Країни Антанти визнали УНР, однак, орієнтуючись на російський білий рух, не надавали їй реальної допомоги.
Тому в умовах боротьби з більшовиками уряд УНР почав переговори з т.зв. Центральними державами - Німеччиною й Австро-Угорщиною.
Довідавшись про те, що в грудні 1917 р. Раднарком РСФРР пішов на сепаратні переговори з Центральними державами від імені «усіх народів Росії», Генеральний Секретаріат УНР після секретних консультацій з австро-німецьким командуваннямзвернувся з нотою до воюючих і нейтральних держав.
У ній проголошувалося, що Україна стає на шлях самостійних міжнародних відносин і влада Раднаркому не поширюється на неї.
Після цього Німеччина й Австро-Угорщина запросили українську делегацію до Бреста як самостійного учасника переговорів.
Українську делегацію під керівництвом В. Голубовича, до якої входили 4 члениУПСР і 1 член УСДРП, докладно проінструктував голова Центральної Ради М. Грушевський.
На початку переговорів 24 грудня 1917 р.українська делегація поставила вимогу
- про визнання УНР як самостійної держави,
- наполягаючи на приєднанні до неї Холмщини і Підляшшя, які ввійшли до новоствореної Польської держави,
- а також на проведенні плебісциту в Східній Галичині, Буковині і Закарпатті, які належали Австро-Угорщині, (остання вимога була підказана німецькою стороною, зацікавленою у втягування Австро-Угорщини в боротьбу з Польщею).
Дата добавления: 2015-12-17; просмотров: 14; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!