Тема 8. Валютні відносини банків

1. Сутність валюти та валютних відносин. Конвертованість валюти

2. Валютний курс

3. Валютне регулювання.

с/р: Особливості плаваючого та фіксованого валютного курсу.

Валютна позиція банку (активна, пасивна).

1. Найбільш вдалим є визначення валюти як будь-яких грошових коштів, формування та використання яких прямо чи опосередковано пов'язано із зовнішньоекономічними від­носинами.

Валюта класифікується за кількома крите­ріями. Основним з них є
1. емітентська нале­жність валюти. За цим критерієм виділяють:

— національну валюту, яка виражена в грошах, що еміту­ються національною банківською системою. Для України це бу­дуть кошти, номіновані в гривні, для Росії — в рублях, для США — у доларах тощо;

—іноземну валюту, виражену в грошах, що емітуються бан­ківськими системами інших країн. Для України це будуть кошти, номіновані в усіх національних грошових одиницях, крім гривні;

—колективну валюту, виражену в особливих міжнародних грошових одиницях, що емітуються міжнародними фінансово-кредитними установами і функціонують за міждержавними уго­дами. Зараз найбільш відомі такі міжнародні валюти — СПЗ, що запроваджена в міжнародний оборот МВФ, та євро, що запрова­джена в міжнародний оборот 11 країнами Західної Європи.

2. За режимом використання валюти поділяються на:

—неконвертовані;

Конвертовані.

Неконвертованими є валюти, які неможливо вільно обміняти на іноземні валюти за ринковим курсом, їх ввіз та вивіз жорстко обмежується. Такими звичайно є валюти слаборозвинутих країн чи країн, які переживають глибоку і хронічну економічну та фі­нансову кризу. До 1997 р. типово неконвертованою була і націо­нальна валюта України — гривня. З 1997 р. гривня частково кон­вертована валюта.

Конвертованими є валюти, які вільно обмінюються на валю­ти інших країн за курсом, що формується в установленому по­рядку, і вільно вивозяться і ввозяться через кордон. Конвертованість — надзвичайно важлива, визначальна якісна риса валюти.

Конвертованою валюта стає не стихійно, а забезпечується державою завдяки значним зусиллям, спрямованим на досягнення то­варно-грошової збалансованості, розвиток вільних товарних і ва­лютних ринків, запровадження організаційно-правових основ ва­лютного регулювання тощо.

Конвертованість валюти можна класифікувати за кількома критеріями:

1. За повнотою конвертації:

—повна конвертованість;

—часткова конвертованість.

1. За видами суб'єктів:

—зовнішня;

—внутрішня.

1. За характером економічних операцій, що обслуговуються
   конвертованою валютою:

—за поточними операціями;

— за переміщенням капіталу.

Повна конвертованість означає можливість вільного обміну національної валюти на іноземну для всіх категорій власників (юридичних і фізичних осіб, резидентів і нерезидентів) та за всіма видами цілей або операцій (платежі за поточними операціями, платежі за рухом капіталу і переказами).

На початок 2005 р. 12 валют були вільно конвертованими чи впритул наблизились до цього статусу: австралійські долари, ан­глійські фунти стерлінгів, датські крони, долари США, ісландські крони, канадські долари, норвезькі крони, шведські крони, швей­царські франки, японські єни, євро, СПЗ.

Використання вільно конвертованої валюти як резервної надає їй чимало переваг. Насамперед це виявляється у зростанні на неї попиту на світовому ринку, що дає можливість уряду відповідної країни розширювати емісію своєї валюти, збільшувати сеньйо­раж як джерело фінансування національної економіки, підвищу­вати її конкурентоспроможність на світовому ринку. Це спрово­кувало гостру конкуренцію між доларом США та євро.

Часткова конвертованість валюти означає, що національна валюта обмінюється на іноземну з певними обмеженнями. На­приклад, для одних осіб її обмін дозволений, а для інших — ні, так само для одних видів операцій обмін дозволений, для ін­ших — ні тощо. Якщо конвертація національної валюти дозволе­на тільки для нерезидентів, то вона називається зовнішньою, а якщо для резидентів — внутрішньою. Якщо конвертація поши­рюється тільки на платежі за поточними операціями, вона нази­вається поточною, а якщо тільки на платежі за рухом капіталу — капітальною.

Отже, за своїм економічним змістом валютні відносини — це сукупність економічних відносин, які виникають у процесі взаєм­ного обміну результатами діяльності національних господарств різних країн і обслуговуються валютою.

Залежно від економічного призначення валютних платежів у валютних відносинах можна виділити такі складові:

—міжнародні розрахунки за зовнішньоторговельними опера­ціями;

—одержання і погашення різних видів міжнародних позичок;

- переміщення валюти при здійсненні зовнішніх інвестицій;

- переміщення валюти при наданні економічної і технічної допомоги;

- операції з купівлі-продажу валюти на внутрішньому і зов­нішніх валютних ринках;

- інші фінансові операції між резидентами та нерезидентами.

 

2. Ва­лютний курс — це співвідношення, за яким одна валюта обмі­нюється на іншу. На практиці він існує як ціна грошової одини­ці однієї країни, що визначена в грошових одиницях іншої краї­ни. Наприклад, 1 дол. США = 5,05 грн, або 1 євро = 6,2 грн, або 18,0 рос. руб. = 1 грн.

Установлення курсу називається котируванням валют. У сві­товій практиці склалося два способи котирування: прямий, або єв­ропейський, та обернений, або британський. За прямого котиру­вання визначається, скільки потрібно національної валюти, що називається валютою котирування, для купівлі одиниці іноземної валюти, яка називається базовою: 1 дол. можна купити за 5,05 грн. У вигляді прямого котирування зазвичай публікуються таблиці ва­лютних курсів, у тому числі і в Україні. Такий показник валютного курсу означає, що при зростанні його рівня (1 дол. = 5 грн; 1 дол. = = 5,2 грн; 1 дол. = 5,3 грн і т. д.) валюта котирування знецінюється, а базова валюта дорожчає. І навпаки, у разі зниження його рівня валюта котирування буде дорожчати, а базова — знецінюватися.

За оберненого котирування визначається кількість іноземної валюти, яка потрібна для купівлі одиниці національної валюти, наприклад, 1 грн = 20 центів. Такий спосіб використовується пе­реважно в аналітичних розрахунках, при побудові економічних моделей. Його широко застосовують у валютній практиці Вели­кобританії та США.

При прямому котируванні курс покупця вищий, а курс продавця нижчий; при непрямому котируванні, навпаки - курс продавця вищий, а курс покупця -нижчий.

Наприклад, при прямому котируванні: USD/UAH - 0,185 - курс продавця USD/UAH - 0,187-курс покупця.

При непрямому котируванні: USD/UAH - 5,35 - курс покупця USD/UAH - 5,40 - курс продавця.

Процедура котирування, яка складається із визна­чення та реєстрації курсу шляхом послідовного порів­няння попиту і пропозиції валют, називається фіксингом і на основі фіксингу встановлюються курси продавця і покупця на кожну валюту. Курс продавця - це ціна, за якою учасники ринку продають валюту. Курс покупця - це ціна, за якою учасники купують валюту.

Крос-курс -це співвідношення між двома валютами, яке встановлюється стосовно третьої.

Як ціновий інструмент валютний курс використовується: —для визначення цін при укладанні зовнішньоторговельних контрактів, оцінюванні вигідності цих контрактів для національ­них виробників;

—для обміну валютами в процесі торгівлі товарами, руху ка­піталів, кредитів, робочої сили;

для порівняння цін національних та світових ринків, варті­сних показників різних країн, виражених у національних валютах (обсягів ВВП, державного боргу, іноземних інвестицій, рівня життя тощо);

періодичного переоцінювання депозитних рахунків, інших активів в іноземній валюті фірм, банків, домогосподарств тощо.

Як макроекономічний показник валютний курс слугує еко­номічним суб'єктам (резидентам і нерезидентам):

• важливим сигналом про зміну ринкової кон'юнктури та цін­ності національних грошей, що надзвичайно важливо для регу­лювання розвитку бізнесу, насамперед пов'язаному з зовнішньо­економічною діяльністю;
• надійним орієнтиром для прийняття виважених рішень щодо інвестиційних проектів, освоєння конкурентних видів продукції, проникнення на нові міжнародні ринки, управління валютними резервами та розв'язання інших завдань;
• свідченням про наміри органів економічного регулювання щодо зміни умов економічної діяльності в країні, що може сти­мулювати приплив чи відплив капіталу;
• вимірником зовнішньої цінності національних грошей як альтернативи їх внутрішньої цінності.

Як інструмент економічного регулювання валютний курс широко використовується державою (урядом та центральним ба­нком):

—для впливу на розвиток зовнішньої торгівлі, стимулювання чи дестимулювання експорту чи імпорту, а через них — на зміну конкурентної позиції країни на світовому ринку, на прискорення чи уповільнення темпів економічного зростання;

—для впливу на стан кон'юнктури національного валютного ринку та інших сегментів грошового ринку, на зміну обсягів про­позиції грошей у країні, а отже, для регулювання інфляційного процесу через механізм валютної інтервенції. Завдяки цьому ва­лютний курс може ефективно використовуватися як орієнтир мо­нетарної політики;

—для впливу на стан державних фінансів через скорочення ви­трат на обслуговування державного боргу (при ревальвації націо­нальної валюти); через збільшення податкових надходжень до бю­джету завдяки розширенню податкової бази внаслідок девальваційного стимулювання розвитку експорту товарів та послуг; через зниження рівня доларизації економіки, у тому числі заощаджень, та відповідного зміцнення ресурсної бази для національних інвести­цій; через стимулювання припливу в країну валютних ресурсів за­собами девальваційної політики, прискорення формування золото­валютних резервів та зростання кредитного рейтингу країни.

Класифікація валютних курсів здійснюєть­ся за багатьма критеріями. По кожному з них виділяється не менше двох видів кур­сів. Найвідомішими є такі пари валютних курсів: номінальний і реальний; плаваючий і фіксований; двосторонній і багатосторон­ній, або ефективний; двосторонній реальний і багатосторонній реальний; офіційний і ринковий; легальний і нелегальний; спот і форвард; курс покупця і продавця.

Коли говорять про валютний курс, то йдеться насамперед про співвідношення двох валют — національної та іноземної. Такий курс називається двостороннім, їх існує стільки, скільки країн підтримує валютні відносини з даною країною. Але кожний дво­сторонній курс має свою динаміку — один підвищується, другий знижується, третій є стабільним. Вплив кожного з таких курсів на платіжний баланс може взаємно нейтралізуватися, що знижує практичне значення двостороннього курсу.

Тому виникає потреба визначити співвідношення національ­ної валюти з усіма іншими валютами або з певною їх сукупністю (кошиком). Таке співвідношення називається багатостороннім, або ефективним, валютним курсом. З його допомогою вимірю­ється індекс знецінення або подорожчання національної валюти порівняно з середньозваженим кошиком багатьох валют. Обчислюється ефективний валютний курс як арифметична середньо­зважена певної сукупності двосторонніх курсів, де вагою є част­ка кожного з торговельних партнерів, валюти яких включені до кошика, у зовнішньоторговельному обороті країни. Ефективний валютний курс розраховується за номінальним і реальним зміс­том, тому розрізняють реальний ефективний курс і номінальний ефективний курс. Використовуються індекси цих курсів у прак­тиці розроблення макроекономічної та валютної політики країни.

Офіційний і ринковий курси формуються і використовуються у тісному взаємозв'язку. Ринковий курс об'єктивно формується на валютному ринку під впливом попиту і пропозиції і відобра­жає у своїй динаміці всю гаму чинників, які стихійно змінюють ринкову кон'юнктуру. Офіційний валютний курс визначається центральним банком на підставі динаміки ринкового курсу та з урахуванням завдань валютної політики, які випливають з цілей економічної політики. Такими завданнями можуть бути: поси­лення стабільності національних грошей, стимулювання експортоорієнтованого виробництва, стимулювання імпорту і стимулю­вання національного виробництва та ін. Тому офіційний курс може відхилятися від ринкового, слугувати для останнього своє­рідним орієнтиром, що визначається центральним банком, а ра­зом з тим орієнтиром для всього національного бізнесу та інозе­мних інвесторів. Завдяки цьому офіційний курс активно впливає на динаміку ринкового курсу.

Курси спот і форвард визначаються характером валютних операцій, у яких курс застосовується. Якщо купівля-продаж ва­люти здійснюється з негайною її поставкою чи поставкою не піз­ніше двох днів після укладення контракту, то застосований тут курс називатиметься курсом спот. Якщо ж купівля-продаж ва­люти здійснюється з відстроченням платежу, то застосований курс буде відрізнятися від курсу, що діяв у момент підписання контракту (курсу спот) і називатиметься курсом форвард.

Виділення курсів продавця і покупця пов'язане з бізнесови­ми інтересами торговців валютного ринку, насамперед банків. Звичайно вони одночасно продають і купують іноземну валюту, витрачають на організацію таких операцій певні кошти та роз­раховують на певний прибуток від них. Тому вони повинні про­давати валюту за вищим курсом, який називається курсом про­давця, а купувати за нижчим курсом, який називається курсом покупця. Різниця між цими курсами повинна компенсувати тор­говцям витрати на організацію самої торгівлі та забезпечити її прибутковість.

Легальними називаються валютні курси, що формуються на легальному секторі валютного ринку. Вони публікуються в ЗМІ, оголошуються на інформаційних стендах валютних торговців, за­значаються в контрактах та інших комерційних документах. Нелегальними називаються курси, що формуються в тіньовому сек­торі валютного ринку. Останні можуть істотно відхилятися від ставок легального курсу під впливом стану кон'юнктури валют­ного ринку та рівня його зарегульованості. У міру погіршення кон'юнктури та посилення зарегульованості ринку все більша ча­стка його операцій здійснюється «в тіні», а нелегальний курс зро­стає та змінюється швидше, ніж легальний. Звичайно, ніяка інфо­рмація про нелегальні валютні курси попередньо не оприлюднюється.

Інфляційні процеси в країнах-партнерах по зовнішній торгівлі є одним із головних чинників коливання обмінних курсів їх валют. Особливо відчу­тні до інфляційного чинника реальні валютні курси.

Важливим чинником впливу на курс через коливання попиту і пропозиції на валютному ринку є зміна співвідношення рівнів реальних процентних ставок країн-партнерів. Більше підвищення процентних ставок у даній країні порівняно з іншими стимулює нерезидентів до купівлі фінансових активів цієї краї­ни — акцій, облігацій, депозитних зобов'язань та ін. Пропозиція іноземної валюти зросте, як і попит нерезидентів на національну валюту, що спричинить тиск на обмінний курс у бік його зни­ження по інвалюті та зростання по національній. Зниження ж ре­альних процентних ставок у країні гальмує приплив іноземного позичкового капіталу, знижує пропозицію іноземної валюти та попит на національну. Наслідком буде зростання курсу інвалюти та зниження курсу національної.

Відчутно впливає на валютний курс стан платіжного бала­нсу країни. Активний платіжний баланс сприяє зростанню інва­лютних ресурсів у країні та збільшенню пропозиції валюти на ринку, що стимулює зниження її курсу та подорожчання націо­нальної валюти. За пасивного платіжного балансу вплив на рин­кову ситуацію та курсову динаміку змінюється на протилежний. Разом з тим слід мати на увазі, що цей чинник є комплексним і сам формується під впливом багатьох економічних чинників. Зо­крема, це рівень розвитку експортоорієнтованого виробництва, рівень конкурентоспроможності країни, відносний рівень проду­ктивності праці та темпи зростання національного доходу порів­няно з країнами-партнерами та ін. Кожний з них можна розгляда­ти як окремий чинник впливу на обмінний курс.

На динаміку валютного курсу впливають і такі фактори, як роз­виток валютного і фондового ринку. На високорозвинутому валют­ному ринку підвищується динамізм поширення будь-яких негативних процесів у валютній сфері, зростають можливості валютної спекуляції, підвищується чутливість до будь-яких змін в економіці та політиці. Разом з тим розвинутий валютний ринок забезпечує можливості для широкого використання строкових операцій для хеджування валютних ризиків, що заспокійливо впливає на валю­тно-курсові та інфляційні очікування, а отже, і на коливання курсу. Високий розвиток фондового ринку робить його спроможним відтягувати на себе більшу частку заощаджень і цим зменшувати пропозицію національної валюти та попит на інвалюту на валют­ному ринку, що стабілізує курсову динаміку.

Часто валютна інтервенція використовується для підтримання курсу національної валюти на зниженому рівні для здійснення валютного демпінгу — знецінювання національної валюти з ме­тою нарощування експорту товарів за цінами, нижчими за світо­ві. Валютний демпінг слугує засобом боротьби за ринки збуту. Головною умовою тут є зниження курсу національної валюти у більших розмірах, ніж падіння її купівельної спроможності на внутрішньому ринку.

Інструменти зовнішньоторговельної політики спроможні забезпечити прямий контроль над товарними і фінансовими по­токами з закордоном, стримуючи чи стимулюючи експорт або імпорт, ввіз чи вивіз грошового капіталу. Запровадження чи ска­сування, збільшення чи зменшення імпортних та експортних квот, мита, субсидій, податків дають можливість зменшувати чи збільшувати імпорт або експорт товарів, ввіз чи вивіз капіталу, що спричинюватиме зменшення чи збільшення попиту та пропо­зиції на валютному ринку.

Для підтримання стабільності курсу держави вдаються також до інструментів фіскальної та грошово-кредитної політики, за допомогою яких можна зменшувати коливання попиту та пропо­зиції іноземної валюти. Застосовуючи ці інструменти (скорочен­ня бюджетного фінансування реального сектору, підвищення процентної ставки, зменшення рефінансування банків тощо), мо­жна загальмувати темпи економічного зростання і зменшити ім­порт, у зв'язку з чим знижується попит на іноземну валюту. Стримування економічного зростання спричинить також упові­льнення зростання цін та підвищення процентних ставок. Перша з цих тенденцій (гальмування цін) сприятиме переключенню по­питу з імпортних товарів на вітчизняні, що зменшуватиме попит на інвалюту. Друга тенденція (зростання процентної ставки) сти­мулюватиме зменшення відпливу за кордон капіталу та збіль­шення фінансових інвестицій у національну економіку, унаслідок цього зменшиться попит на іноземну валюту. Проте всі подібні заходи мають ті вади, що призводять до зниження темпів еконо­мічного зростання та рівня зайнятості, гальмування експорту та погіршення платіжного балансу.

Серед монетарних інструментів особливу роль відіграє обліко­ва (дисконтна) політика, яка зводиться до підвищення або зни­ження облікової ставки центрального банку з метою вплинути на рух зарубіжних короткострокових капіталів. Підвищення дисконт­ної ставки у періоди погіршення стану платіжного балансу стиму­лює приплив капіталів з країн, де облікова ставка нижча, тобто сприяє поліпшенню стану платіжного балансу. Але цей спосіб мо­же бути ефективним лише тоді, коли рух капіталів між країнами зумовлений пошуками більш прибуткового їх розміщення, а не не­впевненістю у збереженні капіталів у своїй країні. Тому підви­щення облікової ставки не завжди дає очікуваний результат. До того ж це веде до подорожчання кредиту всередині країни.

Важливу роль у підтриманні стабільного курсу відіграє також валютний контроль, який включає валютні обмеження. Уряд може обмежити чи заборонити експорт капіталу за кордон, конт­ролювати і обмежувати вивіз населенням готівкової валюти, ре­гулювати використання експортерами їх валютної виручки, ви­магаючи повного чи часткового продажу її на ринку чи державі, контролювати і регулювати купівлю валюти імпортерами з тим, щоб запобігти використанню її у спекулятивних цілях та ін. Ци­ми заходами держава намагається збалансувати попит і пропози­цію на валютному ринку, урівноважити платіжний баланс та мак­симально згладити коливання валютного курсу.

 

3. Валютне регулювання — це діяльність уповноважених держа­вою органів щодо регламентації валютних відносин економічних суб'єктів та визначення умов їх діяльності на валютному ринку. Та­ка регламентація та вплив тією чи іншою мірою поширюється на всі складові валютних відносин та валютного ринку, і насамперед на:

---

Дата добавления: 2015-12-21; просмотров: 15; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!