Лікувально-реабілітаційні заходи.
Обсяг обстеження і лікування ГЕРХ визначається виразністю симптомів захворювання і проводиться поетапно.
При торпідному перебігу захворювання (відсутності клінічної і ендоскопічної ремісіїї протягом 8 тижнів проведення стандартної адекатної терапії), а також наявності ускладнень захворювання (стриктур, стравоходу Баррета) необхідно проведення обстеження в умовах спеціалізованого стаціонару або гастроентерологічної клініки, у тому числі у амбулаторних підрозділах цих закладів. При необхідності хворим проводяться: гістологічне дослідження для виключення ставоходу Баррета та аденокарциноми, манометрія стравоходу, рН- метрічне і рентгенологічне обстеження, інші спеціальні дослідження (біліметрія, сцинтіграфія, тест Бернштейна).
Тривалість стаціонарного лікування при I –II ступені тяжкості – 8-10 днів, при III – IY – 3-4 тижня.
Хірургічне лікування показане при ускладненому перебігу захворювання та при рефрактерних формах IY ступеня тяжкості езофагіту.
Рекомендації щодо зміни способу життя:
1. Спати у ліжку, головний кінець якого піднятий не менш як на 15 см.
2. Знизити масу тіла, якщо є ожиріння.
3. Не лягати після їжі впродовж 1,5 годин.
4. Обмежити вживання жирної їжі, кави, м’яти, продуктів, що викликають метеоризм.
5. Відмовитись від паління і прийому алкоголю.
6. Не носити тісний одяг, уникати натужувань, роботи з частими нахилами корпусу.
|
|
|
7. Контроль за прийомом ліків, які знижують моторику стравоходу і тонус його нижнього сфінктера (пролонговані нітрати, міогенні спазмолітики, антагоністи кальцію, теофілін, препарати, що ушкоджують слизову оболонку стравоходу - аспірин і інші нестероїдні протизапальні препарати).
8. При появі печіі, кислих та гірких відрижок можна рекомендувати прийом антацидів (маалокс – пакетик або 2 таблетки) або антисекреторний препарат, що швидко розчинюється (зантак– 150-300 мг), прокінетиків (мотиліум і коордінакс). При цьому симптоми захворювання зникають десь через 10 хвилин. Можна також застосувати адсорбент і цитомукопротектор смекту по 1 пакетику 3 рази на день.
Медикаментозна реабілітація.
Основними задачами медикаментозного лікування є :
усунення факторів ризику виникнення і загострення ГЕРХ, а також симптомів цього захворювання та дифузних патологічних змін слизової оболонки стравоходу;
епітелізація ерозій і виразок;
профілактик ускладнень;
подовження ремісій захворювання.
При ендоскопічно негативній ГЕРХ доцільно, поряд із режимними заходами, на 10 днів призначити домперидон (мотіліум) або метоклопрамід 10 мг 3 рази на добу в поєднанні з антацидом (маалокс) по 1 дозі через 1 час після їжі 3 рази на день та перед сном. При відсутності ефекту – на 6 тижнів призначається Н2 блокатор (ранітидин та його аналоги) по 150 мг 2 рази на день або фамотидин по 20 мг 2 рази на день. Через 6 - 8 тижнів, якщо досягається ремісія, лікування припиняється.
|
|
|
При наявності ендоскопічних ознак ГЕРХ рекомендовано на тлі терапії антацидами і прокінетиками також застосування Н2 блокаторів або інгібіторів протонної помпи (омепразолу або лансопразолу).
При ерозивному езофагіті I ступеня тяжкості на 6-8 тижнів призначається усередину ранітидин по 300 мг 2 рази на добу або фамотидин по 40 мг 2 рази на добу. При зникненні симптомів дозу перпарата доцільно зменшити, залишивши тільки вечірню дозу. У випадку неефективності Н2 блокаторів показане призначення блокатрів протонної помпи (рабепразол, омепразол, лансопразол) один раз на добу (у 15 годин). Через 6-8 тижнів при досягненні реміссії лікування можна припинити.
При рефлюкс-езофагіті II ступеня тяжкості на 4 тижні призначається усередину: рабепразол (парієт) або омепразол по 20 мг 2 рази на добу; лансопразол по 30 мг 2 рази на добу (ранок, вечір, із обв’язковою перервою на 12 годин). Після досягнення ремісії продовжується прийом рабепразолу або омепразолу по 20 мг; лансопразолу по 30 мг на добу (у 15 годин) до 8 тижнів. У подальшому можна перейти на прийом Н2 блокатора у профілактичній дозі (ранітидин по 150 мг, фамотидин по 20 мг) або продовжити прийом інгібітора протонної помпи у профілактичній дозі на протязі року.
|
|
|
При рефлюкс-езофагіті III ступеня тяжкості на 8 тижнів усередину призначається рабепразол або омепразол 20 мг 2 рази на добу, лансопразол 30 мг 2 рази на добу. Після того, як зникнуть симптоми загострення, необхідно перейти на постійний прийом даних препаратів 1 раз на добу. Для підвищення ефективності терапії рекомендується додаткове призначення прокінетика в загальноприйнятих дозіровках на протязі 3-4 тижнів. К додатковим засобам терапії рефрактерних форм ГЕРХ відносять сукральфат (вентер 1,0 г 4 рази на добу) на протязі місяця.
Наявність ендоскопічно негативної ГЕРХ є показанням для застосування більш чуттєвих досліджень (добового моніторувания рН). Варто також подумати про можливу наявність інших захворювань (ішемічної хвороби серця, гастриту, парезу шлунка, виразкової хвороби, захворювань жовчовивідних шляхів, рака стравоходу). Проведення тестів, що дозволяють оцінити функцію стравоходу (манометрії стравоходу й інш.), показано лише хворим з відсутністю ефекту від медикаментозної терапії.
|
|
|
Фізіотерапевтичні методи лікування. Спеціально не розроблені.
Лікування ГЕРХ у хворих літнього віку не відрізняється від лікування цього захворювання в молодих, тільки необхідно приймати до уваги взаємодію препаратів, що застосовуються для лікування ГЕРХ, з іншими лікарськими препаратами, що приймає літній хворий.
Вагітним даються такі ж дієтичні і режимні рекомендації, як і усім хворим на ГЕРХ. При медикаментозній терапії ГЕРХ у вагітних найчастіше використовуються антациди, що в'яжуть і обволікають, іноді спазмолітики. Припустиме застосування антацидів, що невсмоктуються (алмагелю, фосфалюгелю, трисилікату магнію), які приймають за потребою до 4 разів на добу. Призначаються засоби рослинного походження – відвар звіробою, вільхи, ромашки, крохмаль. Добрий результат досягається при застосуванні препаратів, що в'яжуть, у комбінації з антацидами. Печія і запалення стравоходу внаслідок рефлюксу шлункового вмісту успішно піддаються лікуванню маалоксом. Небажане застосування спазмолітиків або холінолітиків, тому що вони викликають розслаблення нижнього стравохідного сфінктера і тим самим сприяють виникненню або посиленню його недостатності.
Сучасні високоефективні препарати, такі як зантак, рамітидин, домперідон, сукралфат, протипоказані через несприятливий вплив на плід. Для ліквідації супутніх дискінезій стравоходу, нормалізації тонусу стравохідного сфінктера призначають метоклопрамід (церукал, реглан) по 1 таб. 2-3 рази на добу протягом 10-14 днів. У випадку розвитку гипохромної залізодефіцитної анемії препарати заліза необхідно вводити парентерально, щоб уникнути роздратування слизової оболонки стравоходу і шлунка.
Соціально- трудова реабілітація. Працездатність хворих з неускладненою ГЕРХ і переважно езофагеальними симптомами не порушена. У всіх інших випадках вирішується індивідуально з урахуванням виразності і характеру проявів екстраезофагеальних синдромів і ускладнень ГЕРХ.
Санаторно-курортне лікування.Проводиться, як і при виразковій хворобі.
Протипоказання: ускладнений перебіг захворювання, IY ступінь тяжкості езофагіту, рефрактерні форми III ступеня тяжкості.
Прогноз ГЕРХ без ускладнень – сприятливий. В даний час ГЕРХ вважається хронічним захворюванням. Ймовірність рецидиву хвороби після скасування медикаментозної терапії дуже висока.
IV . УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЇ:
1. В аудиторії.
2. Апаратура мультимедійна:
а. слайди
b. таблиці
d. учбово-методичні посібники
е. нормативні документи МОЗ України
V . РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:
1. Rockall T.A., Logan R.F.A., Devlin H.B. et al. Risk assessment after upper gastrointestinal haemorrhage // Gut. – 1996. – 38. – Р. 316-21.
2. Jalan R., Hayes P.C. UK guidelines on the management of variceal haemorrhage in cirrhotic patients // Gut. – 2000. – 46 (suppl 11).
3. K Palmer Postgraduate Medical Journal. – 2004. – 80. – Р. 399-404.
4. Lau J.Y., Sung J.J.Y., Chan A.C. et al. Stigmata of hemorrhage in bleeding peptic ulcers: an interobserver agreement study among international experts // Gastrointest Endosc. – 2007. – 46. – Р. 33-36.
5. Blair S.D., Janvrin S.B., McCollum C.N. et al. Effect of early blood transfusion on gastrointestinal haemorrhage // Br J Surg. – 2006. – 73. – Р. 783-785.
6. Ghosh S., Watts D., Kinnear M. Management of gastrointestinal haemorrhage // Postgraduate Medical Journal. – 2002. – 78. – Р. 4-14.
7. Laine L. Multipolar electrocoagulation in the treatment of active upper gastrointestinal haemorrhage: A prospective controlled trial // N Engl J Med. – 2007. – 316. – Р. 1613-17.
8. Chung S.C.S., Lau J.Y., Sung J.J. Randomized comparison between adrenaline injection alone and adrenaline injection plus heat probe treatment for actively bleeding peptic ulcers // BMJ. – 2007. – 314. – Р. 1307-11.
9. Lau J.Y.W., Sung J.J.Y., Kim H.S. et al. Endoscopic retreatment compared with surgery in patients with recurrent bleeding after initial endoscopic control of bleeding ulcers. N Engl J Med. – 2009. – 340. – Р. 751-6.
10. Imperale T.F., Birgisson S. Somatostatin or octreotide compares with H2 antagonists and placebo in the management of acute non-variceal upper gastrointestinal haemorrhage: a meta-analysis // Ann Intern Med. – 2007. –127. – Р. 1062-71.
12. Mathius-Vliegen E., Tytgat G. Intraoperative endoscopy: technique, indications and results // Gastrointest Endosc. – 2006. – 32. – Р. 381-4.
13. Lewis B., Wenger J., Waye J. Intraoperative enteroscopy versus small bowel enteroscopy in patients with obscure GI bleeding // Am J Gastroenterol. – 2001. – 86. – Р. 171-4.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 28; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!