ІДЕОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ
ОП завжди ґрунтується на певному наборі цінностей, які визначаються філософськими, ідеологічними та етичними світоглядами реформаторів освіти. У країнах Західної Європи ідеологічні напрямки, не дивлячись на все їх різноманіття, можна класифікувати за трьома групами:
· Ліберальні ідеології.
· Консервативні ідеології.
· Ліві ідеології, сплеск популярності до якої періодично спостерігається у країнах Західної Європи в залежності від економічної ситуації в них. (марксистська, соціалістична, соціал-демократична, та близькі до таких)
Кожна з цих ідеологічних груп передбачає певні шляхи практичного втілення своїх ідеологічних принципів у повсякденних політичних діях. ОП - одна із сфер, де домінуюча ідеологія може виявитись у певному вигляді. Ідеологічні концепти, безперечно, впливають на освіту, тому всім, хто причетний до ОП, треба знати можливі наслідки для системи освіти в разі, якщо до влади прийдуть певні політичні групи.
Консервативна ОП пов’язана з консервативною політикою, що виникла в країнах Західної Європи у ХУІІІ, однак, як стала ідеологія сформувалась лише на початку ХІХ ст. Головний ідеолог – Едмунд Бьорк (1729-1797 рр). «Для панування зла достатньо, щоб добрі люди нічого не робили»
Виникнувши як певна реакція на ліберальну філософію, консерватори з особливою шаною ставився до культурних традицій минулого, однак, обережно сприймають будь-які нововведення. Консерватори не відкидають тих змін, котрі можуть бути корисними для суспільства, але ставляться до таких з обережністю. Апелюють до культурної та соціальної ідентичності, належності до певної спільноти, нації чи народності. Ієрархічна структура держави, на думку консерваторів, вповні відображає сутність людського суспільства, в якому не може бути рівності, виходячи хоча б з різних (НЕрівних) інтелектуальних можливостей, що зумовлює й соціальний статус, й родинні умови, тощо. Основними соціальними інститутами, котрі забезпечують адаптацію людини в соціальному середовищі є родина, церква та школа. Причому, ці інституції розглядаються з точки зору виховання людини в дусі традиційних цінностей, а щоб досягти успіху у виховані повноцінного члену суспільства, всі ці три інституції мають співпрацювати.
|
|
|
Відтак, консервативна політика розглядає систему освіти як спосіб передання молоді культурних цінностей і традицій. Школи мають зберігати культурну спадщину людства й водночас допомагають зберігати національну ідентичність молодого покоління. Школи жодним чином не повинні виступати як ініціатори соціальних змін, навпаки, вони мають біти осередками соціальної стабільності в сучасному швидкозмінному суспільстві. Традиційний консерватизм розглядає школи як своєрідний осередок соціального відбору, котрі мають визначити найталановитіших учнів задля формування національної еліти. Для цього є доцільним створення спеціальних шкіл для талановитих дітей. Віддаючи належне традиційному розподілу шкільних дисциплін, консерватори віддають перевагу тим суспільним дисциплінам, котрі апелюють до національних цінностей і передають їх підростаючим поколінням, тобто, історії, літературі. Консервативна ідеологія відводить особливу роль вчителям як взірцю поведінки для учнів. Вчителі мають бути патріотами, відданими культурним цінностям і національним традиціям, а також підтримувати дисципліну й порядок у класі. Використання сучасних досягнень й технологій вітається лише як засіб поліпшення викладання традиційних предметів, аж ніяк не засіб впровадження якісних змін у програмі.
|
|
|
Особливості освітньої політики лівого напряму. В її основі перебувають ідеї марксизму, засновником яких є німецький філософ, соціолог та економіст Карл Маркс. Не претендуючи на всесвітнє визнання, тодішній бухгалтер навіть не здогадувався який резонанс матимуть в суспільстві його роздуми на тему класової боротьби, неминучості пролетарської революції, економічного детермінізму та відмирання держави й теорії додаткової вартості. Більше того, всі ці ідеї класик вдало переписав (читай, скомпілював) у інших мислителів, що не завадило йому зайняти своє почесне місце у історії. Згідно з марксистською філософією, правлячі класи зацікавлені в освіті тому, що за допомогою освітніх установ підтримується вірність державі з боку дітей пролетаріату. В капіталістичному ж світі освіта – слуга капіталізму й засіб гноблення пролетаріату.
|
|
|
Ліберальна політика і освіта (Джон Локк). (На жаль, генетично доки ще не до кінця зрозуміла й прийнятна ідеологія в форматі східноєвропейського пострадянського виміру). У середньостатистичного громадянина асоціюється з вседозволеністю та анархією, на жаль. Зародившись наприкінці ХУІ – на початку ХУІІ ст. у Західній Європі як ідеологія середнього класу, що виборювала свої законні інтереси у занепадаючої аристократії, лібералізм зіграв епохальну роль у концептуальних основах ідеології західноєвропейських країн. Прості та доступні ліберальні ідеї та постулати, як-от індивідуалізм, що передбачає вищість людини над суспільством, особиста свобода людини, відмова від ірраціоналізму та підозрілості, не протистояння церкві та апеляція до загальнолюдських цінностей нині свого часу зіграли свою роль у період випробувань, що обрушились на Європу, а нині є фундаментальними ідеями, на яких й побудоване суспільство різних окремих країн Західної Європи, в яких наявність спільних ідей не заперечує існування національних особливостей. На сьогоднішній день лібералізм – ідеологія здорового глузду.
|
|
|
Ліберальна ідеологія розглядає освіту як спосіб поліпшення життя. Прагнення до освіченості, що бере початок з розвиненого середньовіччя, базується на усвідомленні того, що саме освічена особистість є компетентнішою у сфері своєї діяльності, а в кінцевому рахунку це забезпечує політичну, економічну і громадянську стабільність всього суспільства. Згідно з провідним принципом лібералізму – принципом розподілу влади, формування ОП в ліберальній системі здійснюється на рівнях центрального уряду, місцевої влади і шкільних рад. Відігравати свою роль у освітньому процесі також мають можливість різноманітні групи, особи та асоціації. Розсіяність влади захищає систему освіти від односторонньо нав’язаної політики, хоча різноманітність політичних органів й необхідність прийняття спільного рішення ускладнює цей процес. Однак, вікова європейська традиція прагнути компромісу й спрямування на результат дозволяють долати зазначені труднощі.
Крім загальної освіти ліберальна ідеологія апелює до освіти громадянської, котра повинна розвивати знання про інститути та структури влади і певною мірою заохочувати підростаюче покоління бути небайдужими до політичних процесів, тобто, бути не спостерігачами, а їх активними учасниками. (Liberté, Égalité, Fraternité ).
Нинішня ліберальна ОП, враховуючи всі свої особливості, спрямована на забезпечення академічної свободи, зокрема свободи викладання і навчання. Професори повинні мати свободу щодо викладення в рамках своєї компетенції і спеціалізації, студенти ж вільно навчатися і користуватись своєю свободою, доки це не суперечить праву інших учнів на навчання і праву професора на викладання. Іншими словами, ліберальна ідеологія передбачає академічну свободу в розумних рамках. В самій системі освіти домінують методи дослідження, розслідування, розв’язання проблеми. Плюралізм думок, здатність аргументовано довести свою позицію, а головне вміння слухати й чути опонента, поважаючи його думку. «Мені Ваша думка глибоко відразна, але я віддам життя за Ваше право її виказати. Вольтер.»
Мета ліберальної ідеології – деполітизація школи. Навчальні заклади мають звільнитись від тиску (прямого чи побічного) численних політичних партій та їх ідеологій. З іншого боку, ліберальна ідеологія підтримує підтримує існування будь-яких шкільних організацій, асоціацій та клубів, оскільки активна участь у шкільному самоврядуванні сприяє формуванню громадянської позиції та допомагає набуттю громадських навичок, а членство в таких дає досвід співробітництва, колективного прийняття рішень, демократичного встановлення правил і процедури.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 18; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!