Об'єкти та параметри контролю

ФОРМИ ТА ТИПИ КОНТРОЛЮ

ПЛАН

1. Форма контролю

2. Тип контролю

3. Об'єкти та параметри контролю

4. Поради керівникові щодо організації якісного контролю

 

ЛІТЕРАТУРА

1.Романюк І.А.Аналіз, планування, контроль, як функція управлінської діяльності керівника ДНЗ,-2011.-280с.

2.Крутій К.Л.Планування роботи сучасного дошкільного навчального закладу,- 2005.- 208 с.

3.Крутій К.Л. Управління дошкільним закладом: організація контроля та керівництва,-2003.

 

Форма контролю - це відображення якісного складу суб'єктів контролю, тобто осіб, які здійснюють процедуру вивчення стану освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі.

Як засвідчує практика, найдоцільнішими у роботі керівників та педагогів дошкільного навчального закладу є такі форми контролю:

• адміністративний;

• адміністративно-педагогічний;

• самоконтроль;

• суспільно-педагогічний.

Адміністративний контроль здійснює завідувач дошкільного на­вчального закладу і, залежно від мети та змісту адміністративного контролю, залучає до нього вихователя-методиста, старшу медичну сестру чи завгоспа.

Для проведення адміністративно-педагогічного контролю, крім адміністрації, залучають досвідчених вихователів та інших фахівців дошкільного навчального закладу.

Система залучення педагогів до контролю відома давно. Вона є доволі традиційним підходом в організації внутрішнього контро­лю дошкільного навчального закладу. Це простежується у науко­вих роботах П. Третьякова, К. Бєлої, Л. Поздняк тощо. Нині у час демократизації та гуманізації управління закладами освіти питання участі педагогів у всіх функціях управлінської діяльності є найбільш актуальним.

Варто зазначити, що не завжди є доцільним і можливим залучення музичного керівника, вчите ля-логопед а, досвідченого ви­хователя до будь-якого контролю, оскільки це певною мірою супере­чить трудовому законодавству, адже цим педагогам необхідно ви­конувати делеговані функції поза робочий час. Однак, враховуючи особливості взаємодії та довіри у колективі, рівня колегіальності управління в закладі, керівник може залучити цих спеціалістів до вивчення окремих питань контролю, за умовою їх погодження з цим.

Самоконтроль передбачає здійснення педагогом самоаналізу, са­мооцінки, корекції власної педагогічної діяльності, про результати

яких він періодично звітує перед адміністрацією, педагогічною ра­дою тощо.

Суспільно-педагогічний контроль здійснює методоб'єднання вихователів, творча група педагогів міста, дошкільного закладу тощо. Адже більшість методичних заходів міського та районно­го значення (методичні об'єднання, семінари, творчі групи тощо) передбачає перегляд та обговорення відкритих занять та інших форм організації роботи з дітьми.

Участь у методичній роботі міста, району сприяє розширенню уявлень педагогів про особливості педагогічної діяльності колег, удо­сконаленню їхньої професійної компетентності за різними напрямами освітньої діяльності.

Звісно, якщо дошкільний навчальний заклад визначено як ба­зовий для будь-якого районного чи міського методичного заходу, завідувач і вихователь-методист дошкільного навчального закладу прагнуть створити бездоганні умови для проведення заходу. Для цьо­го у дошкільному навчальному закладі реалізовують методичну ро­боту відповідно до визначеної тематики, а саме:

• проводять бесіди з педагогами та дітьми;

• консультують вихователів;

• аналізують заняття та інші форми роботи з дітьми;

• вивчають рівень розвитку дітей, їхньої обізнаності та вправ­ності за конкретним напрямом діяльності;

• визначають доцільність методів, прийомів та форм освітньої роботи, що їх використовує педагог;

• опрацьовують методичну та науково-педагогічну літературу;

• розробляють цікаві дидактичні посібники;

• готують виступи тощо.

Отже завідувач і вихователь-методист здійснюють аналітико-прогностичну, організаторську, творчу роботу щодо організації за­ходу.

Проте, аналізуючи річні плани дошкільних навчальних закладів, бачимо, що в них не відображена ця ґрунтовна робота, яка виходить на обговорення великого загалу адміністративних та педагогічних кадрів району, міста, а іноді й області. Здебільшого на неї вказано одним рядком у розділі "Підвищення рівня професійної компетентності працівників". А у розділі "Вивчення організації життєдіяльності дітей" інформація про таку роботу взагалі від­сутня. Тому радимо, складаючи план роботи на рік, не забувати

про суспільно-педагогічний контроль і враховувати внутрішні за­ходи з підготовки до нього. І якщо етапи та зміст роботи з цього питання відповідатимуть вимогам проведення тематичного контро­лю, то його варто заносити не лише у розділ "Підвищення рівня професійної компетентності працівників", але й у розділ "Вивчення стану життєдіяльності дітей".

 

ТИП КОНТРОЛЮ

 

Обґрунтованою управлінською дією керівника дошкільного на­вчального закладу є диференційований підхід до самої процедури проведення контролю. Адже у кожному колективі є педагоги з різним рівнем професійної компетентності. Тому варто визначити тип кон­тролю, який буде спрямований на певного педагога під час опера­тивного контролю, - самоконтроль, частковий контроль або повний контроль.

Тип контролю - це визначення інтенсивності та діапазону здійснення процедури вивчення стану освітнього процесу, спрямованої на конкретного педагога.

Досвідчені педагоги з високим рівнем професійної компетентності не потребують оперативного контролю. Вони працюють, здійснюючи самоконтроль з обов'язковою періодичністю звітів, яка відбувається шляхом співбесід, виступів на методичних заходах тощо.

Частковий контроль передбачає здійснення вивчення роботи досвідчених педагогів:

• що мають певні труднощі у деяких питаннях педагогічної діяльності;

• які працюють у старілих групах (адже формування шкільної зрілості є актуальним питанням вивчення роботи закладу);

• які працюють у спеціальних групах для дітей із вадами мови, іншими вадами.

Повному контролю підлягатимуть:

• малодосвідчені педагоги;

• педагоги, які впроваджують певну педагогічну технологію або методику;

• педагоги, які атестуються у поточному році.

Проте, здійснюючи повний контроль, керівникові дошкільного навчального закладу не треба забувати вимоги Базової програми роз­витку дитини дошкільного віку "Я у Світі" щодо контролю, а саме: "Певною мірою контроль може бути наглядом, принаймні щодо педагога-початківця. Проте його неприпустимо перетворювати на цен­зуру з єдиною метою виявити недоліки та покарати". Головним мотивом здійснення контролю завжди має бути надання допомоги з метою забезпечення оптимальної організації життєдіяльності кожної дитини в дошкільному навчальному закладі.

Важливим моментом у порядку здійснення внутрішнього кон­тролю є інформування педагогів закладу про його проведення, тобто дотримання принципу гласності та зворотнього зв'язку.

На засіданні педагогічної ради, ознайомлюючи колектив з пла­ном роботи дошкільного навчального закладу на новий навчальний рік, керівник має повідомити педагогам мету, зміст і терміни прове­дення тематичного, фронтального, підсумкового контролю.

Оперативний контроль, зазвичай, планується на місяць. З його питаннями варто також ознайомлювати педагогічний колектив за­здалегідь, скажімо, в останній тиждень поточного місяця під час педагогічної години.

& Отже, щоб побачити професійну діяльність педагога у звич­ному режимі, попереджати про проведення контролю за день або тиждень немає потреби. Важливо, щоб циклограма вивчення ста­ну організації життєдіяльності дітей та педагогічного процесу в дошкільному навчальному закладі знаходилася на методичному стенді і була доступною для ознайомлення з нею педагогів у будь-який час.

 

ОБ'ЄКТИ ТА ПАРАМЕТРИ КОНТРОЛЮ

Враховуючи основні розділи оцінювання діяльності дошкільного навчального закладу, зазначені у листі Міністерства освіти та науки України "Про проведення державної атестації", визначено основні об'єкти моніторингу освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі та показники, за якими здійснюється контроль:

• діти;

• педагоги;

• батьки;

• облаштування життєдіяльності вихованців;

• створення освітнього середовища;

• організація освітнього процесу;

• організація управлінської діяльності.

Щоб не було різночитань, нижче пропонуємо матеріали статті Л. Якименко "Контролюємо, щоб допомогти" про об'єкти та парамет­ри контролю, надруковані у журналі Дошкільне виховання, 2008, № 1, з деякими авторськими поясненнями.

Діти. Експерт вивчає насамперед:

• стан їхнього фізичного та психічного здоров'я (рівень адап­тованості до нових умов дитсадка, частоту захворювань);

• антропометричні показники;

• рухову активність;

• сформованість гігієнічних навичок;

• знання та користування правилами безпечної поведінки;

• розвиток основних психічних процесів (відчуття, сприйман­ня, пам'ять, уява, мислення, мовлення, емоції та почуття, увага, воля);

• адекватність реакцій на життєві враження;

• міра врівноваженості, прояви імпульсивності тощо. З'ясовуються також:

• особистісна зрілість, що включає наявність елементарних уяв­лень про цілісну картину світу;

• потреби та мотиви поведінки (зацікавлення, цінності, перева­ги, плани, цілі, сформованість самосвідомості);

• соціальні почуття (емпатія, повага, самоповага, переживання успіху чи неуспіху);

• базові якості (самостійність, працездатність, людяність, спо­стережливість, відповідальність, справедливість, креативність, розсуд­ливість, самовладання тощо);

• різні форми активності (фізична, соціально-моральна, емоцій­но-ціннісна, пізнавальна, мовленнєва, художня, креативна).

Водночас об'єктами уваги є:

• моральна вихованість: яким саме цінностям, нормам людсь­ких взаємин дитина надає перевагу і чому;

• на що дитина зорієнтована: на послух та уникнення покаран­ня; на задоволення власних потреб та інтересів; на збереження добрих стосунків з авторитетними людьми, власної самоповаги; на дотриман­ня слова, совісність і справедливість;

• соціокультурна компетентність - здатність дитини критично мислити, робити власний вибір, висловлювати судження, аргументу­вати свою думку, переглядати (змінювати) її з урахуванням нових об'єктивних обставин;

• знання своїх прав та обов'язків;

• готовність до співпраці, вміння домовлятися, мирно співіснувати в колективі однолітків, з'ясовувати й безболісно розв'язувати конфлікти, виявляти толерантність до інших.

Для вивчення особливостей проявів різних форм активності дошкільника варто керуватися вимогами Базової програми та ме­тодиками дошкільного виховання (методика фізичного виховання, методика художньо-мовленнєвої діяльності, методика ознайомлення дітей з природою, методика розвитку мовлення тощо). Наприклад, під час аналізу роботи дошкільного навчального закладу з екологічного виховання необхідно вивчати чотири компоненти екологічних знань дітей (Плохій 3. Сучасний зміст екологічного виховання // Доиікільне виховання. - 2008. — № 3. — С 3-6):

• пізнавальні знання — знання про факти, терміни, узагальнені уявлення, елементарні поняття;

• оцінні знання характеризують норми ставлення дітей до об'єктів та явищ, значення їх для природи і людини;

• нормативні знання характеризуються тим, що допомагають усвідомити правила поведінки у природі, діагностувати дійсність, пе­редбачати можливі наслідки дій людини у природі, розуміти, до чого призводить порушення екологічних процесів.

Однак варто пам'ятати, що про реальні досягнення дитини свідчать не швидкість засвоєння та обсяг знань і вмінь, а система

ставлень, виборів, мотивів поведінки та діяльності і доступна певному вікові міра зрілості, адекватність, ефективність життєвих проявів.

Наприклад, якщо вивчається стан роботи дошкільного на­вчального закладу або групи педагогів щодо виконання програ­мових вимог за субсферою "Рольова гра" сфери "Культура", то розглядається не лише розвиток ігрових умінь дітей, а й вивчається у комплексі: визначення та розгортання ігрового сюжету як показни­ка особистісної зрілості, життєвої компетенції, які відображають обізнаність малюків у сфері "Люди" ("Природа", "Культура", "Я сам"), змістовності гри; оволодіння дошкільником правилами рольової по­ведінки; зв'язку його знань з ігровими можливостями; ролі іграшки як засобу формування світосприймання дошкільника, реалізації ігрового задуму, перетворення ігрового простору.

Щоб тематичний або підсумковий контроль не був обтяжливий, деякі питання можна вивчити шляхом оперативного контролю.

Контроль з боку дорослого (спостереження та нагляд за розвит­ком дитини) — це процес досить зваженої перевірки її життєвих до­сягнень, об'єктивне обстеження, яке передбачає тривале і всебічне вивчення проявів щоденної поведінки та діяльності. Тобто, контроль має бути допоміжним, а не каральним.

Дорослий не визначає рівні розвитку дітей, порівнюючи їх між собою й орієнтуючись на кимось встановлені нормативи. Його завдан­ня - виявити "зону найближчого розвитку" кожної дитини та створи­ти умови, що сприятимуть її поступові, допомагатимуть оволодівати життєвим досвідом. Дитину можна порівнювати лише саму з собою, обов'язково зазначаючи позитивні зміни в її розвиткові.

Педагоги. Експерт спостерігає й аналізує характер взаємин ви­хователя з дітьми, міжособистісних стосунків, взаємин з батьками та з адміністрацією. Важливо зафіксувати:,

• яким є психологічний клімат у колективі конкретної групи;

• наскільки педагог дає змогу своїм вихованцям самостійно діяти, розв'язувати конфліктні ситуації у спілкуванні з одно­літками;

• як діти залучаються до розв'язання проблем, що виникають у житті групи;

• пріоритетні для педагога напрями діяльності;

• якій чи яким програмам віддає перевагу й чому;

• чи збігаються його підходи в освітньо-виховній роботі з вимо­гами та запитами сучасності;

• психологічний клімат у колективі дорослих, які працюють разом у групі;

• якою мірою їхні ставлення, вимоги до дітей, підходи в роботі збігаються, або відрізняються, або поляризуються;

• як педагоги вікової групи контактують із батьками (розв'язання внутрішньогрупових проблем, активне залучення батьків до освітнього процесу та життя групи; відсторонення батьків за принципом "не за­важайте і не втручайтеся"; товариські особистісні взаємини тощо).

Варто також враховувати загальнопедагогічні вміння та здібності педагога (гностичні, організаторські, комунікативні, кон­структивні, дослідно-творчі, знання про особливості забезпечення освітнього середовища, вміння створювати предметно-розвивальне середовище), ерудицію у науці дошкільного виховання (знання програ­мового матеріалу; наявність необхідних умінь з методик).

Під час тематичного, підсумкового контролю аналізуються вміння педагога застосовувати сучасні методи з певного напрямку роботи.

Практичний психолог. На цьому етапі вивчається:

• як психолог вибудовує свою роботу з дітьми, батьками, персо­налом (чи не займає позицію ще одного адміністратора, який лише дає вказівки й коригує власні приписи, вимагаючи їх виконання);

• чи допомагає психолог насамперед дорослим (батькам, ви­хователям) у знаходженні порозуміння з дітьми, у налагодженні контактів з ними.

Батьки. Експертиза встановлює:

• влаштовує їх чи ні якість дошкільної освіти їхньої дитини;

• ставлення вихователів до малюка, характер спілкування, умо­ви догляду;

• статус дитини в групі однолітків;

• вплив на неї педагога;

• участь батьків вихованців у житті дошкільного закладу, групи (чи є членами батьківського комітету, чи надають посильну допомогу, цікавляться життям групи, дитсадка; чи діляться влас­ним досвідом виховання та догляду; чи відвідують батьківські збо­ри тощо);

• запити батьків: чого саме вони очікують від дошкільного за­кладу; як ставляться до запровадження додаткових освітніх послуг, а головне — чи усвідомлюють, як обране ними додаткове навчання впливає на загальний розвиток дитини, її психофізичний стан.

Якщо здійснюється контроль з певного питання, то аналі­зується обізнаність батьків з даного питання, чи задовольняють їх консультації та поради педагогів з цього питання тощо.

Організація життєдіяльності вихованців. Цей об'єкт має такі показники:

• наявність у режимі дня старших дошкільнят вільного (особи­стого) часу для самовизначення;

• достатність його для того, щоб дитина мала змогу самостійно організувати сюжетно-рольову гру, художню творчість, спілкування тощо, та питома частка цього вільного часу порівняно з організованими фронтальними видами діяльності (заняттями тощо);

• підтримка й захист дитячої субкультури, виявлення поваги до інтересів самої дитини, її бажання побути наодинці, мати власні секрети;

• міра її особистої свободи (добір змісту, способів і місця діяльності, партнерів по грі, спілкуванню, виконанню поставлених за­вдань);

• частка ініціативної діяльності (пошукової, дослідницької), залежність від вказівок дорослого;

• підтримка самооцінних суджень дитини щодо результатів своїх дій та вчинків;

• відкритість педагога особистісним та діловим контактам з вихованцем, рівень довіри у ставленні одне до одного.

Освітнє середовище. Ознайомлюючись з освітнім середовищем, експерт звертає увагу на такі його параметри: фізичні, соціокультурні, психологічні та педагогічні.

Фізичні:

• місцезнаходження,

• екобезпека,

• архітектура та облаштування приміщень,

• комфортність, доступність, достатність життєвого простору дітей.

Соціокультурні: і

• використання педагогом різноманітних функціонально при­датних знарядь, засобів, дидактичних матеріалів, іграшок, науково-методичних посібників;

• надання дітям змоги об'єднуватися за інтересами; викори­стання в освітньому процесі сучасних засобів комунікації та на­вчання;

• вияв поваги до представників різних етнічних культур та їхніх цінностей.

Психологічні:

• позитивний мікроклімат у дитячій групі та в дошкільному закладі загалом;

• гармонійні взаємини дітей із дорослими, які опікуються ними;

• визначеність статусу конкретної дитини в колективі одно­літків;

• сформованість у неї комунікативних здібностей, уміння до­мовлятися, уникати конфліктів, зважати на точку зору партнерів по грі та на виконання трудових доручень тощо;

• можливість виявляти самоповагу, обстоювати власні інтереси;

• наявність розвиненої потреби реалізовувати свої можливості, виявляти здібності;

• прагнення отримати визнання та схвалення авторитетних для неї дорослих і однолітків;

• відсутність остраху помилитися, вчинити чи сказати щось не те, чого від неї очікують.

Педагогічні:

• повага дорослого до дитини не лише тоді, коли вона діє успішно, а й тоді, коли припустилася помилки й намагається виправити її (проявляє внутрішню готовність працювати над собою);

• зосередження уваги вихователя на її сильних сторонах, віра у її потенціал та можливості;

• мінімізація оцінювальних суджень щодо успіху чи неуспіху дитини й переважання аналітичного підходу;

• зменшення стресогенних ситуацій, запобігання виникненню тривожності, страхів;

• підтримка самостійних намагань дитини брати на себе відповідальність, здійснювати моральний вибір;

• збалансованість індивідуального досвіду дошкільняти у сфе­рах життєдіяльності "Природа", "Люди", "Культура", "Я сам";

• вправляння у практичних життєвих навичках;

• у вмінні орієнтуватися, пристосовуватися до навколишнього світу й конструктивно впливати на самого себе.

 

Освітній процес. Експертну оцінку організації освітнього про­цесу не треба зводити до технічного аналізу навчальної та виховної роботи. Освітньо-виховний процес — це система людських взаємин між вихователем та його підопічними; вона забезпечує особистісно

 

 

зорієнтований підхід, який має сприяти особистісному зростанню і дитини, і педагога. Тут істотними є власна гідність, відповідальна самостійність, творче ставлення до життєдіяльності, індивідуальність самопізнання та самовираження. Педагогічну стратегію становлять повага до вихованця, підтримка, надання йому необхідної допомо­ги. Основне кредо навчально-пізнавального процесу — це учіння, де передбачається активність самої дитини, а головний спосіб пізнання -її власний досвід, експериментування, спільний з педагогом пошук відповідей на запитання, що постають.

Активність наставника має полягати не стільки в оволодінні різноманітними новітніми педтехнологіями, скільки у творчому пошукові рішень, що стосуються конкретної дитини. Вихователь самостійно обирає форми й методи виховання та навчання дітей, виявляючи гнучкість і динамізм, прагнучи до самовдосконалення. Експертиза з'ясовує, чи поширюються принципи багатоманітності, альтернативності, комплексності, варіативності на всі аспекти життя дошкільного закладу.

Пропонуємо також, у якій наведено об'єкти та пи­тання контролю, що певною мірою, відповідають представленій вище системі інформаційно-аналітичного забезпечення управлінської діяльності та з якою керівникові легко працювати, заповнюючи її тими питаннями, що їх вимагає час.

Орієнтовні об'єкти та питання контролю

Об'єкт контролю

Організаційно-правові засади діяльності закладу

Питання контролю

1. Дотримання техніки безпеки, охорони праці.

2. Безпека життєдіяльності дошкільників.

3. Санітарно-гігієнічні умови та стан технічних систем, які забезпечують діяльність закладу.

4. Організація роботи дошкільного навчального закладу з питань охорони дитинства.

5. Організація різних форм роботи з дітьми, які не відві­дують дошкільні навчальні заклади.

6. Соціальний захист усіх учасників педагогічного процесу

 

Об'єкт контролю

Матеріальна та навчально-методична бази

Організація й управління методичноюроботою

1. Забезпеченість методичного, логопедичного, психологіч­ного кабінетів (наявність методичних посібників, бібліотеки, технічних засобів навчання, варіативних про­грам, методичних розробок, дидактичних, ілюстрованих, наочних матеріалів).

2. Забезпеченість музичного, спортивного залів тощо.

3. Обладнання та оформлення групових приміщень.

4. Розвивальне середовище груп.

5. Обладнання для розвитку дітей на території закладу:

■ групові майданчики;

■ спортмайданчик;

■ автомістечко;

■ екосистема

 

 

---

Дата добавления: 2015-12-19; просмотров: 313; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!