Кардиналістська (кількісна) теорія граничної корисності. Перший закон Госсена
ТЕМА 2. Теорія граничної корисності і поведінка споживача
Загальна (сукупна) і гранична корисність. Постулати теорії поведінки споживача
Кардиналістська (кількісна) теорія граничної корисності. Перший закон Госсена
Рівновага споживача з позиції кардиналістської теорії. Другий закон Госсена
Міні-лексікон :
корисність, загальна та гранична корисність, споживчий вибір, рівновага споживача, правило споживчої рівноваги, закони Госсена
Загальна (сукупна) і гранична корисність. Постулати теорії поведінки споживача
Метою споживача як активного суб’єкту ринку предметів споживання є максимальне задоволення його потреб. Вибір споживача (його економічна поведінка) спрямований на досягнення зазначеної мети в умовах певного бюджетного обмеження та рівня цін.
Потреби як усвідомлена і сформульована споживачем необхідність у будь-чому розділяються на первинні і вторинні; матеріальні і духовні; фізіологічні, соціальні, інтелектуальні.
Потреби задовольняються в процесі споживання економічних благ. Головним чинником споживчого вибору є корисність блага.
Корисність ( U ) – це здатність економічних благ задовольняти потреби. Розрізняють:
– загальну (сукупну )корисність ( TU ) – задоволення потреби від споживання всіх одиниць певного блага; сукупна корисність від споживання всіх одиниць блага;
– граничну корисність (MU) – додаткове задоволення потреби, яке отримає споживач від споживання додаткової (ще однієї) одиниці певного блага: MU = TU / Q.
|
|
|
Функція загальної корисності:
TU =f Q або TU = f (Q 1, Q 2,…, Q n)
Загальна корисність є сумою граничних корисностей придбаних споживачем одиниць блага.
Теорія граничної корисності благ була розроблена в кінці XIX – на початку XX століття. Вона базується на двох наукових підходах до визначення корисності:
– кардиналістський (кількісний) підхід, творцями якого були англійський економіст, статистик, представник математичної економічної школи У. С. Джевонс (1835-1882), засновник австрійської школи маржиналізму К. Менгер ( 1840-1921), швейцарський економіст, представник математичної економічної школи Л. Вальрас ( 1843-1910). Кардиналістську теорію підтримував фундатор economics (неокласичного напрямку), англійський економіст А. Маршалл (1842-1924);
– ординалістський (порядковий) підхід, який запропонували англійський економіст і статистик, представник математичної школи Ф. Еджуорт (1845-1926), визначний представник неокласичного напрямку, італійський економіст В. Парето (1848-1923), американський економіст-математик І. Фішер (1867-1947). У 30-ті роки XX століття, завдяки працям Р. Алена і Дж. Хікса, ординалістська теорія набула завершеної форми.
|
|
|
Зазначені підходи об’єднує визначення граничної корисності у якості основоположного фактору, що впливає на вибір споживача.
До головних постулатів теорії споживчого вибору належать:
1) чисельність – кожний споживач бажає споживати велику кількість різних благ;
2) ненасиченість – споживач завжди надає перевагу більшій кількості благ ніж меншій (більше завжди краще). Гранична корисність всіх економічних благ завжди позитивна;
3) транзитивність – смаки споживача постійні та певним чином погоджені. Транзитивність гарантує раціональність (погодженість) вподобань споживача;
4) субституція – споживач згодний замінювати певне благо на благо-субститут;
5) спадна гранична корисність – гранична корисність блага обернено залежить від його запасу, який має певний споживач.
Кардиналістська (кількісна) теорія граничної корисності. Перший закон Госсена
Основу кардиналістської теорії складає положення про можливість виміру та співставлення корисності різних благ у абсолютних величинах, а саме: в умовних одиницях – ютилях (utility – корисність).
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 26; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!