Методи і форми професійного навчання
РОЗВИТОК ПЕРСОНАЛУ
Суть професійного розвитку та завдання управління ним
Розвиток персоналу є важливою умовою успішної діяльності будь-якої організації.
Професійний розвиток – це набуття працівником нових компетенцій, знань, вмінь та навичок, які він використовує чи буде використовувати у своїй професійній діяльності. Включає: підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з метою виконання нових обов’язків і функцій.
Інвестиції в людський капітал — це вкладання, спрямовані на підвищення кваліфікації і здібностей персоналу, це витрати на освіту, здоров'я, на мобільність переміщення робочої сили з низькопродуктивних робочих місць до більш високопродуктивних.
Навчання персоналу дозволяє вирішувати основні завдання як в інтересах організації — підвищення ефективності і якості праці, так і в інтересах людини — підвищується рівень життя, створюється можливість для реалізації своїх здібностей. Працівник стає конкурентоспроможним на ринку праці.
Система розвитку персоналу на підприємстві має бути гнучкою, здатною змінювати зміст, методи та організаційні форми згідно з потребами виробництва і ситуацією, яка складається на ринку праці.
Основними напрямками професійного розвитку персоналу вважаються:
- первинне навчання з врахуванням завдань підприємства і специфіки його роботи;
- навчання з метою ліквідації розриву між вимогами робочого місця,
посади і діловими якостями персоналу;
|
|
|
- навчання з метою підвищення загальної кваліфікації;
- навчання для роботи за новими напрямками розвитку організації;
- навчання з метою освоєння нових методів виконання трудових операцій.
Згідно з законом України «Про освіту» система безперервного навчання персоналу набуває великого значення. Ця система дозволяє організовувати постійний контроль за якістю і професіоналізмом спеціалістів, навчати їх протягом всього трудового життя, створити банк даних про склад і кваліфікацію персоналу, планувати його переміщення. Професійний розвиток персоналу може забезпечуватись застосуванням різних напрямків і кожен з них є доцільним. Це може бути: відвідування короткотермінових курсів; вечірнє навчання; участь у громадських організаціях; відвідування аналогічних підприємств; читання літератури; заочні курси; участь у семінарах; нарадах, диспутах; фундаментальне професійне навчання як своєї, так і суміжної професій.
Проблеми служб управління персоналом щодо професійного розвитку: розробка стратегій; визначення потреб у навчанні працівників; вибір форм та методів навчання; фінансове забезпечення навчання. Необхідно реформування системи підготовки людських ресурсів в Україні з урахуванням вітчизняного і закордонного досвіду ( в США кошти, які направляються на підготовку молодих працівників, повністю звільняються від податку).
|
|
|
Організація систем професійного навчання персоналу
Основним напрямом професійного розвитку є професійне навчання — процес формування у працівників специфічних, професійних знань, навиків за допомогою спеціальних методів навчання. Професійне навчання виконує завдання з підготовки персоналу до виконання ним своїх обов'язків.
Професійне навчання являє собою комплексний, неперервний процес і включає кілька етапів. Управління процесом професійного навчання починається з визначення потреб, які формуються на основі потреб розвитку персоналу, а також необхідністю виконання працівниками своїх поточних виробничих завдань і обов'язків.
Етапи організації систем професійного навчання персоналу:
- Формування бюджету навчання.
- Визначення цілей.
- Вибір методів навчання.
- Визначення критеріїв оцінки.
- Оцінка ефективності навчання.
Навчання повинно бути:
- поступовим і дозованим, враховувати здібності та інтереси тих, хто
навчається;
|
|
|
- передбачати чіткі цілі, методи навчання, рівень відповідності слухачів і викладачів, можливість проведення навчання поетапно;
- створення сприятливих умов для неформальних і комфортних обставин.
Слухачі повинні бути зацікавленими в результатах, впевненими в своїх здібностях, необхідності навчання, мати нормальні стосунки з колективом.
Основні фактори мотивації навчання є бажання: збільшити заробітну плату; зберегти посаду або одержати нову; одержати нову посаду; встановити контакт з іншими слухачами; інтересу засвоєння нових знань.
Вимоги до професійного навчання:
- мотивація(що я отримую в результаті навчання в майбутньому);
- умови навчання (сприятливий для навчання клімат: навчання в добре обладнаних, провітрюваних приміщеннях);
- етапність навчання (навчання від більш простих явищ до більш складних);
- зворотній зв’язок (оцінка навчання).
Методи і форми професійного навчання
Принципи організації навчання і підвищення кваліфікації персоналу:
- індивідуалізація програм навчання;
- застосування активних методів і скорочення термінів навчання;
- створення мережі спеціалізованих навчальних центрів підвищення кваліфікації;
|
|
|
- підготовка методичних програм;
- підпорядкованість навчання вирішенню загальних виробничих і кадрових завдань підприємства.
Існує два методи професійного навчання:
1) на робочому місці (безпосереднє виконання навчання з роботою у звичайній робочій ситуації);
2) поза робочим місцем (усі види навчання за межами своєї роботи, організації).
Система професійного розвитку працівників виробничо-технічного призначення передбачає:
- підготовку нових працівників безпосередньо на робочих місцях – це професійне навчання прийнятих працівників, які не мають жодної професії (6 місяців). Основними формами навчання нових працівників на виробництві є індивідуальна, групова і курсова підготовка;
- перепідготовку і підготовку за суміжними професіями організовується з метою освоєння нових і суміжних професій з врахуванням потреб виробництва і широко застосовується в організаціях, зорієнтованих на власну робочу силу;
- підвищення кваліфікації.
Методи навчання на робочому місці складаються з таких форм:
1) копіювання – працівник прикріплюється до спеціаліста, навчається, копіюючи його дії;
2) наставництво – процес передачі знань і умінь від більш досвідченої і компетентної людини менш досвідченій, методом співбесіди, консультації, поради і методом ускладнюючих завдань;
3) інструктаж – роз’яснення та демонстрація методів роботи досвідченими працівниками;
4) делегування (передача чітко обмеженої кількості завдань з повноваженням прийняття рішень);
5) метод ускладнюючих завдань – спеціальна програма робочих дій, побудована за ступенем їх важливості, розширення обсягу завдань і підвищення їх складності;
6) ротація (нова посада, на якій здобувається новий досвід, послідовна робота на різних посадах).
Методи навчання поза робочим місцем складаються з таких форм:
1) ділові ігри – розбір навчального прикладу, в ході якого учасники гри отримують ролі в діловій ігровій ситуації і розглядають наслідки прийнятих рішень;
2) навчальні ситуації – реальна або придумана управлінська ситуація з питаннями для аналізу;
3) моделювання – відтворення реальних умов праці;
4) тренінг сенситивності (взаємовідносини між працівниками);
5) лекція – монолог інструктора, в ході якого аудиторія сприймає матеріал на слух;
6) рольові ігри (моделювання рольової поведінки – робітник ставить себе на місце іншого працівника з метою одержання практичного досвіду і одержує підтвердження правильності свєї поведінки (через фільм));
7) самостійне навчання – працівник сам обирає темп навчання, кількість повторень.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 67; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!