Структура сектора бізнес-туризму
Практична робота № 3.
Вивчення сезонних коливань у туризмі
Мета роботи: Засвоїти методику визначення сезонних хвиль у туризмі
У практичній діяльності людини значне місце займає сезонна діяльність чи сезонні процеси. Так і для туристичного ринку характерні значні сезонні коливання попиту на відповідні послуги. Сезонність – явище складне і за своїми якостями суперечливе. Поява на ринку туристичних продуктів обумовлює пик сезонних коливань продажу і цін в літній період. Йому відповідає і сезонне підвищення попиту.
За ступенем інтенсивності туристичних відвідин виділяють чотири сезони туристичної діяльності:
сезон пік – період, який найбільш сприятливий для організації рекреаційної діяльності людини, характеризується найбільшою щільністю туристів і найбільш комфортними умовами для рекреації;
сезон високий – період найбільшої ділової активності на туристичному ринку, час дій найбільш високих тарифів на туристичний продукт і послуги;
сезон низький – період зниження ділової активності на туристичному ринку, для якого характерні найбільш низькі ціни на туристичний продукт та послуги;
сезон «мертвий» - максимально несприятливий період організації рекреаційної діяльності.
Сезонність – стійко (із року в рік) повторюємо циклічність рекреаційної діяльності, яка характерна для даної місцевості та пов’язана із змінами умов рекреації [3, с. 229]. Сезонність в туризмі накладає відбиток на попит і виробництво, впливає на рентабельність усіх туристичних підприємств, а також інших підприємств з високою трудомісткістю і капіталоємкістю, а також на сферу послуг. Сезонний спад викликає звільнення робочої сили, впливає на розподіл витрат виробництва, що пов’язано із цінами на товари та послуги. Тривалість операційного періоду може коливатися в межах від 90 до 180 діб, що в найбільшому ступені залежить від сезонності кліматичних характеристик.
|
|
|
Більшість курортів прагне до створення нових ринків в період міжсезоння, щоб функціонувати впродовж всього року, проводячи: спортивні ігри, фестивалі, семінари.
Особлива проблема сезонності – найм і збереження кваліфікованих робітників. В умовах сезонності складно організувати зацікавленість у праці, тому що ускладнений фахове зростання. Інша проблема, яка пов’язана із сезонністю – забезпечення збереження і підтримки будівель, споруд і обладнання у несезонний період, коли підприємство зачинено.
В економічній науці сезонність проявляється у стійкому коливанні економічних показників протягом одного календарного року.
У фаховій літературі виділяють первинні та вторинні фактори сезонних коливань. До первинних факторам сезонних коливань відносять фактори, які формуються під впливом природно-кліматичних умов, кількості специфічних умов для організації спортивного, оздоровчого, пізнавального та інших видів туризму. Природно-географічні умови є визначальними у виборі туристами території для відпочинку. До вторинних факторів сезонних коливань відносять:
|
|
|
економічні – структура споживання товарів та послуг, формування платоспроможного попиту через пропозицію;
демографічні – диференційований попит в залежності від статево-віковим складом та інших ознакам;
психологічні – традиції, мода;
матеріально-технічні – розвиток мережі розміщення, харчування, транспорту, культурно-оздоровчого обслуговування;
технологічні – комплексний підхід у наданні якісних послуг;
політичні обставини та міжнародне положення.
Найбільш популярними країнами для літнього відпочинку Всесвітня туристична організація визначає:
Грецію – влітку туристи активно відвідують пляжі, монастирі, фестивалі, винні підвали та архітектурні пам’ятники. Крім цього Греція отримала 383 Блакитні прапори, які присуджуються пляжам за 27 категоріями, включаючи чистоту прибережних вод, безпеку відпочивальників, розвинену інфраструктуру;
|
|
|
Кіпр – кіпрські пляжі вважаються одними із найкращих. На Кіпрі влітку проходять чимало фестивалів та національних свят;
Хорватію – хорватський літній туризм пов'язаний з Адріатичним морем, яке біля берегів Хорватії вважається найбільш чистим у світі. Тут розташовано безліч заповідників і лісопарків, а берегова лінія порізана маленькими бухточками;
Туреччину – турецький літній туризм тримає планку найбільш привабливого узбережжя для відпочинку з дітьми. Тут море без медуз і акул, дрібні піщані пляжі, дитячі басейни, водні гірки, аква-парки, дитячі міні-клуби, невтомні аніматори і веселі шоу-програми, рафтинг, підводне плавання, віндсерфінг, гольф, верхова їзда;
Туніс – туніський літній туризм базується на 1200 кілометрах пляжів, сотнях сучасних готелів, джерел мінеральних вод, на яких засновані відомі центри таласотерапії, і незвичайна безліч історичних пам’яток.
Зимовий туризм – це відвідування туристичних місцевостей у зимову пору року. Найбільш популярним він є під час різдвяних і новорічних канікул. Зимовий туризм значною мірою залежить від кліматичних та погодних умов. Зокрема, глобальне потепління внесло поправки в плани багатьох міжнародних гравців зимового туристичного ринку, змінивши геополітичну карту курортів. Відсутність «гарантованої наявності снігу» на початку зими завдає величезної шкоди зимовому туризму, часто туристичні організації вдаються до технологічних новинок, інтенсивно використовують снігові гармати. Зимовий туризм дає можливість скористатися значною кількістю підвидів спортивного туризму – гірські лижі та слалом, сноубордінг та сноутюбинг, ковзанярство та кьорлінг, а також насолодитися в зимових туристичних зонах купанням у термальних купелях під відкритим небом.
|
|
|
Найбільш популярними країнами для зимового відпочинку Всесвітня туристична організація визначає:
Австрію – в Австрії ретельно стежать за правильним співвідношенням ціни і якості. Безліч курортних місць і добре підготовлених схилів, різноманітність трас від найбільш простих до складних величезна кількість магазинів, ресторанів і дискотек роблять Австрію привабливим місцем для організації зимового відпочинку;
Францію – французькі гірськолижні курорти пропонують одні з найкращих у світі умов для зимового туризму. Країна є світовим лідером за кількістю зимових курортів (понад 400) і протяжністю та оснащенням лижних трас;
Італію – італійські гірськолижні курорти мають найбільшу протяжність в альпійських горах, цікавий рельєф, а також добре розвинену інфраструктуру гірськолижних курортів;
Швейцарію – до безумовних плюсів зимового тут можна віднести найбільш високогірні альпійські курорти та унікальну екологію. Зимова Швейцарія славиться чудовим відпочинком у термал-готелях;
Польщу – зимові курорти країни особливо популярні серед молоді своєю дешевизною, а снігові траси в Татрах цілком відповідають світовим стандартам.
Європа відзначається найбільш високим рівнем сезонності. Висока концентрація іноземного туризму має ярко виражений під в літній період. Протягом двох літніх місяців (липень-серпень) Європою подорожує половина загальної річної кількості іноземних туристів.
В Іспанії, наприклад, кількість туристичних відвідин досягає кульмінації в серпні – 21,7 % загальної кількості іноземних туристів. В Югославії більше 50 % усіх ночівель туристів припадає на липень і серпень, при цьому рівень концентрації туристичних потоків у ці місяці зростає у середньо морських країнах як в Європі, так і Африці та Азії. За даними Всесвітньої туристичної організації, в липні-серпні Італію відвідали 47 % іноземців, Австрію – 50 %, францію – 63 %.
Зимовий потік туристів переміщується в африканські країни. Басейна Середземного моря. У цих країнах туристичний сезон триває цілий рік. Заїзд іноземних туристів відбувається більш-менш рівномірно протягом усього року. різниця у кількості прибулих туристів за місяцями незначна.
Таким чином, рівень сезонності не у всіх країнах однаковий, а в окремих країнах практично відсутній. У тих країнах, де ріні коливання елементів клімату найбільші, сезонність туризму проявляється більш слабо або її зовсім нема. У країнах, де більший прояв природно-кліматичних умов за сезонами року, літо залишається основним туристичним сезоном.
Проблема збільшення туристичного сезону гостро постає перед туристичним господарством більшості країн, але особливо вона актуальна для країн Європи, де спостерігається високий рівень концентрації туристичних потоків у літні місяці. Проблема сезонності чекає свого рішення у Болгарії, Угорщині.
Для залучення туристів у міжсезоння урядові організації і туристичні підприємства проводять ряд стимулюючих заходів. Для збільшення туристичного сезону, а потік згладжування сезонності в багатьох країнах проводяться рекламні заході, які полягають у активному просуванні туристичних маршрутів у несезонний час та наданні пільгових цін. Туристична реклама показує переваги відпочинку у горах і розкриває можливості для зимового відпочинку, рекламує різні фестивалі і виставки, які проводяться в осінні, зимові і весняні місяці. Туристичний досвід Італії, Швейцарії, Австрії, Франції показує, що розвиток туризму в міжсезоння рентабельне. Особлива роль для активізації туризму в міжсезонні надається морському туризму. Саме у цей період туристичні організації Італії, Франції і Росії збільшили кількість круїзів.
В останній час спостерігається швидке зростання зимових видів відпочинку і кількості відпочивальників. За даними Організації об’єднаних націй, через кожні сім років вдвоє збільшиться кількість туристів, які відпочивають взимку. При цьому значку роль відіграють гірсько-лижні об’єкти. Збільшенню туристичного сезону сприяє проведення різноманітних спортивних змагань, фестивалів, конкурсів, виставок, наукових конференцій.
Для того щоб забезпечити туристичні потоки у міжсезонний період, необхідним є проведення ряду стимулюючих заходів [2, с. 31]:
- збільшення важливості засобів масової інформації у рекламі туристичних продуктів;
- зміна, за допомогою реклами та рекламних акцій, уподобань споживачів для переходу від стандартного масового туризму до більш диференційованого;
- встановлення державою переліку пільг для туристів та туристичних фірм у період міжсезоння;
- стимулювання розвитку видів туризму, які не залежать чи залежать, але несуттєво, від сезонності з подальшим їх переорієнтуванням на «низький» та «мертвий» сезони у туризмі;
- формування екологічної свідомості у туристів та інших представників туристичної сфери.
Сезонність в економічній діяльності до якої і відноситься туристична сфера стосується і інновацій. Поява нововведень носить хвилеподібний характер - одна інновація заміняється інший, більше просунутої, забезпечуючи постійний розвиток соціальної системи. Періодично поміняють один одного хвилі змін відповідають різним рівням організації конкретної соціальної системи. Цей хвилеподібний характер пов'язаний з фазами науково-технічних й економічних циклів.
Значний внесок у становлення концепції хвилеподібного розвитку соціально-економічних систем вніс видатний російський економіст і соціолог М. Д. Кондратьев. З його ім'ям зв'язане відкриття довгих хвиль (Кондратьевских циклів) економічної кон'юнктури. Кондратьев, дослідивши дані статистичного й описового характеру про динамік економічної кон'юнктури по Англії, Франції, Німеччині й США з кінця XVІІІ в., прийшов до висновку про існування більших циклів економічної кон'юнктури тривалістю близько 48 - 55 років. Відповідно до його досліджень перший такий цикл почався наприкінці 1780-х - початку 1790-х рр. і тривав до 1844-1851 р.; другий цикл - з 1841 -1851 по 1890-1896 р.; третій почався в 1890-1896 р. На думку сучасних дослідників, цей цикл тривав аж до 1939 - 1945 р.
Структура Кондратьевских циклів досить проста. Кожен цикл складається із двох частин, або хвиль: підвищувальної і понижувальної. Підвищувальна хвиля - це період тривалої переваги високої господарської кон'юнктури у світовій економіці і її бурхливому розвитку, порівняно легкого подолання короткочасних криз. Понижувальна хвиля - це період тривалої переваги низької господарської кон'юнктури, коли, незважаючи на тимчасові підйоми, домінує депресія й млява ділова активність, а світова ринкова економіка розвивається хитливо. У період підвищувальної хвилі світове господарство як би накопичує сили й ресурси для нового ривка, нового витка еволюції.
Кондратьев установив чотири тенденції в розвитку більших економічних циклів:
а) перед початком і на початку підвищувальної хвилі кожного великого циклу спостерігаються глибокі зміни в умовах економічного життя суспільства; вони виражаються в значних змінах техніки (чому передують у свою чергу значні технічні відкриття й винаходи), залученні у світові економічні зв'язки нових країн, зміні видобутку золота й грошового обігу;
б) на періоди підвищувальної хвилі кожного великого циклу доводиться найбільша кількість соціальних потрясінь (війн і революцій);
в) періоди понижувальної хвилі кожного великого циклу супроводжуються тривалої і яскраво вираженою депресією сільського господарства;
г) у період підвищувальної хвилі більших циклів середні капіталістичні цикли характеризуються стислістю депресій й інтенсивністю підйомів; у період понижувальної хвилі більших циклів спостерігається зворотна картина.
Сьогодні економічна наука в цілому визначає феномен більших циклів у такий спосіб: це кон'юнктурні коливання тривалістю 45 - 60 років, що проявляються в динаміку цін, випуску продукції й показниках різних галузей і сфер народного господарства, обумовлених довгостроковою зміною тенденцій попиту та пропозиції.
Цикли довгої хвилі економічного розвитку й цикли технологічного розвитку перебувають у причинно-наслідковому зв'язку: кожен економічний спад і наступна депресія викликали інноваційний процес, що затребував нові технології й тим самим стимулювавши чергову хвилю технологічного підйому.
Технологічні зміни тісно пов'язані із соціальними, політичними й культурними зрушеннями. Всі вони, в остаточному підсумку, визначаються періодично виникаючої для людини й суспільства необхідністю адаптуватися до нових ситуацій, викликаним змінами природних, демографічних, екологічних, економічних, геополітичних й інших умов. Кожний зі зрушень вирішує певні проблеми суспільства, але відразу породжує нові, часом ще більш гострі, і соціальна система неминуче переживає періоди те зльоту, то падіння.
При цьому кінець попередньої хвилі історичного розвитку є початок нової хвилі. Причому минула епоха не зникає безвісти - вона продовжує жити у вигляді техніки й технологій, культури й світогляду людей, що визначили в минулому вибір подальшого руху суспільства.
Роботи М. Д. Кондратьева, якого американський учений П. Друкер назвав економістом номер один XX в., послужили поштовхом до початку серйозних досліджень про ролі інновацій в економічному розвитку. Кондратьев вважав, що протягом приблизно двох - двох з половиною десятиліть перед початком підвищувальної хвилі великого циклу спостерігається поява технічних винаходів, які знаходять застосування в промисловій практиці й підштовхують реорганізацію виробничих відносин і початок підвищувальної хвилі більших циклів. Висновки М. Д. Кондратьева лягли в основу теорії інновацій, розробленої Йозефом Шумпетером.
Світова фінансвоа криза 2008-2009 років підсилила увагу наукових експертів до довготривалих перспектив економічного зростання. Перероблюються довготривалі прогонози, прпопонуються нові сценарії. Але, залишається актуальним вирішення пороблеми економічних криз із усім комплексом сукпніх складових – причини, довготривалість, глибина, засоби впливу, повторюємість. Ринкове господарство західних країн має довгу історію. Довготривалий час воно розвивалося у формі циклів, але склалися із чотиріьох фаз – криза перевиробництва товарів, депресія, пожвавлення, підьойом. Кризи були регулярні і означали потрясіння усього життєвого укладу. Західна економічна політика сформувала анті циклічний механізм, яки й передбачає підвищення витрат бюджетів на фінансування робочих місць, що в остаточному вигляді стабілізує економічну ситуацію. Ідея довготривалих циклів цікава, але її доведеність споріднена із значними труднощами. У всіх національних економіках є схожі риси державного регулювання і зводяться до впливу на чотири показників: економічного зростання, рівнів інфляції та безробіття, позитивного зовнішньоекономічного сальдо. Зміна показників веде до введення у дію державних заходів. Це дозволяє утримувати у задовільному стані національні господарства країн. Цикли зміни основних макроекономічних показників, в наслідок розвитку сфери послуг, активізації інформатизації, деформовані. Циклічність як основна форма розвитку стала менш впливова. За допомогою on-line статистики сучасна економіка стає прозорою. Усі кількісні дані знаходяться у розпорядженні влади і бізнесу, що дозволяє швидко використовувати важелі регулювання. Коли ще збереглася якась циклічність розвитку то, це є свідоцтвом безпорадності уряду, його не фаховості в економічних питаннях.
На думку вчених, фінансові кризи ніяк не пов’язані із циклічними процесами виробництва та перевиробництва товарів та послуг. Їх основу складає випуск можливих цінних. Ніхто не змозі відмовитися від низьких кредитів, легкого прибутку, експансії грошей. Національні фінансові ринки змикаються між собою, створюється світова піраміда, яка може зубити національні господарські комплекси.
Як приклад, у 2007 році об’єм цінних паперів склав 500 трлн. долл. США, тоді як сумарна вартість національних ВДП була 5- трлн. долл., тобто 10 % від фіктивного капіталу, а світовий товарообіг становив усього 10 трлн. (всього 2 %). Мова іде про багаторазове перевиробництво фінансових знаків чи при недостатньому виробництві реальних товарів [1, с. 6].
Нерівномірність завантаження закладів лікування та відпочинку або повна їх консервація у різні періоди року є причиною швидкого морального та фізичного зносу матеріальної бази. Відповідно невикористання матеріальної бази протягом певного періоду року істотно збільшують ціни на туристичні послуги. Грошові надходження також припадають лише на невеликий період, тоді як їх використання необхідне протягом усього року. Від сезонності потерпає якість обслуговування [2, с. 28].
Сезонність у туристичній сфері призводе до періодичного характеру
зайнятості її робітників, що, в свою чергу, провокує втрати кваліфікованого персоналу. На постійній основі в курортно-туристичній сфері працює 200 тис. осіб, тоді як сезонних працівників майже 1 млн.
Вплив сезонності на структуру зайнятості працівників туристичної сфери можна охарактеризувати наступними показниками: значний обсяг неповної зайнятості; сезонні коливання обсягу зайнятості; незначний обсяг кваліфікованого персоналу; обмеження можливостей професійного росту; значний обсяг жіночої праці.
Кажучи про сезонні процеси, відзначимо, що інколи несезонний процес можливо прийняти за сезонний і навпаки. Такі випадки виникають за рахунок неврахованих факторів чи факторів, які нам не відомі. Наприклад, у травні місяці кількість робочих днів в порівнянні з іншими місяцями найменше. Коли це не враховувати, то для показників багатьох господарських процесів буде мати місце пік, пов'язаний із зменшенням об’єму виробництва. Однак коли відбувається його усереднення за місяцями, то пік може зникнути чи навіть змінити напрям на протилежний. Традиційно відпускні літні місяці – липень і серпень – можуть трансформувати сезонність деяких процесів, хоча період відпусків також носить сезонний характер.
Одним із засобів подолання проблем сезонності в туристичній сфері України є впровадження нових видів туризму, наприклад, таких, як бізнес-туризм. Бізнес-туризм (Business travel) — поняття відносно нове. Як про самостійний і високо прибутковий вид туризму про нього заговорили в Європі й США у вісімдесяті роки двадцятого століття. На українському ринку цей сектор турбізнесу став по-справжньому розвиватися лише в дев’яностих при виникненні необхідності оптимізації та інтенсифікації ділових, культурних та наукових зв’язків. Дуже часто західними фахівцями замість поняття бізнес_туризм використовується абревіатура MISE: Meeting —Іncentіve — Conferences — Exhibitions (ділові зустрічі — інсентив-туризм — конференції — виставки). Індустрія MІCE являє собою складний взаємозалежний міжгалузевий комплекс [4, с. 33-34]. Вона багатогранна за своєю суттю й змістом, є однією з провідних, високорентабельних і найбільш динамічних видів економічної діяльності у світовій економіці, основним і перспективним сегментом ринку туризму. Визнаний діловою громадськістю найбільш видатним феноменом XX і особливо XXI століть. Згідно із прогнозами фахівців всесвітньої торгової організації, у найближчі 10 років у світі очікується справжній бум бізнес-туризму. Кількість ділових поїздок виросте приблизно в 3 рази. При цьому доходи від ділового туризму збільшаться приблизно в 5 разів. Відсоткове співвідношення різних видів бізнес-туризму наведено нижче в таблиці 3.1.
Таблиця 3.1.
Структура сектора бізнес-туризму
| Назва виду бізнес-туризму | Частка, % |
| Ділові зустрічі | 70,8 |
| Конгрес-туризм | 2,4 |
| Конференції та семінари | 12,6 |
| Виставки | 3,3 |
| Інтенсив-туризм | 10,9 |
Найбільшу частку в бізнес-туризмі становлять ділові поїздки, які поділяються на персональні тури і на поїздки для участі у заходах, які проводять різноманітні підприємства та організації. Другий, але не менш важливий, сегмент бізнес-туризму — інсентив_тури (від англійського слова іncentіve — стимул) — поїздки, які є засобом маркетингової політики підприємств з метою мотивації співробітників. Вперше такого роду мотиваційні заходи були впровадженні в США (вони і досі є лідером цієї частки ринку), а потім вже підхоплені іншими країнами світу.
На теперішній час у Великій Британії на інсентив-тури припадає 40 відсотків загальних витрат підприємств на стимулювання робітників, а у Франції та Німеччині майже 50 відсотків. Тривалість таких поїздок 3–7 днів, вартість середня (за європейськими мірками) — 1000 доларів США.
У Франції давно практикується система «cheque-vacances» (відпускний чек). Це фінансовий документ, яким людина може розрахуватися з фірмою за путівку, за перебування в готелі або на туристичній базі, за відвідування музеїв, залізничні квитки тощо. Підприємства й організації одержують ці чеки для своїх співробітників на пільгових умовах — допустимо, за рахунок частини податків або із знижкою (скажімо, чек на 500 грн. — для них буде коштувати 300).
А отримувачі, одержавши сплату за свої послуги чеками, зможуть на цю суму одержати гроші у відповідних фінансових установах. У найближчі роки дана структура принципово не зміниться. Будуть, як і раніше, превалювати індивідуальні ділові поїздки з метою переговорів, укладання контрактів і т. д. Однак дуже швидко й динамічно буде розвиватися інсентив-туризм, а також виставковий туризм. У цілому, міжнародна індустрія MІCE — це: 140 країн, у яких вона активно розвивається; 610 мільйонів ділових поїздок у рік; 430 мільярдів американських доларів фінансового обороту; 100 тисяч нових робочих місць, які створюються при збільшенні обороту в індустрії на 1 мільярд доларів; 2 трильйони доларів у рік прибутковості до 2020 року [5].
В Україні на теперішній час найбільшого поширення набула (та продовжує інтенсивно розвиватися) складова частина бізнес_туризму, пов’язана з конференціями, семінарами та виставками. В періодичних виданнях, теле- та радіомовленні, мережі Internet дуже часто можна зустріти запрошення для бізнесменів, науковців та інших зацікавлених осіб на участь у найрізноманітніших заходах конгресійно-виставкового туризму. Виставкова діяльність є однією з найбільш динамічних сфер сучасної світової економіки, оскільки вона відіграє торгівлі, пропаганді нових технологій та нових видів продукції, стимулює закріплення позитивних структурних змін в економіці, сприяє науково-технічному та технологічному оновленню вітчизняного виробництва. Підтвердженням того, що бізнес-туризм є одним із найприбутковіших сегментів світового туризму, є значні зміни в інфраструктурі бізнес-туризму країни: будуються готелі, бізнес та виставкові центри, розширюється та збільшується календар семінарів, конгресів, конференцій та інших заходів. У цей час індустрія MІCE в Україні стрімко набирає обертів. Ринок цього напрямку туризму в Україні швидко зростає. Найчастіше такі заходи проходять в курортній місцевості або великих адміністративних центрах.
Для підприємств туристичної сфери це один із засобів подолання кризи сезонності, бо проведення такого роду заходів майже не залежить від пори року. За умови правильної цінової та маркетингової політики підприємства курортно-туристичної сфери зможуть залучити додаткових туристів (бізнес-туристів) у весняні та осінні місяці. Ці заходи не потребуватимуть значних витрат, бо майже вся матеріально-технічна база, необхідна для проведення конференцій, виставок та семінарів, вже є. Проживання забезпечуватимуть заклади відпочинку, площі для семінарів та виставок — існуючі в регіоні будинки культури, виставкові центри та інші спеціалізовані установи.
Розвиток ринку бізнес-туризму створив умови до появи спеціалізованих фірм, головною метою діяльності яких є організація та проведення виставок, ярмарків, семінарів, бізнес-турів, корпоративних заходів та ін. Плідна співпраця представників державної та місцевої влади з такими фірмами допоможе збільшити кількість бізнес-турів, пов’язаних з участю у з’їздах, конференціях, семінарах під егідою політичних, економічних, наукових, культурних, релігійних та інших організацій, також поїздками з метою відвідування торгово-промислових виставок, ярмарків і участі в їхній роботі, розширити тематику конгресійно-виставкової діяльності, залучити більшу кількість відвідувачів (у тому числі й іноземних), створити нові несезонні робочі місця.
Буває, що сезонні процеси накладають випадкові коливання і трендові складові, а сам сезонний процес може мати тенденцію до зміни висоти піків та їх зсуву в часі. Враховуючи достатню складність сезонних явищ для їх вивчення як економічного фактора, розроблений цілий ряд підходів, у яких змістовних і математичних приймів, які дозволяють розраховувати параметри сезонності. Узагальненням сезонних процесів є циклічні явища, у яких коливання пов’язані не із зміною періодів року, а з якимось іншим явищем.
Дата добавления: 2023-01-08; просмотров: 35; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!