Психологічні особливості профілактики професійної та особистої деформації співробітників органів правопорядку
Лекція № 8. ТЕМА: Пенітенцірна психологія.
МЕТА: розглянути психологічні основи ресоціалізації засудженого та реадаптації звільненого з місць позбавлення волі.
ПЛАН
1. Предмет, задачи та методи пенітенціарної психології.
2. Психологічні основи ресоціалізації осіб, які знаходяться в умовах деривації (самотності).
3. Колективи осуджених та їх психологічна характеристика
4.Психологічна реадаптація звільненого з місць позбавлення волі.
5.Психологічні особливості профілактики професійної та особистої деформації співробітників органів правопорядку.
Основні поняття: пенітенціарна психологія,колектив, засуджений,депривація,покарання, покаяння, професійна деформація, реадаптація, ре соціалізація.
Предмет, задачи та методи пенітенціарної психології
Пенітенціарна (від лат. poenitentiarius – покаяний, виправний) психологія є найбільш розвиненою галуззю юридичної психології та вивчає механізми прояву психіки людини, яка знаходиться в умова соціальної депривації (самотності) (соціальної ізоляції – містах позбавлення волі), соціально-психологічні явища депресійного середовища, ефективність засобів психологічного впливу, які приймаються співробітниками пенітенціарних установ до засуджених.
Виправно-трудова психологія (ВТП) досліджує психологічні аспекти перевиховання осіб, які скоїли злочини, залучаючи їх до трудової діяльності та адаптації, до нормального існування у звичайному соціальному середовищі; динаміку особистості засудженого; фактори, що впливають на його перевиховання; структуру колективу засуджених, а також розробляє практичні рекомендації з перевиховання і ресоціалізації засуджених.Основна задача, яку зобов’язана виконувати пенітенциарна система полягає в покаранні, виправленні та попередженні злочинів.
|
|
|
Покарання – негативна соціальна санкція, яка виникає у наслідку допущення індивідом або соціальною групою провини, правопорушення та полягає в обмеженні його/їх можливостей або приниження соціального статусу.
Задача пенітенціарної психології – взаємодія з виправним правом у напрямку розробки практичних рекомендацій щодо психологічної корекції поведінки особистості засудженого. У роботі з засудженими використовується весь арсенал психологічних методів дослідження.
Знаходження людини в умовах депривації викликало підвищену увагу значної кількості вчених. Але, самим значним дослідженням був дослід експериментальної тюрми, який провели у 1971 році у тюрмі м. Пало-Альт, штату Каліфорнія, США видатний вчений Філіп Зімбардо та його колеги. Головним висновком цього експерименту стало те, що традиційна тюрма та атмосфера в ній “позбавляють людину особистої гідності та самоповаги ...”.
|
|
|
Психологічні основи ресоціалізації осіб, які знаходяться
в умовах деривації (самотності)
Ресоціалізація – процес ціннісної переорієнтації особистості, формування механізму соціально-позитивного цілеполягання та виробітки у неї стійких стереотипів соціально-схвалюваної поведінки.
У основі процесу ресоціалізації знаходиться особисте покаяння і розкаяння засудженого у скоєному злочині. Покаяння – це щирий самоосуд, самокаяття своєї провини, своєї участі у скоєному злі, готовність понести кару, через усвідомлення особистістю своєї антисуспільної поведінки.
Головним успіхом ресоціалізації засуджених є створення дійсного гуманного середовища – з відповідними умовами, у яких знаходяться засуджені.
Психологічна реадаптація звільненого з місць позбавлення волі
Реадаптація – пристосування до життя, як правило у нових, складних умовах, які потребують значних зусиль звільненого.
Основними труднощами процесу реадаптації у звільненого з місць позбавлення волі є: соціально-побутова не влаштованість; відсутність або значна втрата соціальних зв’язків; відсутність житла; підвищена настороженість близьких та родини; відмови в прийомі на роботу; складне становище щодо інтимних контактів.
|
|
|
З метою вирішення усіх цих питань необхідно утворити єдину соціально-психологічну службу, яка буде самостійно займатися розв’язанням цих проблем. Однак, на сьогодні ці питання не вирішені і знаходяться в компетенції Державного департаменту України з питань виконання покарань, який не має для цього ні відповідного професійного та матеріального забезпечення.
Психологічні особливості профілактики професійної та особистої деформації співробітників органів правопорядку
Професійна деформація – це процес впливу умов та змістовних аспектів професійної діяльності на негативні зміни особистісних якостей та поведінку співробітників.
До професійної, а також і особистої деформації співробітників правоохоронних органів слід відносити: рукоприкладство; брутальність; хамство; зневагу до оточуючих; пияцтво; втрату здібності до емпатії; наслідування манери поведінки злочинців (засуджених); установка на жорстоке поводження з правопорушниками та інше. Все це є проявом професійної, а подалі особистої деформації співробітників органів правопорядку, оскільки вони переносять увесь негативний арсенал поведінки не тільки в сферу своєї роботи, а і у спілкування з оточуючими в загалі.
|
|
|
Психологічна профілактика проявів професійної деформації у співробітників правоохоронних органів припускає: розвиток моральної активності особистості співробітника; його емоційної врівноваженості; розвиток комунікативних здібностей та стійкості до впливу деструктивного середовища; підвищену стресостійкість та працездатність.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 14; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!