Психологічне вимірювання в експерименті



Лекція № 11

Вимірювання як метод психологічного дослідження

План:

1. Психологічне вимірювання в експерименті;

Процес шкалювання і характеристика шкал

 

Психологічне вимірювання в експерименті

Нині у психології класична теорія вимірювань ви­тіснена репрезентативною та операціональною, проте інколи вдаються до її застосування. Вимірювання може бути як самостійним дослідницьким методом, так і ком­понентом цілісної процедури експерименту. З його до­помогою виявляють індивідуальні відмінності поведін­ки суб'єкта і відображення ним навколишнього світу, досліджують адекватність відображення (традиційне завдання психофізики) і структуру індивідуального досвіду. Вимірювання в експерименті є методом реє­страції стану об'єкта дослідження і зміни цього стану у відповідь на експериментальну дію.

 

Сутність теорії вимірювань

Вимірювання дає змогу визначити ступінь вираженості будь-якої властивості предмета. Його здійснюють шляхом встановлення зв'язку між числами і предмета­ми — носіями властивостей, які можна виміряти. Ме­тою вимірювання є отримання інформації про ознаки об'єктів, організмів або подій, а не про сам об'єкт.

Вимірювання емпіричний метод виявлення властивостей або ста­нів об'єкта шляхом організації взаємодії об'єкта з вимірювальним приладом, зміни показань якого залежать від зміни стану об'єкта.

Відповідно до класичної теорії вимірювання сучасна психологія є кількісною наукою. Засновник психофізіо­логії німецький експериментальний психолог Вимірювання є оцінкою кількості. З його допомогою визначають, якою кількістю певного атрибута володіє об'єкт (кількість маси, інтелекту тощо). Оцінка кілько­сті просто прикладається до кількісних змінних, і для того щоб бути виміряним, атрибут має відповідати дефі­ніції кількісної змінної. Однак такі атрибути як маса можна виміряти тільки тому, що вони кількісні, а на­ціональність взагалі не підлягає вимірюванню. Відмін­ність між кількісними і некількісними атрибутами мі­ститься в самій структурі атрибута.

Проводять вимірювання як у природних, так і в штучно створених умовах. Відмінність його від експе­рименту полягає в тому, що дослідник не прагне впли­вати на об'єкт, а реєструє його характеристики такими, якими вони е незалежно від дослідника і методики ви­мірювання.

На відміну від спостереження вимірювання здійсню­ють під час приладово-опосередкованої взаємодії об'єкта і вимірювального інструмента: природна «поведінка» об'єкта не модифікується, проте її контролює і реєструє прилад. При вимірюванні неможливо виявити причинно-наслідкову залежність, але можна встановити зв'яз­ки між рівнями різних параметрів об'єктів. У такий спо­сіб воно перетворюється на кореляційне дослідження.

Вимірювання є операцією, за допомогою якої отри­мують кількісну характеристику певних речей. Із мате­матичного погляду, така характеристика вимагає ви­значення відповідності між властивостями чисел і речей. Основою психологічних вимірювань є математич­на теорія вимірювань — розділ математичної психоло­гії, що інтенсивно розвивається у взаємодії з розвитком процедур психологічного вимірювання і дає змогу буду­вати психологічні теорії на основі математично-стати­стичного оброблення та узагальнення результатів емпі­ричного дослідження.

Із математичного погляду, вимірюванням нази­вають операцію встановлення взаємно однозначної від­повідності багатьох об'єктів і символів (як виняток - чисел). Символи (числа) присвоюють речам за певними правилами.

Із методичного погляду, вимірювання — це реєстра­ція стану об'єкта (об'єктів) на основі реєстрації зміни станів іншого об'єкта (приладу), яка передбачає визна­чення функції, що пов'язує стани об'єкта та приладу. Операція приписування чисел об'єкту вторинна: число­ві значення на шкалі приладу є не його показниками, а кількісними характеристиками стану об'єкта. Фахівці з теорії вимірювань більшу увагу приділяють інтерпре­тації показників, а не опису взаємодії приладу та об'єк­та. В ідеалі операція інтерпретації має точно описувати процес взаємодії об'єкта і приладу, тобто вплив харак­теристик об'єкта на його показники.

У природничих науках розрізняють (С. Паповян) три види вимірювання:

1. Фундаментальне вимірювання. Воно ґрунтується на фундаментальних емпіричних закономірностях, що дають змогу безпосередньо вивести систему числових відношень з емпіричної системи.

2. Похідне вимірювання. Це вимірювання змінних на основі закономірностей, що пов'язує їх з іншими. Для похідного вимірювання потрібне встановлення законів, які описують зв'язки між окремими параметрами реаль­ності, що уможливлюють виведення прихованих змін­них на основі змінних, які безпосередньо вимірюють.

3. Вимірювання «за визначенням». Його проводять тоді, коли можна довільно припускати, що система спо­стережуваних ознак характеризує саме визначену вла­стивість або стан об'єкта, а не будь-яку іншу.

Зіставлення результатів вимірювання різних параме­трів об'єкта дає змогу виявити зв'язки між ними. Таке визначення зв'язків між різними властивостями об'єктів називають кореляційним дослідженням.

Отже, вимірювання є проміжним методом між спо­стереженням та експериментом, тобто інструментальним спостереженням.

Психологічне вимірювання в експерименті

Метод, який поєднав ознаки інструментального спо­стереження і лабораторного експерименту, називають психологічним вимірюванням. Оскільки результати таких вимірювань інтерпретують на основі тієї самої моделі вимірювань, а обробляють із використанням тих самих математичних процедур, що й результати вимі­рювання поведінки досліджуваних, у психології понят­тя «психологічне вимірювання» функціонує у двох зна­ченнях:

1) оцінювання величини певних параметрів реально­сті, схожості і відмінностей її об'єктів, яке здійснює досліджуваний. На підставі оцінок дослідник вимірює особливості його суб'єктивної реальності. У цьому зна­ченні психологічне вимірювання є завданням, поста­вленим перед досліджуваним;

2) оцінювання дослідником особливостей поведінки досліджуваного, яке є завданням психолога.

Психологічне вимірювання — процедури отримання числових характеристик для досліджуваних у психології властивостей явищ і об'єктів (моторних і мовних реакцій, відчуттів, здібностей, моти­вів, установок (настанов) і вчинків особистості тощо).

У психології розрізняють три основні процедури психологічного вимірювання з огляду на його об'єкт:

1. Процедура, під час здійснення якої психолог може виміряти особливості поведінки людей із метою визначення відмінностей одного індивіда від іншого з позиції вираження певних властивостей, наявності пев­ного психічного стану або для зарахування людини до певного типу особистості. Психологічне вимірювання стає вимірюванням досліджуваних.

2. Процедура, за якої дослідник може використову­вати вимірювання як завдання досліджуваного, який у процесі його виконання вимірює (класифікує, рангує, оцінює) зовнішні об'єкти: інших людей, стимули або предмети зовнішнього світу, власні стани. Часто ця про­цедура є вимірюванням стимулів (будь-яких шкальованих об'єктів). Поняття «стимул» використовують у ши­рокому значенні, а не у вузькопсихофізичному або поведінковому.

3. Процедура спільного вимірювання (або сумісного шкалювання) стимулів і людей. При цьому «стимули» і «досліджувані» можуть розміщуватися на одній осі. Поведінку досліджуваного розглядають як вияв взаємо­дії особистості та ситуації. Такою процедурою послуго­вуються при тестуванні знань і завдань за Кумбсом, Гуттманом або Луї Рашем.

Зовнішньо процедура психологічного вимірювання не відрізняється від процедури психологічного експери­менту. У психологічній дослідницькій практиці понят­тя «вимірювання» і «експеримент» часто є синонімами. Проте метою проведення психологічного експерименту є встановлення причинних зв'язків між змінними, а психологічного вимірювання — зарахування досліджу­ваного або оцінюваного ним об'єкта до певного класу, точки шкали або простору ознак.

У вузькому розумінні психологічним вимірюванням можна назвати лише вимірювання поведінки досліджу­ваних. У процесі психофізичного експерименту психо­логічне вимірювання стимулів є завданням не експери­ментатора, а досліджуваного. У цьому разі вимірюван­ням послуговуються як методичним прийомом разом з іншими методами психологічного дослідження; дослі­джуваний відіграє роль вимірювального приладу.

Процедура психологічного вимірювання передбачає етапи, аналогічні етапам експериментального дослі­дження:

1) теоретичний етап (вивчення стану проблеми, ви­значення цілей і завдань, предмета та об'єкта дослі­дження, висунення гіпотез);

2) підготовчий етап (планування дослідження, ви­значення вибірки досліджуваних, методів і методик);

3) власне експериментальний етап (проведення пси­хологічних вимірювань, збір емпіричних даних та їх си­стематизація) ;

4) інтерпретаційний етап (опрацювання даних, у т. ч. з використанням математико-статистичних методів; представлення результатів; обговорення та інтерпрета­ція результатів вимірювань у межах початкової дослід­ницької концепції; оцінювання результатів перевірки гіпотез; зіставлення результатів з існуючими концеп­ціями і теоріями; формулювання загальних висновків).

Психологічне вимірювання проводять із максималь­ним використанням інструментарію, що сприяє об'єк­тивній фіксації поведінки. Ця процедура максимально стандартизована і наближається до експериментальних умов. Інструментарієм психологічного вимірювання є різні завдання, тести, опитувальники.

З огляду на особливості психологічного вимірюван­ня виокремлюють такі його види:

-  нормативне вимірювання (визначається порів­нянням тестового показника розвитку властивості до­сліджуваного із середньогруповим);

- критерійне вимірювання (ґрунтується на прямо­му оцінюванні якості виконання тесту досліджуваним без порівняння з іншими відповідно до певного об'єк­тивного рівня (критерію) розвитку якості; об'єктивним критерієм може бути оптимальне виконання функцій);

— іпсативне вимірювання (спрямоване на оцінюван­ня внутрішньоіндивідних співвідношень і не пов'язане з вивченням міжіндивідних відмінностей. Воно є зіста­вленням показника тесту в різних ситуаціях із показни­ком у нормальному стані (порівняння частоти пульсу до і після навантаження, настрою до і після введення не­залежної змінної тощо)).

Нині вимірювання - це конструювання будь-якої функції, яка ізоморфне перетворює емпіричну структу­ру на символічну. Такою структурою не обов'язково є числова, однак вона має уможливлювати вимірювання характеристики об'єктів, замінивши їх іншими, більш зручними у використанні (у т. ч. числами).


Дата добавления: 2023-01-08; просмотров: 18; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!