Матвеев Р. Ф.Теоретическая и практическая политология. — М., 1993. 4 страница

 

Маркетинг в економічній сфері	Маркетинг у політичній сфері
Товар наділений такими якостями, як колір, форма; існують способи демонстрації покупцю, позиціювання	Політик демонструє суспільству свій зовнішній вигляд, поведінку тощо
Товар має етикетку, марку, певну популярність	Політик висувається партією, має репутацію консерватора або новатора, досвід поперед­ньої діяльності та ін.
3 кожним товаром ' асоціюється сервісна програма (набір благ, який споживач одержить, придбавши його)	Політик пропонує свою платформу, пояснює способи майбутніх дій, називає блага, які одержить виб орець, віддавши за нього свій голос
Для здобуття популярності У споживачів товар слід доставити на місце продажу, прорекламувати	Використання подібних технологій сприяє просуванню на ринку і рекламуванню політика

70 Предмет і специфіка прикладної політології

Закінчення таблиці 1.2

 

Кожен товар конкурує	Революційна ситуація
на ринку з аналогічними	породжує, як правило,
чи подібними товарами.	єдиного сильного кандидата
Відсутність конкуренції	на найвищий пост у державі,
свідчить про появу на ринку	що передбачає монополію на
унікального продукту	владу; за звичних умов вибори
	відбуваються на альтернативній
	основі
Ресурси підприємства	Для політика віднайдення
спрямовуються на	оптимальної моделі
забезпечення продажів	використання ресурсів є
з метою отримання прибутку	вирішальним чинником
	з огляду на їх постійну
	обмеженість

Особливість політичного маркетингу зумовлена метою його застосування (боротьба за голоси виборців). Специ­фічним є товар, який просувають на політичному ринку. У практичній політичній діяльності можуть успішно засто­совуватись елементи універсальної системи, яку утворю­ють чотири Р: Produkt (продукт, товар), Prict (ціна), Place (місце, розподіл) і Promotion (просування). Виняток для некомерційного маркетингу становить ціна.

Застосування комплексу універсальних маркетинго­вих заходів передбачає розробку і здійснення спеціаль­них дій, що викликають бажані для політиків реакції чи ідеї («свій хлопець», «аристократ», «партократ», «демо­крат»).

Як у політичному, так і в комерційному маркетингу го­ловними напрямами діяльності є:

1) продукт, його характеристики, товарні особливості. У політичному маркетингу — особливості характеристики політика (вік, зовнішність, одяг, машина, сімейний стан тощо);

2) рух продукту на ринок, його розподіл між усіма тор­говими точками. Для політика це означає його особисту присутність усюди, де відбувається щось значуще (події, збори впливових груп, найвідвідуваніші громадські міс­ця), або присутність його довіреної особи чи відповідні га­сла від імені цього політика;

3) визначення ціни продукту, прийнятної для покупця (за межами певного цінового порога продукт не купуєть­ся). У політиці ціна асоціюється з програмою конкретних дій: якщо він обіцяє «навести лад у країні» шляхом кон-

Політичний маркетинг 71

центрації у своїх руках усіх владних повноважень, навряд чи ця ціна буде прийнятною для більшості виборців;

4) торговий персонал (сукупність продавців, які пред­
ставляють товар, рекламують його, пояснюють його пере­
ваги, продають, використовуючи ринкові технології). У
політичній сфері торговим персоналом є групи добровіль­
них помічників політика, що контактують з виборцями
(особисто, письмово, по телефону) і готові віддати за нього
свій голос. У такому разі кількість і кваліфікація торгово­
го персоналу — важливий елемент успіху,

5) комунікаційна політика (діяльність з просування
політичного товару: представлення кандидата в різнома­
нітних передачах, електронних ЗМІ (фотографії, програм­
ні документи), розповсюдження плакатів і листівок, вру­
чення подарунків тощо).

Маркетинг у політичній сфері має й свою специфіку. Якщо метою комерційного маркетингу є отримання при­бутку, то політичний маркетинг покликаний забезпечити політичний результат: отримання депутатського мандата; досягнення більшої соціальної справедливості; формуван­ня здорового способу життя тощо. Іншою є й природа про­дукту в політичному маркетингу, що часто залишається непомітним: чистота і лад на вулицях, мир у країні, людсь­ке благополуччя (помітна тільки відсутність цієї категорії благ). Вони репрезентують специфічний товар на політич­ному ринку (певною мірою вони і є товаром), своєрідним покупцем якого є електорат, а купівельними засобами — голоси виборців. Тому, позиціонуючи товар, важливо все­бічно врахувати потреби, запити, інтереси покупців, суб'єктивні характеристики цього товару, які впливають на вибір громадян, дбаючи про досягнення необхідного по­літичного результату.

Особливості політичного маркетингу залежать і від його суб'єкта — приватної чи державної структури. Дер­жавна структура не має цілковитої свободи дій, вона не може орієнтуватися в своїй діяльності лише на ринковий попит, а змушена керуватися міркуваннями політичної доцільності. У деяких сферах держава є і буде монополі­стом (оборона, зовнішня політика, внутрішні справи).

Політичний маркетинг ґрунтується на визнанні різно­манітних політичних смаків, пристрастей, переконань; до­сягнення політичного результату здійснюється на основі їх урахування, а не шляхом боротьби, політичного приму­су і насильства. В суспільстві, де політика формується на верхівці суспільної піраміди, а потім політичні ідеї та

72 Предмет і специфіка прикладної політології

установки пропонують громадянам, які змушені «спожи­вати» не те, чого прагнуть, а те, що їм насаджує діючий режим, політичний маркетинг не можливий. Там, де полі­тика формується з урахуванням політичних прагнень гро­мадян, політичний маркетинг неминучий.

Отже, застосування політичного маркетингу передба­чає формування банку соціально-політичної інформації; розробку методів аналізу й обробку його даних; оцінюван­ня й аналіз умов політичного ринку (дії економічних, со­ціальних, політичних, психологічних, демографічних та інших факторів); аналіз ринкових можливостей тих чи ін­ших партій, суспільних інституцій, ідей, особистостей; розробку оцінних і прогнозованих моделей політичного попиту, життєвого циклу і політичної поведінки суб'єктів політики; аналіз ефективності політичного маркетингу, коригування форм і методів політичної діяльності.

Еволюція наукових поглядів на політичний маркетинг

Концепція маркетингу виникла у США наприкінці XIX — на початку XX ст. як засіб створення цільової групи споживачів, управління їх купівельною поведінкою тощо.

Логіку маркетингових відносин вичерпно описав сучас­ний американський вчений Філіп Котлер (нар. 1931). Ар­гументуючи положення про можливість використання маркетингу в усіх сферах життєдіяльності суспільства, Ф. Котлер писав: «Видова відмінність маркетингу полягає в тому, щоб зрозуміти, як операції розробляються, стиму­люються, просуваються і оцінюються». При цьому під «операціями» слід розуміти обмін будь-якими цінностями між будь-якими учасниками, що дає змогу постійно роз­ширювати коло суб'єктів некомерційної маркетингової діяльності, пов'язуючи їх функціональні можливості не лише з наданням послуг державних і суспільних структур, а й із впливом ідей, статусних ролей, індивідуальних характеристик учасників соціальних відносин.

Розвиваючись спершу на ринку товарів і послуг, мар­кетинговий підхід поступово «перебазувався» в некомер-ційну, в т. ч. політичну, сферу, де багато процесів також вибудовувалося з використанням ринкових підходів і ме­ханізмів, оскільки ринок влади виявився за багатьма озна­ками подібним до ринку товарів і послуг. Спорідненість де­мократії та ринку зауважив ще Платон, стверджуючи, що

Політичний маркетинг 73

обидва ці явища дають можливість громадянам обирати. Попри всі його вади, політичний ринок створює конкурен­тне середовище, в якому народжуються альтернативні концепції державотворення та управління, урядові курси і програми, дієві політичні партії, рухи тощо.

Виокремлення політичного маркетингу як галузі полі­тичних досліджень науковці пов'язують із виборчою кам­панією Дуайта-Дейвіда Ейзенхауера (1890—1969) — 34-го президента США, політичні консультанти якого під час пре­зидентських перегонів 1952 р. випустили серію кіносюже-тів, популяризували передвиборчу платформу кандидата.

У середині 60-х років XX ст. термінологію маркетингу також почали застосовувати значно ширше в політиці: для опису цікавих ситуацій, аналізу прецедентів щодо ухвален­ня рішень, вирішення конфліктних ситуацій (Д. Наполітан, Р. Агранов, Ж. Сегела, М. Бонгран та ін.). На той час припа­дають спроби сформулювати визначення політичного мар­кетингу. Наявність ґрунтовних наукових праць дає підстави стверджувати про політичний маркетинг як про поєднання теорії і практики, академічну і прикладну дисципліну, зав­дяки якій політика є мистецтвом і наукою. Перші публіка­ції з політичного маркетингу відзначалися вузьким практи­цизмом, мали переважно методичний характер, стосували­ся передусім того, як перемогти на виборах.

Відповідно, перші визначення політичного маркетингу не виходили за межі утилітарних підходів, заснованих на оптимізації значущих характеристик кандидата (зовніш­ність, манери, публічна поведінка, програми) та інформа­ційному впливі, спрямованому на отримання максималь­ної кількості голосів виборців.

Основою концепції політичного маркетингу є твер­дження про поведінку людини в політичній сфері, багато в чому подібну на її поведінку у сфері економічній: під час голосування і вибору, наприклад, одягу в магазині люди керуються одними й тими самими механізмами сприйнят­тя, запам'ятовування, впізнавання, формування власної думки тощо. Крім того, політичний товар (політичні ліде­ри, партії, рухи, програми) мають спільні ознаки з товаром на економічному ринку: економічний продукт — форму, колір, спосіб використання; політик — програму, імідж, команду, форми діяльності.

Найповніше ідеї політичного маркетингу сформулював французький соціолог П'єр Бурдьє (1930—2002), який роз­глянув політику як ринок, де є виробництво, попит і пропо­зиція особливого продукту — політичних партій, програм,

74 Предмет і специфіка прикладної політології

думок, позицій. Його центральне поняття «політичне поле» означає місце, де в конкурентній боротьбі між аген­тами, котрі в неї втягуються, народжуються політична продукція, проблеми, програми, аналіз, коментарі, кон­цепції, події, яким мають віддати свій вибір громадяни. У цій моделі їх зведено до становища споживачів, які ризи­кують помилитися. На цих міркуваннях ґрунтуються кон­цепція суспільного вибору і «ринкова» концепція політи­ки, за якою виборці уподібнюються до споживачів, полі­тичні партії та лідери — до підприємців, які пропонують свої товари, послуги в обмін на голоси; політична пропа­ганда трансформується в комерційну рекламу; урядові установи розглядаються як державні фірми, існування яких залежить від того, чи покриває здобута внаслідок їх діяльності політична підтримка витрати на утримання. Вся політична система розглядається як гігантський ри­нок попиту та пропозиції суспільних товарів і послуг.

Отже, у просторі політичного поля діють не лише роз­рахунок і певні закономірності, а й практичне чуття (інту­їція). Політичний досвід допомагає гравцю точно орієнту­ватися серед існуючих або потенційних позицій, відстежу-вати диспозицію тих, хто вже визначився, прогнозувати зміни тактики утримувачів різних політичних позицій.

Державний політичний маркетинг

Дослідження політики за термінами ринку пов'язане із маркетинговим аналізом процесів у сфері державного управління, тобто з настанням «епохи маркетизації дер­жави» (70-ті роки XX ст.), коли вперше виникли криза со­ціальної держави та її конкретний прояв — дефіцит дер­жавного бюджету. Політика збільшення витрат на со­ціальні потреби зіткнулася з численними кризовими явищами в економіці, що унеможливлювало економічне зростання, а відповідно, й збільшення державних витрат, обмежувало маневри урядів. Відчутнішою стала прита­манна соціальній державі бюрократизація управління.

Звернення до маркетингу як ефективної технології управління стимулювало й посилення глобальних загроз, перед якими опинилося людство, окремі політичні співто­вариства (особливо небезпечні інфекції, наркоманія, до­рожньо-транспортні пригоди, вичерпання природних ре­сурсів, забруднення природного середовища тощо).

Політичний маркетинг 75

У сучасних умовах сфера використання політичного маркетингу в державному управлінні суттєво розширюєть­ся, оскільки його метою і критерієм є задоволеність клієн­та (громадян, спільнот). Дедалі менш важливою в сучасному світі вважається здатність держав домовлятися з громадя­нами щодо широкого кола питань. Крім того, життєдіяль­ність демократичного суспільства визначається угодами і контрактами між тими, хто управляє, і тими, ким упра­вляють.

Теоретики і практики розходяться у поглядах щодо спо­собів, методології використання маркетингу в політичній сфері. Одні з них обстежують правомірність перенесення комерційного маркетингу у сферу державного управляння, будучи переконаними, що політиків можна порівняти з уча­сниками аукціонів, які борються за свій інтерес, ціну това­ру, від чого виграє споживач-громадянин. Оскільки пробле­ми держави подібні до проблем підприємства, отже, політи­ка потребує маркетингового підходу. Усе це забезпечує маркетингу статус глобальної організаційної стратегії.

За переконаннями їх опонентів, маркетинг є одним із способів управління, який не варто вважати глобальним чинником, а лише технологією менеджменту, яка впливає на масову поведінку в конкретних умовах.

Політичний маркетинг реалізується на мікро- і макро-рівнях: мікромаркетинг — електоральний маркетинг, маркетинг громадської думки тощо; макромаркетинг — вирішення глобальних політичних проблем, проблем дефі­циту держбюджету, ефективного використання природ­них ресурсів тощо.

У 70-ті роки XX ст. використовувалися два основні під­ходи щодо використання маркетингу в державному упра­влінні:

1. Пряме перенесення типологій та інструментів мар­кетингу в діяльність державних установ (Ф. Котлер, при­бічники теорії суспільного вибору): «Поведінка уряду може прирівнюватись до аукціонних торгів, — писав про­фесор Вірджинського університету Р. Вагнер. — Політиків і бюрократів можна порівняти з аукціонниками, які наби­вають ціну один перед іншим. У виграші — споживач-гро­мадянин».

Маркетингу як тотальній управлінській стратегії нада­вали перевагу і в Європі. Наприклад, послідовники школи «нових економістів» прагнули застосовувати мікроеконо-мічний підхід до аналізу політичного процесу. «Проблеми держави за своєю суттю не відрізняються від проблем під-

76 Предмет і специфіка прикладної політології

приємства, — стверджував М. Блестен-Бланші. — Марке­тингом можна займатися і в політиці». А в 1986 р. в Пари­жі було видано книгу Б. Крієфа і Ж. Дармона «Управляти Францією, як підприємством».

2. Погляд на маркетинг як на засіб подолання деяких соціальних і політичних проблем у ситуації змагальності, притаманних ринковій економіці та плюралістичному сус­пільству. Його дотримується американський економіст і політолог Р. Маузер, який, розглядаючи політичний мар­кетинг як «технологію впливу на масову поведінку», ви­різняв два основні методи його дії: «переконливу комуні­кацію» задля зміни поведінки людей; пристосування «про­дукту» до моделей поведінки (розміщення «продукту» там, де його легко знайти і «спожити»). Інші дослідники, які дотримувалися подібних позицій, розглядали політич­ний маркетинг не лише як технологію впливу, а і як «су­купність теорій і методів».

Побутує думка, що переконання, вплив на поведінку людей можуть використовувати у своїй маркетинговій практиці тільки недержавні організації, для держав це не актуально, оскільки вона має повноваження на викори­стання легітимного примусу. Однак переконання — такий самий важіль державного управління, як і примус, до яко­го вдаються, коли переконання не спрацьовує. Визнаючи за державою право на насильство, люди судять про неї за здатністю обходитися без насильства, примусу. Не підго­товлений тривалою роз'яснювальною кампанією примус дає нульовий ефект. Тому девіз ринку «Бажання клієнта — закон» все частіше стає метою державного управління.

Політичний маркетинг у державному управлінні є си­нонімом демократичної політики держави, яка намагаєть­ся здійснювати свої повноваження не шляхом примусу, а переконання. З огляду на це політичний маркетинг вважа­ють антибюрократичною панацеєю. Тому, на думку німець­кого філософа і соціолога Юргена Габермаса (нар. 1929), го­ловною характеристикою сучасної держави є її здатність домовлятися з громадянами з найширшого кола питань — від розподілу національного доходу до стану довкілля.

Маркетинговий поділ у державному управлінні реалі­зує також ідеї, висловлені французьким соціологом і еко­номістом Мішель Крозьє (нар. 1922), на думку якого, дер­жава не може командувати суспільством, не може йому на­казувати; бюрократичний тип розвитку лише здається ефективним. Крозьє запропонував «непряму стратегію змін», орієнтовану на поступову трансформацію системи

Політичний маркетинг 77

управління, в руслі якої цілком органічним є політико-ад-міністративний маркетинг.

Політичний маркетинг є універсальною управлінською технологією, що має демократичну спрямованість. Його специфіка полягає не лише у вивченні ринку, айв упра­влінні ним на засадах политико-ідеологічного плюралізму, свободи конкуренції та вибору на політичному ринку. За відсутності вільного політичного ринку маркетинг виро­джується в маніпулятивну пропагандистську технологію.

Формування системи маркетингової діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування є ва­жливим напрямом державного будівництва. В індустрі­ально розвинутих країнах уряди, адміністрації земель, штатів, кантонів, департаментів, міст використовують маркетинг для активізації соціально-економічного розвит­ку із середини 70-х років XX ст. Уперше ця проблематика постала в США. При її розв'язанні ставилося завдання створити такі механізми державного управління, які б дали змогу, наприклад, президенту керувати так само ефективно, як у приватній корпорації. З часом цей підхід утвердився в Канаді, Німеччині, Франції, Великій Брита­нії, дещо пізніше — у країнах з перехідною економікою (Польща, Чехія, країни Балтики).

Наприклад, на замовлення Європейської Комісії мар­кетологами було розроблено стратегію формування пози­тивної суспільної думки щодо заміни національних валют країн ЄС на евро. Адміністрація президента США посідає 24-те місце серед найбільших рекламодавців світу. Уряди країн використовують технології маркетингу для реаліза­ції програм, спрямованих на боротьбу з алкоголізмом, ку­рінням і наркоманією, збереження електроенергії, дотри­мання правил дорожнього руху. У Франції за допомогою маркетингу було розв'язано проблему нерівномірного роз­міщення виробничих сил. У багатьох країнах на основі маркетингового аналізу розробляють стратегії національ­ного і регіонального розвитку.

Позиціонування, рейтинги країн, галузей їх економік, підвищення їх конкурентоспроможності теж здійснюють з використанням маркетингових технологій. Це підкреслює важливу роль маркетингу як ідеології, теорії і практики конкурентної боротьби, способу підвищення конкуренто­спроможності економічних, політичних систем.

Діяльності держави як маркетингового суб'єкта значну Увагу приділяв у своїх дослідженнях американський уче­ний Майкл Портер (нар. 1947). Першочерговими марке-

78 Предмет і специфіка прикладної політології

тинговими функціями держави, на його думку, є підтрим­ка і посилення кластерів, заохочення внутрішньої диверси-фікованості, сприяння зовнішньоекономічній активності товаровиробників, усвідомлення того, що перспективні конкурентні переваги створюються на внутрішніх ринках. Тому державний маркетинг потрібен насамперед усередині країни для досягнення основної мети — забезпечення кон­курентоспроможності держави та її галузей господарства. Отже, основою державного маркетингу є мета (забезпечен­ня конкурентоспроможності країни), а основним способом її досягнення — ефективне використання ресурсів.

У ринковій економіці держава повинна бути економіч­ним регулятором або гарантом певних форм регулювання на основі використання маркетингу в управлінні соціаль­но-економічним розвитком; синтезу мікромаркетингу то­варовиробників; макро- і мезомаркетингу органів держав­ного управління різного рівня.

Використання методології та інструментарію марке­тингу насамперед має практичне значення в державній по­літиці. Важливим аспектом цієї діяльності є соціальний маркетинг — інтегральна діяльність в інтересах суспіль­ства, його суб'єктів (органів державної влади) і суб'єктів національного ринку на основі виявлення, створення і змі­ни національного продукту з метою забезпечення стійкого розвитку суспільства і поліпшення якості життя населен­ня. Його особливостями є:

— виявлення, створення і реалізація в країні умов для виробництва товарів і послуг;

— заходи всередині країни і за її межами, спрямовані на оптимізацію обмінних процесів між суб'єктами госпо­дарювання;

— позиціювання національного товаровиробника на
міжнародних ринках;

— залучення інвестицій;

— формування попиту на міжнародних ринках;

— діяльність щодо становлення і розвитку в країні ци­вілізованих ринкових відносин, маркетингового підходу до ресурсів, товарів і послуг; співробітництво державних органів і товаровиробників щодо розвитку ринку;

— налагодження співробітництва виробників і спожи­вачів послуг у масштабах держави;

— виявлення та облік суспільних потреб основних
суб'єктів-споживачів; стимулювання нових потреб та інте­
ресів суспільства й окремих соціальних верств населення.

Політичний маркетинг 79

Соціальний маркетинг у межах державного регулю­вання є суспільним видом діяльності, пов'язаним з реалі­зацією державної економічної і соціальної політики, спря­мованої на задоволення потреб різноманітних соціальних груп, суб'єктів виробництва і споживання. Розвиток рин­кових відносин потребує застосування маркетингових ме­тодів управління розвитком країни. Водночас інтереси суспільства, необхідність збалансованості задоволення по­треб значною мірою зумовлюються державою, діяльністю її інститутів. Це надає особливого значення соціальному маркетингу як формі державного регулювання. Активна роль держави як суб'єкта маркетингу передбачає розвиток маркетингових відносин не лише між ринковими партне­рами, а й участь у них інститутів влади, функціонально зайнятих задоволенням економічних і соціальних потреб населення.

Основними функціями соціального маркетингу є дослі­дження й аналіз ринкових відносин, факторів, що вплива­ють на їх розвиток; пошук, розпізнавання й організація за­доволення потреб споживачів, аналіз перспектив розвитку і задоволення цих потреб; аналіз і прогнозування розвитку внутрішніх і зовнішніх ринків та ринкових середовищ; планування розвитку ринків та їх суб'єктів; організація послуг влади, державних інституцій у сфері ринкового ро­звитку; формування й удосконалення іміджу країни, під­вищення її інвестиційної привабливості шляхом реаліза­ції соціально-економічної політики та її складових; упра­вління національним ринком, його стратегічний розвиток; управління розвитком національної економіки з позицій споживчого попиту.

Одним із найважливіших питань державного марке­тингу є збереження і розвиток позитивного іміджу країни. Основними його показниками є тривалість життя, рівні безробіття, бідності, економічні показники (ліквідність Цінних паперів, платіжний баланс, стабільність національ-^Но* валюти, інвестиційний клімат), а також рівень коруп­ції, використання людиною своїх прав, свобода слова та ін.

Цілісний підхід до іміджу країни передбачає врахуван­ня комплексу таких його складових:

а) політичні: зовнішня політика; рівні політичних і економічних домовленостей; членство в престижних між­народних організаціях; впливовість у світовій спільноті; повага до представників країни за кордоном; рівень компе­тенції політиків; передбачуваність розвитку політичної ситуації; візові режими та стан транспортних коридорів;

80 Предмет і специфіка прикладної політології

б) інформаційні: зовнішня і внутрішня інформаційна
політика; якість, кількість, впливовість, оперативність ін­
формаційних передач про події в країні; ступінь інформа­
ційної експансії та контролю; рівень трансляції позитив­
ного іміджу країни у ЗМІ; оперативна реакція на інформа­
ційні напади ззовні; протидія негативним інформаційним
впливам; свобода слова, ступінь цензури;

в) фінансово-економічні: міжнародна економічна полі­
тика; борги, платоспроможність країни; рівень відстою­
вання національних економічних інтересів; відносини з
міжнародними фінансовими організаціями; наукоємність
промисловості; якість і кількість товарів, що експорту­
ються; членство в економічних союзах, асоціаціях; фінан­
сова допомога іншим країнам; залежність від енергоресур­
сів; стан нафтових коридорів; міжнародний кредитний
рейтинг; рівень захисту іноземних інвестицій; економічна
злочинність;

г) військові: військовий потенціал; боєздатність, мо­
більність і оснащеність армії; можливість створення ядер­
ної та інших видів зброї масового ураження; супутники-
розвідники; авіаційно-космічний потенціал;

ґ) культурні: стимулювання розвитку національної культури; місце в рейтингах кіно, музичних і інших дося­гнень на міжнародних фестивалях, конкурсах; трансляція національної продукції у світі; книгодрукування націо­нальних авторів різними мовами;

д) соціальні: екологічна політика держави; боротьба з
корупцією, захист прав споживачів; забезпечення добро­
буту, демографічна політика; охорона здоров'я;

є) наукові: конкурентоспроможність наукових дослі­джень і розробок; підтримка і впровадження їх; захист прав інтелектуальної власності;

є) психологічні: національна пропаганда; формування у громадян патріотизму; трансляція культурних цінно­стей;

ж) спортивні: перемоги на престижних спортивних змаганнях, олімпіадах; ставлення до переможців; забезпе­чення розвитку туризму і туристичного бізнесу.

Отже, позитивний імідж країни залежить від якості політики, яку здійснює держава з різноманітних нагаль­них проблем, що перебувають у фокусі уваги світової спільноти. При цьому на чільному місці мають бути інтереси й потреби власного населення. У світі, зазвичай, поважають ті народи й країни, яким властивий високий рівень самоповаги і внутрішньої консолідації.

Політичний маркетинг ол

Міжнародний політичний маркетинг

Міжнародний маркетинг є одним із найважливіших напрямів, «вищою школою» маркетингу, оскільки діяль­ність на зовнішніх ринках завжди потребувала високого рівня ведення справи. Важливе значення міжнародного маркетингу зумовлене інтенсивною інтернаціоналізацією економічних, політичних процесів, функціонуванням різноманітних міжнародних політичних інститутів, кор­порацій та їх об'єднань. Більшість спеціалістів у галузі міжнародного маркетингу основною причиною інтернаціо­налізації економічного життя вважає розвиток сучасних технологій, передусім на транспорті та в системі комуніка­цій. Дедалі відчутнішими є соціально-демографічні компо­ненти інтернаціоналізації: збільшення кількості населення У країнах Азії, Африки і Південної Америки спричинює структурні зміни, які впливають на міжнародну торгівлю, відкритість народів до надбань сучасної цивілізації.

Міжнародний маркетинг здійснюється на зовнішніх ринках. Використання його повинно ґрунтуватися на знаннях про міжнародний ринок, особливості міжнарод­ної конкуренції. Генетична основа міжнародного марке­тингу — фактори просторового та географічного порядку, пов'язані із впливом підприємств на ринок інших країн, завдяки чому він є доповненням національно-державного маркетингу.

Критерієм визначення маркетингу є державний кор­дон. Однак цей критерій втрачає силу, якщо між суверен­ними державами існує союз, що створює єдиний економіч­ний простір. Наприклад, Швейцарія і Ліхтенштейн мають єдину валютну і митну системи, і тому для підприємств цих країн вивчення ринків обох держав не належить до сфери міжнародного маркетингу.

Технологічні аспекти політичного маркетингу

Застосування політичних технологій відбувається пе­реважно в царині партійно-політичного і виборчого мар­кетингу, що дає змогу виявити орієнтації суспільної дум­ки, конкретні прагнення, уявлення людей, рівень конку­рентоспроможності політичних груп. Вдале застосування прийомів маркетингу в політиці є передумовою досягнен­ня популярності, здобуття перемоги на виборах, утриман­ня стабільних позицій у владі.

---

Дата добавления: 2016-01-06; просмотров: 11; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!