Визначення основних понять
Клименко А.
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………….…3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ………………………………………………………………….…8
1.1 Визначення основних понять…………………………………….………….…8
1.2 Проблема сім’ї в історії західної та східної філософії……………………………………………..………………….………14
Висновки до першого розділу……………………………………………………..21
РОЗДІЛ 2. СІМЕЙНІ ВІДНОСИНИ В ВЕДИЧНІЙ КУЛЬТУРІ ТА СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ЗАХІДНОГО СУСПІЛЬСТВА. ФІЛОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ…………………………………………………..24
2.1 Сучасні західні тенденції розвитку суспільства……………………………...24
2.2 Можливості застосування ведичної філософії в сучасному світі………...…32
Висновки до другого розділу………………………………………………...……39
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...41
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….43
ВСТУП
Актуальність даної роботи визначається аналізом саме філософських засад ведичного світогляду, які зараз починають активно досліджуватися вченими з усього світу, який показує прямий зв’язок між недотриманням ведичних принципів та сучасними кризовими явищами.
Своєрідність і високий рівень матеріальної та духовної культури Індії, їїцілісність при надзвичайному різноманітті форм, безперервність культурного досвіду індійських народів різних епох і географічних областей привертають увагу Заходу. Роботи з різних аспектів проблематики культури та духовних процесів Індії, як її минулого, так і сучасного періоду розвитку, певною мірою відображають поступовий відхід у минуле традиційного протиставлення «Схід-Захід» і прагнення до культурного та міжрелігійного діалогу в період кризових явищ, які стали очевидними в європейській культурі в останні десятиліття.
|
|
|
Веди являються об’єктом пильного вивчення, і в науковій літературі їм приділяється значна увага, проте, ведична культура як феномен ще недостатньо вивчена, та вимагає пильної уваги не лише індології, але і філософії в цілому. Ведична культура зберегла свою глибинну архіоснову, на яку в більшості випадків нашаровуються ведичні традиції, що дійшли до кінця ХХ століття і придбали у видовищних заходах нові відтінки та нюанси, що підтверджують високі духовні ідеали культури Індії, що визначають її життєстійкість і одночасне поєднання своєрідності та універсалізму, традиціоналізму та новаторства.
Джерельна база дослідження. Ведична культура, що виникла на основі злиття дравидської та арійської форм, проявляється в сукупності всіх культурних компонентів, філософсько-ідеологічним центром яких виступають Веди, пурани, ведичний епос та інші твори. Ведична культура охоплює гетерогенний матеріал, поєднує релігійні, філософські та дидактичні цілі з чисто естетичними установками і принципами, але по суті являє собою не літературу в вузькому сенсі цього слова, а свого роду енциклопедичні склепіння, які прагнуть висвітлити всі сторони життя, відповісти на будь-які її запити.
|
|
|
Гіпотеза про те, що секрет безперервності індійської культури, а також її парадокси, такі як: єдність і різноманітність, універсальність та локальність, традиціоналізм і новаторство – криється в її ведичній основі, зажадала значно розширити та поглибити поняття «ведична культура», визначивши значно ширше її тимчасом межі. Веди розглядаються як стрижень, на який протягом тисячоліть нанизується безліч компонентів.
Веди та філософсько-релігійна література, пурани, епічні твори, сутри, шастри, що йдуть за ними – знаходяться в центрі ведичної культурної системи, вони склеюють велике розмаїття форм, що зовні та за часом, досить далекі один від одного. При цьому навіть перші чотири Веди не є власне релігійними творами, в них в міфологічно-образній формі представлені енциклопедичні знання, що охоплюють всі сфери культури древньої Індії. Початок метафізичної філософії чотирьох Вед отримало своє продовження та розвиток в подальшій літературі.
|
|
|
Об’єктом дослідження виступають ведична філософія, базові ведичні філософські основи норм і правил людської поведінки.
Предметом дослідження виступає культура сімейних відносин у ведичній філософії та співставлення її з сучасними тенденціями розвитку західного суспільства.
Мета дослідження:дослідити сімейні відносини в ведичній філософії; з’ясувати можливості застосування ведичної методології для знаходження шляхів подолання кризових явищ сьогодні.
Для досягнення мети дослідження необхідно виконати наступні завдання:
− уточнити основні поняття дослідження: «Веди», «ведична культура», «сімейні відносини в ведичній культурі»;
− розкрити філософські основи стародавньої Ведичної культури, засновані на дотриманні ведичних правил і приписів;
− з’ясувати особливості Ведичної філософії і взаємозв’язок між її відсутністю в суспільстві та сучасними кризовими явищами;
− розглянути шляхи подолання кризи сімейних відносин за допомогою ведичної методології.
|
|
|
Методи дослідження. В курсовій роботі були використані такі методи, як: феноменологічний, діалектичний, аналіз, синтез, компаративний метод. Феноменологічний метод полягає в висвітленні основних понять дослідження – «ведична філософія», «сім’я», їх взаємозв’язок. Діалектичний метод полягає в дослідженні ведичної філософії, її історичного екскурсу, в виявленні взаємозв’язку між втратою ведичних цінностей та культурною деградацією в суспільстві. Діалектичний метод визначає межі та засоби трансформації протиріч, переходу феноменів культури від одного стану буття до іншого. В роботі також використаний системний підхід, зокрема полісистемний підхід, де феномен ведичної культури розглядається як складова різних систем: соціологічних, психологічних, естетичних, мистецьких, побутових, та ін.
Гіпотеза дослідження.Сучасні глобальні кризи – кризи сімейні, економічні, політичні, культурні, екологічні – результат нехтування людством ведичної філософії, ведичного життєустрою з його системою варна-ашрама-дхарми та поклоніння Богу. Філософська терапія, заснована на ведичній школі аюрведи, має багато спільного із сучасною школою андрогінаналізу, актуалізуючи людину до гармонії в її розвитку духовності та душевності. Вихід із сучасних світових кризових явищ є – він в поверненні до ведичних витоків знання, в затвердженні філософської метаантропології як плідної методології в застосуванні древніх ведичних знань, як вагомих аргументів на користь розвитку особистості в філософській антропології.
Практичне значення отриманих результатів.Результати даного дослідження можуть застосовуватися в психоаналітичній практиці роботи з пацієнтами з вираженим нарциссизмом; з пацієнтами, що мають дисгармонію в своєму розвитку як особистості, з дисгармонію в сімейних відносинах; доповнюватися з іншими методами психотерапевтичного консультування. Дослідження древньої ведичної філософії вносить вклад в розвиток антропології як метаантропології. Всеосяжність ведичних знань, що стосуються всіх сфер людського життя, особливо науки людських взаємин та науки створення благополучної сім’ї, може сформулювати базу для подальшого розвитку практики сімейного консультування на основі андрогін-аналізу, а також вирішення проблем інституту сім’ї як такого.
Сімейні стосунки в ведичній культурі розглядали такі сучасні вчені, як: Торсунов О. Г., Рузов В. О., Серебряков С. В., Нарушевич Р. А., Хакімов А. Г., та інші. Їх роботи за великим рахунком не відрізняються одна від одної, оскільки кожен з цих вчених нічого не додавав від себе, а за основу їх робіт були взяті Веди та ведична література. Всі вони мали одну мету – поширення ведичної філософії скрізь і всюди заради припинення подальшої деградації суспільства на всіх рівнях. В курсовій роботі отримано продовження дослідження в напрямку сімейних відносин, висвітлена актуальність застосування ведичної філософії учнями шкіл та ВУЗів України.
Наукова новизна дослідження міститься в наступному:
1. Веди та ведична література вражають своєю глибиною та всеосяжністю. Ці знання охоплюють всі сучасні науки. Тільки сьогодні вони починають привертати до себе увагу вчених з усього світу після декількох тисячоліть ігнорування та нехтування ними.
2. Розроблена науково-викладацька база ведичних знань, які можуть бути верифікованими та запровадженими в сучасну освітню систему (приклад тому − Київська духовна академія свідомості Крішни).
3. Ведична філософія в контексті філософської метаантропології доповнює психотерапевтичні методики роботи з пацієнтами з різними проблемами, доповнює філософську базу психологічної школи андрогінаналізу, спираючись на розвиток духовних та душевних якостей людини.
При написанні роботи були використані наступні джерела: книги Хамітова Назіпа Віленовича, українського філософа, письменника, психоаналітика, доктора філософських наук, автора нових методів досліджень у філософській антропології, психоаналізі, етиці, естетиці, психології – «Этика и эстетика», «Философия. Бытие.Человек. Мир», «Тайна мужского и женского», та інші;індійські ортодоксальні книги «Кама-шастра», «Ману-самхіта», «Аюрведа»; книги сучасних дослідників − Торсунов О. «Веды о осоздании семьи»; Хакімов О. «Гріхастха-ашрам»; лекції сучасних дослідників ведичної культури − Серебряков С., Рузов О.; деякі електронні ресурси.
Структура роботи.Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, що включають в себе два підрозділи, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (37 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 42 сторінки.
РОЗДІЛ І
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА ТА
ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ
Визначення основних понять
«Доступ до Вед – це велика перевага цього століття, порівняно з усіма попередніми століттями». Роберт Оппенгеймер, фізик-теоретик.
«У великому вченні Вед немає ні тіні недосконалості. Воно призначене для всіх епох, кліматичних регіонів і націй, і є королівською дорогою до досягнення Великого Знання». Генрі Девід Торо, філософ і письменник.
«Ніщо так не пригнічує особистість, як сім'я, і ніщо так не сприяє її зльоту» [34, с. 89]. «Справжня сім'я − це тепло, що долає холод держави» [34, с. 88]. Спробуємо розібратися в закономірностях феномену сім’ї з точки зору сучасної психології, і з точки зору ведичної культури. «Чоловіки і жінки, утворюючи сім'ї, з яких складається будь-яке суспільство, можуть створювати два типи цивілізації. Перший тип заснований на безкорисливому, любовному служінні Богу та збереженні релігійних і сімейних традицій відповідно до приписів, даних Богом. Це шлях розвитку нерозкритих можливостей людства. Другий тип, заснований на власницьких бажаннях вигоди і служіння собі і своїй родині, вже призвів до того, що сучасний шлюб і сімейні традиції виявилися на грані вимирання» [31, c. 4].
Як відомо, з покон віків сім'я – осередок суспільства. Феномен сім'ї є об'єктом вивчення різних галузей науки, в першу чергу філософії, психології, соціології. Під сім'єю ми маємо на увазі мала соціальна група, члени якої пов'язані шлюбними чи родинними відносинами, спільністю побуту, взаємною допомогою й моральною відповідальністю. Через сім'ю відбувається зміна поколінь людей, в ній здійснюється виховання, первинна соціалізація людини, досягнення нею громадянської зрілості. Спрямовуючи свій потужний потенціал на духовне становлення особистості, сім'я слугує ефективним засобом для відновлення, підтримки духовних і фізичних сил людини, включення її в суспільне життя. Поряд з іншими соціальними функціями сім'я виявляє піклування про людей похилих і непрацездатних.В історії сім'ї прийнято виокремлювати шість її основних функцій: економічну, репродуктивну, виховну, рекреативну, комунікативну та регулятивну. Стосовно сучасної сім'ї існує кілька відмінних у різних авторів типологій функцій сім'ї. Так, С. Д. Лаптенок виділяє такі з них: господарсько-побутову, відтворення населення, виховну та організації дозвілля. Г. М. Свердлов та В. А. Рясенцев найважливішими для радянської сім'ї називають функції продовження роду, виховну, господарську та взаємодопомоги.
Для Н. Г. Юркевича такими є функції духовного спілкування, сексуальна, народження дітей, співробітництва в процесі їх виховання, добування необхідних засобів для ведення домашнього господарства, взаємної моральної та матеріальної підтримки. А. Г. Харчев визначив як основні функції відтворення населення, соціалізації, господарську, організації споживання та дозвілля.Багато дослідників підкреслюють зростання в сучасній сім'ї значення функцій, що задовольняють емоційні та соціально-психологічні потреби. Останнє особливо помітне в практиці відношень міської сім'ї, яка меншою мірою, ніж сільська, зберегла риси виробничої частки суспільства. Дослідження сім'ї як малої соціальної групи орієнтується на вивчення умов формування, структури та етапів розвитку сучасної сім'ї; на розподіл обов'язків у сім'ї; причини та мотиви розлучень; умови життя сім'ї [10].
Благополуччя тієї чи іншої країни можна оцінити, дивлячись на те, як в ній себе почувають діти, жінки, та люди похилого віку. Якщо порівняти наших пенсіонерів з європейскими, то очевидно, що рівень життя в сучасній Європі набагато вище, ніж в Україні, адже більшість пенсіонерів там фінансово забезпечені, мають багато вільного часу, подорожують, посміхаються, на відміну від України, де наші люди похилого віку в більшості своїй животіють в повній самоті та безпросвітній темряві.
Навіть якщо чоловік з дружиною дожили до сивої старості, в них як правило бракує вільного часу на дозвілля, вони зайняті або роботою, або проводять дні, що залишилися, сидячи на лавочці, або дивлячись телевізор, між собою весь час сварячись та сперечаючись, так як рівень культури, вихованості та освіченості не дозволяє ладити не те що з однолітками, а між чоловіком та дружиною. Вони не читають книг, вони не підтримують своє духовне, соціальне, інтелектуальне, емоційне, фізичне здоров'я в нормі. Причин цьому багато. Головні з них – політична обстановка, елементарна неосвіченість, відсутність турботи з боку родичів, власна апатія що-небудь робити і змінювати. Альтернатива цьому є – вона в відновлені втрачених ведичних знань, Вед, або просто знань, тому що Веди – це і є знання. Слово Веда перекладається з санскриту як знання. Адже ведична філософія каже, що в першу чергу потрібно піклуватись про добробут вчителів, жінок, дітей, людей похилого віку.
І дійсно, як сказав О. Хакімов, чоловіки і жінки, утворюючи сім'ї, з яких складається будь-яке суспільство, можуть створювати два типи цивілізації. В першому типі психологи вчать вірності в сім’ї один до одного, вчать шанувати культуру, духовність та духовні традиції. В іншому типі з’являються псевдо психологи, які в випадку сімейних конфліктів радять піти погуляти на стороні, дати волю своїм почуттям та пристрастям. Головне в даному разі щоб пацієнт заплатив гроші, а все інше – «справа часу».
Слово Веда перекладається як знання. Звідси маємо такі слова, як: «повідати», «відаю що роблю», російські слова «правоведение», «востоковедение» і т.д. Веди, або як їх зараз прийнято називати, − «Індійські Веди» − найдавніші і дуже об'ємні тексти. Всі разом вони налічують десять мільярдів віршів. Веди містять в собі інформацію про устрій космосу та про всі сфери людського життя. Згідно з переказами, вони є не плодом людського розуму, але даровані людям від вищих сил. Це інструкція по користуванню цим світом від самого Виробника. Інструкцією нехтувати не варто, так як життя − річ складна, і не гріх в інструкцію час від часу заглядати.
Веди являють собою дивовижний синтез науки і релігії, де духовність і розум не протистоять один одному. Ідеологія ведизму не суперечить жодній релігії. Ведична культура не заперечує використання технологій для створення комфорту, але вона не підтримує те насильство, яке здійснюється людьми, що мають продукти технократії, але не мають якостей характеру, що підтримують мир у суспільстві і зберігають екологію та життя на Землі в чистоті. Згідно з аюрведою (стародавньою медициною) можна вилікуватися від усіх захворювань, в тому числі і від раку. Джйотіш (давня астрологія) допомагає людині в виборі сприятливого часу для тієї чи іншої дії, у визначенні сумісності в партнерстві; допомагає розібратися в сильних і слабких сторонах; попереджає негативні події. В багатьох країнах аюрведа вже є державною наукою, в деяких клініках України аюрведа також починає активно використовуватись.
В Ведах міститься знання про економічне процвітання, про закони світобудови і про природу душі і духу, яких бракує в сучасному світі. За межами розуміння сучасної емпіричної науки залишаються інтервали часу від тридцятидвохтисячної частки секунди − часу з'єднання двох атомів до 311 трильйонів 400 мільярдів земних років − часу існування матеріального Всесвіту. Хоча ці цифри не вкладаються в нашій голові, наочне існування гігантських стародавніх храмів, чий вік обчислюється багатьма тисячоліттями, практично демонструє можливості ведичних знань і змушує серйозніше поставитися до їх розділів [14]. Семиметрова колона в Делі, зроблена з чистого заліза, яке сучасні вчені можуть отримати лише в незначних кількостях, також говорить про це. Ці факти, на які неможливо закрити очі, в черговий раз показують обмеженість сучасних методів пізнання.
Зовсім недавно, в 1991-му році в м. Омську Російської федерації вийшов з друку збірник під назвою «Славяно-Арийские Веды», що складається з 5-ти томів, свого роду П'ятикнижжя, але вже не Мойсея, а Олександра Хіневича. Це видання викликало великий ажіотаж і інтригу серед вчених сходознавців, філософів, істориків, оскільки до цих пір ніхто гадки не мав про ще які-небудь Веди, крім індійських. І в індійських, і в так званих «Слав'яно-Арійських» Ведах багато спільного, але ми використаємо в якості «робочого матеріалу» саме ортодоксальну індійську філософію.
Якщо розглядати феномен ведичних знань з точки зору етимології, можна спростити або узагальнити значення виразу «ведичне знання», тому що це те ж саме, що сказати «вода водяниста». В даному випадку ми розглядаємо те знання, яке зберіглося в Індії, і ми умовно називаємо його індійським, хоча саме знання як таке не є індійським, так само, як і закон гравітації є загальним для всіх. Але все ж, чому в світлі вище сказаного ми звертаємося до тих знань і артефактів, які збереглися в Індії, і які прийнято називати Ведами? Чи не тому, що, по-перше, ці знання найбільш об'ємні − вони охоплюють всі сторони людського життя і літературно займають сотні томів, а по-друге − тільки сьогодні вони починають привертати до себе увагу світової громадськості після декількох тисячоліть їх ігнорування?
В зв'язку з тим, що сьогодні людство має відкритий доступ до Вед у порівнянні з минулим століттям, ми маємо великий перелік книг, особливо це стосується нещодавно виданого церквою православних старовірів-інглінгів збірника «Словяно-Арийские Веды», текст якого свідчить про те, що колись на Землі була одна цивілізація і було одне знання – Ведичне або Відичне. До сих пір ми можемо зустріти залишки Ведичного знання, що збереглися в багатьох країнах, і в першу чергу в Індії та на слов'янських землях. Недарма так схожі ці культури і мови. Немає сумніву в тому, що на Русі ведична культура була, і була не просто в книгах, а була віросповіданням всіх і кожного. Можна привести багато паралелей між слов'янськими землями і Індією в різних сферах життя, як це було на Русі і як воно було в Індії.
Арії − термін, який ми досить вільно використовуємо. Адольф Гітлер вважав німців єдиною арійською расою, і цей термін став політизованим і скандальним. В перекладі з санскриту «Арія» означає людину, что знає вищі цінності життя, цивілізовану благородну людину. Якщо зараз почитати наукову літературу, то термін «Арій» буде означати якихось незрозуміліх скотарів. В індійському священному тексті під назвою «Бгагавад-Гіта» термін «Арія» трактується як цивілізована людина. Отже, слов'яно-арії − це не просто якісь племена, пов'язані з якимось етносом або національністю, − це певна внутрішня, духовна кваліфікація людини. Слов'янин − це той, хто прославляє Бога, а Арій − це людина, яка знає вищі цінності життя.
Дeякa чaстинa мaтeрiaльнoгo знaння Вeд в нaшi днi нeдoступнa. Причинa цьoгo в тoму, щo з нaшoю свiдoмiстю ми використаємо цi знaння нa шкoду. Сьoгoднi знaння i тeхнoлoгiї дaються людинi у вiдпoвiднoстi з її фiнaнсoвим пoлoжeнням та пoлiтичним впливoм. Aлe в вeдичнiй цивiлiзaцiї знання вчитeль дaвaв тiльки гiднім. Якщo тaким як Гiтлер дaти знaння з Aтхaрвa-Вeди прo рiзнoмaнiтнi види збрoї, тo вoні зiтруть з лиця Зeмлi всe людствo.
Згідно з ведичною філософією, чим вище рівень буття, тим більше любові в ньому проявлено. Згідно Вед, всесвіт розділений на різноманітні "кімнати", де умовно знаходяться покої, гостинна, сад, та інше. Якщо спростити, то, як наприклад в християнстві, є рай, а є пекло. Згідно Вед, ми знаходимося десь посередині, і якщо ми прагнемо мати справу з більш піднесеною любов'ю, ми повинні прагнути якщо не повернутися до Всевишнього, то принаймні потрапити до раю. Ведична культура в своїй основі докорінно береться з нарцисизмом, який так докладно виклав Е.Фром у своїх роботах; наділяє людину справжньою свободою, про яку з незвичайним ентузіазмом філософували В. Франкл, М. Бердяєв, М. Гербарт та інші філософи, оскільки ставлячи особистість в потрібні рамки, тим самим підносить її можливості зростання і впливу.
Згідно з ведичною філосфією, сім'я дана особистості для того, щоб отримавши перші уроки любові від своїх батьків, вона могла розвивати свою любов, розділяючи її зі своєю коханою людиною, з дітьми і т.д. Існують різні види любові. «Еротична любов може вирости в любов-пристрасть. Любов-пристрасть може вирости в любов-дружбу. Любов-дружба може вирости в любов-цілісність. Любов-цілісність може вирости в буття-творіння. Буття-творіння може вирости в любов-самостворення. Любов-самостворення може вирости в любов-всеєдність» [31, 372 с.].
«Любов змушує нас дійсно, всім нашим єством визнати за іншим те безумовне центральне значення, яке в силу егоїзму ми відчуваємо тільки в самих собі» [22, с. 119]. «Зв'язок любові еротичної з андрогінізмом і є зв'язок її з особистістю. Бо справді всяка особистість − андрогінічна. Андрогінізм є відновлена цілісність статі в богоподібну бутті особистості. У любові повинна відкриватися не таємниця жіночності і не таємниця мужності, а таємниця людини» [3, с. 100]. «Абсолютно неправі ті, хто стверджує, що любов засліплює. Навпаки, любов дає зір, вона як раз робить людину зрячою. Адже цінність іншої людини, яку вона дозволяє побачити і підкреслити, ще не є дійсністю, а лише простою можливістю: тим, чого ще немає, але що знаходиться лише в становленні, що може стати і що повинно стати» [28, с. 95].
Отже, ми побачили багато рівнів прояву любові і ми бачимо, що любов багатогранна. Але, як не дивно, любов для продовження свого існування має потребу в турботі, в захисті, і в натхненні. Як правило, саме в родині любов може продовжувати рости і розвиватися, і саме міцна сім'я є надійним її захистом і опорою. Про неї і поговоримо.
Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 227; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!