Про судоустрій і статус суддів
Від 07.07.2010 №2453-VI
Цей Закон визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів.
Розділ V. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЛЕЖНОГО КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ СУДДІ
Глава 1. Національна школа суддів України
Стаття 81. Статус і структура Національної школи суддів України
1. Національна школа суддів України є державною установою зі спеціальним статусом, що забезпечує підготовку висококваліфікованих кадрів для судової системи та здійснює науково-дослідну діяльність. На Національну школу суддів України не поширюється законодавство про вищу освіту.
2. Національна школа суддів України утворюється при Вищій кваліфікаційній комісії суддів України і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону та статуту, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
3. Національну школу суддів України очолює ректор, який призначається на посаду Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. Проректори Національної школи суддів України призначаються на посади Вищою кваліфікаційною комісією суддів України за поданням ректора Національної школи суддів України.
|
|
|
4. Працівники Національної школи суддів України за умовами оплати праці прирівнюються до державних службовців.
5. Національна школа суддів України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, самостійний баланс і рахунки в органах Державного казначейства України та може мати регіональні відділення.
Стаття 82. Завдання Національної школи суддів України
1. Національна школа суддів України здійснює:
1) організацію спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді;
(пункт 1 статті 82 у редакції Закону України від 03.02.2011 р. N 2982-VI)
2) підготовку суддів:
яких призначено на посаду судді вперше;
яких обрано на посаду судді безстроково;
яких призначено на адміністративні посади в судах;
3) періодичне навчання суддів з метою підвищення рівня кваліфікації;
4) підготовку працівників апаратів судів;
5) проведення наукових досліджень з питань удосконалення судочинства;
6) вивчення міжнародного досвіду організації діяльності судів;
|
|
|
7) науково-методичне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради юстиції.
46. Підготовка кандидатів на посаду судді.
Стаття 69. Спеціальна підготовка кандидата на посаду судді
1. Спеціальна підготовка кандидата на посаду судді включає
теоретичну підготовку судді у спеціалізованому юридичному вищому
навчальному закладі четвертого рівня акредитації та практичну
підготовку в Національній школі суддів України.
2. Програма та порядок проходження спеціальної підготовки
кандидатами на посаду судді затверджуються Вищою кваліфікаційною
комісією суддів України за погодженням із спеціалізованими
юридичними вищими навчальними закладами четвертого рівня
акредитації та Національною школою суддів України.
3. Спеціальна підготовка проводиться протягом шести місяців
за рахунок коштів Державного бюджету України. На період
проходження кандидатом підготовки за ним зберігається основне
місце роботи, виплачується стипендія в розмірі не менше двох
третин від посадового окладу судді місцевого суду загальної
юрисдикції.
4. За результатами спеціальної підготовки кандидати отримують
відповідний документ встановленого зразка. Матеріали по
кандидатів, які успішно пройшли спеціальну підготовку,
направляються до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для
складання кваліфікаційного іспиту.
|
|
|
5. У разі порушення кандидатом на посаду судді порядку
проходження спеціальної підготовки, що призвело до його
відрахування, або в разі припинення кандидатом проходження такої
підготовки з власної ініціативи він повинен відшкодувати кошти,
витрачені на його підготовку.
Стаття 82. Завдання Національної школи суддів України
1. Національна школа суддів України здійснює:
1) практичну підготовку кандидатів на посаду судді;
2) підготовку суддів:
призначених на посаду судді вперше;
обраних на посаду судді безстроково;
призначених на адміністративні посади в судах;
3) періодичне навчання суддів з метою підвищення рівня
кваліфікації;
4) підготовку працівників апаратів судів;
5) проведення наукових досліджень з питань вдосконалення
судочинства;
47. Підготовка суддів, які призначені на посаду судді вперше, які обрані на посаду безстроково.
Стаття 66. Порядок призначення на посаду судді вперше
1. Призначення на посаду судді вперше здійснюється виключно в
порядку, визначеному цим Законом, і включає наступні стадії:
|
|
|
1) розміщення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України
на своєму веб-порталі оголошення про проведення відбору кандидатів
на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних
посад суддів та опублікування такого оголошення в газетах "Голос
Україна "і" Урядовий кур'єр ";
2) подання особами, які виявили бажання стати суддею, до
Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відповідної заяви та
документів, визначених цим Законом;
3) здійснення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України
на основі поданих кандидатами на посаду судді документів перевірки
Відповідно осіб вимогам, встановленим до кандидата на посаду
судді, і організація проведення по них спеціальної
перевірки в порядку, визначеному законом;
4) складання особами, які відповідають встановленим вимогам
до кандидата на посаду судді, іспиту перед Вищою кваліфікаційною
комісією суддів України на виявлення рівня загальних теоретичних
знань у галузі права;
5) направлення кандидатів, які успішно склали іспит і
пройшли необхідні перевірки, для проходження спеціальної
підготовки у спеціалізованому юридичному вищому навчальному
закладі четвертого рівня акредитації;
6) напрям Вищою кваліфікаційною комісією суддів України
кандидатів на посаду судді після успішного проходження ними
підготовки у спеціалізованому юридичному вищому навчальному
закладі четвертого рівня акредитації для проходження спеціальної
підготовки в Національній школі суддів України;
7) допуск кандидатів, які успішно пройшли спеціальну
підготовку, складання кваліфікаційного іспиту перед Вищою
кваліфікаційною комісією суддів України;
8) визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України
рейтингу кандидатів на посаду судді за результатами складання
кваліфікаційного іспиту, зарахування їх до резерву на заміщення
вакантних посад судді;
9) оголошення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у
При відкритті вакантних посад суддів конкурсу на заміщення таких
посад серед кандидатів, що знаходяться в резерві;
10) проведення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України,
виходячи з рейтингу кандидата відповідно до кількості наявних
вакантних посад судді відбору серед кандидатів, які взяли участь у
конкурсі, та внесення рекомендації Вищій раді юстиції про
призначення кандидата на посаду судді;
11) розгляд на засіданні Вищої ради юстиції відповідно до
рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України питання
про призначення кандидата на посаду судді та внесення в разі
прийняття позитивного рішення подання Президентові України про
призначення кандидата на посаду судді;
12) прийняття Президентом України рішення про призначення
кандидата на посаду судді.
Суддя, строк повноважень якого закінчився повинен за його заявою бути рекомендованим Вищою кваліфікаційною комісією для Обрання його ВРУ на посаду судді безстроково, якщо немає перешкод, які визначаються законом.
Призначення на пост суди безстроково виконується в такому порядку:
1. Кандидат звертається з письмовою заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів про рекомендацію його для обрання на посаду судді безстроково
2. Вища квітні ..... повідомляє про підготовку по кандидату на посаду судді безстроково на своєму офіційному веб-порталі та офіційних ЗМІ
3. Вища .... перевіряє відомості про кандидата, враховує показники розгляду кандидатом справ.
4. Вища .... приймає рішення про рекомендація або відмову в його рекомендація на обрання на цю посаду, а вразі рекомендації відправляє відповідне подання до ВРУ
5. ВРУ приймає рішення.
48. Підготовка суддів, призначених на адміністративні посади в судах.
Кандидатом на адміністративну посаду в адміністративному суді може бути суддя відповідного адміністративного суду, який звернувся до Ради суддів адміністративних судів України із заявою встановленого зразка і подав Раді необхідні документі. Перелік документів, що надаються до Ради суддів адміністративних судів України кандидатом, визначається рішенням Ради та цим Порядком .
Відповідно до статті 91 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища кваліфікаційна комісія суддів України веде облік даних про кількість адміністративних посад в адміністративних судах і негайно повідомляє Раду суддів адміністративних судів України, Вища рада юстиції про утворення вакантної посади голови суду, заступника голови суду.
Голова Ради суддів адміністративних судів України протягом двох днів після надходження даних про наявність вакансій адміністративних посад в адміністративних судах звертається до голови відповідного суду або особи, яка виконує його обов'язки за дорученням протягом десяти днів скликати збори суддів цього суду на яких обговорити кандидата (кандидатів) на вакантну адміністративну посаду та затвердити характеристику (характеристики) кандидата (кандидатів).
Голова суду в якому відкрита вакансія (або особа, яка виконує ці обов'язки) спільно з кандидатом (кандидатами) на адміністративну посаду протягом тижня готують необхідні документи для розгляду на засіданні Ради суддів адміністративних судів України.
Після надходження необхідних документів і матеріалів кандидата (кандидатів) до Ради суддів адміністративних судів України Голова або за його дорученням заступник голови чи секретар Ради перевіряють повноту, достовірність і правильність складання документів.
При необхідності Головою Ради проводиться співбесіда з кандидатом (кандидатами) на адміністративну посаду, вимагаються додаткові матеріали по кандидата (кандидатів). Головою Ради або за його дорученням одним з членів Ради може бути проведена додаткова перевірка цих матеріалів.
За результатами додаткового вивчення складається відповідний висновок.
Не пізніше ніж через десять днів після надходження матеріалів за кандидата (кандидатів) на адміністративну посаду та не раніше ніж через два тижні з дня відкриття вакансії на адміністративну посаду в адміністративному суді Голова Ради приймає рішення про винесення матеріалів на розгляд Ради і визначає дату засідання Ради суддів адміністративних судів України.
У разі необхідності проведення додаткового вивчення цей термін може бути збільшено Головою Ради суддів адміністративних судів України.
Кожному члену Ради суддів адміністративних судів України не пізніше ніж за сім днів до засідання направляються матеріали на кандидата (кандидатів) для ознайомлення та вивчення.
Рада суддів адміністративних судів України на засіданні розглядає питання про внесення подання Вищій раді юстиції про призначення судді на посаду голови, заступника голови суду з участю кандидата (кандидатів) на відповідну адміністративну посаду.
На засідання Ради запрошуються голови та судді адміністративних судів, які можуть об'єктивно характеризувати кандидата (кандидатів).
В ході обговорення члени Ради з'ясовують ділові та моральні якості кандидата (кандидатів) і за результатами приймається рішення про надання рекомендації на адміністративну посаду та внесення подання Вищій раді юстиції або про відмову в цьому.
Рада суддів адміністративних судів України протягом трьох днів з дати прийняття рішення про можливість призначення кандидата на відповідну адміністративну посаду вносить відповідне подання до Вищої ради юстиції.
У разі прийняття Радою суддів адміністративних судів України рішення про відмову кандидату у внесенні подання у Вищу раду юстиції щодо його призначення на адміністративну посаду, повинна бути запропонована інша кандидатура відповідно до вимог цього Порядку.
49. Навчання суддів з метою підвищення рівня кваліфікації.
1) самостійне навчання суддів місцевих і апеляційних судів. Цією формою підвищення кваліфікації охоплюються всі судді незалежно від займаних посад та стану роботи. Це найбільш результативна форма навчання, яка здійснюється в кожному суді.
Самостійне навчання здійснюється за планами, які складаються персонально суддею. Доцільно, щоб такі плани затверджувалися безпосередньо головою суду. Кожен суддя самостійно визначає тему для вивчення з урахуванням його професійних і службових інтересів.
2) Постійно діючі семінари є однією з форм підвищення кваліфікації суддів. Семінарські заняття проводяться з метою засвоєння методики розгляду судами конкретних кримінальних або цивільних справ, а також обміном досвідом роботи суддів, обговорення узагальнень і з інших питань. Тематика і склад учасників семінару визначається керівництвом апеляційного суду. Як правило, на семінарські заняття запрошуються судді місцевих судів, Апеляційного суду, а також вчені-юристи та інші провідні фахівці з різних галузей права.
3) проведення засідань круглого столу з конкретно визначеної тематики.
4) науково-практичні конференції. Науково-практичні конференції проводяться на рівні апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду України.
50. Юридична відповідальність суддів. Види юридичної відповідальності.
Стаття 83. Підстави дисциплінарної відповідальності судді
1. Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної
відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за такими
підстав:
1) істотні порушення норм процесуального права при здійсненні
правосуддя, пов'язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до
правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог
з розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності або
підвідомчості, необґрунтоване застосування заходів забезпечення позову;
2) невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги або
справи протягом строку, встановленого законом;
3) порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи,
зокрема порушення правил відводу (самовідводу);
4) систематичне або грубе одноразове порушення правил
суддівської етики, підриває авторитет правосуддя;
5) розголошення охоронюваної законом, у тому
числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, що стала відомою
судді при розгляді справи в закритому судовому засіданні;
6) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення
декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації),
вказівки в ній завідомо неправдивих відомостей.
2. Скасування або зміна судового рішення не тягне
дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його
прийняття, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок
умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до
службових обов'язків.
Стаття 84. Дисциплінарне провадження щодо судді
1. Дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом,
визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про
порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи
присяги судді.
2. Право на звернення зі скаргою (заявою) про поведінку
судді, яка може привести дисциплінарної відповідальності
судді, має кожен, кому відомі такі факти. Вища кваліфікаційна
комісія суддів України затверджує та розміщує на своєму офіційному
веб-порталі зразок скарги (заяви) щодо неналежної поведінки судді,
який може використовуватися для повідомлення Вищої кваліфікаційної
комісії суддів України відомостей про порушення суддею вимог щодо
його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.
3. Не допускається зловживання правом звернення до органу,
уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, у тому числі
ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав,
використання такого права як засобу тиску на суддю у зв'язку з
здійсненням ним правосуддя.
4. Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за
заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність
ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними
заявами і повідомленнями.
51. Служба дисциплінарних інспекторів.
Стаття 99. Служба дисциплінарних інспекторів
1. Дисциплінарні інспектори за дорученням члена Вищої
кваліфікаційної комісії суддів України попередньо аналізують заяви
та повідомлення про неправомірні дії суддів з метою виявлення
підстав для відкриття дисциплінарних справ та здійснення
перевірок; готують проекти висновків про наявність підстав для
залучення суддів місцевих і апеляційних судів до дисциплінарної
відповідальності; виконують інші доручення члена Комісії в ході
дисциплінарного провадження відповідно до цього Закону.
52. Інститут народних засідателів і присяжних. Порядок формування, їх складу.
Стаття 57. Статус народного засідателя
1. Народним засідателем є громадянин України, який у
випадках, визначених процесуальним законом, вирішує справи у
складі суду разом із суддею, забезпечуючи згідно з Конституцією
Україна (254к/96-ВР) безпосередню участь народу у здійсненні
правосуддя.
2. Народні засідателі при розгляді та вирішенні справ
користуються повноваженнями судді. Народні засідателі виконують
обов'язки, визначені пунктами 1-5 частини четвертої статті 54
цього Закону.
Стаття 58. Список народних засідателів
1. До списку народних засідателів у кількості, зазначеній у
поданні голови суду, включаються громадяни, які постійно
проживають на території, на яку поширюється юрисдикція
відповідного суду, відповідають вимогам статті 59 цього Закону та
дали згоду бути народними засідателями.
2. Список народних засідателів затверджується рішенням
відповідної місцевої ради на чотири роки і переглядається у разі
необхідності, але не рідше ніж раз на два роки.
3. Список народних засідателів публікується в друкованих
засобах масової інформації відповідної місцевої ради.
Стаття 62. Гарантії прав народних засідателів
1. Народним засідателям за час виконання ними обов'язків у
суді виплачується винагорода в розмірі їх середньомісячного
заробітку чи пенсії, але не менше прожиткового мінімуму для
працездатної особи. Їм відшкодовуються витрати на проїзд і
наймання житла, а також виплачуються добові. Зазначені виплати
здійснюються територіальними управліннями Державної судової
адміністрації України за рахунок коштів Державного бюджету
Україна.
2. За народними засідателями і присяжними на час виконання
ними обов'язків у суді за місцем основної роботи зберігаються всі
гарантії та пільги, передбачені законом. Час виконання народним
засідателем чи присяжним обов'язків у суді зараховується до всіх
видів трудового стажу. Звільнення народного засідателя з роботи
або переведення на іншу роботу без його згоди при виконанні
ним обов'язків у суді не допускається.
3. На народних засідателів поширюються гарантії незалежності
і недоторканності суддів, встановлені законом, на час виконання
ними обов'язків по здійсненню правосуддя. На обґрунтовану
клопотанням народного засідателя заходи безпеки щодо нього можуть
вживатися і після закінчення виконання цих обов'язків.
53. Суддівське самоврядування. Організація, форми суддівського самоврядування та їх завдання.
Стаття 113. Завдання суддівського самоврядування
1. Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів в
Україна діє суддівське самоврядування - самостійне колективне
вирішення зазначених питань суддями.
2. Суддівське самоврядування є однією з гарантій забезпечення
самостійності судів і незалежності суддів. Діяльність органів
суддівського самоврядування має сприяти створенню належних
організаційних та інших умов для забезпечення нормальної
діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду,
забезпечувати захист суддів від втручання в їхню діяльність, а також
підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів.
3. До питань внутрішньої діяльності судів належать питання
організаційного забезпечення судів та діяльності суддів,
соціальний захист суддів та їх сімей, а також інші питання,
безпосередньо не пов'язані зі здійсненням правосуддя.
4. До завдань суддівського самоврядування належить вирішення
питань:
1) забезпечення організаційної єдності функціонування органів
судової влади;
2) зміцнення незалежності судів, суддів, захист від втручання
в їх діяльність;
3) участі у визначенні потреб кадрового, фінансового,
матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за
дотриманням встановлених нормативів такого забезпечення;
4) вирішення питань про призначення суддів на
адміністративні посади в судах у порядку, встановленому цим
Законом;
5) призначення суддів Конституційного Суду України;
6) призначення суддів до складу Вищої ради юстиції та Вищої
кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, встановленому
законом.
Стаття 114. Організаційні форми суддівського самоврядування
1. Організаційними формами суддівського самоврядування
збори суддів, ради суддів, конференції суддів, з'їзд суддів
Україна.
2. Суддівське самоврядування в Україні здійснюється через:
1) збори суддів місцевого суду, апеляційного суду, вищого
спеціалізованого суду, Верховного Суду України;
2) ради суддів відповідних судів;
3) конференції суддів відповідних судів;
4) Рада суддів України;
5) з'їзд суддів України.
3. Порядок здійснення суддівського самоврядування
визначається згідно з Конституцією України (254к/96-ВР) цим
Законом, іншими законами, а також регламентами і положеннями,
приймаються органами суддівського самоврядування згідно з цим
Законом.
54. Організаційне забезпечення діяльності судів.
Стаття 141. Система забезпечення функціонування
судової влади
1. В Україні діє єдина система забезпечення функціонування
судової влади - суди загальної юрисдикції та Конституційного Суду
України.
2. Судові органи, інші органи державної влади беруть участь в
організаційному забезпеченні діяльності судів у випадках і
порядку, передбачених цим та іншими законами.
3. Порядок організаційного забезпечення діяльності
Конституційний Суд України встановлюється цим Законом, Законом
Україна "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) та іншими
законами.
Стаття 142. Основи фінансування судів
1. Фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок
коштів Державного бюджету України.
Бюджетні призначення на утримання судів відносяться до захищених
статей видатків Державного бюджету України.
2. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету
Україна щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:
Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі
спеціалізовані суди - щодо фінансового забезпечення діяльності цих
органів;
Державна судова адміністрація України - щодо фінансового
забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції,
діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів
суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та
Державної судової адміністрації.
3. Витрати на утримання судів у Державному бюджеті України
визначаються окремим рядком щодо Конституційного Суду України,
Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, а також у
цілому по кожному виду і спеціалізацією по місцевих і
апеляційних судів.
Витрати кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів і
спеціалізації визначаються у Державному бюджеті України в окремому
програми.
4. Витрати на утримання судів у Державному бюджеті України не
можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.
5. Контроль за дотриманням вимог цього Закону щодо
фінансування судів здійснюється в порядку, встановленому законом.
6. Особливості підготовки і розгляду проекту закону про
Державний бюджет України в частині фінансування судів, інших
органів та установ судової системи визначаються законом
55. Державна судова адміністрація. Система її органів.
Стаття 145. Статус Державної судової адміністрації України
1. Державна судова адміністрація України здійснює
організаційне забезпечення діяльності органів судової влади в
межах повноважень, встановлених законом.
2. Державна судова адміністрація України підзвітна з'їзду
суддів України.
3. Територіальні управління Державної судової адміністрації
Україна утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах
Києві та Севастополі.
4. Посадові особи Державної судової адміністрації України, її
5. Державна судова адміністрація України є юридичною особою,
має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм
найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державного
казначейства України.
6. Положення про Державну судову адміністрацію України
затверджується Радою суддів України.
56. Повноваження державної судової адміністрації та системи її органів.
Стаття 146. Повноваження Державної судової
адміністрації України
1. Державна судова адміністрація України:
1) представляє суди у відносинах з Кабінетом Міністрів
Україна і Верховною Радою України при підготовці проекту
закону про Державний бюджет України на відповідний рік у межах
повноважень, визначених цим Законом;
2) забезпечує належні умови діяльності судів загальної
юрисдикції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України,
Національної школи суддів України та органів суддівського
самоврядування в межах повноважень, визначених цим Законом;
3) вивчає практику організації діяльності судів, розробляє і
вносить в установленому порядку пропозиції щодо її вдосконалення;
4) вивчає кадрові питання апарату судів, прогнозує потребу в
фахівцях, здійснює замовлення на підготовку відповідних
фахівців;
5) забезпечує необхідні умови для підвищення кваліфікації
працівників апарату судів, створює систему підвищення
кваліфікації;
6) організує роботу по веденню судової статистики,
діловодства та архіву; контролює стан діловодства в судах
загальної юрисдикції;
7) готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету
суден;
8) організовує комп'ютеризацію судів для здійснення
судочинства і діловодства, інформаційно-нормативного забезпечення
судової діяльності та забезпечення функціонування автоматизованої
системи документообігу в судах; забезпечує суди необхідними
технічними засобами фіксації судового процесу в межах коштів,
передбачених у Державному бюджеті України на фінансування
відповідних судів;
9) забезпечує функціонування автоматизованої системи
визначення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
10) забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових
рішень та Реєстру електронних адрес органів державної влади, їх
посадових і службових осіб;
11) взаємодіє з відповідними органами та установами, в тому
Серед інших держав, з метою вдосконалення організаційного
забезпечення діяльності судів;
12) організовує діяльність служби судових приставів;
13) затверджує положення про бібліотеку суду;
14) здійснює інші повноваження, визначені законом
57. Забезпечення судді.
Стаття 129. Суддівське винагороду
1. Суддівське винагороду регулюється цим Законом, Законом
Україна "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) і не може
визначатися іншими нормативно-правовими актами.
2. Суддівське винагорода складається з посадового окладу та
доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
3. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в
розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом,
вводиться поетапно:
з 1 січня 2011 - 6 мінімальних заробітних плат;
з 1 січня 2012 - 8 мінімальних заробітних плат;
з 1 січня 2013 - 10 мінімальних заробітних плат;
с1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат;
з 1 січня 2015 - 15 мінімальних заробітних плат.
4. Посадові оклади інших суддів встановлюються пропорційно
посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом:
1) судді апеляційного суду - 1,1;
2) судді вищого спеціалізованого суду - 1,2;
3) судді Верховного Суду України, судді Конституційного Суду
Україна - 1,3.
5. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у
розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків,
більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків,
більше 15 років - 40 відсотків, понад 20 років - 50 відсотків,
більше 25 років - 60 відсотків, понад 30 років - 70 відсотків,
більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Суддям Конституційного Суду України, які вперше призначені на
посаду судді, виплачується щомісячна доплата за вислугу років у
розмірі 5,5 відсотка за кожен рік роботи.
6. Суддям, які обіймають посади заступника голови суду,
секретаря судової палати, секретаря пленуму вищого
спеціалізованого суду, секретаря Пленуму Верховного Суду України
виплачується щомісячна доплата у розмірі 5 відсотків посадового
окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків
посадового окладу судді відповідного суду.
7. Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь
кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності у розмірі
відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного
суду.
8. Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка
передбачає доступ до державної таємниці, в розмірі залежно від
ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають
ступінь секретності "цілком таємно", - 10 відсотків посадового
окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають
ступінь секретності "таємно", - 5 відсотків посадового окладу
судді відповідного суду.
Стаття 130. Відпустка
1. Суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю
30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги
на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Суддям, які мають
стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана
відпустку тривалістю 15 календарних днів.
Стаття 131. Стаж роботи судді
1. У стаж роботи на посаді судді зараховується робота на
посади:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів
Україна, державного арбітра колишнього Державного арбітражу
Україна, арбітра відомчих арбітражів України;
2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії
суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому
арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його
складу.
2. До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України
право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується
також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за
спеціальності та стажу державної служби.
Стаття 132. Забезпечення житлових умов судді
1. Після призначення на посаду суддя Конституційного Суду
Україна, Верховного Суду України, вищого спеціалізованого суду,
апеляційного, місцевого суду, який потребує поліпшення житлових
умов, забезпечується службовим житлом за місцем знаходження суду.
Стаття 133. Забезпечення потреб судді,
пов'язаних з його діяльністю
1. Суддя забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету
Україна мантією та нагрудним знаком.
2. Суддя забезпечується окремим кабінетом, робочим місцем та
необхідними для роботи засобами.
Стаття 134. Державний захист суддів та членів їх сімей
1. Судді, члени їх сімей та їх майно перебувають під
особливим захистом держави. Органи внутрішніх справ зобов'язані
вживати необхідних заходів для забезпечення безпеки судді, членів
його сім'ї, збереження їх майна, якщо від судді надійде
відповідну заяву.
2. Вчинені у зв'язку із службовою діяльністю судді посягання
на його життя і здоров'я, знищення чи пошкодження його майна,
погроза вбивством, насильством чи пошкодженням майна судді, образа
чи наклеп на нього, а також посягання на життя і здоров'я близьких
родичів судді (батьків, дружини, чоловіка, дітей), погроза їм
вбивством, пошкодженням майна тягнуть за собою відповідальність,
встановлену законом.
3. Суддя має право на забезпечення засобами захисту, які йому
надаються органами внутрішніх справ.
Стаття 135. Соціальне страхування судді
1. Життя і здоров'я суддів підлягають обов'язковому
державному страхуванню за рахунок коштів Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України відповідно до Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання,
ХIV.
58. Історія зародження та етапи розвитку прокуратури.
Історично формування прокуратури, а з нею і визначення її функцій почалося в 16 столітті.
У 1578 році на сеймі Речі Посполитої було утворено Луцький трибунал - вищий суд України. У наступному, 1579, в Батурині було утворено Український трибунал, який складався з семи департаментів. Депутати департаментів щорічно обирали прокурора (інспектора), який спостерігав за порядком подання позову до суду.
Посада прокурора зберігалася в Україну і в 17 столітті. В Українському трибуналі разом з гетьманом і іншими вищими чинами засідав і прокурор.
У 1722 році Петро 1 заснував державний орган для нагляду за дотриманням законної діяльності центральних і місцевих органів державної влади. Царська імператорська прокуратура, куди входили і органи прокуратури України проіснувала до жовтня 1917 року.
Після жовтня 1917 року розпочався новий етап створення держави і національного самоврядування народу України, етап отримання суверенності. В УНР в грудні 1917 року була заснована Прокураторія, а вже наступного місяця Центральна рада прийняла Закон «Про створення прокурорського нагляду в Україну»
З моменту проголошення України суверенною і незалежною державою розпочався новий етап розвитку прокуратури. Після прийняття та введення в дію 1 грудня 1991 ЗУ «Про прокуратуру» та ряду інших нормативних актів створено правову базу організації та діяльності органів прокуратури незалежної України.
59. Місце прокуратури в механізмі держави.
Прокуратура не відноситься ні до однієї з гілок державної влади. У Конституції норми про прокуратуру розміщені в окремому 7 розділів, що також свідчить про це.
Завдання, які стоять перед органами прокуратури сформульовані у статті 4 ЗУ «Про прокуратуру».
Прокуратура України - самостійний централізований орган державної влади, що діє в системі правоохоронних органів держави та забезпечує захист від неправомірних посягань на суспільний і державний лад, права й свободи людини, а також основи демократичного устрою засобами та методами, які передбачено законом. Прокуратура не підпорядковується виконавчій або судовій владі, оскільки її діяльність є елементом системи стримувань і противаг між гілками влади, які формуються та утверджуються в державі після прийняття нової Конституції. "Фундаментальні гілки влади - законодавча, виконавча та судова, які уособлюють єдину державну владу та її поділ, зовсім не виключають можливості існування інших функціонально самостійних правових інститутів. їх наявність визначається реальними потребами побудови правової держави і державно-правового життя суспільства в даний конкретний період, необхідністю демократичних форм контролю гілок влади у випадках, коли їх діяльність не відповідає принципам і положенням Конституції". Проголосивши незалежність, Україна першою серед колишніх республік СРСР 5 листопада 1991 року прийняла Закон України "Про прокуратуру", який було введено в дію 1 грудня 1991 року. Саме цей день відзначають як День працівників прокуратури.
Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено:
- підтримання державного обвинувачення в суді;
- представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
- нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
- нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також під час застосування інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
У ст. 123 Конституції України передбачено, що організацію та порядок діяльності органів прокуратури визначає закон. Прийняття Верховною Радою Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру" дозволило зняти низку дискусійних питань щодо конституційності деяких норм закону. Зміни в законодавстві, пов'язані з судово-правовою реформою, рішення Конституційного Суду України, накази Генерального прокурора України деталізують компетенцію прокуратури, але без нової редакції Закону "Про прокуратуру" гальмується процес подальшого реформування органів прокуратури.
60. Поняття прокурорського нагляду в Україну. Завдання прокуратури в умовах засновання правової держави.
Прокурорський нагляд - форма діяльності прокуратури щодо забезпечення законності, що включає в себе нагляд:
• за виконанням законів;
• за дотриманням прав і свобод людини і громадянина.
Стаття 4. Завдання прокурорського нагляду за додержанням
законів
Діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне
утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має
своїм завданням захист від неправомірних посягань:
1) закріплених Конституцією України (254к/96-ВР)
незалежності республіки, суспільного та державного ладу,
політичної та економічної систем, прав національних груп і
територіальних утворень;
2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та
міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних,
особистих прав і свобод людини і громадянина;
3) основ демократичного устрою державної влади, правового
статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення.
Слід зауважити, що зарубіжний досвід організації та діяльності прокуратури свідчить про те, що у цьому питанні немає якихось чітко окреслених міжнародно-правових стандартів. Тут доречно навести таке положення Меморандуму про домовленість Генеральних прокурорів, представлених на зустрічі у Словаччині в грудні 1999 р.:
«Відмінності в організаційній структурі прокуратури, як і відмінності у повноваженнях прокуратури як органу по захисту закону, що базуються на традиціях і правовій культурі, мають свої причини і є важливими для досягнення завдань правової держави. Реальним завданням є не ліквідація цього органу, а його зміцнення...»
За намаганнями послабити прокуратуру, позбавити її деяких важливих функцій стояли і стоять зараз різні чинники. Це і амбіційні, егоїстичні спроби деяких політиків, передусім народних депутатів, поставити себе над законом, в особливі умови недосяжності щодо відповідальності за вчинені протиправні дії. З іншого боку, переслідується мета під фарисейськими гаслами негайної «демократизації» суспільства звести прокуратуру до рівня другорядної, мало на що здатної структури, щоб у подальшому розв'язати собі руки і беззастережно грабувати свій народ і державу.
Пристрасті навколо питання щодо статусу прокуратури, які давно перейшли з правової у політичну площину, негативно позначилися на діяльності прокуратури і сприяли тому, що в перші роки становлення і функціонування прокуратури незалежної України було допущено чимало концептуальних помилок щодо ролі та значення прокуратури у системі державних органів. Хибні погляди, в тому числі з боку деяких керівників Генеральної прокуратури, призвели до суттєвих упущень в організаційній, кадровій роботі, породили у працівників прокуратури невпевненість щодо майбутнього вищої наглядової інстанції, а відтак спад активності прокурорської діяльності, зниження її ефективності. Почав падати авторитет прокуратури у суспільстві.
Не сприяло належному виконанню органами прокуратури відповідальних і важливих для держави функцій те, що за останні 10 років прокуратуру України очолювали 5 керівників, тоді як конституційний строк Генерального прокурора України 5 років. Причому заміни відбувалися не тільки з об'єктивних причин.
Таким чином, призначеному у липні 1998 р. на посаду Генерального прокурора України Потебеньку М. О. у спадщину дісталася низка складних невирішених проблем, перш за все організаційного і кадрового характеру. Постало нагальне питання про необхідність суттєвого реформування органів прокуратури, пошук найбільш оптимального і єдино правильного підходу до такого реформування. При цьому потрібно було зберегти позитивні здобутки і досвід, набуті за попередні роки.
Ситуація ускладнювалася тим, що після прийняття нової Конституції України окремі політики та юристи, незважаючи на складнощі соціально-економічних процесів, що відбуваються у суспільстві, відсутність об'єктивних передумов для звуження наглядової діяльності прокуратури, знов активізували спроби послабити цей державний інститут. При цьому, головним чином з кон'юнктурних інтересів, пропонувалося ліквідувати прокуратуру як самостійний орган нагляду за додержанням законності.
61. Система і структура органів прокуратури.
Згідно ст.ст. 121-122 КУ і ст.6 ЗУ «Про прокуратуру» прокуратура України являє собою єдину централізовану систему органів, об'єднаних загальними завданнями, функціями, основними принципами організації та діяльності.
Стаття 13. Система органів прокуратури
Систему органів прокуратури становлять: Генеральна
прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим,
областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські,
районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також
військові прокуратури.
В Україні є:
24 прокуратури в областях;
856 районних, міжрайонних, міських, природоохоронних та прокуратур з нагляду за дотриманням законів в установах виконання покарань;
6 транспортних прокуратур на правах обласних;
45 транспортних прокуратур на правах районних;
39 військових прокуратур гарнізонів.
У прикордонних військах нагляд здійснює військова прокуратура прикордонного району, а в оборонній промисловості Київська міжобласна спеціалізована прокуратура і б підпорядкованих їй прокуратур.
Генеральна прокуратура - вища ланка системи. Під керівництвом Генерального прокурора вона визначає стратегію і тактику діяльності прокуратури, здійснює нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів юридичними та фізичними особами.
Прокуратура Автономної Республіки Крим, прокуратури областей і прирівняні до них, прокуратури міст Києва та Севастополя підпорядковуються Генеральному прокурору і керують нижчестоящими прокуратурами. Вони здійснюють нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів
органами, підприємствами, установами та організаціями відповідно Автономної Республіки Крим, обласного підпорядкування, об'єктів, на які поширюється їхня компетенція, міст Києва та Севастополя.
Міські, районні, міжрайонні та прирівняні до них прокуратури здійснюють нагляд за виконанням і правильним застосуванням законів відповідно міськими, районними органами, підприємствами, установами, організаціями.
До територіальних прокуратур цієї ланки належать міські, районні у містах і сільській місцевості, міжрайонні (двох районів чи району і міста).
Спеціалізовані (галузеві) прокуратури будуються на загальних принципах, перед ними стоять ті ж завдання, вони використовують такі ж повноваження з урахуванням специфіки об'єктів нагляду, як і територіальні прокуратури.
62. Територіальні прокуратури.
До територіальних прокуратур належать міські, районні у містах і сільській місцевості, міжрайонні (двох районів чи району і міста).
Стаття 16. Прокуратури Автономної Республіки Крим,
областей, районні і міські прокуратури
Прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва
і Севастополя, міські, районні, міжрайонні, районні в містах, а
також інші прокуратури очолюють відповідні прокурори.
Прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та
Севастополь та інші прокурори (на правах обласних)
1) призначають на посади і звільняють працівників, крім тих,
яких призначає Генеральний прокурор України;
2) за погодженням з Генеральним прокурором України вносять
зміни до встановлених штатів підлеглих їм прокуратур в межах
затвердженої чисельності і фонду заробітної плати.
У прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст
Києва та Севастополя та інших прокуратурах (на правах обласних)
утворюються колегії у складі прокурора (голова), його заступників,
інших керівних працівників. Персональний склад колегії
затверджується Генеральним прокурором України.
63. Спеціалізовані прокуратури.
Спеціалізовані (галузеві) прокуратури будуються на загальних принципах, перед ними стоять ті ж завдання, вони використовують такі ж повноваження з урахуванням специфіки об'єктів нагляду, як і територіальні прокуратури.
Транспортом утворені транспортні прокуратури, що діють на правах обласних, і підпорядковані їм з правами районних прокуратур. На них покладається нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів органами, підприємствами, установами, організаціями залізничного, повітряного, морського, річкового транспорту, рибопромислового флоту та інших об'єктів, органами внутрішніх справ на транспорті, а також розслідування злочинів, скоєних на транспорті.
Прокуратури з нагляду за дотриманням кримінально-виконавчого законодавства діє на правах міжрайонних з підпорядкуванням прокурорам областей. На них покладено нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів в установах виконання покарання, лікувально-трудових і виховно-трудових профілакторіях.
Природоохоронні прокуратури діють на правах міжрайонних з підпорядкуванням прокурорам областей. Вони здійснюють нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону природи органами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від їх відомчої приналежності, розслідують кримінальні справи про порушення природоохоронного законодавства, забезпечують підтримання державного обвинувачення в судах у цих справах, виконують інші функції.
Структура органів прокуратури з нагляду за дотриманням законів у Збройних Силах будується з урахуванням організації Збройних Сил України. Вона складається з Управління нагляду за додержанням законів у Збройних Силах та оборонної промисловості Генеральної прокуратури, військових прокуратур округів, флоту, гарнізонів Ці органи прокуратури здійснюють нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів у Збройних Силах, прикордонних військах, військах внутрішньої та конвойної охорони, цивільної оборони , військових формуваннях, створюваних Верховною Радою, військах стратегічного призначення, що дислокуються на території України.
Крім того, всі згадані органи прокуратури здійснюють нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів відповідними посадовими особами, а також громадянами.
64. Принципи організації і діяльності прокуратури.
Принципи прокурорського нагляду - це положення найбільш загального характеру, будь-яким чином характеризують прокурорський нагляд як соціальна правова явище.
1.Прінціп законності
а) вся діяльність прокуратури будується на законі і допустима лише у формах, передбачених законом.
б) діяльність повинна здійснюватися законними методами і протікати в законних формах.
2. Принцип єдності прокурорського нагляду.
Усі прокурори є представниками держави і єдиної системи прокурорських органів. Принцип єдностей дозволяє одну особу прокурорського нагляду замінити іншим.
Вся діяльність прокуратури регламентується єдиними нормативно-правовими актами.
3. Принцип централізації прокурорського нагляду.
Підпорядкування органів прокуратури ідеї тільки по вертикалі.
4.Прінціп незалежності.
Виявляється в особливому порядку призначення та звільнення з посади прокурорів. Огорожа прокуратури від впливу політичних партій.
65. Гарантії незалежності прокурорів, слідчих прокуратури при здійсненні повноважень.
Стаття 7. Гарантії незалежності прокуратури у здійсненні
повноважень
Втручання органів державної влади та органів місцевого
самоврядування, посадових осіб, засобів масової інформації,
суспільно-політичних організацій (рухів) та їх представників у
діяльність прокуратури з нагляду за додержанням законів або по
розслідування діянь, що містять ознаки злочину, забороняється
Вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури з метою
перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися
прийняття неправомірного рішення тягне за собою відповідальність,
передбачену законом.
Звернення представників влади, інших посадових осіб до
прокурора з приводу конкретних справ і матеріалів, що знаходяться
у провадженні прокуратури, не можуть містити будь-яких вказівок
або вимог щодо результатів їх вирішення.
Ніхто не має права без дозволу прокурора або слідчого
розголошувати дані перевірок і попереднього слідства до їх
закінчення.
Для забезпечення принципу незалежності прокурорів у здійсненні повноважень законодавством заборонено їм входити до складу комісій, комітетів та інших колегіальних органів, утворюваних місцевими радами або їх виконавчими органами. Сумісництво служби в органах прокуратури з роботою на підприємствах, в установах чи організаціях, а також з будь-яким підприємством не допускається, за винятком наукової і педагогічної діяльності.
66. Вимоги до кандидатів на посади прокурорів і слідчих.
Стаття 46. Вимоги до осіб, які призначаються на
посади прокурорів і слідчих
Прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України,
мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні
якості. Особи, які не мають досвіду практичної роботи по
спеціальності, проходять в органах прокуратури стажування строком
до одного року. Порядок стажування визначається Генеральним
прокурором України.
Особи, вперше призначені на посади помічників прокурорів,
прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокуратури, приймають
"Присягу працівника прокуратури". Текст присяги затверджується
Верховною Радою України. Процедура її прийняття визначається
Генеральним прокурором України.
На посади прокурорів Автономної Республіки Крим, областей,
міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів
призначаються особи не молодше 30 років, які мають стаж
роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше семи
років, на посади районних і міських прокурорів - не молодше
25 років з стажем роботи в органах прокуратури або судових
посадах не менше трьох років.
Прокурори і слідчі прокуратури підлягають атестації один раз
на п'ять років. Порядок атестації визначається Генеральним
прокурором України.
Сумісництво служби в органах прокуратури з роботою на
підприємствах, в установах чи організаціях, а також з будь-яким
підприємництвом не допускається, за винятком наукової і
педагогічної діяльності.
Не можуть бути прийняті на посаду прокурора або слідчого
прокуратури особи, які були засуджені за вчинення злочину, за
винятком реабілітованих.
67. Порядок призначення прокурорів на посади. Класні чини працівників прокуратури.
Положенням про класні чини працівників органів прокуратури України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 р. № 1795-XII «Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України», встановлені класні чини працівників органів прокуратури:
державний радник юстиції України
державний радник юстиції 1 класу
державний радник юстиції 2 класу
державний радник юстиції 3 класу
старший радник юстиції
радник юстиції
молодший радник юстиції
юрист 1 класу
юрист 2 класу
юрист 3 класу
молодший юрист
Відповідно до ст. 47 класні чини державного радника юстиції України, державного
радника юстиції 1, 2 і 3 класів присвоюються Президентом України,
інші класні чини присвоюються Генеральним прокурором України.
Призначення здійснюється за поданням старшого прокурора області генеральному прокурору.
68. Функції органів прокуратури (загальна характеристика).
Стаття 5. Функції прокуратури
Прокуратура України становить єдину систему, на яку
згідно Конституції України та цього Закону покладаються
наступні функції:
1) підтримання державного обвинувачення в суді;
2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у
випадках, визначених законом;
3) нагляд за додержанням законів органами, які здійснюють
оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень
у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів
примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи
громадян.
На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не
передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) та цим Законом.
69. Підтримання державного обвинувачення в суді.
Стаття 36. Підтримання державного обвинувачення в суді
Прокурор бере участь в судовому розгляді кримінальних справ
Залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки діяння.
Підтримуючи державне обвинувачення, прокурор бере участь у
дослідженні доказів, подає суду свої міркування щодо застосування
кримінального закону і міри покарання підсудному. При цьому
прокурор керується вимогами закону і об'єктивною оцінкою зібраних
у справі доказів.
У випадку, коли при розгляді справи прокурор дійде висновку, що
дані судового слідства не підтверджують обвинувачення підсудного,
він зобов'язаний відмовитися від обвинувачення.
Під час судового розгляду до закінчення судового слідства
прокурор вправі змінити пред'явлене особі обвинувачення.
70. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених законом.
Стаття 36-1. Представництво прокуратурою інтересів
громадянина або держави в суді
Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави
в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави
процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів
громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його
неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень
економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок
протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб,
вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Формами представництва є:
звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і
свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб,
коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними
правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;
участь у розгляді судами справ;
внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення або
заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами, заяви про
перегляд Верховним Судом України судового рішення.
З метою вирішення питання наявності підстав для внесення
апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судових
рішень Верховним Судом України, заяви про перегляд судового
рішення за нововиявленими обставинами у справі, розглянутій без
участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами
справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів,
знаходяться у справі.
Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в
судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в
будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому
процесуальним законом.
71. Прокурорський нагляд за дотриманням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.
Стаття 30. Нагляд за додержанням законів органами,
проводять оперативно-розшукову діяльність,
дізнання і досудове слідство
Прокурор вживає заходів до того, щоб органи дізнання і
попереднього слідства:
1) дотримувалися передбаченого законом порядку порушення
кримінальних справ, розслідування діянь, що містять ознаки
злочину, проведення оперативно-розшукових заходів, застосування
технічних засобів, припинення та закриття справ, а також
дотримувалися строків проведення слідства та утримання під вартою;
2) при розслідуванні злочинів неухильно виконували вимоги
закону про всебічне, повне і об'єктивне дослідження всіх обставин
справи, з'ясовували обставини, що викривають виправдовують
обвинуваченого, а також пом'якшують і обтяжують його
відповідальність;
3) виявляли причини вчинення злочинів і умови, що сприяють
цьому, вживали заходів до їх усунення.
Повноваження прокурора при здійсненні нагляду за
додержанням законів органами попереднього слідства і дізнання
визначаються кримінально-процесуальним законодавством.
Прокурор має право в необхідних випадках доручати керівникам
органів попереднього слідства, дізнання, внутрішніх справ,
національної безпеки проведення у підвідомчих їм підрозділах
перевірок з метою усунення порушень закону та забезпечення повного
розкриття діянь, що містять ознаки злочину.
72. Прокурорський нагляд за дотриманням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, що пов'язані з обмеженням особистої свободи громадян.
Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру,
пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян
Стаття 44. Предмет нагляду і повноваження прокурора
Предметом нагляду є дотримання законності під час перебування
осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення,
в установах виконання покарань, інших установах, що виконують
покарання або заходи примусового характеру, що призначаються
судом, дотримання встановленого кримінально-виконавчим
законодавством порядку та умов тримання або відбування покарання
особами в цих установах, їх прав і виконання ними своїх
обов'язків.
Прокурор, який здійснює нагляд, має право:
1) у будь-який час відвідувати місця тримання затриманих,
попереднього ув'язнення, установи, в яких засуджені відбувають
покарання, установи для примусового лікування і перевиховання,
опитувати осіб, що там знаходяться, знайомитися з документами, на
підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до
них застосовано заходи примусового характеру;
2) перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов
адміністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів,
опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності
законодавству, вимагати від посадових осіб пояснень з приводу
допущених порушень;
3) прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу,
незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього
ув'язнення, обмеження чи позбавлення волі або в установі для
виконання заходів примусового характеру
Стаття 45. Обов'язковість виконання постанов і вказівок прокурора
Постанови і вказівки прокурора щодо додержання встановлених
законодавством порядку і умов тримання затриманих, заарештованих,
засуджених до позбавлення волі та виконання інших покарань, а
також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, є
обов'язковими і підлягають негайному виконанню.
73. Міністерство Юстиції України. Структура, основні функції.
Міністерство юстиції є центральним органом виконавчої влади, який організовує виконання державної правової політики, керує дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за її розвиток і стан.
Правовою основою діяльності Мін'юсту України є Конституція України, закони України, акти Президента і Кабінету Міністрів України, а також Положення про нього. Міністерство в установленому порядку, в межах своїх повноважень, вирішує питання, що випливають з загальновизнаних норм міжнародного права та міжнародних договорів України.
Мін'юст приймає участь у реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина, розроблення проектів актів законодавства та його систематизації, забезпечує організаційну діяльність судів, розвитку правової інформації, формування у громадян правового світогляду.
У структуру Мін'юсту входять:
1. Міністр;
2. 1-й заступник Міністра.
3. Заступники Міністра.
4. Колегія.
5. Департамент правової політики:
6. Департамент проектування нормативних актів:
7. Управління правових послуг:
8. Судовий департамент:
9. Департамент міжнародного права та співробітництва:
10. Головна адміністрація:
Основні функції:
Затвердження актів парламенту,
нотаріальні функції,
контроль за судовою системою
, Ведення методико-аналітичної діяльності,
уявлення 6 суддів до КСУ
74. Управління міністерства юстиції в АРК, областях, містах Києві та Севастополі.
Управління юстиції обласних. Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, є місцевим органом Міністерства юстиції. Управління юстиції створюються Міністерством юстиції і йому підпорядковується, а також входять до складу обласних. Київської та Севастопольських міських державних адміністрацій за принципом подвійного підпорядкування. Управління юстиції в межах своєї компетенції здійснює функції та повноваження місцевої державної адміністрації в галузі забезпечення законності, прав і свобод громадян; у вдосконаленні правової роботи, на підприємствах, установах та організаціях; у здійсненні заходів щодо поліпшення організації юридичної допомоги населенню та його правового всеобучу; організаційного забезпечення діяльності судів.
Основними завданнями управління юстиції є:
1. Організаційне забезпечення діяльності міжрайонних (окружних), районних (міських) судів при суворому дотриманні принципу незалежності суддів і підпорядкування їх тільки законові;
2. Керівництво державним нотаріатом та відділами реєстрації актів цивільного стану;
3. Сприяння вдосконаленню правової роботи на державних підприємствах, установах, організаціях, місцевих органах державної виконавчої влади, органах місцевого і регіонального самоврядування;
4. Координація діяльності державних органів у питаннях юридичної освіти та методичне забезпечення правового всеобучу населення;
5. Організація роботи з кадрами в міжрайонних (окружних), районних (міських) судах та підвідомчих установах, підвищення їх кваліфікації;
6. Матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності судів відповідної території і підвідомчих установ.
75. Повноваження Міністерства юстиції та його органів.
Мін'юст України відповідно до покладених на нього завдань, здійснює такі повноваження:
1) забезпечує реалізацію державної правової політики, готує пропозиції щодо проведення в Україні правової реформи;
2) готує проекти концепцій напрямів розвитку законодавства та їх наукове обґрунтування з урахуванням світового досвіду;
3) розробляє проекти законів та інших нормативно-правових актів, що стосуються прав і свобод людини, відносин між громадянином і державною владою, конституційного ладу, повноважень і взаємовідносин органів державної влади, судоустрою та судочинства, цивільного і кримінального законодавства, або спільно з іншими органами державної влади бере участь у їх підготовці;
4) веде Єдиний державний реєстр нормативних актів, надає інформацію з бази даних цього реєстру;
5) здійснює легалізацію всеукраїнських об'єднань громадян та міжнародних громадських організацій
6) забезпечує роботу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату;
7) готує в межах своїх повноважень пропозиції з питань міжнародно-правових відносин та приєднання України до міжнародних договорів і конвенцій
76. Організація роботи Міністерства юстиції України.
Департамент конституційного та адміністративного права
Департамент цивільного законодавства та підприємництва
Департамент законодавства про правосуддя, правоохоронної діяльності та антикорупційної політики
Департамент державної реєстрації нормативних актів
Департамент державної виконавчої служби
Департамент у справах цивільного стану громадян
Департамент нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об'єднань
Департамент легалізації об'єднань громадян, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформагентств
Департамент фінансового законодавства
Департамент соціального, трудового та гуманітарного законодавства
Департамент міжнародного правового співробітництва
Департамент міжнародного приватного права та міжнародної правової допомоги
Департамент зв'язків з органами державної влади та інформаційно-аналітичної роботи
Департамент кадрової роботи та державної служби
Секретаріат Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини
Департамент представництва інтересів держави в судах України
Управління представництва інтересів держави в міжнародних та іноземних судах
Управління експертного забезпечення правосуддя
Управління законодавства з питань земельних відносин, агропромислового комплексу та охорони навколишнього середовища
Управління із забезпечення взаємодії з Державним департаментом України з питань виконання покарань
Управління розгляду звернень та прийому громадян
Управління систематизації законодавства та правової інформації
Управління координації правової роботи та правової освіти
Відділ прес-служби
Відділ режимно-секретної та мобілізаційної роботи
Контрольно-ревізійне управління
Фінансово-господарський департамент
Управління документального забезпечення
Управління організаційного забезпечення діяльності керівництва Міністерства
Відділ контролю
77. Органи внутрішніх справ у системі правоохоронних органів України.
Органи внутрішніх справ є невід'ємною частиною системи органів державного управління. При виконанні своїх функцій вони вступають в управлінські та інші відносини (внутрішні та зовнішні) з різними державними органами, громадськими об'єднаннями і окремими громадянами. Ці відносини можуть бути відносинами влади - підпорядкування, співробітництва, координації і узгодження.
Встановлена законодавством компетенція органів внутрішніх справ характеризується сукупністю покладених на них завдань і функцій, а також об'ємом конкретних правомочностей того чи іншого органу. Вона визначається загальними типовими і індивідуальними положеннями про те чи іншому органі внутрішніх справ, а також спеціальними законодавчими актами, що визначають обов'язки і права ряду органів, що функціонують в рамках системи МВС України. Так, компетенція міліції визначається Законом України «Про міліцію» компетенція та організаційні засади діяльності Державної автомобільної інспекції - Положенням про ДАІ, діяльність внутрішніх військ регламентується Законом України «Про внутрішні війська МВС України».
78. Система і структура органів внутрішніх справ.
Апарат МВС України складається з організаційно-структурних підрозділів, які залежно від завдань, призначення і виду функції є відповідно галузевими або функціональними. До галузевих відносяться Головні управління та управління, що реалізують основні функції (Головне управління кримінального розшуку, Головне управління державної служби боротьби з економічною злочинністю, Головне слідче управління та ін.) Функціональними є головні управління і управління, які здійснюють забезпечують функції (Головне управління кадрів, фінансово-економічне управління, управління охорони здоров'я та ін.) В цілому ж в структуру апарату МВС України входить:
1. Керівництво:
2. Апарат міністра;
3. Штаб (на правах головного управління);
4. Міліція по боротьбі з організованою злочинністю:
5. Кримінальна міліція:
6. Міліція громадської безпеки:
7. Укрбюро «Інтерполу» (на правах головного управління);
8. Головне слідче управління;
9. Відділ організації роботи дізнання в ОВС;
10. Головне управління кадрів;
11. Відділ міжнародних зв'язків;
12. Центр громадських зв'язків;
13. Управління державної пожежної охорони;
14. Державний департамент України з питань виконання покарань;
15. Головне управління внутрішніх військ;
16. Відділ військово-мобілізаційної роботи та ГО;
17. Другий спеціальний відділ;
18. Фінансово-економічне управління;
19. Контрольно-ревізійне управління;
20. Управління охорони здоров'я;
21. Відділ організації службового собаківництва;
22. Управління оперативного зв'язку;
23. Головне управління військового та матеріально-технічного забезпечення;
24. Господарське управління;
25. Управління капітального будівництва;
26. Інспекція технагляду та охорони праці;
27. Управління справами.
79. Основні напрями діяльності та повноваження органів внутрішніх справ.
Напрями:
• забезпечує державну політику боротьби зі злочинністю;
• визначає основні напрями діяльності підпорядкованих органів,
• підрозділів і установ, а також ефективні способи і методи виконання покладених на них завдань;
• організовує роботу ОВС по охороні громадського порядку на вулицях та інших громадських місцях, попередження та припинення адміністративних правопорушень;
• організовує здійснення ОВС профілактичних і оперативно-розшукових заходів щодо попередження, виявлення, припинення і розкриття злочинів, провадження дізнання та попереднього слідства;
• організовує та здійснює розшук громадян у випадках, передбачених законодавством та міжнародними договорами;
• організовує роботу ДАІ
• забезпечує здійснення державного пожежного нагляду
• забезпечує високу бойову і мобілізаційну готовність ОВС та внутрішніх військ, відповідно до закону бере участь в забезпеченні військового режиму чи надзвичайного стану в разі його введення на території Україні або в окремих місцевостях;
80. Органи досудового слідства і дізнання.
КПК
Стаття 101. Органи дізнання.
Органами дізнання є:
1) міліція;
1-1) податкова міліція - у справах про ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування), а також у справах про приховування валютної виручки;
2) органи безпеки у справах, віднесених законом до їх відання;
3) начальники органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та їх заступники з питань проведення дізнання - у справах про злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних Сил України та військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, працівники Збройних Сил України при виконанні службових обов'язків або в розташуванні військової частини, а командири (начальники) військових частин, з'єднань, начальники військових установ - у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв'язку з виконанням службових обов'язків або в розташуванні частини, з'єднання, установи або на військових об'єктах;
3-1) командири кораблів - у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв'язку з виконанням службових обов'язків під час походу за межами України;
4) митні органи - у справах про контрабанду;
5) начальники установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв - у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинених співробітниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені в розташуванні зазначених установ;
6) органи державного пожежного нагляду - у справах про пожежі і порушення протипожежних правил;
7) органи охорони державного кордону - у справах про порушення державного кордону;
8) капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні.
(В ред. 16.04.84, 20.03.85,17.06.92, 15.12.92, 05.02.98, 08.10.99, 15.05.2003, 20.01.2005, 17.11.2005)
Стаття 102. Органи досудового слідства.
Органами досудового слідства є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції і слідчі органів безпеки.
81. Міліція Україні, її основні завдання і принципи діяльності.
Стаття 1. Національна міліція України
Національна міліція України (далі Міліція - це система озброєних служб та підрозділів органів внутрішніх справ України, головним завданням яких є забезпечення громадського порядку, виявлення, припинення, попередження і розкриття злочинів та адміністративних правопорушень.
Міліція є складовою частиною міністерства внутрішніх Україна.
Стаття 2. Основні завдання міліції
Основними завданнями міліції є:
забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і
свобод, законних інтересів;
попередження правопорушень та їх припинення;
охорона і забезпечення громадського порядку;
виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;
забезпечення безпеки дорожнього руху;
захист власності від злочинних посягань;
виконання адміністративних стягнень;
участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам,
сприяння у межах своєї компетенції державним органам,
підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на
них законом обов'язків.
Стаття 3. Принципи діяльності міліції
Діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями та населенням.
Діяльність міліції є гласною. Вона інформує органи влади і
управління, трудові колективи, громадські організації, населення і
засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського
порядку та заходи щодо його зміцнення. За погодженням з міліцією
засоби масової інформації можуть акредитувати своїх журналістів
при її органах. Не підлягають розголошенню відомості,
становлять державну або службову таємницю.
У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних
партій, рухів та інших громадських об'єднань, які мають політичні
ціль. При виконанні службових обов'язків працівники міліції
незалежні від впливу будь-яких політичних, громадських об'єднань.
82. Обов'язки та права співробітників міліції.
Стаття 10. Основні обов'язки міліції
Міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана:
1) забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;
2) виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини,
вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних
заходів, передбачених чинним законодавством;
3) приймати і реєструвати заяви та повідомлення про злочини та
адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення;
4) здійснювати досудову підготовку матеріалів за протокольною
формою, провадити дізнання у межах, визначених
кримінально-процесуальним законодавством; (Пункт 4 статті 10 із
змінами, внесеними Законом N 2484-12 від 19.06.92}
5) припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати
провадження у справах про них;
6) виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню
правопорушень, заходи в межах своєї компетенції заходів до їх
усунення; брати участь у правовому вихованні населення;
7) проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних
вчинення злочинів, здійснювати адміністративний нагляд за особами,
щодо яких його встановлено, а також контроль за засудженими до
кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі;
8) виконувати в межах своєї компетенції кримінальні покарання
та адміністративні стягнення;
9) розшукувати осіб, які переховуються від органів дізнання,
слідства і суду, ухиляються від виконання кримінального покарання,
пропали безвісти, та інших осіб у випадках, передбачених
законодавством;
Стаття 11. Права міліції
Міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається
право:
1) вимагати від громадян і посадових осіб, які порушують
громадський порядок, припинення правопорушень та дій,
перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виносити на місці
усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні
порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати
передбачені цим Законом заходи примусу;
2) перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень
документи, що засвідчують їх особу, а також інші документи,
необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і
контроль за виконанням яких покладено на міліцію;
3) викликати громадян і службових осіб у справах про злочини
і в зв'язку з матеріалами, що знаходяться в її віданні, в
разі ухилення без поважних причин від явки за викликом піддавати
їх приводу у встановленому законом порядку;
4) виявляти і вести облік осіб, які підлягають
профілактичному впливу на підставі та в порядку, встановлених
законодавством, виносити їм офіційне застереження про
неприпустимість протиправної поведінки;
5) затримувати і тримати у спеціально відведених для цього
приміщеннях
6) проводити огляд осіб, зазначених у пункті 5 цієї статті,
речей, що знаходяться при них, транспортних засобів і вилучати
документи і предмети, які можуть бути речовими доказами або
використані на шкоду їх здоров'ю;
7) складати протоколи про адміністративні правопорушення,
провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і
документів, застосовувати інші передбачені законом заходи
забезпечення провадження в справах про адміністративні
правопорушення;
8) у випадках, передбачених Кодексом України про
адміністративні правопорушення, накладати адміністративні
стягнення або передавати матеріали про адміністративні
правопорушення на розгляд інших державних органів, товариських
судів, громадських об'єднань або трудових колективів;
9) проводити в порядку провадження дізнання і за дорученням
слідчих органів у кримінальних справах обшуки, вилучення, допити
та інші слідчі дії відповідно до кримінально-процесуального
законодавства;
10) здійснювати на підставах і в порядку, встановлених
законом, гласні та негласні оперативно-розшукові заходи, фото-,
кіно-, відеозйомку і звукозапис, прослуховування телефонних розмов з
метою розкриття злочинів;
83. Застосування міліцією заходів фізичного впливу, спеціальних заходів і вогнепальної зброї.
Має право застосовувати заходи фізичного впливу, використовувати спеціальні засоби і вогнепальну зброю. Усім цим діям має передувати попередження про їх використання, якщо дозволяють обставини.
Без попередження можуть бути застосовані, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції. Не можна застосовувати до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку, інвалідам, дітям, крім випадків організованого збройного нападу або опору. У разі необхідності застосування, ці заходи не повинні перевищувати необхідне виконання завдань міліціонера, зводити до мінімального впливу на здоров'я або життя правопорушника. При нанесенні ушкоджень - забезпечити допомогу в короткі терміни. Після використання негайно повідомить начальника або прокурора ..
Мають право застосовувати для припинення правопорушення. Направляти спец. підрозділу міліції для забезпечення проведення контролюючими органами перевірок суб'єктів господарської діяльності лише за рішенням судді або суду в рамках розслідування кримінальних справ. У тому числі шляхом демонстрації засобів загрози або зброї.
Мають право застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв'язування, сльозоточиві речовини, водомети, службових собак. Для захисту, для відбиття нападу на будівлі або транспортні засоби, для затримання і доставки в міліцію або інше відповідної установи. Застосування - крайній захід.
Розділ 3 ЗУ «Про міліцію»
84. Контроль і нагляд за діяльністю міліції.
Стаття 24. Контроль за діяльністю міліції
Контроль за діяльністю міліції здійснюють Кабінет Міністрів
Україна, Міністр внутрішніх справ України і в межах своєї
компетенції ради.
Місцеві ради, здійснюючи контроль за роботою міліції, не втручаються в її оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та
адміністративну діяльність.
Стаття 25. Нагляд за дотриманням законності в
діяльності міліції
Нагляд за дотриманням законності в діяльності міліції
здійснюють Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори.
85. Принципи, організаційні форми та види діяльності адвокатури.
Стаття 4. Принципи та організаційні форми діяльності адвокатури
Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності.
Адвокат має право займатися адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.
Адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об'єднань провадиться у Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Адвокатські об'єднання письмово повідомляють місцеві органи влади про свою реєстрацію, а адвокати - про одержання свідоцтва на право займатися адвокатською діяльністю.
Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації адвокатських об'єднань, структура, штати, функції, порядок витрачання коштів, права та обов'язки керівних органів, порядок їх обрання та інші питання, пов'язані з їх діяльності, регулюються статутом відповідного об'єднання.
Адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами. Адвокати та адвокатські об'єднання відкривають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках на території Україні, а у встановленому чинним законодавством порядку - і в іноземних банках, мають печатку і штамп зі своїм найменуванням.
86. Права і обов'язки адвоката.
Стаття 6. Професійні права адвоката
При здійсненні професійної діяльності адвокат має право:
представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань;
збирати відомості про факти, які можуть бути використані як
докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах
про адміністративні правопорушення, зокрема:
запитувати і отримувати документи або їх копії від
підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян - за
їх згоди;
знайомитися на підприємствах, в установах і організаціях
з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами,
за винятком тих, таємниця яких охороняється законом;
отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують
спеціальних знань, опитувати громадян
застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного
законодавства;
клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та
Відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані
відповіді на ці клопотання і скарги;
бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на
засіданнях колегіальних органів і давати пояснення по суті
клопотань і скарг;
виконувати інші дії, передбачені законодавством.
Стаття 7. Обов'язки адвоката
При здійсненні своїх професійних обов'язків адвокат
зобов'язаний неухильно дотримуватися вимог чинного законодавства,
використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і
законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права
використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої
прийняв доручення, та відмовитись від прийнятого на себе захисту
підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.
Адвокат не має права прийняти доручення про подання
юридичної допомоги у випадках, коли він у даній справі подає або
раніше надавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать
інтересам особи, яка звернулася з проханням про ведення справи, або
брав участь як слідчий, особа, яка провадила дізнання, прокурора,
суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст,
представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач,
свідок, перекладач, понятий, у випадках, якщо він є родичем особи,
провадить дізнання, слідчого, прокурора, будь-якого зі складу
суду, потерпілого, цивільного позивача
87. Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури, їх повноваження.
Стаття 13. Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії
адвокатури та їх повноваження
Для визначення рівня професійних знань осіб, які мають намір
займатися адвокатською діяльністю, вирішення питань про
дисциплінарної відповідальності адвокатів у Республіці Крим,
областях, містах Києві та Севастополі утворюються строком на 3
роки кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури. Ці комісії
утворюються у складі двох палат - атестаційної та дисциплінарної.
Формування кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури
та організаційне забезпечення їх діяльності покладається на Раду
Міністрів Республіки Крим, обласні та Київську і Севастопольську
міські Ради народних депутатів.
Атестаційна палата утворюється у складі 11 членів, до неї
входять 4 адвокати, 4 судді та по одному представнику від Ради
Міністрів Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській
міських Рад народних депутатів, управління юстиції Ради Міністрів
Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській
державної адміністрації, відділення Спілки адвокатів України.
Рішення про видачу свідоцтва про право на заняття
адвокатською діяльністю або про відмову у видачі свідоцтва
приймається відкритим голосуванням більшістю голосів від загального
кількості членів палати. Особа, яка не склала кваліфікаційні
іспити, має право складати їх повторно через рік.
Дисциплінарна палата утворюється у складі 9 членів, до неї
входять 5 адвокатів, 2 судді, по одному представнику від
управління юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласній,
Київської та Севастопольської міської державної адміністрації,
відділення Спілки адвокатів України. Рішення про залучення
адвоката до дисциплінарної відповідальності приймається відкритим
голосуванням двома третинами голосів від загального числа
членів палати.
У роботі кваліфікаційно-дисциплінарної комісії з правом
дорадчого голосу можуть брати участь вчені-юристи та народні
депутати.
Рішення про відмову у видачі свідоцтва про право на заняття
адвокатською діяльністю або на притягнення адвоката до
дисциплінарної відповідальності можуть бути оскаржені до Вищої
кваліфікаційної комісії адвокатури.
Порядок організації та діяльності
кваліфікаційно-дисциплінарної комісії визначається Положенням про
неї, яке затверджується Президентом України.
Стаття 14. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури
Вища кваліфікаційна комісія адвокатури розглядає скарги на
рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій. Вона має право
скасовувати або змінювати рішення кваліфікаційно-дисциплінарних
комісій.
Вища кваліфікаційна комісія адвокатури утворюється при
Кабінет Міністрів України. До складу Вищої кваліфікаційної
комісії адвокатури входять по одному представнику від кожної
кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Верховного Суду
Україна, Міністерства юстиції України, Спілки адвокатів України.
Порядок діяльності Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури
регулюється Положенням про неї, яке затверджується Президентом
Україна.
88. Поняття нотаріату. Права та обов'язки нотаріуса.
Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на
які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти,
що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії,
передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної
достовірності.
Стаття 4. Права нотаріуса
Нотаріус має право:
витребувати від підприємств, установ і організацій відомості
та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій;
отримувати плату за надання консультацій правового
характеру, не пов'язаних із вчинюваними нотаріальними діями, за
вчинення приватними нотаріусами нотаріальних дій, за надання
додаткових інформаційно-технічних послуг;
складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та
виписки з них, а також давати роз'яснення з питань вчинення
нотаріальних дій і консультації правового характеру. Чинним
законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права.
Стаття 5. Обов'язки нотаріуса
Нотаріус зобов'язаний:
здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього
Закону і принесеної присяги;
сприяння громадянам, підприємствам, установам і організаціям у
здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати
права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних
нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла
бути використана їм на шкоду;
зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з
вчиненням нотаріальних дій;
відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі його
невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.
вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно
до встановлених правил
дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та
архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження або знищення;
надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу
Міністерство юстиції України, Головного управління юстиції
Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим,
головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі
при здійсненні ними повноважень з контролю за організацією
діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального
діловодства;
постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках,
передбачених пунктом 3 частини першої статті 29-1 цього Закону,
проходити підвищення кваліфікації;
виконувати інші обов'язки, передбачені законом.
89. Система і структура, порядок формування, основні функції судових і прокурорських органів США, Франції і ФРН.
В США існують дві судові системи: федеральна система і судова система штатів. Обидві вони очолюються верховними судами відповідно федерації і кожного штату. Судова система США відповідно до закону про судоустрій 1789 р. складається з трьох ланок: Верховного суду США, апеляційних судів (їх 12) і окружних судів (94). Військові суди складають особливу ланку федеральної системи. Федеральні суди створюються за рішенням конгресу, їх судді призначаються президентом за згодою сенату і залишаються на посаді, поки поводяться бездоганно (тобто довічно).
Справи по першій інстанції із застосуванням федеральних законів розглядають окружні суди загальної юрисдикції (у кримінальних і цивільних справах). В округах існують також спеціальні суди: податкові, митні, претензійні за позовами до уряду США та ін Апеляційні суди розглядають скарги на рішення окружних судів, апеляційний процес проходить, як і процес по першій інстанції
Головну роль в судовій системі США відіграє Верховний суд США. Він складається з 9 членів, включаючи голову, які призначаються президентом США за згодою сенату. Верховний суд є першою інстанцією по справах, де стороною є дипломати іноземних держав або штат, але в основному він виступає як апеляційна інстанція з елементами касації
Суди штатів можуть розглядати справи як за законами штатів, так і за федеральними законами (за звичайними справах останньою інстанцією є верховний суд штату, з питань конституційності - Верховний суд США). Суди формуються по-різному: судді обираються населенням, призначаються мерами міст, муніципальними властями, головам? вищестоящих судів. Список присяжних засідателів зазвичай складається муніципальними органами з участю різних об'єднання громадян, а для розгляду конкретної справи присяжні визначаються жеребкуванням.
Генеральний прокурор США, який очолює Міністерство юстиції США як доданий йому апарат і федеральні органи прокуратури, виконує такі функції, які в інших країнах покладено на прокуратуру, міністерство внутрішніх справ, органи контррозвідки і кримінального розшуку, тюремні відомства. Сфера діяльності федеральної прокуратури в США тому набагато ширше звичайної для прокуратури сфери кримінального переслідування і державного обвинувачення і не збігається з традиційних для європейських міністерств юстиції сфер повноважень.
Федералізм США зумовив існування трьох самостійних ланок прокуратури: федерального, штатного та місцевого. Кожна ланка має свої особливості в організації, комплектуванні і компетенції і діє в межах своєї територіальної та предметної юрисдикції. Штат має право на основі власної конституції або відповідного законодавства встановлювати організацію і визначати обсяг повноважень прокуратури в штаті, а федеральна служба функціонує на основі законів, прийнятих Конгресом США. Ні Генеральний прокурор США, ні підлеглі йому федеральні органи не вповноважені керувати прокуратурами в штатах.
Прокуратура на федеральному рівні - строго централізована ієрархія равозастосовуючих органів виконавчої влади, представлена Генеральним прокурором США і Прокурорами США
У Німеччині функціонує розгалужена судова система, яка не має якогось одного вищого судового органу ні у федерації, ні в землях. Це спеціалізована судова система. Крім конституційної юстиції - Федерального конституційного суду і конституційних судів земель - діють ще п'ять гілок правосуддя: загальна, адміністративна, трудова, фінансова та соціальна юстиція. Кожна гілка судової влади має свій верховний орган (верховний суд), який називається по-різному: Федеральна судова
палата (очолює систему загальних судів), Федеральний адміністративний суд, Федеральний фінансовий суд, Федеральний суд з трудових справ, Федеральний суд по соціальних справах.
Кожна гілка судової влади (крім конституційної юстиції має кілька інстанцій: чотири інстанції у загальних судів (ділянці шиї суди як нижча ланка, декілька земельних судів. Вищий земельний суд та Федеральна судова палата), три - у решти видів судів (крім дільничних).
Прокуратура в Німеччині, як і у Франції, не становить окремої системи, а діє при судах, перебуваючи в загальному підпорядкуванні міністра юстиції. Прокурори розслідують найскладніші справи за допомогою поліцейських служб і пред'являють звинувачення. По кримінальних справах судовий розгляд завжди, в тому числі у справах приватного обвинувачення, які порушуються самими потерпілими, здійснюється за участю прокурора. Прокурори вправі в певних випадках брати участь і у розгляді цивільних справ.
90. Судоустрій Великобританії.
В Англії проведений розподіл - невідоме в Європі - на так зване високе правосуддя, здійснюване вищими судами, і нижче правосуддя, здійснюване великим числом нижчестоячих судів і квазіюридичних органів.
Високий суд складається з трьох відділень: королівської лави, канцлерського, у сімейних справах. Розподіл справ між цими відділеннями пов'язано лише з практичними міркуваннями, в принципі ж кожне відділення може розглядати будь-яку справу, що входить в компетенцію Високого суду. У рамках відділення королівської лави є Адміралтейський суд і Комерційний суд, в рамках канцлерського відділення - Патентний суд, але це означає лише наявність суддів, що спеціалізуються з цих питань, а також застосування спеціальної процедури при розгляді справ певної категорії. У складі Високого суду 80 суддів і лорд - головний суддя.
Суд Корони - це нове утворення, створене Актами про суд 1971 року. Він розглядає кримінальні справи. Його склад більш багатоликий. Залежно від виду злочину справу може розглядати або суддя Високого суду, або окружний суддя
Апеляційний суд - це друга інстанція в рамках Верховного суду. У його складі 23 судді, іменовані лорд-Джастіс і очолювані зберігачем судових архівів. Справи розглядає колегія у складі трьох суддів. Скарга відхиляється, якщо більшість з них не вважають за потрібне змінити рішення, на яке вона подана
Палата лордів. Рішення Апеляційного суду можуть бути оскаржені до Апеляційного комітету палати лордів. Таке оскарження носить винятковий характер: палата лордів винесла в 1990 році 50 рішень. Справи в палаті лордів розглядаються декількома, мінімум трьома, лордами. Можуть розглядати справи тільки лорд-канцлер - головуючий у палаті, 11 лордів, які спеціально для цього були обрані перами Англії (не за правом спадкування), і лорди, які раніше займали судові посади, перераховані в законі. Справи зазвичай розглядають 5, але не менше 3 лордів. Кожен окремо висловлює у справі свою думку, скарга відхиляється, якщо більшість не висловилося за її задоволення.
Судовий комітет Таємної ради. Палата лордів - це вища судова інстанція не тільки для Англії, але і для всього Сполученого Королівства. Крім того, судді палати лордів як такі або спільно з суддями заморських територій утворюють Судовий комітет Таємної ради. На такому рівні розглядаються скарги на рішення верховних судів британських заморських територій або держав - членів Співдружності, оскільки ці держави не виключають можливості такої скарги.
Нижчестоящі суди. Крім високих судів в Англії діють різноманітні нижчестоящі інстанції, які й розглядають переважну більшість справ.
Найважливіші низькі суди по цивільних справах - це суди графств.
Малозначні кримінальні злочини розглядаються магістратами - простими громадянами, на яких покладена роль мирових суддів.
91. Судоустрій Російської Федерації.
Правосуддя в Україні здійснюється тільки судами, заснованими відповідно до Конституції РФ і Федеральним Конституційним законом від 31.12.1996 № 1-ФКЗ "Про судову систему Російської Федерації" (в ред. Від 05.04.2005). Створення надзвичайних судів і судів, не передбачених законом, не допускається.
Судову систему Російської Федерації складають федеральні суди, конституційні (статутні) суди та мирові судді суб'єктів РФ.
До федеральних судів належать:
- Конституційний Суд РФ;
- Верховний Суд РФ, верховні суди республік, крайові і обласні суди, суди міст федерального значення, суди автономної області й автономних округів, районні суди, військові та спеціалізовані суди, складають систему федеральних судів загальної юрисдикції;
- Вищий Арбітражний Суд РФ, федеральні арбітражні суди округів (арбітражні касаційні суди), арбітражні апеляційні суди, арбітражні суди, суб'єктів Російської Федерації, що складають систему федеральних судів.
До судів суб'єктів РФ відносяться:
- Конституційні (статутні) суди;
- Світові судді.
На будівлях судів встановлюється Державний прапор Російської Федерації (може також встановлюватися прапор суб'єкта РФ) в залі судових засідань поміщаються державний прапор і, крім того, зображення Державного герба Російської Федерації. У залі судового засідання може поміщатися зображення герба суб'єкта РФ.
При здійсненні правосуддя судді засідають у мантіях або мають інший відмітний знак своєї посади.
Суди здійснюють судову владу самостійно, незалежно від чиєї б то не було волі, підкоряючись тільки Конституції РФ і закону.
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 293; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!