Соціальна підтримка одиноких матерів.

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 4Следующая ⇒

Соціальної підтримки вимагають і одинокі матері, в тому числі неповнолітні, яких в Україні останнім часом стає все більше. Значну кількість дітей ними покинуто. Крім того, ці матері палять, вживають алкоголь, тому діти в них часто народжуються кволими, недоношеними, з аномаліями розвитку, мають хронічні захворювання. Низька медична культура і медична активність призводять до того, що вони не звертають,уваги на ознаки невротизації дитини. Неповнолітні матері, як і їх діти, потребують корекційнрї психологічної допомоги, бо народження дитини, крім позитивних емоцій, якщо мати збирається сама виховувати дитину, може мати й негативні: небажана дитина, стреси внаслідок психологічної непідготовленості, переляку, невпевненості в майбутньому. Корекційна робота з цими матерями полягає у наданні їм допомоги щодо виховання дитини, психологічної підтримки у становленні до себе як особистості, працевлаштування та ін. Крім того, таким сім’ям потрібна медико-соціальна допомога, медико-соціальний патронаж, а для неповнолітніх матерів — роз’яснення питань планування сім’ї, профілактики вагітності.

Соціально-педагогічна робота із сім’ями, що перебувають на грані розлучення.

Значна увага має приділятися сім’ям, що перебувають на грані розлучення. Причинами розлучень можуть бути соціально-економічні, соціальні й біологічні, психолого-педагогічні й фізіологічні прояви. До соціально-економічних причин належать матеріальні нестатки, відсутність нормальних житлово-побутових умов для проживання сім’ї. Причини соціального й біологічного характеру - хвороби членів сім’ї, несерйозність у ставленні до шлюбу, наявність другої сім’ї, подружня невірність, пияцтво, алкоголізм, наркотична залежність тощо. Причини психофізіологічні -фізіологічна несумісність, імпотенція, фригідність, велика різниця у віці, небажання мати дітей; соціальні психолого-педагогічні причини — соціальна та психологічна несумісність; різниця в рівні культури; різні характери, погляди на сімейне життя і виховання дітей; відсутність взаємодопомоги та взаєморозуміння; неповага один до одного; різні цілі життя й життєві цінності; складний характер (ревнощі, жорстокість, скупість). Як свідчить практика, переважають соціально-психологічні причини, що стають основою сімейних конфліктів і призводять до розлучення.

Взагалі конфлікт вважається рушійною силою розвитку сім’ї; відкриті або приховані конфлікти виникають в усіх сім’ях. Справа полягає в тому, як вони розв’язуються і як члени родини вміють справлятися з тими суперечностями, з якими стикається сім’я в процесі розвитку. Якщо в сім’ї існують стійкі конфліктні ситуації, то причини їх - серйозні розбіжності в поглядах, інтересах, потребах та ін. Наприклад, розбіжності в уявленнях про сімейні цінності, подружня невірність, низький рівень етико-психологічної культури подружжя; прагнення одного до лідерства в сім’ї, неповага до іншого члена подружжя, споживацьке ставлення до сім’ї, ревнощі, антигромадська спрямованість вчинків (зловживання алкоголем і наркотиками); нерозуміння відмінності в психології та біоритмах почуттів протилежної статі. Проте багато конфліктів не мають серйозних причин, а з’являються вони у зв’язку з низьким рівнем розвитку обох або одного з членів подружжя. В основі конфлікту - ствердження своєї правоти, в результаті чого конфлікт поглиблюється, розростається. У роздратованому стані вступає в дію система узагальнень і перебільшень (люди пам’ятають лише погане) типу; "Ти завжди так робиш", "Усі ви такі...", "Скільки разів говорити про одне й те саме...".

Існують так звані конфлікти молодого подружжя, коли відбувається пристосування один до одного. І від того, чи зуміє подружжя знайти способи розв’язання конфлікту, залежить подальша стабільність сім’ї. А небезпека конфліктів молодих подружніх пар полягає в тому, що вони не володіють цими способами розв’язання конфліктних ситуацій, і якщо конфлікти стають нормою, назріває розлучення. Адже під час конфлікту розвивається ворожнеча один до одного, травмується психіка, гіперболізуються недоліки - усе більше образ і стресового стану.

Психологи виділяють такі варіанти розв’язання конфліктних ситуацій у сім’ї:

· примус, коли нав’язується таке розв’язання конфліктної ситуації, що задовольняє лише ініціатора конфлікту ("Я сказав, і буде так, як я хочу..."). Такий спосіб має найбільш несприятливі наслідки,бо це позначається на інших членах сім’ї, принижується гідність. І коли навіть настає зовнішнє благополуччя, у будь-який момент конфлікт може спалахнути з новою силою;

· конфронтація. Ніхто не приймає позиції іншого, кожний залишається при своїй думці. Посилюється роздратованість, бо один одного не розуміють ("Я буду так...", "А ти такий...", "А ти така..."). Розв’язання конфлікту відтягується на невизначений час;

· втеча від роз’яснення суперечностей, тобто розв’язання конфліктної ситуації відкладається, а конфлікт залишається. Проте позитивне тут, що залишається час на обдумування, прийняття якогось рішення і поновлення процесу розв’язання конфліктної ситуації;

· згладжування напруги - подекуди це дає змогу зняти напругу зовсім і досягти нормальних взаємостосунків, проте іноді конфлікт може відновитися;

· компроміс - це найкращий спосіб розв’язання конфліктної ситуації, пошук найбільш сприятливого і справедливого для обох сторін рішення. У результаті компромісу вимоги стають відвертими, намічаються взаємні поступки, має місце рівність прав і обов’язків обох членів подружжя. Проте для ефективного компромісу необхідно звузити предмет суперечки до мінімуму; управляти своїми негативними емоціями; пам’ятати, що з’ясування відносин поглиблює конфлікт; у сварці ніколи немає правих; прагнути зрозуміти позицію іншого; вирішувати конфлікт з позиції доброти; не приклеювати один одному ярлики ("Ти завжди..."); розв’язуючи конфліктну ситуацію, не з’ясовувати, хто винен, а шукати виходу зі становища (як нам бути) .Дуже допомагає в цьому випадку почуття гумору. Але, звичайно, найкраще — це попередити конфлікт, не загострювати ситуацію.

Звичайно, наявність стійких конфліктів негативно позначається на вихованні дітей, деформує їх особистість, сприяє формуванню цілого ряду негативних якостей особистості, атакож появі нервово-психічних захворювань у всіх членів сім’ї.

Робота з такими сім’ями, як вже зазначалося, має індивідуальний характер і полягає у проведенні психологічних консультацій, комунікативних та поведінковихтренінгів. Наведемо приклади таких тренінгів.

Для визначення, чи існує в сім’ї небезпека розлучення, можна запропонувати спеціальний тест, результати якого допоможуть зрозуміти, чи загрожує розлучення сім’ї, чи може вона подолати труднощі, з якими стикається в процесі сімейного життя, чи в сім’ї складається ситуація, яка може призвести до розлучення. У такому випадку для усунення такої ситуації необхідно переглянути розподіл сімейних обов’язків. Кожному з подружжя слід постаратися з’ясувати для себе причини незадоволеності партнера і засоби її усунення. Бажано змінити способи спілкування в сім’ї: якомога доброзичливіше, ніжно, уважно, ласкаво звертатись і спілкуватись один з одним, якомога менше докорів і зауважень. Слід намагатися виділити і посилити те, що поєднує подружжя (діти, невирішені проблеми, загальні бажання, потреби тощо).

Підрахуйте загальну кількість балів і залежно від цього визначте ступінь небезпеки розлучення.

Від 0 до 2 - розлучення практично не загрожує. У Вас є всі умови подолати труднощі, що виникають, і створити міцну сім’ю. Окремі сварки, дисонанси істотно не впливають на взаємостосунки в цілому.

Від 3 до 5 - у Ваших взаємостосунках іноді має місце напруженість. Ви не завжди буваєте задоволені собою, чоловіком; не завжди можете стримувати свої невдоволення, роздратованість. Такі моменти найбільш небезпечні для розлучення, тому їх краще уникати. Сімейне життя іноді малюється Вам у похмурих тонах, але взагалі Ви задоволені ним. У Ваших взаємостосунках більше уваги бажано приділяти культурі подружнього спілкування, турбуватися один про одного, вміти поступатися, знаходити компромісне рішення.

Від 6 до 9 — у сім’ї складається чи може скластися ситуація розлучення.

№ п/п	Запитання	Відповідь	Бал
1.	Що найважливіше для Вас?	Сам шлюб, можливість вважатися сімейною людиною. Шлюбний партнер; з ним і без , шлюбу було б життя не гірше	1 0
2.	Чи залежите Ви від батьків матеріально?	Так Ні	1 0
3.	Чи легковажно ставитеся до шлюбу, чи не вважаєте Ви його чимось схожим на гру дорослих?	Так Ні	1 0
4.	Чи збігаються Ваші погляди на шлюб з очікуванням від нього?	Так Ні	0 1
5.	Чи однаковому типу сімейного укладу, побуту Ви зі своїм партнером, з іншими членами сім ‘ї надаєте перевагу?	Так Ні	0 1
6.	Як часто бувають у Вас сварки, конфлікти, з’ясування відносин?	Так, часто Ні	1 0
7.	Чи є у Вас загальні інтереси, захоплення,погляди?	Так, є Ні	0 1
8.	Скільки у Вас дітей?	Двоє (і більше) Менше двох	0 1
9.	Рівень вихованості у Ваших дітей?	Високий Середній (нижчий від середнього)	0 1

На основі діагностування надаються різні види допомоги, підтримки молодим сім’ям і дітям із цих сімей, здійснюється корекційна і реабілітаційна робота. Усе це буде успішним, якщо в роботі з клієнтами соціальних служб — молодими сім’ями та дітьми із цих сімей — пануватиме атмосфера доброзичливості й зацікавленості, відповідна оточуюча обстановка, якщо соціальний-педагог матиме такий кваліфікаційний рівень, що зможе розкрити потенційні можливості клієнта, допомогти йому самостійно справитися зі своїми проблемами. Цьому допоможе вміння зрозуміти внутрішній світ клієнта, встановити відкриту, теплу атмосферу.

Соціальний педагогу роботі із сім’єю повинен дотримуватися принципів, які допомагають йому в розв’язанні професійних завдань. Це гуманізм, віра в людину, кращі виявлення її особистості та потенційні можливості, які допоможуть розв’язати ті складні проблеми, які вона має; це віра в те, що людина має великі можливості щодо самовдосконалення. Здатність до емпатії допомагає соціальному педагогові зрозуміти внутрішній світ іншої людини, отже, правильно оцінити її особистість, знайти в ній внутрішні можливості для розв’язання особистісних проблем. Соціальний педагог має бути толерантним, доброзичливо ставитися до клієнта, оцінювати його в цілому, а не окремі його вчинки. Якщо соціальний педагог застосовує авторитарність, не має гнучкої педагогічної позиції, не вміє об’єктивно оцінювати виховні можливості сім’ї і кожного з батьків, добре орієнтуватися в обстановці, це, звичайно, гальмуватиме встановлення його взаємостосунків з клієнтами. Крім того, якщо батьки мають низьку загальну та педагогічну культуру, суб’єктивно оцінюють поведінку та особистість дитини, безвідповідально ставляться до виховання, це теж дуже утруднює спілкування соціального педагога з батьками.

8. Ведення обліку різних категорій сімей.

Ведення обліку різних категорій сімей, чиї діти навчаються в даній школі (багатодітні, малозабезпечені, неблагополучні тощо).

Алгоритм вивчення сім’ї

Починаючи роботу з сім’єю, соціальний педагог повинен попередньо вивчити її за такими параметрами:

- склад сім’ї, її структура (повна, неповна, з однією дитиною, багатодітна, батьки розлученні тощо);

- житлово-побутові умови;

- матеріальна забезпеченість;

- виховний потенціал сім’ї (сильний, нестійкий, слабкий, негативний).

Характер взаємовідносин у сім’ї:

- між дорослими членами сім’ї (гармонійні, компромісні, нестійкі, уявні, конфліктні, аморальні тощо);

- між іншими членами сім’ї та дитиною (сліпе обожнювання, дбайливість, рівноправність, відчуженість, байдужість, дрібна опіка, повна самостійність, незалежність, безконтрольність);

- позиція дитини в сім’ї (педагогічно виправдана; «кумир сім’ї»; об’єкт постійних сварок дорослих, кожний з яких прагне перетягнути її на свій бік; залишена сама по собі, ніхто нею не цікавиться; залякана авторитарним становленням, не впевнена в собі, уникає спілкування з батьками; знаходиться в позиції «Попелюшки»).

Становище дитини в сім’ї:

- «Я потрібен і ви мене любите, я люблю вас також»;

- «Я потрібен і ви мене любите, ви існуєте заради мене»;

- «Я потрібен, але ви мене не любите і я дуже хочу наблизитися до вас»;

- «Я не потрібен і ви мене не любите, дайте мені спокій».

Ставлення дитини до батьків:

- дорожить сімейними стосунками;

- батьки авторитетні;

- ставиться зневажливо;

- гостро переживає драму;

- тягне до одного із членів сім’ї.

Рекомендується виділити ті проблемні сім’ї, які негативно впливають на дитину, можуть приводити її у стан прихованих та явних конфліктів (відхилень в поведінці членів сім’ї: алкоголізм, наркоманія тощо, низький достаток, слабкий виховний потенціал тощо).

Ці рекомендації носять достатньо загальний характер, вони створюють лише канву діяльності соціального педагога. У кожній школі, сім’ї, оточуючого її соціуму – свої особливості, свої проблеми. А значить, у соціальних педагогів є поле для творчості, для поповнення цих рекомендацій.

Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 19; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 234 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!