Методи страхування валютного ризику.
З-поміж методів страхування валютних ризиків треба назвати такі.
1. Структурне збалансування активів, пасивів, кредиторської та дебіторської заборгованості.
Полягає в тому, щоб підтримувати таку структуру активів та пасивів, яка б дозволила перекрити збитки від зміни валютного курсу прибутком, який отримується вид зміни цього курсу, але по інших позиціях балансу. Тобто це тактика, яка зводиться до отримання максимально можливої кількості “закритих” позицій, мінімізуючи таким чином валютні ризики. Так як, мати “закритими” всі позиції не завжди доцільно і розумно, то треба бути готовим до структурного збалансування.
Одним з найбільш простих і найбільш поширеним способом балансування є контроль валютних потоків, які відображають доходи та збитки. Тобто, кожен раз при укладенні контракту, який передбачає або отримання, або виплату іноземної валюти, банк повинен зупинитися на виборі такої валюти, яка поможе йому закрити повністю або частково існуючі відкриті валютні позиції.
2. Зміна строку платежу.
Цей метод передбачає маніпулювання строками здійснення розрахунків, при різких змінах курсів валюти ціни або валюти платежу. Найбільш вживані тактики платежу:
· дострокова оплата товарів та послуг;
· прискорена чи затримана репатріація прибутків, погашення основної суми кредиту, виплата процентів та дивідендів;
· регулювання строків конверсії виручки отримувачем, інвалютних коштів в національну валюту.
|
|
|
3. Форвардні угоди.
4. Операції “своп”.
5. Опціонні угоди.
6. Фінансові ф’ючерси.
7. Кредитування та інвестування в іноземній валюті.
8. Реструктуризація валютної заборгованості.
9. Паралельне кредитування.
10. Операція лізинг.
Лізинг також може виконувати функції страхування від валютних ризиків, якщо орендодавець та орендатор знаходяться в різних країнах. Лізинг може бути більш вигідний, чим просто придбання обладнання в кредит, так як у випадку несприятливої зміни курсів валют орендатор може розірвати контракт лізингу або переукласти його на нових умовах.
11. Форфейтингові операції.
12. “Валютний кошик”.
Представляє собою набір валют, які взяті у відповідних пропорціях. В таку корзину, якщо метою її використання є хеджування, підбираються валюти, курси яких плавають в протилежних напрямках, взаємно врівноважуючи корзину, роблячи її більш стабільною.
Хеджування здійснюється шляхом включення в торговий або кредитний договір “мультивалютної обмовки”, у відповідності до якої сума грошового зобов’язання перераховуються в залежності від зміни курсового співвідношення між валютою платежу та відповідною “валютною корзиною”. “Корзина” як метод визначення середньо зваженого курсу валюти платежу по відношенню до визначеного набору валют понижує ймовірність різкої зміни суми платежу. При цьому, з точки зору валютного ризику, обидва контрагента опиняються в однакових умовах.
|
|
|
13. Здійснення іноземними філіалами платежів в “зростаючій валюті”, по-суті означає лише перенесення валютного ризику. Але це відіграє велику роль, коли в країні місцезнаходження існують більш сприятливі умови хеджування (розвинутий валютний ринок, пільгова система оподаткування валютних доходів, кількість банків, які мають досвід проведення валютних операцій і т.д).
14. Самострахування.
Суть самострахування полягає в тому, що величина можливого збитку від зміни валютного курсу, наперед включається в ціну контракту і використовується для утворення страхового фонду.
В економічній практиці вказані методи часто переплітаються між собою, а окремі фінансово-кредитні установи використовують, як правило, не один, а водночас кілька методів.
Дата добавления: 2015-12-21; просмотров: 15; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!