Тема 2. Релігія як суспільне явище
Тема 1. Релігієзнавство як наука і навчальна дисципліна
Релігієзнавство являє собою комплекс суспільних наук, об'єктом вивчення котрих є релігія. Кожна з цих наукових дисциплін, виходячи з специфіки свого предмету, розглядає ту чи іншу сторону цього складного явища, що дозволяє в рамках релігієзнавства представити його цілісну картину.
Таким чином, слід наголосити, що об'єкт і предмет релігієзнавства співпадають: це – закономірності становлення та розвитку релігії, її роль в житті суспільства та індивіда.
У структуру релігієзнавства, насамперед, входять такі науки :
Філософія релігії, що вивчає загальне призначення релігії, найбільш загальні закономірності її виникнення й розвитку, її роль у становленні цивілізації, того, чи іншого типу людської спільності.
Соціологія релігії, що вивчає роль та функції релігії в житті того ,чи іншого суспільства, взаємозв'язок та взаємний вплив релігії, і різноманітних соціальних інститутів, суспільних процесів тощо.
Психологія релігії, що вивчає взаємозв'язок та взаємну залежність релігії і психічного, внутрішнього, емоційного світу особистості або суспільної групи.
Політологія релігії, що вивчає взаємний вплив політики та релігії, її взаємовідносини з різними політичними інститутами.
Історія релігії, що вивчає розвиток цього явища в часі, або релігію та пов'язані з нею процеси на якомусь історичному етапі.
|
|
|
Географія релігії, що вивчає розвиток релігії в просторі , поширення тих чи інших релігій в різних регіонах.
Серед наук, вивчаючих релігію, слід назвати також культурологію і правознавство , котрі розглядають взаємозв'язок культури та релігії , а також правову базу функціонування релігійних організацій та різноманітних культів.
Треба підкреслити, що релігієзнавча проблематика може вивчатися й іншими науками.
Говорячи про методи релігієзнавства, слід відзначити, що вони співпадають з методами інших наук. Це, перш за все, єдність історичного та теоретичного підходів у вивченні релігії, а також весь арсенал методів, які використовують сучасні науки. Мова тут йдеться про теоретичні методи; як філософські ( наприклад, діалектико – матеріалі-стичний метод ) , так і загальнонаукові ( індукція, дедукція, порівняльний метод тощо ). Разом з тим в релігієзнавстві активно використовуються й практичні, емпіричні методи ( наприклад, різноманітні соціальні дослідження ).
Категоріальний апарат релігієзнавства в значній мірі співпадає з категоріями тих наук, які входять в його структуру. Категорії релігієзнавства віддзеркалюють ті, чи інші сторони функціонування релігії, компоненти її структури, широко використовуються терміни з релігійного лексікону : найменування релігій , обрядів і т. ін..
|
|
|
Наприклад можливо назвати такі категорії релігієзнавства : “релігія “, “культ”, “ церква”, “конфесія” тощо.
Слід зазначити, що релігієзнавство вивчає закономірності становлення, функціонування, розвитку релігії та релігійного життя.
Аналізуючи функції релігієзнавства , котрі, по суті, не відрізняються від функцій інших наук , треба підкреслити їх особливий зміст, зумовлений своєрідністю вивчаємого об'єкта. Ці функції такі : пізнавальна, теоретико - методологічна, практична, прогнозуюча, виховна, котра , зокрема, передбачає формування віротерпимості, міжконфесійної толерантності.
Як висновок слід сказати, що релігієзнавство є важливою навчальною дисципліною, що займає цілком визначене місце серед навчальних дисциплін гуманітарного циклу.
Основні принципи релігієзнавства це науковість, об’єктивність, історизм, деідигологізація та політкорректність.
Особливо слід акцентувати увагу на відмінностях релігієзнавства та теології, які відрізняються по цілям (у релігієзнавства вона інформативна, пізнавальна, а у теології – прозелитиська, пропогандиська), основам викладання (основа релігієзнавства – наукові дослідження, а основи теології – релігійні догмати), а також по змісту та формі подачі матеріалу.
|
|
|
Теми рефератів :
1. Соціологія релігії у структурі релігієзнавства.
2. Особливості реалізації функцій релігієзнавства.
Література
1. Калінін Ю. А., Харьковщенко Е.А. Релігієзнавство.-К.: Наукова думка, 1998.
2. Основы религиоведения. /Под ред. Яблокова И.Н.- М.: Высшая школа, 1998.
3. Релігієзнавство / За ред. Бублика С.А._ К.: Юрінком Інтер,1999.
4. Радугин А.А. Введение в религиоведение : теория , история и современные религии : Курс лекций.- М. : Центр, 2000.
5. Яблоков И.Н. Социология религии.- М.: Мысль, 1979.
Тема 2. Релігія як суспільне явище
Актуальність та важливість цієї теми в курсі релігієзнавства зумовлена тим, що в ній розглядаються ключові категорії та основні параметри вивчаємого об'єкта – релігії.
Перш за все , необхідно дати визначення досліджуваного феномена. При цьому слід уникати як поверхньо- оціночних визначень типу “ релігія - є хибний світогляд”, так і визначень , в яких згадується лише одна якась риса чи якість релігії , наприклад “ релігія – це віра в Бога”.
|
|
|
Визначення релігії ( як і кожне наукове визначення ) повинно виключати ідеологічну оцінку і, по можливості, повно відображати структуру даного явища, підкреслювати його суть.
Виходячи з цього можна дати таке визначення релігії : Релігія - це система світоглядних уявлень, основаних на вірі в надприродне , котра має регламентований культ ( обрядність ) та організаційну основу.
Суть релігії – віра в надприродне. Саме ця якість зумовлює й структуру, й функціонування, й всі інші параметри релігії. Слід підкреслити, що у релігійної віри є ряд специфічних особливостей. Це, насамперед, впевненість в реальності існування об'єкта віри ( Бог, боги тощо ), потім емоційність та ірраціональність (це віра серця, а не розуму. Як колись говорили деякі теологи: “ вірую тому, що абсурдне”). І, нарешті, це впевненість у можливості двосторонніх контактів суб'єкта та об'єкта віри.
Як вже відмічалось, важливим моментом у вивченні релігії є питання структури цього явища. Як структурні компоненти релігії можна назвати, насамперед, систему визначених ідей, тобто релігійну свідомість, потім релігійний культ і, нарешті, релігійні організації.
Релігійна свідомість – форма суспільної свідомості, в якій об'єктивна реальність віддзеркалюється крізь призму релігійної віри у вигляді різних теорій ( теологія, релігійна філософія тощо ), або побутових поглядів. Іншими словами, релігійна свідомість постає двома рівнями : теоретичним та емпіричним (побутовим). Особливістю релігійної свідомості та світосприйняття є оцінка всього сущого як результату діяльності надприродних сил.
Релігійний культ – це перш за все сукупність строго регламентованих символічних( тобто таких, що мають якийсь релігійний сенс) дій, ритуалів, спрямованих на забезпечення взаємодії суб'єкта і об'єкта віри, підтримку єдності віруючих, тощо. Слід підкреслити особливе значення предметів культу, різного роду реліквій для проведення обрядів.
Релігійні організації – організаційна основа кожної релігії, вони є структурованими (інституціалізованими) об'єднаннями віруючих, які повинні задовольняти їхні релігійні потреби, розвивати віровчення, проводити обряди, а в деяких випадках представляти і відстоювати інтереси віруючих.
Основні різновиди релігійних організацій – церква і секта.
Церква – автономний централізований інститут, який обслуговується професійними священнослужителями, відмінними особливостями якого є строга ієрархія та поділ на клір ( священників ) і мирян (прихожан ).
Секта – вид релігійної організації, котра, як правило, виникає в результаті розколу з церквою на основі абсолютизації якоїсь сторони віровчення, зміненого культу та організаційних принципів, у секті відсутні формальна ієрархія і поділ на клір та мирян.
Велика кількість релігій в сучасному світі і в історії людства та їх різноманітність роблять актуальною проблему їх типологізації, що зумовлено інтересами наукових досліджень. Типи релігій можна виділяти за різними критеріями. Наприклад, за розумінням Бога ( надприродного начала ) в тій чи іншій релігії можна виділити такі типи релігій : політеїстичні ( в котрих мисляться декілька Богів, наприклад, індуїзм), генотеістичні ( в котрих мисляться декілька Богів, але виділяється один головний, наприклад, синтоїзм ), монотеїстичні ( в котрих мислиться один Бог, наприклад, іслам ).
Ще одна типологізація може бути проведена за об'єктом, на який спрямована релігія ( до якої спільноти звертається віровчення і в якому середовищі вона розповсюджується ) : родо – племінні, національні, світові релігії.
Можна застосовувати й інші засади для типологізації. Наприклад, традиційні й нетрадиційні релігії.
Під час вивчення релігії як суспільного явища особливий інтерес викликають різноманітні концепції походження релігії, які по-своєму пояснюють її появу у суспільному житті. Тут слід назвати такі концепції :
Теологічну концепцію, що пояснює походження релігії втручанням надприродніх сил, божого провидіння.
Об'єктивно-ідеалістичну концепцію, що пояснює появу релігії, як результат діяльності якоїсь духовної субстанції, котра, на їх думку, є основою всього сущого;
Суб'єктивно-ідеалістичну концепцію, що пояснює появу релігії особливостями світосприйняття суб'єкта .
Біологізаторську концепцію, що пояснює появу релігії актуалізацією біологічних засад в людині ( її біологічних начал );
Психологічну концепцію, що пояснює появу релігії особливостями психології;
Соціальну ( соціологічна ) концепцію, що пояснює появу релігії соціальними причинами;
Антропологічну концепцію, що пов'язує появу релігії з особливостями розвитку людини й становленням людської спільноти, та інші концепції.
Можна також розглянути концепцію про так звані “ корені релігії“, характерну для радянського релігієзнавства. Під терміном “ корені релігії “ маються на увазі фактори, що сприяють появі релігії та відтворенню релігійності в суспільному житті. Розрізняють соціальні корені – фактори суспільного життя, гносеологічні корені – фактори, пов'язані з особливостями пізнавального процесу та психологічні корені – фактори, зумовлені психологією людини, її емоціями.
При розгляді функцій релігії, реалізація яких визначає її роль у суспільстві, слід підкреслити, що вони можуть не співпадати з функціями якогось структурного компонента релігії. Наприклад, якась релігійна організація може займатись благочинністю, тобто виконувати соціальну функцію, або навіть брати участь у політичному житті ,але це не є функцією релігії як цілісного утворення.
До основних функцій релігії слід віднести :
1 Світоглядну функцію; Релігія дає відповіді на основні світоглядні питання (походження світу, людини, характер взаємодії людини з навколишнім світом, тощо), тобто релігія формує світогляд віруючих.
2 Регулятивно-нормативну; Релігія намагається регулювати за допомогою різноманітних норм (заповідей, заборон, наказів) основні параметри життєдіяльності суб’єктів(індивіда,групи, нації, тощо). При цьому регулюється як поведінка, так і правила взаємовідносин, а іноді навіть харчова дієта, одяг, тощо.
3 Аксіологічну; Релігія формує систему цінностей, цінностних орієнтацій суб’єкта
4 Інтегративну ; Релігія є об’єднуючую основою для індивідів, народів і навіть держав. Деякі вченні вважають що релігія може бути основою „цивілізаціонного об’єднання” і, як наслідок, розрізняють „християнську цивілізацію”, „ісламську цивілізацію”, тощо. Наприклад, американський філософ та політолог С. Хантінгтон. До речі, деякі вчені на противагу названій функції називають ще й функцію дезінтегруючою вважаючи, що різні релігії можуть і роз’єднувати людей.
5 Ілюзорно-компенсаторну; Релігія може ілюзорно (уявно) компенсувати обмеженість можливостей суб’єкту, або ж компенсувати біди та невдачі людей принадами потойбічного життя чи гарного втілення (інкарнації) в іншому житті згідно закону карми.
6 Легітимізації: Релігія може використовуватись як основа для надання правомірності якомусь явищу суспільного життя чи соціальному інституту. Наприклад, релігія, схвалюючи якусь владну структуру тим самим лигітимізує її.
Отже, можна підкреслити, що релігія являє собою складне суспільне утворення, вона відіграє важливу роль в житті суспільства, що зумовлено різноманітними функціями, які вона виконує, її поява ( походження ) викликано різними факторами, що вивчаються в рамках різних теорій.
Теми рефератів
1. Нетрадиційні релігії як специфічний тип релігій.
2. Особливості релігійних культів: загальне та особливе ( на прикладі різних релігій).
3. Порівняльний аналіз регулятивної функції в різних релігіях.
Література
1. Балагушкин Е.Г. Критика современных нетрадиционных религий – М. : Изд-во МГУ,1984.
2. История и теория атеизма .- Отв. ред. М.П. Новиков.- М.: Мисль, 1987.
3. Калінін Ю.А., Харьковщенко Е.А.- Релігієзнавство.- К. : Наукова лумка, 1998.
4. Кулаков А.Е. Религии мира – М. : АСТ, 1997.
5. Основы религиоведения / Под ред. Яблокова И.Н.- М.: Высшая школа, 1998.
6. Радугин А.А. Введение в религиоведение – М.: Изд-во Центр, 2000.
7. Релігієзнавство / За ред. Бублика С.А. – К. : Юрінком інтер, 1999.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 20; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!