Значення і завдання вивчння фонетики в шкільному курсі.
Значення і місце фонетики у шкільному курсі української мови обумовленетією роллю, яку відіграє її звукова сторона. Звуки є матеріальним
засобом реалізації лексичних і граматичних значень, будівельним
матеріалом для слів і словоформ. Усі мовні значення — і лексичні, і
граматичні — виражаються за допомогою звуків і поза звуковою формою не
існують.
Фонетика — складова частина загальної структури мови, одна з її систем.
Таке розуміння фонетики дає можливість побудувати вивчення лексики і
граматики на фонетичній основі, здійснюючи цим самим принцип
випереджаючого навчання усного мовлення, і вивчати теоретичні відомості
з фонетики не ізольовано, а як перший рівень цілісної структури рідної
мови. Розкрити учням роль у мові звукової сторони, показати зв'язок
фонетики з лексичними і граматичними явищами — важливе теоретичне
завдання вивчення фонетики в школі, бо «без знайомства з фонетичного
системою мови неможливе її теоретичне чи практичне вивчення».
Вивчення фонетики і графіки сприяє засвоєнню учнями норм усного і
писемного мовлення. В цьому виражається її тісний зв'язок з орфографією.
Практичні завдання фонетики можна сформулювати: а їй так: 1. Розвиток
звукової культури учнів. 2. Формування і удосконалення прийомів
звуко-буквеного розбору. 3. Формування умінь визначати орфограми на
основі звукового аналізу.
|
|
|
Поряд із засвоєнням відомостей з фонетики і графіки учні знайомляться з
основними нормами української літературної вимови. Усне мовлення, як
основний засіб спілкування людей, переважає над писемним, тому завдання
вчитися — удосконалювати артикуляційні павички, інтонаційне оформлення
усного мовлення школярів. Учитель повинен систематично працювати над
попередженням і виправленням таких недоліків усного мовлення, як
невиразна вимова звуків, поспішне і поривчасте вимовляння фраз,
недостатня виразність. Постійна робота над засвоєнням орфоепічних норм
літературної мови підвищує, мовно-мовленнєву компетентність учнів.
Вивчення загальних відомостей про мову має свої особливості. Учителеві
доводиться шукати способів представлення нього матеріалу учням. З цією
метою широко використовується дидактичний матеріал (доступні за змістом
уривки мовознавчих праць)1; міжпредметні зв'язки з російською мовою,
історією; читання доступної науково-популярної мовознавчої літератури у
позакласній роботі з предмета, на факультативних заняттях.
Учні засвоюють книжний стиль вимови як зразок літературного мовлення, що
ґрунтується на дотриманні орфоепічних норм, виразності мовлення. Книжний
|
|
|
стиль вимови має стати основним при вивченні фонетики. Розмовний стиль
має інші ознаки: швидкий темп, не завжди виразна вимова окремих звуків,
своєрідна «неповнота» їх артикуляції. При вивченні звукових особливостей
української мови за зразок береться повний стиль вимови, оскільки в
разок береться повний стиль вимови, оскільки в
ньому найкраще виявляються всі особливості фонетичної системи й
орфоепічної норми.
Дата добавления: 2016-01-03; просмотров: 21; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!