Способи тлумачення лексичного значення слова.

Всі слова мови утворять його словниковий склад, або лексику. Розділ науки про мову, що вивчає словниковий склад мови, називається лексикологією. У лексикології вивчаються самостійні слова з погляду насамперед лексичного значення, а також уживання й походження. Лексичне значення слова - це той головний рмисл, про яке ми думаємо, коли вимовляємо слово, значеннєвий зміст слова, розумі_ однаково людьми, що говорять на даній мові

2. Підбор синонімів: радість - веселощі, пожвавлення, свято, торжество, радість

3. Тлумачення, що включає у свій склад однодо-ренние слова: викладач - той, хто передає знання, мураха - той, хто живе в траві-мураві, пастух - той, хто пасе, жене тварин на пасовище

4. Ілюстрація змісту слова, малюнок

Слово може мати одне лексичне значення, такі слова називають однозначними, наприклад: діалог, фіолетовий, шабля, насторожі. Слово може мати два або більше лексичних значення, такі слова називають багатозначними, наприклад: У словниковому складі сучасної української літературної мови є слова, які у будь-якому контексті мають лише одне значення. Такі слова називаються однозначними. Так, наприклад, слово стілець на­зиває лише один предмет і має одне значення — меблі для сидіння зі спинкою. Слово субота теж має одне значення — шостий день тижня і т.ін. Переважна більшість слів української мови — багатозначні. Властивість слова вживатися у різних контекстах з різними значен­нями називається багатозначністю або полісемією.

Якщо значення слова прямо вказує на предмет, дію, явище, то таке значення називають прямим: корінь петрушки, корінь зуба, корінь дерева. Якщо пряме значення слова переносять на інший предмет,, то таке значення називають переносним: корінь роду, корінь зла. У повсякденному мовленні людин постійно вживає слова в переносному значенні: золота осінь, тиск падає, срібний голос, легкий характер. Поети й письменники користуються особливою виразністю переносного значення слова, створюють спеціальні засоби художньої зображальності: метафору, епітет, уособлення. Це допомагає їм яскраво, зненацька виразити свої думки й почуття: Як дерево роняє тихо листи, так я роняю смутні слова... (С. Єсенін.)

2. Синоніми, антоніми, омоніми, омографи, омофони. У цій групі відбивається значеннєвий зв'язок різних слів вязике.

Синоніми - близькі за лексичним значенням слова: говорив - сказав, мовив, відгукнувся, пробурчав; короткий - недовгий, короткий; ока - очі. Антоніми - слова, протилежні за лексичним значенням: праця - неробство, говорити - мовчати, веселий - смутний

Омоніми - слова, зовсім різні за значенням, але однаково звучні й що пишуться (лук - «рослина» і лук - «зброя»). Омографи - слова, що мають розходження в наголосі (атлас і атлас). Омофони - слова, що мають розходження в написанні, але при цьому однаково звучні (попестити кошеняти й полоскати білизна).

Не можна змішувати багатозначні слова й омонім^-омоніми-слова-омоніми. Багатозначність відрізняється від омонімії тим, що різні значення одного багатозначного слова зберігають деяку спільність у тлумаченні їхнього змісту. Тому в словнику багатозначні слова приводяться в одній словниковій статті й даються як одне слово з перерахуванням всіх значень. Омоніми - різні слова, у значеннях яких немає нічого загального, і в тлумачних словниках омоніми описані в різні словникові статтях

3. Загальновживана лексика, діалектизми, про-фессионализми; нейтральні, книжкові, розмовні слова; застаріла лексика. Ці слова виділені в особливу групу - у зв'язку з особливостями вживання в мовленні. Загальновживані слова - слова, якими користуються всі люди: трава, земля, чорний, три, ока