Культура України в роки Перебудови
Культура України в роки Перебудови - у культурі у 90-ті рр. зміни з'явилися внаслідок відмовлення від державного регулювання цієї сфери суспільногожиття.
Позитивними моментами цього процесу стала відмова від державної ідеології, цензури, набуття справжньої свободи творчості. Але водночас різко скоротилося державне фінансування освіти, науки, установ культури, частково – театрів, музичних колективів, бібліотек. Фактично відбулась втрата державної літератури, образотворчого мистецтва, кіно.
Також діяв так званий «залишковий принцип» фінансування, коли діяла програма «Збереження та розвитку культури й мистецтв». У ньому головну увагу приділялося порятунку найважливіших об'єктів культури. Десятиліття дії «залишкового принципу» сприяли глибокої кризи культури, ускладненому стрімким розвитком ринкових взаємин у 90-ті роки. Будинку культури, бібліотеки, театри, кінотеатри стали змушені шукати небюджетні джерела фінансування, займатися пошуком спонсорів, здавати свої приміщення у найм комерційним організаціям. Тим самим було створено економічні передумови для руйнації інфраструктури сфери культури та поступового перетворення традиційних установ у особливий вид комерційних підприємств, орієнтованих не так на рішення власне культурних завдань, але в отриманні прибутку.
Реформи, розпочаті партійним керівництвом на чолі з М.С. Горбачовим в 1985 р., надалі дуже впливає попри всі галузі культури. Вирішальне значення мала політика гласності, і навіть пом'якшення чи частковий перегляд деяких постулатів офіційної ідеології. Класовий підхід з його ідейній непримиренністю поступово витіснявся пріоритетом її загальнолюдських цінностей і «соціалістичного плюралізму» думок. Послаблення цензури викликало бурхливий потік публікацій на раніше заборонені теми. На першому плані висунулися обговорення осуд «деформацій соціалізму», яких було чимало за 70 років існування радянської влади. Швидко росли тиражі журналів і газет. Періодика надавала величезне впливом геть суспільну свідомість. Поступово процесу розширення гласності став виходити з берегів, заданих партійними реформаторами.Антисталинский критичний заряд публіцистики переростав в антикомуністичний. Ідеології перебудови був нанесений серйозного політико-психологічного удару.
|
|
|
Значні зміни відбулися у системі громадських наук. Ідеологізація змінилася пожвавленням в суспільствознавстві, науковим пошуком, частковим відкриттям архівів. В таких умовах визначальне значення має історична освіта. Історична освіта, на думку дослідників, допомагає вийти далеко за межі вузького професіоналізму, суперечить технократизму і однобічності. За сучасних умов важливим чинником став інтерес до «білих плям» вітчизняної історії. Значними тиражами стали перевидаватися праці корифеїв історичної науки – М.М. Карамзіна,С.М. Соловйова, В.О. Ключевського,С.Ф. Платонова. У 1989-1997 рр. були опубліковані праці послідовника Г.В. Вернадського, історика, гуманіста і мислителя Л. В. Гумільова: «Ентогенез і біосфера Землі», «Давня Русь і велика Степ», «Від Русі до Росії» та інших. Обгрунтовуючи свою теорію (вплив ентогенетичного чинника), він, подібно до М.К. Реріха, підтверджує єдність Людини і Природи, закликаючи до національної та духовної терпимості. У науково-технічному плані Росія продовжує відставати від провідних світових держав. Криза фундаментальної і прикладної науки 1990-х рр. обумовлена двома причинами. По-перше, різким скороченням фінансування науки – приблизно у 20 раз проти 80-ми рр. У середньому витрати на науку передбачені в розмірі 2,6 – 2,7% від видаткової частини бюджету. У середньому у 14 раз скоротився обсяг державних замовлень на військові науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки. Очевидна тенденція до згортання інноваційного потенціалу. Конкурси отримання грантів не виправляють становища, а підгодовують лише деяких науковців, насамперед із Москви. Лише одиниці наукових колективів змогли пристосуватися до ринкових умов, організувавши власне виробництво технічних новинок чи знаходячи покупців закордоном. По-друге, відсутність державної стратегії європейської науки, що призвело до збереження застарілої системі організації. З'явилася маса академій, зокрема і на громадських засадах, які присуджують звання академіків за встановлений ними грошовий внесок практично кожному охочому, і навіть діячі вищої школи могли отримати звання академіка свого відділення РАН (передусім, це керівний склад регіональних вузів).
|
|
|
|
|
|
У мистецтві 1990-ті рр. породили кілька нових тенденцій. По-перше, російська культура виявилася вільної до творення, відкрита для світу. Результатом стало включення до неї всіх художніх форм і стилів. У театрі продовжували працювати старійшини радянського театру Про. Єфремов, У.Плучек, М. Захаров.Режиссерами нової хвилі може бути У. Фокіна, П. Фоменка, До. Райкіна, Р. Віктюка, в музичному театрі – У. Гергієва. Світову популярність здобули співаки Д.Хворостовский, М. Басков. На західний ринок став проникати російські стрічки М. Михалкова, З. Бодрова, Є. Сокурова. У 1995р. фільм М.С. Михалкова «Стомлені сонцем» отримав премію «Оскар» американської академії кіномистецтва як найкращий зарубіжний фільм року.
Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 15; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!