, змінює його, виходячи з вікових особливостей і можливостей цілого дитячого колективу.
Одним із завдань педіатрії та дитячої гігієни є профілактика шхнорювань у дошкільних закладах. Щоб успішно здійснювати це завдання, необхідно добре знати причини виникнення захворювань у дітей, способи їх передачі, ознаки, за якими можна їх розпізнати.
Мета дитячої гігієни - створення найбільш сприятливих умов для взаємодії організму із середовищем шляхом гігієнічного нормування факторів оточуючого середовища та вироблення в організму здатності максимальної адаптації до різноманітних впливів.
Дитяча гігієна озброює працівників ДДЗ усіма необхідними нормативами і правилами, дотримання яких забезпечує успішне проведення навчально-виховної роботи.
У відповідності із завданнями, які ставляться перед педіатрією і дитячою гігієною, предметом їх вивчення є:
- анатомо-фізіологічні особливості дітей раннюю та дошкільного віку;
- здоров'я і фізичний розвиток;
- гігієна нервової системи й окремих органів; раціональний режим життя різних вікових груп (гігієнічна організація сну, прогулянок, ігор, занять і ін.); гігієна зору, дихання, травлення та інших органів і систем;
- фізичне виховання (організація ранкової гімнастики, фізкультурних занять, формування правильної постави, загарто-вування тощо);
- гігієнічні основи харчування як джерела здоров'я і нормального фізичного розвитку: розробка норм харчування, організація харчування в різних вікових групах, гігієнічні вимоги до продуктів харчування тощо;
- профілактика інфекційних хвороб;
- дитячий травматизм, перша допомога при нещасних випадках і травмах;
- гігієнічне виховання дітей, санітарна освіта батьків і персоналу;
- медичне обслуговування в дошкільному закладі;
- гігієна навколишнього середовища: природній і штучний мікроклімат, планування, будівництво й обладнання дошкільних закладів;
- гігієна предметів дитячого вжитку (іграшок, одягу, взуття, навчальних посібників, дидактичного матеріалу тощо).
Методи дослідження. Основним методом дослідження, який використовується в педіатрії та дитячій гігієні, є метод природного експерименту. Застосовуючи його, можна вивчати вплив як одного, так і цілого комплексу досліджуваних факторів зовнішнього середовища на організм дитини в конкретній життєвій ситуації і, спираючись на наукові дані, в подальшому правильно нормувати умови життя дітей.
Вивчення реакції організму у відповідь на досліджуваний фактор здійснюється за допомогою фізіологічних, біохімічних, клінічних та інших методик. Застосовується і порівняльний метод: при цьому вивчається або функція організму здорової та хворої дитини, або функціональна діяльність організму дитини в різні вікові періоди її життя.
Обробка отриманих даних здійснюється методом математичної статистики. Санітарно-статистичний метод широко використовуються педіатрією і дошкільною гігієною для вивчення динамічних зрушень у стані здоров'я та фізичного розвитку дітей, а також розробки стандартів.
Метод лабораторного експерименту застосовується в основному для уточнення і доповнення деяких даних, отриманих у природному і їїїенічному експерименті та клініці.
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 120; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!