Формування соціальної політики України
Україна (і про це свідчить Конституція 1996 р.) проголосила себе соціальною державою, тобто такою країною, в якій створені умови для досягнення високого матеріального добробуту громадян, впровадження дієвої системи соціального захисту для всіх без винятку членів суспільства, для вільного і усебічного розвитку, а також надаються максимально можливі шанси для самореалізації, зберігаючи тим самим стабільність у суспільстві. Важливо підкреслити, що соціальна політика є своєрідною концентрацією всіх інших видів політики, бо вона спрямована на специфічний об'єкт – соціальні відносини.
Характеризуючи соціальну політику сучасної української держави, треба мати на увазі і той факт, що на територіях нині суверенних держав, які постали на просторах зруйнованого СРСР, залишилися значні за чисельністю діаспорові утворення (понад 9 мільйонів українців), які не можуть повною мірою користуватися підтримкою української влади. Їх соціальне становище посилюється націоналістичною політикою керівних кіл деяких держав. Прикладом цього цьому може служити становище українських та інших національних груп в країнах Прибалтики.
Отже, соціальна політика української держави має бути спрямована не тільки всередину країни, але й назовні. Українська держава повинна докласти максимум зусиль для соціального захисту не тільки своїх громадян (які мають українське громадянство) але й усіх українців, які проживають у близькому й далекому зарубіжжі, добиваючись дипломатичними та іншими засобами дотримання прав людини в цих державах.
|
|
|
Якщо вірне твердження, що політика виступає концентрованим виразом усіх сторін суспільного життя, то не менш вірним може бути тлумачення соціальної політики як специфічної концентрації всіх видів політики, спрямованої на управління існуванням, функціонуванням та розвитком соціальної сфери. У соціальній сфері можна виділити три найважливіших складових. По-перше, це соціальна структура суспільства як диференціація людей на суспільні та соціальні групи й відносини між ними. По-друге, це соціальна інфраструктура як сукупність галузей, що обслуговують людину, сприяють відтворенню її безпосереднього життя. По-третє, це можливості (для кожної конкретної людини, групи, соціально верстви) доступу до цінностей, благ і послуг; гарантій і прав осіб, умови праці людини, побуту, дозвілля, здоров'я; можливості визначення професій і місця проживання, участі в управлінні, соціального і професійного просування і переміщення.
Саме концентрація на вказаних напрямах має стати основою соціальної політики держави. Орієнтацію соціальної політики української держави можна конкретизувати за двома лініями:
|
|
|
1. Визначення й ефективна реалізація основних напрямів соціальної роботи, соціального захисту людей: соціальне забезпечення, соціальне страхування, соціальна допомога, соціальна опіка, соціальний контроль тощо.
2. Спрямованість на основні соціальні об'єкти, які потребують соціального захисту: пенсіонери, діти-сироти, біженці, інваліди, безробітні, інші категорії.
Наявна нині в Україні соціальна диференціація далеко не відповідає формальному розподілу на робітників, селян, інтелігенцію, підприємців та ін. Пояснюється це порушенням нормального функціонування економічних відносин, реалізацією закону розподілу праці з урахуванням його якості і кількості, кваліфікацією й рівнем професійної підготовки працівників. Це можливо в кризових умовах або на перехідних етапах життя суспільства. Саме такий період переживає нині наша країна.
Свого часу англійський соціолог Чарльз Бут (1840-1916 рр.) запропонував нову класифікацію населення Лондона, розділивши його на три класи – «низький», «середній» і «вищий», а критерієм приналежності до того чи іншого класу запропонував уважати кількість кімнат, які займає родина, і число слуг, найнятих нею. Якщо запропоновані критерії морально застаріли, то сам принцип розподілу населення на три класи цілком прийнятний і реально відображає існуючу структуру, якщо мати на увазі кількість і якість матеріальних і духовних благ, доступних тим чи іншим верствам населення. Не випадково дана класифікація до сьогодні використовується соціологами Заходу.
|
|
|
Видається, що в сучасних умовах України соціальна політика якраз і повинна бути спрямована на створення «середнього класу», у тому числі з метою створення соціальної бази управлінських державних структур, як чинника суспільної стабільності. Від цього виграє і суспільство в цілому, і названі верстви населення. Чим потужніший «середній клас», тим менше маргінальних груп. Цей чинник також значною мірою сприяє вирішенню проблеми соціального захисту та соціальної стабільності. А в умовах стабільності легше вирішувати проблеми соціального забезпечення, соціального захисту людей.
Соціальна політика держави може мати різні виміри: економічний, організаційний, правовий, власне соціальний, культурологічний, екологічний, особистісний. Тому можлива кількісна і якісна характеристика соціальної політики, що проводиться державою. Серед цих характеристик об'єктивних критеріїв найважливіше значення мають: практична реалізація соціальної справедливості в суспільстві; урахування соціальних інтересів різних груп і верств населення з точки зору реального задоволення їх раціональних потреб; і, звичайно ж, соціальна захищеність, як вже наголошувалося малоімущих верств, дітей, пенсіонерів, безробітних, інвалідів та ін.
|
|
|
Зупинимося на одній з найважливіших характеристик соціальної політики держави – соціальній справедливості. Соціальна справедливість є діалектичним поняттям, що означає, з одного боку, ступінь обґрунтованої рівності, а з іншого – нерівності, що зберігається. Це виявляється, зокрема, в тому, що в будь-якому цивілізованому суспільстві влада прагне контролювати реалізацію «споживчого кошика», тобто необхідність забезпечення мінімального доходу для кожної сім'ї, кожної людини. Неможливість такої реалізації може спричиняти соціальні катаклізми, що виражається в перевищенні смертності над народжуваністю, зменшенні чисельності населення. Якщо це результат не тільки об'єктивних умов, а й свідомої політики керівних кіл держави, то цей процес має всі ознаки геноциду влади по відношенню до власного народу.
Крайній ступінь нерівності зумовлює нестабільність в суспільстві, соціальні вибухи, руйнування продуктивних сил. Тому в цивілізованих країнах політичні структури намагаються пом'якшити соціальну нерівність, створити умови для задоволення хоча б мінімальних матеріальних і духовних потреб людей шляхом гнучкої податкової політики, розширенням і поглибленням соціальної роботи із захисту найбільш вразливих верств населення.
Немає сумніву в тому, що порівняльний аналіз змісту соціальної політики різних держав дозволяє значно збагатити теорію і практику цієї діяльності. Водночас при освоєнні зарубіжного досвіду у сфері соціальної підтримки населення необхідно повною мірою враховувати історичні умови і національні особливості України. Треба враховувати зокрема, що система соціального забезпечення населення вже склалася і функціонує декілька десятиліть, а також особливості культури, менталітету, способу життя українського суспільства. Виходячи з цього, у найближчому періоді часу доцільно зберігати переважно державну допомогу в сфері охорони здоров'я, розподілу житла тощо, в першу чергу для пільгових і малозабезпечених категорій населення.
Відомо, що в різних країнах, склалася різна система надання соціальної допомоги «слабким» верствам населення. Якщо, наприклад, в США така допомога надається в основному з боку приватного сектора, громадських організацій та окремих доброчинників, то в більшості європейських країн головну роль у вирішенні соціальних проблем населення відіграє держава.
В Україні також слід віддавати перевагу державі й не тільки тому, що приватний сектор, комерційні та інші недержавні структури до останнього часу не створили відповідної культури і практики систематичного надання соціальної допомоги.
Як показує зарубіжний, а останнім часом і вітчизняний досвід, один з найперспективніших напрямів вирішення проблем соціальної політики в нинішніх умовах України – збалансоване поєднання грошових і негрошових видів допомоги.
Зазвичай соціальну роботу розглядають як діяльність, направлену на надання допомоги, підтримки і т.і. соціально уразливим групам населення. Проте соціальну роботу можна і потрібно розглядати і як діяльність з попередження негативних наслідків в поведінці й життєдіяльності окремих осіб, груп, верств населення країни. Тобто профілактичні заходи мають зайняти в соціальній роботі в цілому значно більше місце ніж допоміжні. На це повинна бути націлена соціальна політика. Треба не тільки лікувати соціальні хвороби, але й запобігати їм. Краще і для суспільства в цілому, і для людей не надавати допомогу, наприклад, безробітним, а робити все можливе для зменшення рівня безробіття, навчання людей, розвитку виробництва, створення нових робочих місць, перепрофілювання тих або інших цехів, підприємств, установ тощо. Саме в цьому можна бачити сутність соціальної політики як концентрованого виразу всіх видів політики. Саме в цьому виявляється справжня турбота про людей, про задоволення їх насущних потреб та інтересів. Таким чином, соціальна робота має носити попереджувальний характер.
Соціальна політика і соціальна робота тісно взаємопов'язані між собою. Обидві характеризуються двома взаємообумовленими аспектами: науково-пізнавальним і практико-організаційним. Соціальна робота – це своєрідна форма, спосіб реалізації соціальної політики, а соціальна політика – стрижень, орієнтир соціальної роботи. В цьому полягає їх єдність і відмінність. Останнє виявляється, зокрема, в тому, що соціальна політика – більш широке поняття, визначальна сторона соціальної роботи. Соціальна політика – орієнтир не тільки для соціальної роботи, але й для розвитку соціальної сфери в цілому. Соціальна ж робота більш динамічна та багата за своїм змістом порівняно з соціальною політикою. Разом з тим, їх єдність нерозривна.
Висновки
Таким чином, до принципів соціальної держави відносять: пріоритет прав людини, економічну свободу, самореалізацію особистості, визнання регулюючої ролі ринку; відповідальності держави за створення і підтримку умов, що упорядковують економічні асоціальні відносини. Цілі соціальної держави досягаються всією її політикою, а не тільки методами політики соціальної. У цьому випадку в зв’язку зі зміною урядів багато аспектів цієї політики зникали б або серйозно змінювалися.
Критерії засвоєння
Після вивчення та аналізу теми ВИ повинні РОЗУМІТИ, що сьогодні вся соціальна політика українського суспільства пронизана трансформаціями. В цих умовах першочергового значення набуває пошук механізмів узгодження інтересів більшості членів суспільства, формування громадянського суспільства.
В результаті вивчення теми ВИ повинні ЗНАТИ, що перехід в якісно новий стан закономірно пов’язаний з кардинальними змінами в економіці, політиці і соціальній сфері. На першому етапі ці зміни неминуче супроводжуються руйнацією соціального організму й одночасним формуванням ядра нових соціально-економічних відносин.ВАШІ знання повинні забезпечувати ВМІННЯ розкрити роль і значення соціальної політики на сучасному етапі розвитку України.Рекомендована література до лекції
Основна:
Шутов М.М. Менеджмент організацій соціального захисту: теорія і практика: Електронний Підручник / М.Шутов, В.Дорофієнко, С.Вовк:– Донецьк: ВИД, 2010 –515 с. (С. 102 – 144)
Додаткова:
1. Браун М. Пол. Посібник з аналізу державної політики / Пер. з англ. – К.: основи, 2000. – 243 с.
2. Берлин И. Стремление к идеалу / И. Берлин // Вопросы философии – 2000. - № 5 – С. 58-64.
3. Володин А.Г. Политическая экономическая демократия / А. Володин. – М.: Гуманитарий, 2008 – 199 с.
4. Гриненко А.М. Соціальна політика:Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / А.Гриненко – К.:КНЕУ, - 2004.-309с.
5. Дема Д.І. Державне регулювання соціального захисту населення в країнах із ринковою економікою /Д.Дема //Фінанси України.-2000.-№9- С.59-62.
Питання для самоперевірки
1. Що таке державна політика?
2. Яка різниця між визначенням політики як об’єктом політології та державної політики?
3. На які запитання необхідно отримати відповідь при вивченні державної політики в соціальній сфері?
4. Які країни називають соціальними державами?
5. Який зв’язок між соціальною державою і соціальною політикою?
6. Які аспекти виділяють при менеджменті управління у соціальному захисті?
Питання для самостійної роботи студента
1. Проблеми, які вирішує соціальна політика. Сутність менеджерського управління.
2. Державне регулювання соціальної політики держави.
3. Соціальна політика у соціальній державі.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 21; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!