Технологія фізичного виховання дітей М. Єфименка.,, Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей ’’.



З огляду на стан здоров’я громадян, в Україні виникла необхідність широкого запровадження превентивних освітніх програм та сучасних технологій для пропагування здорового способу життя уже на перших етапах дошкільного і шкільного навчання. На законодавчому рівні це положення закріплено законами "Про освіту",(1996), "Про загальну середню освіту"(1999) . Освітня галузь "Основи здоров’я і фізична культура" Державного стандарту початкової загальної освіти" забезпечує свідоме ставлення до свого здоров’я як найвищої соціальної цінності, сприяє фізичному розвитку дитини, формує основи здорового способу життя.

Сучасна школа як соціально-педагогічна система покликана забезпечити досягнення таких освітніх результатів, які б відповідали цілям розвитку особистості й сучасним вимогам суспільства. Школа має допомогти учням в оволодінні здоров’язберігаючими технологіями, технологіями життєтворчості, оздоровчими технологіями, технологіями фізичного виховання.

Технологія фізичного виховання спрямована на розвиток і оздоровлення дітей, її автор, український педагог-новатор Микола Єфименко вивчав цю пробле­му протягом двадцяти років і має своє, відмінне від за­гальноприйнятого, розуміння суті фізичного вихован­ня здорових дітей і дітей з відхиленнями в розвитку.

Технологія фізичного виховання дітей М. Єфимен­ка „Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей” розроблена автором для дітей дошкільного та молодшого шкіль­ного віку. Провідна ідея: „грати щодня, грати постійно, грати завжди”. Ґрунту­ється ця технологія на таких основних професійних поло­женнях:

1) Йти за логікою природи (педагогіка повинна бути природною).

2) Фізичне виховання дітей повинно здійснюватися по спіралі, нове поєднуючи з уже відомим.

3) Педагогічний спідометр, або так звані загальнорозвивальні вправи (підбирати підготовчу частину за­няття - уроку - згідно з „еволюційною гімнастикою”).

4) Поділ заняття на три частини за фізіологічною суттю.

5) Театр фізичного виховання дітей (граючи - оздо­ровлювати, граючи - виховувати, граючи - розвива­ти, граючи - навчати).

6) Присутність позитивної, світлої енергії радості і задоволення (фізичне виховання повинно заряджати дітей позитив­ними емоціями).

7) Руховий портрет дитини „малює” методика ігро­вого тестування.

8) Створи тренажери сам!

9) Здоров'я здорових вимагає профілактики та ко­рекції.

10) Через рухи та гру - до виховання Людини май­бутнього.

У системі фізичного виховання дітей Єфименко ви­окремлює такі основні рухові режими: плавальний, ле­жачий, повзальний, сидячий, стоячий, ходячий, лазальний, біговий, стрибковий. Їх назви свідчать про те, яким основним рухам надають перевагу на конкретно­му занятті.

 „Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей” перед­бачає різні підходи до організації роботи з дівчатками та хлопчиками. Цьому питанню присвячене досліджен­ня М. Єфименка „Еротична культура в педагогіці дошкільного дитинства (на прикладі фізичного вихован­ня)”, в якій він доводить, що у процесі фізичного вихо­вання дітей потрібно використовувати різні заняття для хлопчиків і дівчаток. Для цього педагог має усвідоми­ти, якої саме мети він прагне досягти.

М. Єфименко стверджує, що ігри для дівчаток і хлопчиків мають бути різними. Так, типовими для хлопчиків можуть бути ігри „За­порозькі козаки”, „Астронавти”, „Юні матроси”, „Рятівники”, „Десантники”, „Ніндзя”, „Прикордон­ники”, „Скелелази”, для дівчаток — „Бджілки”, „Метелики”, „Сонечко”, „Із життя квітів”, „Зірочки”, „Рибки”, „Ляльковий магазин”, „Народжені мо­рем” та ін.

У педагогічній технології „Театр фізичного розвит­ку та оздоровлення дітей” як форму фізичної активнос­ті дітей автор застосовує на заняттях горизон­тальний пластичний балет („пластик-шоу”).

Най­важливішими в ньому є :

- рухово-танцювальна наслідувальна діяльність (робити те, що робить педагог, наслідуючи його рухи);

- частково-наслідувальна рухова танцювальна ді­яльність (діти частково наслідують вихователя, а також імпровізують);

- вільний стиль (цілковите музичне і пластичне са­мовираження дітей відповідно до музичної композиції).

Усі рухи у „пластик-шоу” мають бути плавними, м'якими, пластичними. Вправи виконують під відпо­відну музику, з використанням елементів хореографії, яка є естетичною складовою рухової активності дітей.

Горизонтальний пластичний балет як новий синте­тичний напрям у фізичному вихованні дітей об'єднує все позитивне, чим багаті художня гімнастика, аеробі­ка, балет, брейк-данс, шейпінг, акробатика, музичні за­няття. Він успішно замінює комплекс гімнастики про­будження. Скорочені його програми можна використо­вувати як фізкультурні хвилинки, фізкультурні паузи, фізкультурні розваги і свята.

Для успішного застосування технології М. Єфименка, слід насамперед продумати тематику гри, яка згодом стане основою ігрової взаємодії з дітьми.

Адже вона розрахована на проведення занять як однієї великої тематичної гри (ВТГ), тобто макрогри.

Вдалий добір макрогри є передумовою того, що заняття з фізичної культури будуть захопливими для дітей, матимуть очікуваний ефект

Пе­дагог може розіграти зі своїми вихованцями будь-яку тему, казку, ситуацію, дотримуючись при цьому формул природного рухового розвитку дітей. В основі ігор можуть бути характерні для тієї місцевості, де впрова-джується технологія, історичні, географічні, етногра­фічні сюжети.

У процесі рухово-ігрової діяльності можна ознайо­мити дітей із найрізноманітнішими професіями, їх специфікою, професійними термінами, особливостя­ми рухового режиму, що забезпечує ефект професій­ної орієнтації дітей дошкільного і молодшого шкіль­ного віку.

У реалізації педагогічної технології „Театр фізично­го розвитку та оздоровлення дітей” велике значення в процесі фізичного виховання має створення образів, що розігрують діти. Як переконаний прихильник асоціа­тивної педагогіки, яка ґрунтується на пробуджених у дітей під час гри асоціаціях, М. Єфименко доводить, що справжня педагогіка повинна базуватись на мінімумі тренажерів, але на максимумі образів. Це допомагає ді­тям бачити те, чого насправді немає, або те, що вони хо­тіли б бачити під час гри-заняття.

Ситуаційна міні-гра будується на передбачених сю­жетом макрогри рухових діях.

Міні-гра містить кілька ігрових вправ, основою кож­ної з яких є певна рухова дія. У міні-іграх слід передба­чити різноманітні за формою і за ступенем складності варіанти рухових дій — ігрові вправи, на яких і базуєть­ся рухова ігрова діяльність дітей.

Гра-заняття з фізичної культури має багато спільно­го з театральним спектаклем. З огляду на це М. Єфименко запровадив у теорію і практику фізичного виховання дітей поняття „театр фізичного виховання”. Характе­ризуючи споріднені поняття (заняття — спектакль, пе­дагог — режисер, конспект заняття — сценарій, зал — сцена, діти — актори, вправи — ролі та ін.), він дово­див, що на заняттях з дітьми гра повинна бути не винятком, не фрагментом, а його фундаментом. Кожне занят­тя має творитися як спектакль фізичного виховання, а педагог — домагатися, щоб у дітей було якомога більше улюблених занять-спектаклів.

На уроках М.Єфименка відсутні вправи з стройової підготовки та бездумне марширування.

- Звертає особливу увагу на організацію ігрового простору.

- Імена-образи, які збуджують у школярів певні асоціації, мають певне функціональне призначення.

- Багатофункціональність різних елементів обладнання.

- Ефективне використання тренажерів-іграшок.

 - Мовне спілкуванню як головний інструмент педагогіч­ного впливу вихователя.

- Поєднання рухової та мовленнєвої діяльності у фізичному вихованні дітей.

- Невизнання традиційних варіантів музичного супроводу, базованого на гучній маршовій музиці з першої хвили­ни заняття та жорстких ритмічних композиціях.

 За твердженням М. Єфименка, мистецтво справж­нього педагога полягає в умінні гармонійно поєднувати в одному занятті-спектаклі такі найголовніші характе­ристики:

„ Висока моторна „щільність” заняття. Йдеться про те, що на занятті з фізичної культури діти повинні руха­тись і моторна „щільність” повинна досягати в серед­ньому 65—80 %.

        Висока функціональність занять. Під час заняття-спектаклю мають бути створені умови для повноцінного навантаження всіх основних м'язових масивів, серцево-судинної і дихальної систем.

Уміння заряджати дітей позитивною, світлою енергією задоволення від гри, взаємодії з педагогом та однолітками” [ ] .

Дичківська І . Пед. технології С. ? ).

Педагог, за твердженням М.Єфименка, у взаємодії з дітьми повинен бути і поетом, і художником, і музикан­том, і режисером. „Така людина не може не бути гармоній­ною, красивою. Вона не тільки вчитиме дітей, а й збага­чуватиме їх емоційно, духовно, розвиватиме у них праг­нення краси і гармонії.” [? 23].Дичківська

У всіх ситуаціях повинна функціонувати образна мова спілкування, насичена певними термінами. Це означає, що назви вправ мають викликати в уяві дітей необхідні асоціації. Водночас кожна вправа, поза, руховий режим мають бу­ти схожими за своєю структурою на предмет, поведінку тварини або природне явище, назву чого вживають під час заняття-спектаклю. Кожне заняття з фізичної культури повинно мати звуковий і музичний супровід.

Одночасне розв'язання на кожному конкретному за­нятті всіх груп завдань не є обов'язковим. Одне заняття може бути лише навчальним, інше — переважно оздо­ровчим чи виховним. Проте, згідно визначеного критерію, проводити заняття комплексні чи інтегровані, тобто ті, під час яких розв'язують кілька педагогічних завдань.

Фізичне виховання дітей не повинно зводитися лише до мускульної діяльності, як це традиційно культи­вується у практиці дошкільних і шкільних закладів. Рухова активність у фізичному вихованні є сприятли­вою основою для

 

інших видів навчально-виховної робо­ти. Завдання кожного фізкультурного заняття, на думку М. Єфименка, промовисто виражає девіз - „ Через рух і гру — до кращого життя!”.

 


Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 48; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!