Політичнийімідж як чинник позиціювання суб'єкта політики 293
6. Нейтралізація опонента. З цією метою використовують такі прийоми:
— нав'язування під час діалогу своїх сюжетів, що дає змогу вести діалог за своїми правилами, використовуючи переконливі аргументи, у т. ч. і для спростування позиції опонентів. Це передбачають при ретельній попередній підготовці, маючи на меті примусити опонента втягнутися в невигідні для нього дискусійні перипетії;
— спонукання (провокування) опонента до використання аргументів, в істинності яких можна сумніватися, підготовка контраргументів на основі документальних джерел. Це (дискредитація аргументів опонентів, скерування діалогу в потрібному напрямі) можливо забезпечити, заздалегідь знаючи його тему;
— знаходження «слабких місць» опонента, використання компрометуючих фактів з його біографії, особливо політичної. Неприпустиме при цьому грубе, брутальне використання критичних моментів як засобу політичної компрометації, оскільки аудиторія здебільшого негативно сприймає та оцінює такі випади;
— використання під час діалогу для ослаблення позицій та іміджу опонента суперечливих фрагментів його газетних, журнальних та інших публікацій, телевізійних і радіоінтерв'ю, що свідчать про відсутність принциповості та переконаності опонента у своїй правоті;
— перехоплювання ініціативи під час діалогу шляхом використання заздалегідь підготовлених прийомів, коли стає зрозуміло, що опонент діє сильніше, переконливіше (цим прийомом успішно користується В. Жири-новський в атакуючій манері суперечки, виводячи співбесідника із звичної для нього раціональної манери полемізування);
|
|
|
— максимальне використання переваг декларацій, інших програмних документів, гасел для створення власного іміджу, підкреслення недоліків у політичних позиціях (документах) опонентів, якими можуть бути популістські положення, декларативні, необґрунтовані, нездійсненні обіцянки;
— аргументована, психологічно вмотивована дискредитація іміджу опонента;
— раціонально обґрунтована критика, якщо опонент вдається до явної демагогії, підтасовування фактів, відкритої або закамуфльованої брехні.
294 Прикладні політичні технології
Отже, завдяки іміджевим технологіям образ політика свідомо збагачується характеристиками, потрібними для посилення його значущості. Загалом діяльність щодо формування і підтримання іміджу політика є позитивним явищем, оскільки вона наближує його до свого елек-торату, змушує враховувати настрої населення, підтримувати з ним постійний зв'язок.
Запитання. Завдання
1. Розкрийте сутність та природу політичного іміджу.
|
|
|
2. Вкажіть основні функції, які виконує політичний імідж у суспільстві.
3. Охарактеризуйте найважливіші складові іміджу політичного лідера.
4. З'ясуйте сутність терміна «оптимальний імідж політика».
5. Охарактеризуйте відомі вам технології формування іміджу політичного лідера.
6. Вкажіть спільні та відмінні ознаки технологічних прийомів при формуванні іміджу політика та іміджу політичної організації.
7. У чому полягають основні прийоми нейтралізації опонента під час виборів?
8. Обгрунтуйте роль ораторського мистецтва у забезпеченні іміджу політичного лідера.
9. Розкрийте основні складові професії іміджмейкера.
Література
Бандурович 0., Стегний А., Чурилов Н. Образ лидера: представления и предпочтения жителей Украины // Социологические исследования. — 2003. — № 3.
Вознесенська О. Формування іміджу Президента України засобами документальної фотографії // Наукові студії з політичної психології. — К., 1996. — Вип. 2.
Зливков В. Виборча кампанія «Президент-2004». Тенденції конструювання іміджу вірогідного переможця // Соціальна психологія. — 2004. — № 1 (3).
Имидж лидера. Политическое консультирование: Психологичесое пособие для политиков /Отв. ред. Е. В. Егорова-Іантман, И. Минтусов. — 2-е изд. — М., 2002.
|
|
|
Нарижный Д. Ю., Сурмин Ю. П. Проблемы имиджей кандидатов в президенты Украины // Гуманитарный журнал. — 1999. — № 2.
Почепцов Г. Г. Профессия: имиджмейкер. — 2-е изд., испр. и доп. — К., 1998.
Фаер С. Приемы стратегии и тактики предвыборной борьбы. — СПб., 1998.
Політичне маніпулювання 295
2.6. Політичне маніпулювання
Політичне маніпулювання пов'язане зі здійсненням комунікативного впливу (системи комунікативних впливів), які актуалізують в об'єкта впливу певні мотиваційні стани (відчуття, стереотипи), що спонукають його до поведінки бажаної, вигідної для суб'єкта впливу. За будь-яких умов воно передбачає певні приховані психологічні дії, ставлення до об'єктів маніпулювання як до засобів досягнення власних цілей; прагнення отримати однобічну вигоду на основі використання психологічної сили, гри на слабкостях (психологічній уразливості), мотиваційного привнесення (формування штучних потреб і мотивів для зміни поведінки на користь ініціатора маніпулятив-ної дії).
Політичне маніпулювання як вид психологічного впливу
Ключовими елементами політичного маніпулювання є прихованість дії; цілеспрямований вплив на масову аудиторію; бажання маніпулятора спрямувати суспільні настрої та поведінку у потрібне русло, що дає підставу для його комплексного визначення.
|
|
|
Політичне маніпулювання (франц. manipulation, від лат. manipu-lus — жменя) — комплекс психологічних дій, спрямованих на приховане коригування масової свідомості з метою стимулювання суспільної активності yjnoTpi6HOMy маніпуляторові напрямі в боротьбі за політичну владу, її захоплення, використання, утримання.
Процес маніпулювання має такі послідовні фази:
1) пробудження інтересу в потенційного об'єкта маніпулювання до дій (слів) маніпулятора;
2) входження маніпулятора в довіру;
3) зацікавлення інтригою (можливість виграти, дізнатися, отримати тощо);
4) відволікаючий маневр (переведення уваги об'єкта маніпулювання на другорядну деталь; повідомлення сенсаційної звістки, яка не стосується справи, тощо);
5) підміна або приховування слів, предметів, дій;
6) констатація сфабрикованого результату;
7) приховане або відкрите спонукання об'єкта маніпулювання до необхідних маніпуляторові дій, слів, поведінки, вчинків.
296 Прикладні політичні технології
Політичні маніпуляції здійснюють на міжособовому, внутрігруповому, міжгруновому, масовому рівнях. На міжособовому і внутрігруповому рівнях використовують маніпулятивні прийоми, на міжгруповому і масовому — маніпулятивні технології.
На кожному рівні застосування політичне маніпулювання має характерні особливості. На рівні людини (особистості) йому притаманні чітке адресування маніпулятивної дії, відносна легкість привернення і переведення уваги, врахування особливостей темпераменту і характеру. Політичне маніпулювання, спрямоване на групу (колектив), як правило, впливає й на певний соціальний елемент, в основі якого лежать професійні, вікові, етнічні та інші ознаки; воно має передбачати подолання зосередження уваги людей на вузькогрупових інтересах, дію механізму емоційного зараження. На масовому рівні маніпулятивні дії втрачають чітку адресність, ґрунтуються передусім на врахуванні особливостей менталітету, використанні най-узагальненіших прийомів психологічної дії, експлуатації притаманних поведінці людини у масі зростаючої емоційності, особистої безвідповідальності, могутньої дії механізмів емоційного зараження.
Цікаві думки щодо специфіки і наслідків впливу політичної маніпуляції на широкі верстви населення висловив І. Шумпетер. Він, зокрема, застерігав, що як тільки звичайний громадянин порушує політичні питання, він опускається на нижчий рівень розумової діяльності, його мислення стає асоціативним, афективним, у ньому домінують нераціональні або ірраціональні імпульси. Слабкість логічного елементу в політиці, відсутність раціональної критики відкривають широкі можливості для груп, що переслідують корисливі інтереси, тобто для здійснення політичних маніпуляцій. Тому в аналізі політики доводиться мати справу не зі справжньою, а зі сфабрикованою волею, яка фігурує як продукт, а не рушійна сила політичного процесу.
Отже, суть політичного маніпулювання полягає у створенні психологічних важелів впливу у процесі боротьби за владу, завдяки яким здійснюють приховане коригування масової свідомості, вживляють у неї штучні стимули (мотивації дії), спрямовують суспільні настрої та громадську активність у потрібному для маніпулятора напрямі. Його об'єктом можуть бути окремий громадянин, група (організація) й суспільство загалом. Політичне маніпулювання, як правило, має свідомий характер дії, ретельно
Політичне маніпулювання 297
сплановане, організоване, запрограмоване на конкретний результат (завоювання влади, управління, утримання влади), на відміну від міжособового маніпулювання, яке може бути свідомим і несвідомим.
Дата добавления: 2016-01-06; просмотров: 10; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!