Технологія фізичного виховання дітей М. Єфименка.,, Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей ’’.
З огляду на стан здоров’я громадян, в Україні виникла необхідність широкого запровадження превентивних освітніх програм та сучасних технологій для пропагування здорового способу життя уже на перших етапах дошкільного і шкільного навчання. На законодавчому рівні це положення закріплено законами "Про освіту",(1996), "Про загальну середню освіту"(1999) . Освітня галузь "Основи здоров’я і фізична культура" Державного стандарту початкової загальної освіти" забезпечує свідоме ставлення до свого здоров’я як найвищої соціальної цінності, сприяє фізичному розвитку дитини, формує основи здорового способу життя.
Сучасна школа як соціально-педагогічна система покликана забезпечити досягнення таких освітніх результатів, які б відповідали цілям розвитку особистості й сучасним вимогам суспільства. Школа має допомогти учням в оволодінні здоров’язберігаючими технологіями, технологіями життєтворчості, оздоровчими технологіями, технологіями фізичного виховання.
Технологія фізичного виховання спрямована на розвиток і оздоровлення дітей, її автор, український педагог-новатор Микола Єфименко вивчав цю проблему протягом двадцяти років і має своє, відмінне від загальноприйнятого, розуміння суті фізичного виховання здорових дітей і дітей з відхиленнями в розвитку.
Технологія фізичного виховання дітей М. Єфименка „Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей” розроблена автором для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Провідна ідея: „грати щодня, грати постійно, грати завжди”. Ґрунтується ця технологія на таких основних професійних положеннях:
1) Йти за логікою природи (педагогіка повинна бути природною).
2) Фізичне виховання дітей повинно здійснюватися по спіралі, нове поєднуючи з уже відомим.
3) Педагогічний спідометр, або так звані загальнорозвивальні вправи (підбирати підготовчу частину заняття - уроку - згідно з „еволюційною гімнастикою”).
4) Поділ заняття на три частини за фізіологічною суттю.
5) Театр фізичного виховання дітей (граючи - оздоровлювати, граючи - виховувати, граючи - розвивати, граючи - навчати).
6) Присутність позитивної, світлої енергії радості і задоволення (фізичне виховання повинно заряджати дітей позитивними емоціями).
7) Руховий портрет дитини „малює” методика ігрового тестування.
8) Створи тренажери сам!
9) Здоров'я здорових вимагає профілактики та корекції.
10) Через рухи та гру - до виховання Людини майбутнього.
У системі фізичного виховання дітей Єфименко виокремлює такі основні рухові режими: плавальний, лежачий, повзальний, сидячий, стоячий, ходячий, лазальний, біговий, стрибковий. Їх назви свідчать про те, яким основним рухам надають перевагу на конкретному занятті.
„Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей” передбачає різні підходи до організації роботи з дівчатками та хлопчиками. Цьому питанню присвячене дослідження М. Єфименка „Еротична культура в педагогіці дошкільного дитинства (на прикладі фізичного виховання)”, в якій він доводить, що у процесі фізичного виховання дітей потрібно використовувати різні заняття для хлопчиків і дівчаток. Для цього педагог має усвідомити, якої саме мети він прагне досягти.
М. Єфименко стверджує, що ігри для дівчаток і хлопчиків мають бути різними. Так, типовими для хлопчиків можуть бути ігри „Запорозькі козаки”, „Астронавти”, „Юні матроси”, „Рятівники”, „Десантники”, „Ніндзя”, „Прикордонники”, „Скелелази”, для дівчаток — „Бджілки”, „Метелики”, „Сонечко”, „Із життя квітів”, „Зірочки”, „Рибки”, „Ляльковий магазин”, „Народжені морем” та ін.
У педагогічній технології „Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей” як форму фізичної активності дітей автор застосовує на заняттях горизонтальний пластичний балет („пластик-шоу”).
Найважливішими в ньому є :
- рухово-танцювальна наслідувальна діяльність (робити те, що робить педагог, наслідуючи його рухи);
- частково-наслідувальна рухова танцювальна діяльність (діти частково наслідують вихователя, а також імпровізують);
- вільний стиль (цілковите музичне і пластичне самовираження дітей відповідно до музичної композиції).
Усі рухи у „пластик-шоу” мають бути плавними, м'якими, пластичними. Вправи виконують під відповідну музику, з використанням елементів хореографії, яка є естетичною складовою рухової активності дітей.
Горизонтальний пластичний балет як новий синтетичний напрям у фізичному вихованні дітей об'єднує все позитивне, чим багаті художня гімнастика, аеробіка, балет, брейк-данс, шейпінг, акробатика, музичні заняття. Він успішно замінює комплекс гімнастики пробудження. Скорочені його програми можна використовувати як фізкультурні хвилинки, фізкультурні паузи, фізкультурні розваги і свята.
Для успішного застосування технології М. Єфименка, слід насамперед продумати тематику гри, яка згодом стане основою ігрової взаємодії з дітьми.
Адже вона розрахована на проведення занять як однієї великої тематичної гри (ВТГ), тобто макрогри.
Вдалий добір макрогри є передумовою того, що заняття з фізичної культури будуть захопливими для дітей, матимуть очікуваний ефект
Педагог може розіграти зі своїми вихованцями будь-яку тему, казку, ситуацію, дотримуючись при цьому формул природного рухового розвитку дітей. В основі ігор можуть бути характерні для тієї місцевості, де впрова-джується технологія, історичні, географічні, етнографічні сюжети.
У процесі рухово-ігрової діяльності можна ознайомити дітей із найрізноманітнішими професіями, їх специфікою, професійними термінами, особливостями рухового режиму, що забезпечує ефект професійної орієнтації дітей дошкільного і молодшого шкільного віку.
У реалізації педагогічної технології „Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей” велике значення в процесі фізичного виховання має створення образів, що розігрують діти. Як переконаний прихильник асоціативної педагогіки, яка ґрунтується на пробуджених у дітей під час гри асоціаціях, М. Єфименко доводить, що справжня педагогіка повинна базуватись на мінімумі тренажерів, але на максимумі образів. Це допомагає дітям бачити те, чого насправді немає, або те, що вони хотіли б бачити під час гри-заняття.
Ситуаційна міні-гра будується на передбачених сюжетом макрогри рухових діях.
Міні-гра містить кілька ігрових вправ, основою кожної з яких є певна рухова дія. У міні-іграх слід передбачити різноманітні за формою і за ступенем складності варіанти рухових дій — ігрові вправи, на яких і базується рухова ігрова діяльність дітей.
Гра-заняття з фізичної культури має багато спільного з театральним спектаклем. З огляду на це М. Єфименко запровадив у теорію і практику фізичного виховання дітей поняття „театр фізичного виховання”. Характеризуючи споріднені поняття (заняття — спектакль, педагог — режисер, конспект заняття — сценарій, зал — сцена, діти — актори, вправи — ролі та ін.), він доводив, що на заняттях з дітьми гра повинна бути не винятком, не фрагментом, а його фундаментом. Кожне заняття має творитися як спектакль фізичного виховання, а педагог — домагатися, щоб у дітей було якомога більше улюблених занять-спектаклів.
На уроках М.Єфименка відсутні вправи з стройової підготовки та бездумне марширування.
- Звертає особливу увагу на організацію ігрового простору.
- Імена-образи, які збуджують у школярів певні асоціації, мають певне функціональне призначення.
- Багатофункціональність різних елементів обладнання.
- Ефективне використання тренажерів-іграшок.
- Мовне спілкуванню як головний інструмент педагогічного впливу вихователя.
- Поєднання рухової та мовленнєвої діяльності у фізичному вихованні дітей.
- Невизнання традиційних варіантів музичного супроводу, базованого на гучній маршовій музиці з першої хвилини заняття та жорстких ритмічних композиціях.
За твердженням М. Єфименка, мистецтво справжнього педагога полягає в умінні гармонійно поєднувати в одному занятті-спектаклі такі найголовніші характеристики:
„ Висока моторна „щільність” заняття. Йдеться про те, що на занятті з фізичної культури діти повинні рухатись і моторна „щільність” повинна досягати в середньому 65—80 %.
Висока функціональність занять. Під час заняття-спектаклю мають бути створені умови для повноцінного навантаження всіх основних м'язових масивів, серцево-судинної і дихальної систем.
Уміння заряджати дітей позитивною, світлою енергією задоволення від гри, взаємодії з педагогом та однолітками” [ ] .
Дичківська І . Пед. технології С. ? ).
Педагог, за твердженням М.Єфименка, у взаємодії з дітьми повинен бути і поетом, і художником, і музикантом, і режисером. „Така людина не може не бути гармонійною, красивою. Вона не тільки вчитиме дітей, а й збагачуватиме їх емоційно, духовно, розвиватиме у них прагнення краси і гармонії.” [? 23].Дичківська
У всіх ситуаціях повинна функціонувати образна мова спілкування, насичена певними термінами. Це означає, що назви вправ мають викликати в уяві дітей необхідні асоціації. Водночас кожна вправа, поза, руховий режим мають бути схожими за своєю структурою на предмет, поведінку тварини або природне явище, назву чого вживають під час заняття-спектаклю. Кожне заняття з фізичної культури повинно мати звуковий і музичний супровід.
Одночасне розв'язання на кожному конкретному занятті всіх груп завдань не є обов'язковим. Одне заняття може бути лише навчальним, інше — переважно оздоровчим чи виховним. Проте, згідно визначеного критерію, проводити заняття комплексні чи інтегровані, тобто ті, під час яких розв'язують кілька педагогічних завдань.
Фізичне виховання дітей не повинно зводитися лише до мускульної діяльності, як це традиційно культивується у практиці дошкільних і шкільних закладів. Рухова активність у фізичному вихованні є сприятливою основою для
інших видів навчально-виховної роботи. Завдання кожного фізкультурного заняття, на думку М. Єфименка, промовисто виражає девіз - „ Через рух і гру — до кращого життя!”.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 48; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!