Сучасні західні школи праворозуміння
Основними сучасними західними школами право розуміння є:
- Соціологічна юриспруденція пов’язується з виникненням соціології як самостійної галузі знань. Ця теорія складалась двома шляхами:
- створення правових концепцій в межах загальної соціології
- в результаті застосування соціологічних понять та методів у сфері юридичних наук.
Саме тому розрізняють соціологічну юриспруденцію в широкому та вузькому значенні. У широкому – це вчення, створені соціологами, у тому числі і тими, що мали юридичну освіту (Вебер, Парсонс, Гурвіч). У вузькому застосовується для визначення концепцій соціологічної направленості, створені представниками юридичної науки – Ієрінгом (Германія), Дюгі, Оріу (Франція), Ковалевський, Муромцев (Росія).
Основу виникнення соціологічних концепцій склала полеміка між соціологами та юридичним позитивізмом.
На відміну від позитивістів, представники соціологічного напряму пропонували вивчати право у взаємодії з іншими елементами соціальної системи.
Значну роль у розвиток соціологічного правознавства відіграв американський юрист Роско Паунд (1870-1956), який був деканом Гарвардської школи права («Юриспруденція»).
Ідеї:
- юрист не повинен обмежуватись вивченням «права у книгах», а звертатись до права у ідеї;
- завданнями юридичної науки є визначення реального функціонування права та впливу на поведінку людей;
- право у процесі реалізації взаємодіє із релігією, мораллю, звичаями;
|
|
|
- право є способом контролю за поведінкою людей;
- право має три аспекти: це правовий порядок чи режим регулювання суспільних відносин шляхом упорядкованого застосування сили органами держави; це офіційні джерела, які покладаються в основу прийняття судових та адміністративних рішень; право – це судовий і адміністративний процес;
- право – це спеціальна форма соціального контролю, що здійснюється на основі владних приписів у межах судового і адміністративного процесу;
- основними для права є його мета, що полягає у ліквідації соціальних конфліктів і досягненні цивілізованих відносин між людьми.
Негативне:
- теорія не визначає сутності права, оскільки основним вбачає у сукупності значень права, які прийняті серед юристів;
- основу доктрини складає доцільність права та його мета. Якщо вони не досягаються – то право не існує. Воно лише є на папері;
- узгодити різні концепції права можливо лише на основі визначення мети права;
- право розуміється як результат соціальної інженерії, яка не припускає активного впливу держави у сферу приватних інтересів;
- пропонував розширити повноваження суддів, надавши їм право вільного розсуду при вирішенні певних спорів.
|
|
|
- Психологічна теорія права виникла у процесі становлення психології як самостійної галузі знань та поширення шкіл, що вивчали психіку людини (рефлексологія, біхевіоризм, фрейдизм).
Засновник Лев Йосипович Петражицький (1867-1931) – «Теория права и государства в связи с теорией нравственности» (1907).
Ідеї:
- право існує у психіці людини, тому його не потрібно шукати у соціальному середовищі;
- достовірність наукових знань підтверджується шляхом самоспостереження чи спостереженням за вчинками інших осіб;
- джерелом права є емоції людей, тому що теорію називали ще емоційною теорією права;
- емоції визначають відносини між людьми і поділяються на моральні, що мають односторонній характер та пов’язуються з усвідомленням людиною свого обов’язку та правові, що мають двохсторонній характер та пов’язується з розумінням того, що відчуття обов’язку супроводжується уявленням про права інших осіб;
- правові норм виникають з правових емоцій і мають атрибутивно-імперативний характер (право - зобов’язуючий);
- на ряду з офіційним правом є інтуїтивне, що притаманне індивіду;
- співвідношення інтуїтивного та офіційного права в кожній державі залежить від рівня розвитку культури та стану народної психіки;
|
|
|
- інтуїтивне право не може бути масштабом для оцінки діючих законів;
- реформу законодавства необхідно здійснювати на основі наукових знань;
- пропонував створення особливої наукової дисципліни – політики права, що поєднає позитивні знання про право з суспільним ідеалом. Політика права разом з теорією права повинна складати філософію права.
Негативне:
- розширення поняття права, оскільки правом вважалися будь-які емоційні переживання пов’язані з уявленнями про права та обов’язки;
- до правових норм відносив навіть правила різноманітних ігор, правила ввічливості та етикету;
- правові норми створюються не шляхом узгодження емоцій учасників суспільних відносин, а кожним індивідом окремо;
- припускалось існування правових відносин з неживими предметами, тваринами;
- інтуїтивному праву надається більшого значення, ніж офіційному.
- Нормативізм виникає на основі методології, що вироблена юридичним позитивізмом. Це модифікація формально-догматичної теорії права з врахуванням полеміки між послідовниками юридичного позитивізму та прибічниками інших методологічних підходів.
Засновник автор юрист Ганс Кельзен (1881-1973) «Чистая теория права».
|
|
|
Ідеї:
- чиста теорія права – це доктрина, з якої виведені всі елементи, що не притаманні юридичній науці;
- завданням юридичної науки є вивчення специфічного юридичного (нормативного) змісту права;
- вивчення права передбачає виключення ідеологічних оцінок;
- право – це сукупність норм, здійснюваних у примусовому порядку;
- право виникає у первісному суспільстві, коли воно встановило монополію на застосування сили з метою забезпечення колективної безпеки;
- державний та правовий порядок є тотожними, оскільки все, що виходить від держави має юридичний характер;
- право не залежить від моралі, оскільки право – це те, яким воно є, а мораль – яким повинно бути;
- дослідження права слід відрізняти від історії виникнення права, а також від взаємодії його з іншими соціальними реальностями;
- право логічна система, у межах якої вірне рішення може бути виведено логічним шляхом, якщо слідувати раніше визначеним положенням без посилань на соціальні цілі, політичні ідеали та моральні стандарти;
- обґрунтовано проект встановлення світового правопорядку, заснованого на добровільному підпорядкуванню суверенних держав органам міжнародної юрисдикції;
- в рамках міжнародного права розрізняв приписи міжнародного права та основну норму – демократичні приписи міжнародного правопорядку;
- праву характерні протиріччя, а їх вирішення є засобом надання праву системності.
Негативне:
- неможливість застосування у процесі вивчення права прийомів інших сфер пізнання;
- не визнає можливості добровільної реалізації права;
- держава і права визнаються тотожними і не взаємодіють;
- оскільки держава створює право, то будь-яка держава і, навіть авторитарна є державою правовою;
- зміст основної норми є нечітким і має більш філософський характер.
4. Теорія природного права продовжує традиції філософського осмислення права та спирається на доктрини томізму, неокантіанства, неогегельянства, екзистенціоналізму:
- визнає існування поряд з позитивним правом ідеального порядку відносин між людьми;
- закони держави є дійсними та легітимними лише за умови їх відповідності ідеальному праву;
- до переліку природних прав включають не лише невід’ємні права особистості, що гарантують незалежність від державної влади, а і соціально-економічні права, права соціальних спільностей;
- природне право змінюється у залежності від змін у правосвідомості, моральних та духовних цінностей суспільства.
Представник сучасного томізму Жак Марітен (1882-1973) «Человек и государство». Концепція побудована на поєднанні традиційних для релігійної філософії уявлень про божественне походження права з положеннями сучасної науки: принципами історизму, ідеями соціальної обумовленості політики.
- джерелом права є Бог, що володіє абсолютним суверенітетом і не має моральних обов’язків перед підданими;
- належність людині природних прав та можливість їх усвідомлення випливає з спів належності до божественного розуму;
- природне право розкривається людині поступово по мірі розвитку її культури та наближення до Бога;
- обґрунтував класифікацію прав людини: а) у фундаментальні (право на життя, особисту свободу, приватну власність, укладення шлюбу). Це суто природні права, оскільки засновуються на природі людини як вільної та духовної істоти; б) політичні права визнаються законодавством, однак залежать від природного права і є його продовженням. Це право народу на встановлення Конституції та визначення форми правління, право громадянина на участь у виборах, на об’єднання у політичні партії та рівність перед законом; в) соціальні права підтверджують природні можливості людини бути соціальним суб’єктом (право на працю, справедливу заробітну плату, об’єднання профспілки, соціальне забезпечення).
Ідеї знайшли відображення у Загальній декларації прав людини (прийнята ООН у 1948 р.).
- Юридичний позитивізм виник у Англії у кінці ХVІІІ ст. Його засновниками були Ієремія Бентам (1748-1832) та Джон Остін (1790-1859).
Ідеї:
- позитивність права виявляється у тому, що воно встановлено у реальному житті у вигляді загальнообов’язкових правил;
- право створюється людьми і без них не існує;
- право є історично змінним і походять від волі держави, існуючи у формі законодавства;
- ніяких вічних законів над законами держави не існує;
- право забезпечує відповідну поведінку людей. Його порушення тягне примусове виконання обов’язку;
- право – це наказ суверенна (однієї особи чи групи);
- гарантією нормального функціонування права є звичка суспільства до підкорення;
- діюче правило є сукупністю правил та норм, що використовуються для вияву правомірної поведінки, що підтримується державою та протиправної, що карається державою;
- сукупність норм не може засновуватись довільно. Якщо ситуація не підпадає ні під одну з норм, то її вирішує представник держави і відповідності до наданих повноважень;
- юридичний обов’язок особи виникає лише в силу наявної правової норми.
В сучасній науці юридичний позитивізм має більш складну версію, що запропонована англ. Юристом Гербертом Хартом (1907-1992) «Теория правил».
- існує 2 різновиди правових норм – первинні, що встановлюють права та обов’язки людей у суспільстві та вторинні, що визначають суб’єктів, які створюють первинні норми, порядок їх введення у дію, відміни чи доповнення;
- визнається, що сама по собі норма як вимога певної поведінки ще не має загальнообов’язкового характеру після видання. Необхідно, щоб така команда була легітимною та видавалась владою.
Дата добавления: 2022-12-03; просмотров: 22; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!