Гноячкові захворювання шкіри

Гноячкові захворювання шкіри (піодермії) розвиваються в результаті проникнення в шкіру стафілококів чи стрептококів.

Моментами, сприятливими для розвитку піодермій, є мікро­травми, цукровий діабет, авітаміноз, зниження місцевого і загаль­ного імунітету, а також недотримання правил особистої гігієни. Залежно від збудника, клінічний перебіг піодермії має деякі особ­ливості:

— будь-які прояви стафілодермій на шкірі, як правило, пов'я­зані з волосяними фолікулами чи вивідними протоками сальних і потових залоз;

— розвиток стрептодермії не пов'язаний з волосяними фоліку­лами.

Піодермія може бути первинною, тобто розвиватися на до то­го не зміненій шкірі, і вторинною, тобто розвиватися як усклад­нення якогось іншого шкірного захворювання, яке, як правило, супроводжується свербежем.

Стафілодермії

Остіофолікуліт — початковий елемент усіх форм стафілодермії з ураженням фолікулів. В усті фолікула з'являється прониза­на волосом пустула напівкулястої форми, розміром до шпилько­вої головки, покриття щільне, вміст — густий вершкоподібний гній, навколо пустули — вузький обідок почервоніння.

Вміст пустули може зсихатися, утворюючи жовтувато-буру кірку. Якщо пустула прорвалася, оголюється поверхнева ерозія. Остіофолікуліт уражує не більш 1/3 волосяного фолікула. Висипання можуть бути поодинокими і множинними. Схильності до периферичного росту і злиття елементів не спосте­рігається. Найчастіше висипання локалізуюються на шкірі облич­чя, особливо в ділянці бороди і вусів у чоловіків. Процес закін­чується за 2-3 дні, не залишаючи рубців.

Фолікуліт — гостре гнійне запалення фоліку­ла волоса. Тканини навколо фолікул не уражені. Біля волоса з'являється болючість, набряк, у центрі почервоніння розвивається конусоподіб­ний, пронизаний волосом гноячок, крізь верхів­ку якого просвічує гній. Гноячок може самостій­но підсохнути в кірочку і безслідно зникнути за 3-5 днів або прорвати, оголюючи воронкоподіб­ну ерозію, іноді утворюється рубчик. Фолікуліти можуть виникати на будь-якій ділянці шкірного покриву, де є волосся.

Фурункул — гостре гнійне некротичне ура­ження фолікула, сальної залози і навколишніх м'яких тканин. Спочатку клієнт відчу­ває біль, шкіра на тому місці червоніє, набрякає, надалі в центрі набряку з'являється пустула, по­силюється почервоніння, а в центрі формується некротичний стержень, який поступово відокрем­люється. На місці стержня формується глибока виразка. В міру відділення стержня зменшується болючість, почервоніння, набряк, розсмоктується ущільнення, а на місці виразки формується ру­бець. При фурункулах може розвиватися лімфа­деніт (збільшення регіонарного лімфатичного вузла), лімфангоїт (запалення лімфатичних судин). Може підвищуватися температу­ра, виникати головний біль, розвивається загальне нездужання. Особливо небезпечні фурункули в ділянці обличчя (верхня губа, носогубні складки), бо внаслідок особливостей кровопостачання цієї ділянки може розвинутись сепсис чи тромбоз глибоких вен мозку.

Карбункул — скупчення декількох фурункулів, об'єднаних за­гальним інфільтратом. Через 4-5 днів від початку розвитку кар­бункул перетворюється на щільний гострозапальний вузол діа­метром до 10 см, нечітко обмежений від навколишньої здорової тканини. Поверхня вузла — напівкуляста, багряного кольору, різко болюча при пальпації. У центрі вузла формується кілька стержнів, при відторгненні яких утворюється велика виразка. На місці виразки залишається грубий рубець. Загальний стан хворо­го різко погіршується.

Гідраденіт — гнійне запалення апокринових потових залоз, які розміщуються тільки в пахвових, пахових і аногенітальних ділян­ках. Діти і старі люди на гідраденіт не хворіють, тому що ці залози в них не функціонують. Спочатку в клієнта з'являється відчут­тя незручності у ділянці враження: невиражена сверблячка, поко­лювання. У цей період у товщі шкіри можна намацати злегка болісний вузол завбільшки з горошину. Надалі вузол збільшуєть­ся, болючість наростає, поверхня шкіри над вузлом стає синюш­но-багровою, на поверхні утворюються випинання у вигляді со­сочків («суче вим'я»). При прориві вузлів утворюються один чи декілька свищових ходів. Після загоювання на місці ураження за­лишаються втягнені рубці.

Хворих на фурункульоз, карбункульоз і гідраденіт лікують в умовах хірургічного кабінету чи хірургічного стаціонару.

Стрептодермії.

Імпетиго частіше виникає на відкритих ділянках тіла, особли­во на обличчі (рис. 2.18). Хворіють діти і молоді жінки з ніжною шкірою. Хвороба відрізняється високою контагіозністю, особливо в умовах дитячого колективу. Проявляється висипаннями повер­хневих пухирців на тлі почервонілої шкіри. Пухирці до кількох міліметрів у діаметрі з тонким в'ялим покриттям і рідким вміс­том солом'яно-жовтого кольору (фліктена). Зсихаючись, вміст фліктени утворює крихку кірку. Фліктени мають тенденцію до пе­риферичного зростання, можуть зливатися й утворювати вогнища вигадливих обрисів. Після виду­жування на місці ураження шкіри залишається нестійка гіперпіг-ментація.

Заїда — стрептококове Імпетиго в кутиках рота: шкіра кути­ків рота набрякла, червоного кольору, у глибині складки видно щілиноподібну ерозію з «віночком» відшарованого епітелію. На поверхні ерозії формується кірочка, яка легко розривається при русі губ. Захворювання контагіозне.

Поверхневий панарицій — навколонігтьова фліктена. Шкіра навколонігтьового валика спочатку червоніє, стає набряклою й болісною. На ній утворюється пухир із прозорим, пізніше мутним вмістом. Панарицій може охоплювати ніготь із трьох боків у ви­гляді підкови. Розвивається як ускладнення при задирці, обкушу­ванні нігтів, як результат непрофесійного манікюру.

---

Дата добавления: 2015-12-21; просмотров: 18; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!