У СТАТИСТИЧНІЙ ПРАКТИЦІ УКРАЇНИ ВИЗНАЧАЮТЬСЯ І ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЛЯ ЦІЛЕЙ АНАЛІЗУ І РЕГУЛЮВАННЯ ЧОТИРИ ГРОШОВІ АГРЕГАТИ: М0, М1, М2, М3
ТЕМА 2. ГРОШОВИЙ ОБІГ І ГРОШОВА МАСА
1. Сутність та економічна основа грошового обороту
2. Модель грошового обороту. Грошові потоки та їх балансування
3. Структура грошового обороту за економічним змістом
та формою платіжних засобів
4. Маса грошей в обороті, грошові агрегати.
5. Швидкість обігу грошей
6. проблеми монетизації економіки України
7. Державне регулювання грошового обороту і місце в ньому фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики
1. Сутність та економічна основа грошового обороту
У ринковій економіці суспільне виробництво має товарну форму, що зумовлює двоякий вираз руху валового сукупного продукту — натурально-речовий та грошовий. У процесі відтворення рух вартості в цих двох виразах проявляється як два самостійні процеси — як рух продуктів і як рух грошей чи грошових доходів. Проте вони нерозривно пов’язані, у них спільна субстанція — вартість сукупного продукту. Гроші базуються на цій вартості, вона визначає реальну цінність маси грошей, що перебуває в обороті, незалежно від її номінальної величини. Водночас рух грошей обслуговує переміщення цієї вартості в процесі відтворення, окремі грошові операції суб’єктів економічних відносин спричинюють відповідне переміщення між ними реальної вартості, тобто мають реальний економічний зміст.
Процес суспільного відтворення відбувається безперервно, тому безперервним є і рух грошей, що його обслуговує. Взятий сам по собі цей ПРОЦЕС БЕЗПЕРЕРВНОГО РУХУ ГРОШЕЙ МІЖ СУБ’ЄКТАМИ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН У СУСПІЛЬНОМУ ВІДТВОРЕННІ ЯВЛЯЄ СОБОЮ ГРОШОВИЙ ОБОРОТ.
|
|
|
Грошовий оборот — явище макроекономічного порядку. Він обслуговує кругооборот усього сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного відтворення: у виробництві, розподілі, обміні і споживанні. Тому нерідко його називають сукупним грошовим оборотом.
ГРОШОВИЙ ОБОРОТЯК МАКРОЕКОНОМІЧНЕ ЯВИЩЕ СЛІД ВІДРІЗНЯТИ ВІД ОБОРОТУ ГРОШЕЙ У МЕЖАХ КРУГООБОРОТУ ОКРЕМОГО ІНДИВІДУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ, ТОБТО НА МІКРОРІВНІ.
В останньому випадку гроші є однією з функціональних форм капіталу, його складовою та елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. Чим більшою масою грошей володіє даний індивідуальний власник, тим він багатший, тим більші його можливості «заробити» прибуток чи дохід.
Зовсім іншу роль відіграють гроші в сукупному грошовому обороті. Тут вони функціонують виключно як гроші і не є функціональною формою капіталу.Тому їх масу в обороті не можна вважати частиною багатства країни, тобто її зростання не збільшує сукупного капіталу суспільства подібно до капіталу окремого індивіда.
|
|
|
Сукупний грошовий оборот і оборот грошей у межах індивідуального капіталу істотно відрізняються також механізмами формування грошової маси, необхідної для їх обслуговування.
Грошові кошти, необхідні для обслуговування кругообороту індивідуального капіталу, значною мірою вже є в розпорядженні відповідного власника, тобто це його власні кошти. Якщо ж їх недостатньо, то додаткові кошти мобілізуються на грошовому ринку.
Можливості грошового ринку не безмежні, і неминуче виникають потреби в поповненні обороту додатковою масою грошей. На відміну від кругообороту індивідуального капіталу, ці потреби можуть бути задоволені лише за рахунок додаткової емісії грошей.
СУКУПНИЙ ГРОШОВИЙ ОБОРОТ НЕ Є МЕХАНІЧНОЮ СУМОЮ ОБОРОТІВ ГРОШЕЙ У МЕЖАХ ІНДИВІДУАЛЬНИХ КАПІТАЛІВ, А ЯВЛЯЄ СОБОЮ САМОСТІЙНЕ ЕКОНОМІЧНЕ ЯВИЩЕ, БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПОВ’ЯЗАНЕ З ПРОЦЕСОМ СУСПІЛЬНОГО ВІДТВОРЕННЯ В ЦІЛОМУ. Це одне з найбільш широких, абстрактних і узагальнених явищ економічного життя суспільства.
СУБ’ЄКТАМИ ГРОШОВОГО ОБОРОТУ Є ВСІ ЮРИДИЧНІ ТА ФІЗИЧНІ ОСОБИ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У ВИРОБНИЦТВІ, РОЗПОДІЛІ, ОБМІНІ ТА СПОЖИВАННІ ВАЛОВОГО ВНУТРІШНЬОГО ПРОДУКТУ.
|
|
|
ЕКОНОМІЧНОЮ ОСНОВОЮ ГРОШОВОГО ОБОРОТУ Є ПРОЦЕС СУСПІЛЬНОГО ВІДТВОРЕННЯ. Надмірні затримки в русі грошей неминуче викликають гальмування товарних потоків, погіршення кон’юнктури ринків, посилення стагнації виробництва.
Внутрішня обумовленість грошового обороту процесом суспільного відтворення визначає його сутнісну єдність і безперервність, які можна назвати конституційними ознаками грошового обороту.
2. Модель грошового обороту. Грошові потоки та їх балансування
Для з’ясування закономірностей та особливостей руху грошей у процесі суспільного відтворення побудуємо умовну модель грошового обороту, скориставшись для цього методикою побудови моделі доходів та продуктів, широко відомої в іноземній літературі.
ДЛЯ СПРОЩЕННЯ ПОБУДОВИ МОДЕЛІ ГРОШОВОГО ОБОРОТУ ЗГРУПУЄМО ВСІ ЙОГО СУБ’ЄКТИ У ЧОТИРИ УКРУПНЕНІ ГРУПИ: ФІРМИ, СІМЕЙНІ ГОСПОДАРСТВА, УРЯД, ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ.
ДО ГРУПИ «ФІРМИ» ВІДНЕСЕНІ ВСІ ЮРИДИЧНІ І ФІЗИЧНІ ОСОБИ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У СТВОРЕННІ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ВАЛОВОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПРОДУКТУ.
ДО ГРУПИ «СІМЕЙНІ ГОСПОДАРСТВА» ВХОДЯТЬ УСІ СІМЕЙНІ ОДИНИЦІ, ЯКІ МАЮТЬ САМОСТІЙНІ ГРОШОВІ ДОХОДИ ТА ВИТРАТИ І ВЕДУТЬ СПІЛЬНИЙ СІМЕЙНИЙ БЮДЖЕТ. ДО ТАКОЇ ОДИНИЦІ МОЖЕ ВХОДИТИ ЯК ОДНА, ТАК І КІЛЬКА ОСІБ. ЦЯ ГРУПА ПРОТИСТОЇТЬ В ОБОРОТІ ГРУПІ «ФІРМИ», ЗАБЕЗПЕЧУЮЧИ ЇЇ РЕСУРСАМИ (РОБОЧОЮ СИЛОЮ, ЗАСОБАМИ ВИРОБНИЦТВА ТОЩО) І ФОРМУЮЧИ НА ЦІЙ ПІДСТАВІ ГРОШОВІ ДОХОДИ (НАЦІОНАЛЬНИЙ ДОХІД) ЯК ОСНОВНЕ ДЖЕРЕЛО ПЛАТОСПРОМОЖНОГО ПОПИТУ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ВИГОТОВЛЕНОЇ ФІРМАМИ ПРОДУКЦІЇ (НАЦІОНАЛЬНОГО ПРОДУКТУ).
|
|
|
ДО ГРУПИ «УРЯД» ВХОДЯТЬ ЮРИДИЧНІ ОСОБИ — ДЕРЖАВНІ УПРАВЛІНСЬКІ ТА ІНШІ СТРУКТУРИ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ РОЗПОДІЛ ТА ПЕРЕРОЗПОДІЛ НАЦІОНАЛЬНОГО ДОХОДУ ТА НАЦІОНАЛЬНОГО ПРОДУКТУ, ЗДІЙСНЮЮЧИ ВПЛИВ НА РЕАЛІЗАЦІЮ ТА СПОЖИВАННЯ ОСТАННЬОГО.
ДО ГРУПИ «ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ» ВХОДЯТЬ СУБ’ЄКТИ ГРОШОВОГО РИНКУ, ЯКІ, ВИСТУПАЮЧИ В РОЛІ ПОСЕРЕДНИКІВ, АКУМУЛЮЮТЬ НА ЦЬОМУ РИНКУ ВІЛЬНІ ГРОШОВІ КОШТИ І РОЗМІЩУЮТЬ ЇХ ВІД СВОГО ІМЕНІ І ЗА СВІЙ РАХУНОК (БАНКИ, СТРАХОВІ, ІНВЕСТИЦІЙНІ, ФІНАНСОВІ КОМПАНІЇ ТОЩО).
Оскільки більшість відносин між економічними суб’єктами здійснюється через ринки, в моделі виділено чотири види ринків:
РИНОК ПРОДУКТІВ, НА ЯКОМУ РЕАЛІЗУЄТЬСЯ СТВОРЕНИЙ ФІРМАМИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ;
РИНОК РЕСУРСІВ, НА ЯКОМУ ФІРМИ КУПУЮТЬ НЕОБХІДНІ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЦТВА РЕСУРСИ (РОБОЧУ СИЛУ, ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ, БУДІВЛІ ТОЩО);
ФІНАНСОВИЙІ РИНОК, НА ЯКОМУ РЕАЛІЗУЮТЬСЯ ВІЛЬНІ ГРОШОВІ КОШТИ;
СВІТОВИЙ РИНОК - ГРОШОВІ ПОТОКИ ПОВ’ЯЗУЮТЬ МІЖ СОБОЮ НЕ ТІЛЬКИ ВСІ ГРУПИ ЕКОНОМІЧНИХ СУБ’ЄКТІВ, А Й УСІ ВИДИ РИНКІВ, ЗАБЕЗПЕЧУЮЧИ ТИМ САМИМ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЄДИНОГО РИНКОВОГО ПРОСТОРУ КРАЇНИ.
З МЕТОЮ СПРОЩЕННЯ СХЕМИ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ ПРИ ПОБУДОВІ МОДЕЛІ ГРОШОВОГО ОБОРОТУ ЗРОБЛЕНО КІЛЬКА УМОВНИХ ПРИПУЩЕНЬ. Найістотнішими з них є:
1) В ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ ПАНУЄ ПРИВАТНА ВЛАСНІСТЬ, ТОМУ ВСІ ВИРОБНИЧІ РЕСУРСИ Є ВЛАСНІСТЮ СІМЕЙНИХ ГОСПОДАРСТВ, ЯКІ ПРОДАЮТЬ ЇХ ЧЕРЕЗ РИНОК РЕСУРСІВ ФІРМАМ;
2) З ТІЄЇ Ж ПРИЧИНИ САМІ ФІРМИ ПЕРЕБУВАЮТЬ У ВЛАСНОСТІ СІМЕЙНИХ ГОСПОДАРСТВ, І ТОМУ ВЕСЬ ПРИБУТОК ФІРМ НАДХОДИТЬ ОСТАННІМ У ВИГЛЯДІ ДИВІДЕНДІВ ЯК ПЛАТА ЗА РЕСУРСИ;
3) У ЗВ’ЯЗКУ З ПРИПУЩЕННЯМ 2) УРЯД ОДЕРЖУЄ ВСІ ПОДАТКОВІ НАДХОДЖЕННЯ ТІЛЬКИ ВІД СІМЕЙНИХ ГОСПОДАРСТВ І В МОДЕЛІ ВРАХОВАНА ТІЛЬКИ ЇХ ЧИСТА СУМА (ЧИСТІ ПОДАТКИ), ТОБТО ЗА ВИНЯТКОМ ТРАНСФЕРТНИХ ВИПЛАТ ЇМ З ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ;
4) УРЯД МАЄ МОЖЛИВІСТЬ УСІ СВОЇ ВИТРАТИ, ЩО НЕ ПОКРИВАЮТЬСЯ НАДХОДЖЕННЯМИ ЧИСТИХ ПОДАТКІВ, ЗАБЕЗПЕЧИТИ ЗА РАХУНОК КОШТІВ, ЯКІ МОЖНА ПОЗИЧИТИ НА ВНУТРІШНЬОМУ ГРОШОВОМУ РИНКУ, ТОБТО НЕ ВДАВАТИСЯ ДО ЕМІСІЙНИХ КРЕДИТІВ ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ ЧИ ЗАПОЗИЧЕНЬ НА СВІТОВОМУ РИНКУ;
5) У ЗВ’ЯЗКУ З ПРИПУЩЕННЯМ 2) ФІРМИ ВСІ СВОЇ ІНВЕСТИЦІЙНІ ПОТРЕБИ, ПОВ’ЯЗАНІ З РОЗШИРЕННЯМ ВИРОБНИЦТВА, ЗАДОВОЛЬНЯЮТЬ ЗА РАХУНОК МОБІЛІЗАЦІЇ КОШТІВ НА ВНУТРІШНЬОМУ ГРОШОВОМУ РИНКУ;
6) У ПОТОКАХ, ЩО ВІДОБРАЖАЮТЬ РУХ ЗАОЩАДЖЕНЬ СІМЕЙНИХ ГОСПОДАРСТВ, УРАХОВАНІ ЧИСТІ ЗАОЩАДЖЕННЯ ТА КРЕДИТИ, ТОБТО ЗА ВИНЯТКОМ ЗУСТРІЧНИХ ПОТОКІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ПОВЕРНЕННЯМ ПОЗИЧОК ТА ВКЛАДІВ, А ТАКОЖ ЗІ СПЛАТОЮ ПРОЦЕНТІВ;
7) У ПОТОКАХ, ЩО ПОВ’ЯЗУЮТЬ ВНУТРІШНІЙ РИНОК ЗІ СВІТОВИМ, ВІДОБРАЖЕНІ ТІЛЬКИ ПЛАТЕЖІ, ЩО ОПОСЕРЕДКОВУЮТЬ ЧИСТИЙ ЕКСПОРТ ЧИ ЧИСТИЙ ІМПОРТ.
Модель сукупного грошового обороту можна побудувати у вигляді кругообороту доходів і витрат (рис. 1).
(15) (13)
(8) (14) (3)
(7) (10)
(4)
(6) (5)
(12) (11)
(2) (1)
Рис. 1. Схема кругообігу продуктів і доходів
1. Національний доход.
2. Платежі за ресурси
3. Споживання.
4. Чисті податки.
5. Заощадження.
6. Інвестиції.
7. Затрати на інвестиції.
8. Затрати на національний продукт
9. Державні позики.
10. Державні закупки.
11. Емісія грошей.
12. Вилучення грошей.
13. Імпорт
14. Експорт
15. Рух капіталу.
Сімейні господарства виставляють на ринок ресурсів та реалізують трудові, інтелектуальні, сировинні, матеріальні ресурси тощо, за що отримують оплату, яка в сумі своїй буде дорівнювати національному доходу, на схемі відображена як грошовий потік 1. Фірми купують ресурси на ринку ресурсів, в результаті формуються грошовий потік 2 в вигляді плати за ресурси.
Національний доход, отриманий сімейними господарствами, в подальшому розподіляється на декілька окремих грошових потоків . Найбільша його маса направляється на споживання, таким чином формується грошовий потік 3 , затрати на внутрішнє споживання.
Частину національного доходу сімейні господарство витрачують на сплату податків. Слід зауважити, що частина податків повертається до сімейних господарств в вигляді трансфертних платежів (державних пенсій, допомоги малозабезпеченим сім'ям і інше), в результаті формується грошовий потік 4, чисті податки, тобто, загальна сума податків за мінусом трансфертних платежів.
Частина національного доходу залишається в сімейних господарствах і може в вигляді заощаджень направлятися на фінансові ринки, тобто капіталізуватися. Цей грошовий потік відображено на схемі під номером 5, заощадження. Частина коштів повертається в вигляді видатків по вкладах та дивідендів.
Якщо в сімейних господарствах накопичуються тимчасово вільні грошові ресурси, то фірми для розширення виробництва їх, як правило, не вистачає. Таким чином формується грошовий потік 6, інвестиції, в результаті якого фінансові ресурси поступають до фірм і беруть участь в розширенні виробництва. Отримавши інвестиції фірми витрачають їх на купівлю необхідних їм матеріальних цінностей (машин, приладів тощо). Таким чином формується грошовий потік 7, затрати на інвестиції.
Створивши додаткові потужності виробництва за рахунок "затрат на інвестиції" і придбавши необхідні ресурси за рахунок "плати за ресурси", фірми створюють внутрішній національний продукт, який поступає на ринок продуктів на реалізацію. В результаті реалізації фірмами ВНП створюється ще один грошовий потік 8 , затрати на національний продукт (ВНП).
Держава, відображена на схемі як "Уряд", як правило витрачає більше, коштів ніж отримує. Дефіцит грошових ресурсів вона може покрити в результаті запозичення коштів на фінансових ринках. В результаті формується грошовий потік 9, державні позики.Уряд, отримавши податкові кошти та позики, проводить державні закупки на ринку продуктів, сформувавши грошовий потік 10, державні закупки.
Використовуючи свої зв'язки з економічною системою, держава може значно впливати на кругообіг продуктів і доходів. Одним із важелів впливу на процес кругообігу є фіскальна політика, тобто політика яка відноситься до податків та державних затрат. Збільшують чисті податки уряд збільшує розмір коштів, які вилучаються в сімейних господарств. Тим самим спонукає їх зменшувати або затрати на споживання, або заощадження. У всякому разі результатом буде зменшення об'єму національного продукту (ВНП). В свою чергу зменшення податків стимулює ріст заощаджень та споживання і позитивно впливає на ріст національного продукту.
Іншим важливим важелем впливу держави на кругообіг продуктів і доходів є грошово-кредитна політика, тобто вплив на грошову масу в обігу. Уряд через центральний банк впливає на грошову масу в державі. В результаті формуються грошові потоки 11 та 12 відповідно емісіягрошей та їх вилученняіз обігу. Збільшуючи або зменшуючи кількість грошей в обігу, уряд може регулювати рівень інфляції, швидкість обігу грошей інші показники, які значною мірою впливають на соціально - економічний стан в державі.
Україна - відкрита економічна система. Вона пов’язана з навколишнім світом через експорт, імпорт, а також через рух капіталу.
Частина грошей залишає сферу внутрішнього обороту і виходить на світові ринки. В результаті формується грошовий потік 13, імпорт. Однак зв’язок з зовнішньою економічною системою неминуче приведе і до продажу національних товарів за кордон, в результаті чого формується грошовий потік 14, експорт.
Експортні та імпортні грошові потоки як правило не врівноважуються, що створює певні труднощі в грошовому обороті та в реалізації внутрішнього валового продукту. Для збалансування можливих диспропорцій між імпортом і експортом держава може використати зв’язки з світовими фінансовими ринками. У разі перевищення імпорту над експортом і виникнення від’ємного сальдо платіжного балансу уряд може використати механізми зовнішнього кредитування, залучення коштів через займи, кредити, реалізації фінансових активів. У разі перевищення експорту над імпортом і виникнення позитивного сальдо, уряд може спрямувати частину коштів із внутрішнього на зовнішній ринок через надання позичок іноземним імпортерам та купівлю іноземних фінансових активів. Такі грошові потоки відображені на схемі під номером 15 – рух капіталу.
Таким чином через рух капіталу досягається збалансування грошових потоків які пов’язують національну економіку із світовою і врешті решт забезпечується збалансування двох ключових потоків - національного доходу і національного продукту.
Розглядаючи схему можна зробити деякі висновки і припущення. По - перше, весь національний доход, отриманий в економічній системі концентрується в сімейних господарствах. В подальшому він розподіляється на податки, які поступають в розпорядження уряду, заощадження, які поступають на фінансові ринки та платежі по імпорту. Ці три способи використання грошових ресурсів носять назву "втеч". Загальна сума вказаних трьох втеч, плюс затрати на споживання завжди будуть рівні національному доходу.
По - друге, весь національний продукт вироблений фірмами концентрується на ринку продуктів. Тобто там сконцентрована сумарна вартість всіх готових товарів та послуг вироблених в економічній системі які сімейні господарства, уряд, фірми мають можливість придбати. На схемі відображені основні грошові потоки, через які реалізується національний продукт, це затрати на інвестиції, державні закупки та експорт. Ці три види грошових потоків носять назву "ін’єкцій". Загальна сума вказаних трьох ін’єкцій, плюс затрати на споживання завжди будуть рівні національному продукту.
Із залежності між цими компонентами можна вивести деякі корисні рівняння. Нехай: С - споживання, І-інвестиції, G- державні закупки, X -експорт, S-заощадження, T- чисті податки , М - імпорт. Тоді:
С+І+G+X= національний продукт
С+S+T+М= національний доход
Виходячи із рівності національного продукту та національного доходу, можна зробити висновок, що:
С+І+G+X=С+S+T+М
Це рівняння, в свого чергу, може бути перетворене в інше, яке показує що сума "втеч" дорівнює сумі "ін’єкцій":
І+G+X=S+T+М
Важливо відмітити, що тільки сумарні показники "втеч" та "ін’єкцій" повинні бути рівні. В окремих парах баланс частіше за все відсутній. Тобто, не обов’язково, щоб державні закупки збалансовувалися чистими податками, інвестиції - заощадженнями, затрати по імпорту - експортними надходженнями.
Для розуміння залежностей між різними грошовими потоками необхідно з’ясувати поняття номінальний та реальний дохід.
Номінальний дохід – дохід у грошовому вираженні, обчислений без врахування купівельної спроможності грошей, рівня цін, інфляції.
Реальний дохід – дохід у грошовій формі скорегований на рівень купівельної спроможності грошей, цін та інфляції.
Незважаючи на те, що в наведеній моделі зроблено деякі припущення, вони в достатній мірі розкриває рух грошей в процесі суспільного відтворення, що дає можливість глибше зрозуміти це складне економічне явище.
3. Структура грошового обороту за економічним змістом
та формою платіжних засобів
Відмінності в характері економічних відносин між суб’єктами грошового обороту дають підстави структуризувати його на окремі сектори. ПЕРШИМ ВИДОМ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН, ЩО РЕАЛІЗУЮТЬСЯ В ГРОШОВОМУ ОБОРОТІ, Є ВІДНОСИНИ ОБМІНУ. ХАРАКТЕРНИМ ДЛЯ РУХУ ГРОШЕЙ, ЩО ОБСЛУГОВУЄ ЦІ ВІДНОСИНИ, Є:
· ЕКВІВАЛЕНТНІСТЬ, оскільки назустріч грошам, які передає покупець продавцеві, переміщуються продукти рівновеликої номінальної вартості;
· БЕЗПОВОРОТНІСТЬ, оскільки одержані продавцем гроші не повинні повертатися до свого попереднього власника, вони безповоротно перейшли у власність нового суб’єкта обороту;
· ПРЯМОЛІНІЙНІСТЬ, яка виявляється у постійному віддаленні грошей від того суб’єкта обороту, який використав їх для купівлі продуктів, оскільки наступний суб’єкт теж витрачає їх для нових закупівель.
Такий характер руху грошей, що обслуговує сферу обміну, дає підстави виділити його в окремий сектор, що називається грошовим обігом.
ЗНАЧНА ЧАСТИНА ГРОШОВОГО ОБОРОТУ ПОВ’ЯЗАНА З ПРОЦЕСАМИ РОЗПОДІЛУ ВАРТОСТІ ВАЛОВОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПРОДУКТУ ЗА ДОПОМОГОЮ ПОДАТКІВ. РУХ ГРОШЕЙ ТУТ МАЄ ОДНУ СУТТЄВУ ВІДМІННІСТЬ ВІД ГРОШОВОГО ОБІГУ — ВІН ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ НЕЕКВІВАЛЕНТНО, тобто назустріч грошовому платежу платник не одержує реального еквівалента у формі товарів чи послуг.
Крім спільної риси — нееквівалентності, відносинам між суб’єктами цього сектора грошового обороту властиві також істотні відмінності. Частина цих відносин має характер відчуження, коли визначена законами частина доходів економічних суб’єктів вилучається у вигляді податків та інших обов’язкових платежів і надходить у розпорядження держави, яка витрачає їх при виконанні своїх функцій. У результаті виникає не тільки не еквівалентний, а й безповоротний рух грошей, тобто одні суб’єкти ці гроші втрачають назавжди і без одержання будь-якого доходу, а інші їх одержують теж безповоротно і без виплати будь-якої ціни за них. ЦЯ ЧАСТИНА ФІНАНСОВО-КРЕДИТНОГО ОБОРОТУ НАЗИВАЄТЬСЯ ФІСКАЛЬНО-БЮДЖЕТНОЮ.
ДРУГА ЧАСТИНА ФІНАНСОВО-КРЕДИТНОГО ОБОРОТУ ОБСЛУГОВУЄ СФЕРУ ПЕРЕРОЗПОДІЛЬНИХ ВІДНОСИН, У ЯКИХ ВЛАСНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ НЕ ВІДЧУЖУЄТЬСЯ, А ЛИШЕ ПЕРЕДАЄТЬСЯ У ТИМЧАСОВЕ КОРИСТУВАННЯ, наприклад при внесенні грошей на банківський депозит чи під час купівлі цінних паперів. Тому для цих відносин характерне ще одержання доходу тим суб’єктом, який передає свою власність у тимчасове користування. Отже, цей сектор грошового оборотуістотно відрізняється не тільки від грошового обігу, а й від фіскально-бюджетного сектора, і НАЗИВАЄТЬСЯ ВІН КРЕДИТНИМ ОБОРОТОМ.
Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот, він поділяється на БЕЗГОТІВКОВИЙ І ГОТІВКОВИЙ. Хоч критерій такої структуризації грошового обороту досить формальний, проте між цими його частинами є істотні відмінності, які мають важливі економічні наслідки.
У СФЕРІ ГОТІВКОВОГО ОБОРОТУ гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб’єктів. Отже, на оборот цих грошей можуть впливати лише прямі його суб’єкти, що дає можливість їм найповніше реалізувати свої відносини в тому вигляді, як вони самі їх визначили.
У СФЕРІ БЕЗГОТІВКОВОГО ОБОРОТУ гроші рухаються по рахунках у банках, не виходячи за межі банківської системи. Це створює можливість контролювати його, а отже впливати на відносини відповідних економічних суб’єктів не тільки їм самим, а й третім особам — банкам та органам державного управління. Визначаючи законодавчо права та обов’язки їх щодо здійснення такого контролю, держава може впливати на весь безготівковий грошовий оборот, а відтак і на процес суспільного відтворення в цілому. У цьому головна перевага безготівкового обороту над готівковим, тому в міру завершення перехідного до ринкової економіки періоду, забезпечення правової бази розвитку її приватного сектору розширюватиметься сфера безготівкового обороту і звужуватиметься готівкова.
4. Маса грошей в обороті, грошові агрегати
Грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, величина якої є важливою характеристикою стану грошового обороту та ринкової кон’юнктури в цілому. Регулювання грошової маси є ключовим напрямом державної грошово-кредитної політики. Завдяки цьому вивчення та правильне визначення маси грошей в обороті має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення.
ПІД ГРОШОВОЮ МАСОЮ СЛІД РОЗУМІТИ ВСЮ СУКУПНІСТЬ ЗАПАСІВ ГРОШЕЙ У ВСІХ ЇХ ФОРМАХ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ У РОЗПОРЯДЖЕННІ СУБ’ЄКТІВ ГРОШОВОГО ОБОРОТУ В ПЕВНИЙ МОМЕНТ.
За ступенем ліквідності наука і практика виділяють кілька елементів грошової маси, комбінацією яких можна визначати різні за складом і обсягом показники грошової маси, що називаються грошовими агрегатами.
ГРОШОВИЙ АГРЕГАТ— ЦЕ СПЕЦИФІЧНИЙ ПОКАЗНИК ГРОШОВОЇ МАСИ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЄ ПЕВНИЙ НАБІР ЇЇ ЕЛЕМЕНТІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ЇХ ЛІКВІДНОСТІ. Кількість агрегатів, які використовуються в статистичній практиці окремих країн, не однакова, що пояснюється істотними відмінностями в елементному складі грошової маси, у спектрах активів, які розглядаються в національній практиці як гроші, у завданнях використання грошової маси в регулятивних цілях. Так, у США застосовуються чотири агрегати для визначення маси грошей, в Англії — п’ять.
У СТАТИСТИЧНІЙ ПРАКТИЦІ УКРАЇНИ ВИЗНАЧАЮТЬСЯ І ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЛЯ ЦІЛЕЙ АНАЛІЗУ І РЕГУЛЮВАННЯ ЧОТИРИ ГРОШОВІ АГРЕГАТИ: М0, М1, М2, М3.
АГРЕГАТ М0 ВІДОБРАЖАЄ МАСУ ГОТІВКИ, ЯКА ПЕРЕБУВАЄ ПОЗА БАНКАМИ, ТОБТО НА РУКАХ У ФІЗИЧНИХ ОСІБ І В КАСАХ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ. ГОТІВКА В КАСАХ БАНКІВ СЮДИ НЕ ВХОДИТЬ.
АГРЕГАТ М1 ВКЛЮЧАЄ ГРОШІ В АГРЕГАТІ М0 + ВКЛАДИ В БАНКАХ, ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ВИКОРИСТАНІ ВЛАСНИКАМИ НЕГАЙНО, БЕЗ ПОПЕРЕДЖЕННЯ БАНКІВ, ТОБТО ЗАПАСИ КОШТІВ НА ПОТОЧНИХ РАХУНКАХ ТА НА ОЩАДНИХ РАХУНКАХ ДО ЗАПИТАННЯ.
АГРЕГАТ М2 — ЦЕ ГРОШІ В АГРЕГАТІ М1 + КОШТИ НА ВСІХ ВИДАХ СТРОКОВИХ РАХУНКІВ, КОШТИ НА РАХУНКАХ КАПІТАЛЬНИХ ВКЛАДЕНЬ ТА ІНШИХ СПЕЦІАЛЬНИХ РАХУНКАХ.
АГРЕГАТ М3 ОХОПЛЮЄ ГРОШІ В АГРЕГАТІ М2 + КОШТИ НА ВКЛАДАХ ЗА ТРАСТОВИМИ ОПЕРАЦІЯМИ БАНКІВ.
Наведені грошові агрегати відрізняються між собою не тільки кількісно, а й якісно. Так, агрегат М1 виражає масу грошей, яка перебуває безпосередньо в обігу, реально виконуючи функції засобів обігу та платежу, і тому є найбільш ліквідною. Вона найтісніше пов’язана з товарною масою, що проходить процес реалізації, і безпосередньо впливає на ринкову кон’юнктуру. Саме тому цей агрегат перебуває під найпильнішою увагою аналітиків та регулюючих органів.
Пильної уваги заслуговує також агрегат М0. Він має ті самі якісні характеристики, що й грошова маса агрегату М1, але оборот готівки здійснюється поза банками і тому регулювання і контроль за ним складніші.
В інших грошових агрегатах (М2, М3) ураховані також запаси грошей у різних організаційних формах заощаджень (строкові депозити, ощадні сертифікати, трастові вклади тощо). Ці гроші тимчасово перебувають у покої, виконуючи для їх власників функцію нагромадження вартості. Тому ліквідність грошової маси знижується з кожним наступним агрегатом.
5. Швидкість обігу грошей
Швидкість обігу грошейхарактеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей (гривня, долар тощо) використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць).
Виходячи з відомого рівняння обміну І. Фішера, величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою:
,
де V — швидкість обігу грошей;
P — середній рівень цін на товари та послуги;
Q — фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в даному періоді;
M — середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період.
Показник швидкості обігу грошей можна визначати і за іншими критеріями, зокрема за середньою частотою використання грошової одиниці в оплаті доходів населення, тобто у формуванні національного доходу; за середньою частотою використання грошової одиниці у здійсненні всіх видів платежів, тобто у формуванні всього грошового обороту; за частотою проходження готівки через каси банків. Перший із цих показників може бути визначений діленням обсягу національного доходу на масу грошей в обороті. Кількісно він майже збігатиметься з показником V, визначеним за ВВП. Другий з них може визначатися діленням загального обсягу грошового обороту на М. Цей показник істотно відрізнятиметься від показника V, визначеного за ВВП, бо в ньому будуть враховані всі проміжні та нетоварні платежі (фіскально-бюджетні, кредитні, спекулятивні тощо). Оскільки офіційна статистика загальний обсяг грошового обороту не визначає, розрахувати цей показник V практично неможливо. Третій показник може визначатися діленням загального обсягу касових оборотів усіх комерційних банків за рік на середньорічну суму готівки в обороті.
ШВИДКІСТЬ ОБІГУ ГРОШЕЙ ПЕРЕБУВАЄ ПІД ВПЛИВОМ БАГАТЬОХ ЧИННИКІВ З РІЗНОНАПРЯМЛЕНИМ ХАРАКТЕРОМ ДІЇ. Усі їх можна поділити на дві групи — ті, ЩО ДІЮТЬ НА БОЦІ ПЛАТОСПРОМОЖНОГО ПОПИТУ, і ті, що діють на боці пропозиції. Серед чинників першої групи головними є ЗМІНА ПОПИТУ НА ГРОШІ, РОЗВИТОК СТРУКТУРИ СПОЖИВАННЯ, КУЛЬТУРНИХ ПОТРЕБ НАСЕЛЕННЯ ТОЩО. Основні чинники другої групи — РОЗВИТОК СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА, РИНКОВИХ ВІДНОСИН, ІНФРАСТРУКТУРИ РИНКУ ТОЩО.
Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 354; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!