Позови про договірну та позадоговірну відповідальність ЄС



(підходить до питання на іспиті про відповідальність ЄС перед приватними особами!)

Договірна відповідальність ЄС (ст. 272, ч. 1 ст. 340 ДФЄС) – відповідальність за порушення контрактів (приватноправових договорів: оренди будівлі, підряду – ремонт будівлі установ ЄС, поставка обладнання тощо).

ЄС виступає як юридична особа!

Справа може розглядатися у Загальному суді, від ЄС – ЄК!

Обов’язковою умовою розгляду позову про договірну відповідальність ЄС в Загальному суді – наявність у контакті арбітражного застереження (що спори будуть вирішуватися у Суді ЄС), інакше в національних судах відповідної держави-члена.

Договірна відповідальність ЄС регулюється правом, що застосовується до відповідного контакту (часто обирають право Бельгії, оскільки в Брюсселі велика кількість інституцій (ЄК!), органів, агенцій ЄС).

 

Позадоговірна відповідальність (ст. 268, ч. 2 ст. 340 ДФЄС) – відповідальність ЄС перед приватними особами (фізичними/юридичними) за завдану шкоду його установами та службовцями під час виконання посадових обов’язків.

 

Умови позадоговірної відповідальності ЄС:

1) наявність неправомірних дій/бездіяльності з боку інституцій, органів та агенцій ЄС;

2) наявність шкоди у позивача;

3) причинно-наслідковий зв'язок між 1 і 2.

Якщо шкода завдана в рамках економічної політики ЄС, то позивач повинен довести, що порушення було достатньо серйозним.

 

Загальний суд!

Суд може присудити відшкодувати збитки, у т.ч. упущену вигоду + моральну шкоду.

Строк позовної давності – 5 років!

 

5) трудові спори – в Трибунал з публічної служби ЄС!

Приклад: позов громадянина у зв’язку з не допуском його до конкурсу на заняття вакантної посади Єврокомісара.

Непрямі провадження

1) преюдиціальна процедура (ст. 267 ДФЄС)

 

понад 70 % справ, що розглядаються Судом Правосуддя ЄС

 

(підходить до питання на іспиті «Захист права ЄС у державах-членах»)

 

Норми права ЄС є частиною національного права держав-членів. Відповідно вони повинні застосовуватися органами державної влади, а також бути основою для вирішення юридичних спорів на національному рівні. Загалом права, які надані правом ЄС, в переважній більшості випадків (99%) захищаються саме національними судами. Саме національним законодавством держави визначається, який суд (чи всі суди) держави повинні забезпечувати захист від порушень норм права ЄС та яким чином це повинно здійснюватися. Водночас національні суди повинні на недискримінаційній основі використовувати всі наявні національні засоби захисту для забезпечення реалізації права ЄС.

 

Однак норми права ЄС є складними за своїм змістом, у нормативних актах ЄС часто містяться досить загальні формулювання, зміст яких на практиці досить важко встановити. Часто національному суду досить важко правильно визначити зміст норми права ЄС та особливості її дії.

 

У зв’язку з цим в праві ЄС було запроваджено процедуру преюдиціальних запитів, за якою національні суди держав-членів у разі, якщо вони відчувають складнощі у тлумаченні і визначенні особливостей дії норми права ЄС, можуть звернутися за відповідним роз’ясненням до Суду Правосуддя ЄС.

Є 2 основні види преюдиціальних запитів:

1) запити про тлумачення установчих договорів та інших нормативних актів ЄС (напр., іспанський суд, що вирішує справу на основі регламенту суду ЄС, не знає, як правильно трактувати його окремі положення);

2) запити про чинність нормативних актів ЄС (національний суд має підозру щодо невідповідності нормативного акта ЄС, на підставі якого вирішується спір, нормам установчих договорів. У результаті Суд Правосуддя може анулювати відповідний акт або дати відповідь, що такий акт відповідає установчим договорам ЄС)

 

Звернення з преюдиціальним запитом – це право національних судів держав-членів. Однак воно стає обов’язком, якщо йдеться про національні суди, рішення яких не підлягають оскарженню (тобто вищі суди). Однак національні суди не зобов’язані звертатися за преюдиціальним роз’ясненням коли відповідні положення права ЄС є для них чіткими і зрозумілими (визначають це суб’єктивно; на практиці можуть зловживати і не звертатися за роз’ясненням!!!!) або якщо тлумачення, що їх цікавить, вже було надано на запит інших судів.

 

У разі такого звернення:

 - у національному суді розгляд справи призупиняється.

- національний суд звертається до Суду Правосуддя ЄС за роз’ясненням змісту норми права ЄС.

- Суд Правосуддя дає тлумачення норми права ЄС (максимально абстрактного характеру, щоб воно могло слугувати прецедентом і використовуватися в аналогічних справах) (Суд Правосуддя ЄС не розглядає справу по суті, тільки тлумачення, причому тлумачить лише норму права ЄС, а не національного права!!!) і направляє свій висновок національному суду.

- національний суд, отримавши висновок Суду Правосуддя, поновлює розгляд справи і виносить рішення з урахуванням висновку Суду Правосуддя.

 

Преюдиціальний висновок Суду ЄС в частині тлумачення норм права ЄС є обов’язковим для національних судів усіх держав-членів. З огляду на прецедентний характер преюдиціальних висновків, вони слугують основою однакового застосування норм права в судах усіх держав-членів (судді та будь-які інші юристи повинні слідкувати за змістом преюдиціальних рішень та вивчати практику судів ЄС).

 

Отже, суть преюдиціальної процедури – забезпечити правильне, уніфіковане (однакове) застосування норм права ЄС у національному праві усіх держав-членів. Така процедура сприяє однаковому застосуванню норм права ЄС на національному рівні і тим самим забезпечує захист норм права ЄС у національному праві держав-членів. Через преюдиціальну процедуру забезпечується співробітництво національних судів із судами ЄС.

 

 


Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 17; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!