ТЕМА З. БАЛАНСОВЕ УЗАГАЛЬНЕННЯ

3.1. Суть і побудова бухгалтерського балансу

3.2. Структура балансу

3.3. Вплив господарських операцій на баланс

3.4. Порядок читання та аналізу балансу

3.1. Суть і побудова бухгалтерського балансу

Оперативне управління господарюючим суб'єктом вимагає достовірних і точних даних про стан і наявність господарських засобів, їх склад і розміщення, а також про джерела їх формування і цільове призначення. Таку інформацію, узагальнену і згруповану певним чином, отримують за допомогою бухгалтерського балансу. Взагалі балансовий метод широко використовується в економічних науках, наприклад, баланс доходів і витрат, касовий план банку, баланси матеріальних і трудових ресурсів тощо. Причому використовують балансові узагальнення як статичні, так і динамічні.

Слово "баланс" (лат. bis – двічі, lans – чаша терезів) означає дві чаші, як символ рівноваги. Загальне і широке його використання розпочинається з XIV ст. в Західній Європі, зокрема Італії і Німеччині. Як символ рівноваги ваги (терези) зображені на гербі Міжнародної спілки бухгалтерів.

Баланс – це метод відображення стану господарських засобів (майна) за їхнім складом і джерелами утворення у вартісній оцінці на певну дату.

Бухгалтерський баланс - звіт про фінансове становище підприємства, що відображає на певну дату його активи, зобов'язання й власний капітал.

За формою бухгалтерський баланс – таблиця, на лівій стороні якої відображають склад і розміщення господарських засобів і яка називається активом, а на правій стороні, що називається пасивом, відображають джерела формування господарських засобів.

Слова "актив" і "пасив" означають відповідні сторони бухгалтерського балансу. Це так звана горизонтальна форма побудови бухгалтерського балансу, як правило, характерна для Німеччини, Італії, Росії. Для України така побудова практична і традиційна. Скажімо, в Англії, США використовують вертикальну форму побудови бухгалтерського балансу: спочатку показують склад активу, а потім – пасиву.

У бухгалтерському балансі всі господарські засоби підприємства та джерела їх формування об'єднані в економічно однорідні групи, які називають статтями балансу.

Статті балансу мають загальну назву, окремий код, їх записують окремими сумами. Статті бухгалтерського балансу поділяють на активні (ті, що розміщені в активі балансу) і пасивні (ті, що розміщені у пасиві балансу).

Статті активу завжди характеризують господарські засоби: основні засоби, запаси, кошти, дебітори та ін. Статті пасиву завжди характеризують джерела власних і залучених коштів: статутний капітал, прибуток, кредити банку, розрахунки з постачальниками тощо.

Балансові статті поєднуються в групи, групи – у розділи виходячи з їхнього економічного змісту.

Загальні підсумки активу і пасиву балансу рівні між собою. Це обов'язкова умова правильності його складання. У цьому виявляється балансове рівняння. Рівність підсумків активу і пасиву балансу зумовлена тим, що в обох його частинах відображено у вартісній оцінці одні й ті ж господарські засоби, тільки згруповані за різними ознаками: в активі – за складом і розміщенням, у пасиві – за джерелами їх формування. Кожна група господарських засобів, розміщених в активі, має відповідне джерело їх формування, відображене в пасиві балансу. Відсутність рівності підсумків активу і пасиву балансу свідчить про наявність помилок, допущених при його складанні.

Отже, бухгалтерський баланс – це фіксування на певну дату (як правило, 1-ше число місяця) активів і пасивів, які складаються з окремих статей, рівність активів і пасивів у грошовій оцінці.

3.2. Структура балансу

Змістовна частина бухгалтерського балансу визначається його будовою та структурою. У побудові активу і пасиву є як вітчизняна, так і світова практика.

Діючий в Україні бухгалтерський баланс призначається не тільки для відображення стану господарських засобів та джерел їх формування на певну дату, а й для одержання інформації, необхідної для управління діяльністю підприємства, а також для задоволення потреб зовнішніх користувачів – статистичних, податкових, фінансових органів, банків, інвесторів та ін.

Форма діючого в Україні бухгалтерського балансу та порядок його заповнення регулюються Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс". Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" баланс, разом зі звітом про фінансові результати, звітом про рух грошових коштів, звітом про власний капітал та примітками до звітів визнано фінансовою звітністю підприємства.

Стаття приводиться у бухгалтерському балансі, якщо відповідає критеріям:

– існує вірогідність|ймовірність| надходження|вступу| або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з даною статтею;

– оцінка статті може бути достовірно визначена.

Бухгалтерський баланс схематично можна зобразити так, як відображено у табл. 3.1.

Як бачимо актив балансу складається з трьох розділів, а пасив – з п'яти розділів, у яких згруповано економічно однорідні засоби і джерела так, щоб з найбільшою ясністю простежувався взаємозв'язок між складом господарських засобів в активі та джерелами їх формування в пасиві балансу. Це істотно підвищує пізнавальні якості балансу, полегшує контроль та забезпечує аналіз фінансового стану підприємства.

У І розділі активу балансу "Необоротні активи" об'єднано статті: нематеріальні активи, основні засоби за первісною та залишковою вартістю (остання включається до валюти балансу), довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи.

У II розділі активу балансу "Оборотні активи" подають дані про грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом 12 місяців з дати балансу.

До цього розділу належать: виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари, векселі одержані, поточна дебіторська заборгованість, грошові кошти і їх еквіваленти.

Таблиця 3.1

Структура бухгалтерського обліку

майно за складом й розміщенням	АКТИВ			ПАСИВ			джерела формування майна
	Найменування статті	поч. пер.	кін. пер.	Найменування статті	поч. пер.	кін. пер.
	I Необоротні активи (рах. 1 класу)			I Власний капітал (рах. 4 класу)
	I Необоротні активи (рах. 1 класу)			II Забезпечення майбутніх витрат і платежів (рах. 47, 48)
	II Оборотні активи (рах. 2, 3 класів)			III Довгострокові зобов'язання (рах. 5 класу)
	II Оборотні активи (рах. 2, 3 класів)			IV Поточні зобов'язання (рах. 6 класу)
	III Витрати майбутніх періодів (рах. 39)			V Доходи майбутніх періодів (рах. 69)
	Баланс			Баланс

До еквівалентів грошових коштів відносять короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни вартості (грошові документи, депозитні сертифікати, чеки тощо).

У III розділі активу балансу "Витрати майбутніх періодів" подають інформацію про витрати майбутніх періодів. Це витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних періодів.

У І розділі пасиву балансу "Власний капітал" відображають власний капітал підприємства, що дорівнює частині активу підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань. До власного капіталу відносять: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток. Власний капітал є важливим джерелом активів підприємства.

У II розділі пасиву балансу "Забезпечення наступних витрат і платежів" подають інформацію про нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі, величину яких на дату складання балансу можна визначити тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, отриманих з бюджету та інших джерел. До цього розділу належать забезпечення виплат відпусток, гарантійних зобов'язань, додаткове пенсійне забезпечення, фінансування.

У III розділі пасиву балансу "Довгострокові зобов'язання" подають інформацію про залучені кошти банків, шляхом випуску підприємством облігацій на довгостроковій основі з нарахуванням відсотків, інші довгострокові зобов’язання. Це зобов'язання, які будуть погашені в строк більше одного року.

У IV розділі пасиву балансу "Поточні зобов'язання" відображають зобов'язання, які будуть погашені протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу. Це зобов'язання за одержаними кредитами банку, виданими підприємством векселями, кредиторською заборгованістю за товари, роботи і послуги, поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом, зі страхування, оплати праці тощо.

У V розділі пасиву балансу "Доходи майбутніх періодів" відображаються доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів. До доходів майбутніх періодів відносять, зокрема, доходи у вигляді одержаних авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплату на газети, журнали, періодичні та довідкові видання, абонентну плату за користування засобами зв'язку тощо.

Отже, розглянута структура бухгалтерського балансу дає змогу пізнати підприємство, дати характеристику стану господарських засобів і джерел їх формування на звітну дату в грошовому вимірнику. Тому не випадково баланс є першою формою звіту про фінансовий стан підприємства.

3.3. Вплив господарських операцій на баланс

Бухгалтерський баланс відображає в узагальненому грошовому вимірнику стан засобів підприємства та джерел їх формування на певну дату. Проте у процесі господарської діяльності відбуваються безперервний рух засобів, зміна їхнього складу, розміщення та зміни в джерелах їх формування. Господарські засоби та їх джерела під впливом господарських операцій збільшуються або зменшуються, що приводить і до зміни окремих статей балансу в активі й пасиві. У деяких випадках ці зміни зумовлюють появу нових статей балансу або зникнення інших.

З точки зору впливу на бухгалтерський баланс господарські операції поділяють на 4 типа.

1 тип господарських операцій – операції, що призводять до збільшення однієї статті активу з одночасним зменшенням іншої статті активу на ту саму суму (рис. 3.1).

Актив	Пасив
+
-
Підсумок балансу не змінюється

Рис. 3.1 Зміна в активі балансу

До операцій такого типу належать: видача готівки з каси підзвітним особам, надходження заборгованості від дебіторів у касу чи на рахунки в банку, оприбуткування готової продукції з виробництва, відпуск сировини і матеріалів у виробництво та ін.

Приклад. Отримано 2000 грн. з розрахункового рахунку підприємства в касу підприємства. При проведенні цієї операції будуть змінені дві статті активу балансу - "Рахунки у банках" й "Каса". По рахунку "Каса" сума збільшується, а по рахунку "Рахунки у банках" зменшується на рівну величину. У результаті даної господарської операції зміни в балансі будуть наступні:

+ ст. "Каса" 2000 грн.

- ст. "Рахунки у банках" 2000 грн.

2 тип операцій – операції, що призводять до збільшення однієї статті пасиву з одночасним зменшенням іншої статті пасиву на ту саму суму (рис. 3.2).

Актив	Пасив
	+
	-
Підсумок балансу не змінюється

Рис. 3.2 Зміна в пасиві балансу

До операцій такого типу належать: утримання податків та інших платежів із заробітної плати працівників, що підлягає перерахуванню до бюджету; оплата заборгованості постачальникам за рахунок отриманих кредитів банків, формування резервного капіталу за рахунок прибутку, операції з переоформлення кредиторської заборгованості у боргові зобов'язання (векселі) та ін.

Приклад. Погашено заборгованість постачальникам за рахунок короткострокового кредиту банку на суму 10000 грн. Відповідно до цієї операції, змінюється дві статті пасиву в 4 розділі "Поточні зобов'язання" - "Розрахунки з постачальниками й підрядниками" убік зменшення й "Короткострокові позики" убік збільшення. Ця операція приведе до наступних змін у балансі:

- ст. "Розрахунки з постачальниками й підрядниками" 10000 грн.

+ ст. "Короткострокові позики" 10000 грн.

3 тип операцій - активно-пасивна балансова зміна убік збільшення викликається за рахунок збільшення статті активу з одночасним збільшенням статті пасиву на ту саму суму (рис. 3.3).

Актив	Пасив
+	+
Підсумок балансу збільшується

Рис. 3.3 Активно - пасивна зміна балансу убік збільшення

До операцій такого типу можна віднести: отримання і зарахування кредиту наданого банком, нарахування заробітної плати працівникам з одночасним віднесенням її на витрати виробництва, розрахунки за авансами одержаними, векселями виданими та ін.

Приклад. Зарахована на поточний рахунок підприємства короткостроковий кредит банку в розмірі
20000 грн. У результаті збільшилися статті активу балансу "Рахунки у банках" і пасиву балансу "Короткострокові позики"; валюта балансу також збільшилася на цю суму. У результаті даної господарської операції зміни в балансі будуть наступні:

+ ст. "Рахунки у банках" 20000 грн.

+ ст. "Короткострокові позики" 20000 грн.

4 тип операцій - активно-пасивна балансова зміна убік зменшення викликається за рахунок зменшення статті активу з одночасним зменшення статті пасиву на ту саму суму (рис. 6).

Актив	Пасив
-	-
Підсумок балансу зменшується

Рис. 3.4 Активно – пасивна зміна балансу убік зменшення

До операцій такого типу належать: виплата заробітної плати, дивідендів працівникам, погашення кредиторської заборгованості за одержані товари і матеріали, перерахування до бюджету податків і платежів та ін.

Приклад. Видана з каси підприємства заробітна плата працівникам на суму 6000 грн. У результаті цієї господарської операції стаття активу балансу "Каса" і стаття балансу "Розрахунки по оплаті праці" зменшуються. Валюта балансу також зменшиться на суму господарської операції. У результаті даної господарської операції зміни в балансі будуть наступні:

- ст. "Розрахунки по оплаті праці" 600

- ст. "Каса" 600

Розглянуто чотири типи операцій, які охоплюють всі можливі варіанти змін у балансі й дають змогу зробити такі висновки.

Кожна господарська операція зачіпає не менше ніж дві статті балансу. Це обумовлено особливостями кругообігу і пояснюється двоїстою сутністю господарських операцій (єдність протилежностей і взаємообумовленість), при цьому зберігається збалансованість активу і пасиву.

Усе розмаїття господарських операцій, що мають місце в діяльності підприємства за характером змін, які вони викликають у балансі, зводиться до чотирьох типів операцій.

Підсумок активу і пасиву балансу змінюється тільки тоді, коли господарська операція стосується одночасно засобів і джерел їх утворення.

Рівність підсумків активу і пасиву балансу зберігається після будь-якої операції, у цьому і полягає контрольний прийом подвійного відображення операцій.

Розглянуті типи балансових змін мають важливе значення для розуміння економічної суті господарських операцій, правильного відображення їх у балансі.

3.4. Порядок читання та аналізу балансу

Бухгалтерський баланс – це не тільки метод узагальнення інформації про стан та склад господарських засобів підприємства і джерел їх формування, а й форма фінансової звітності, яка містить важливу інформацію про фінансовий стан підприємства. Тому необхідно вміти не тільки складати баланс, а й розуміти його, вміти його читати з метою економічного аналізу.

Читати баланс – це вміти всебічно розуміти й аналізувати його статті, в яких на певну дату відображаються майновий стан підприємства, розміщення засобів і джерел, розмір власних коштів, стан розрахунків та платоспроможність. Вміння читати баланс – це економічне і правове розуміння змісту кожної його статті, способу її оцінки та взаємозв'язку з іншими статтями.

Читати баланс повинні вміти керівники, власники, працівники економічних, фінансових і бухгалтерських служб підприємства, менеджери, акціонери, кредитори з метою прийняття управлінських рішень.

Бухгалтерський баланс у загальних рисах можна представити за такою схемою (рис. 3.5).

Активи	Власний капітал
	Зобов’язання

Рис. 3.5 Загальна схема структури бухгалтерського балансу

Зліва зображено активи підприємства (А), справа – власний капітал (ВК) і зобов'язання (3).

За цими даними можна скласти 3 аналітичні співвідношення. Кожне з них має свої певні характеристики.

Для початку господарської діяльності підприємству необхідні власні джерела її фінансування. У момент створення|створіння| підприємства цю функцію виконує його первинний|початковий| капітал – статутний капітал, який за своїм матеріальним складом є|з'являється| сукупністю активів, інвестованих учасниками.

Статутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, яка є внеском власників (учасників) в капітал підприємства.

На цьому етапі підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, основна облікова формула має вигляд|вид|:

А = ВК,

(3.1)

А = ВК + З,

(3.2)

де З - зобов'язання.

Друге співвідношення умовно можна назвати структурним, оскільки засвідчує, з одного боку, склад майна – основні, оборотні засоби, тобто величину засобів вкладених у господарську діяльність, а з іншого – хто і в якій формі брав участь у створенні (формуванні) майна підприємства (власний капітал, кредити банків, кредиторська заборгованість постачальникам тощо). Зміна частки власних і залучених засобів буде свідчити про ступінь фінансової залежності підприємства від власників, акціонерів та кредиторів. За структурою бухгалтерського балансу можна визначити належність підприємства до певної галузі (виду) економічної діяльності (промисловості, сільського господарства, торгівлі, банківської, бюджетної діяльності тощо); організаційно-правових форм господарювання (приватне, колективне, комунальне, державне підприємство, господарське товариство тощо), за економічним призначенням продукту (продукція, виконані роботи, надані послуги).

У практиці бухгалтерського обліку мають місце такі види бухгалтерських балансів: початковий (вступний), періодичний, річний, роздільний, ліквідаційний, зведений, консолідований. Кожний з них відображає фінансовий стан підприємства за певних обставин і ступеня узагальнення даних.

Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів по відношенню до активів підприємства і мають вищий пріоритет порівняно з|порівняно із| вимогами власників.

Таким чином, для визначення вартості власного капіталу необхідно відняти з|із| вартості його активів суму зобов'язань підприємства:

ВК = А – З

(3.3)

Згідно П(С)БО 2 "Баланс", власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Третє співвідношення завжди характеризує вартість чистих активів, тобто майна, яке остаточно, після вирахування зобов'язань, є власністю підприємства і може бути об'єктом розподілу між засновниками чи акціонерами при ліквідації підприємства чи його закритті.

Як відомо з попереднього, баланс – це моментний показник зафіксованих на певну дату активів і пасивів підприємства. Причому у звітній формі балансу є дві дати: на початок звітного періоду і на кінець звітного періоду. Ця обставина дає можливість зіставляти показники балансу як у цілому, так і складові активу і пасиву в часі, визначати динаміку активів, зміни частки окремих статей чи розділів балансу, тобто структурні зрушення.

Однак при аналітичному вивченні бухгалтерського балансу слід пам'ятати його моментну природу і враховувати цю обставину, формулюючи висновки. Щоб висновки були коректними, з такої ситуації можна легко вийти, якщо в аналітичних розрахунках використовувати середні величини: середньоарифметичну просту або середню хронологічну, обчислені за даними на початок і кінець звітного періоду, на кінець кожного кварталу чи місяця.

За даними бухгалтерського балансу можна отримати важливі фінансово-аналітичні характеристики підприємства, а саме: оцінку ліквідності підприємства, оцінку фінансової залежності від зовнішніх джерел та ефективності використання активів підприємства.

Оцінка ліквідності, платоспроможності підприємства в загальних рисах здійснюється шляхом розрахунку показників, де в чисельнику наводять дані активів за ступенем їх ліквідності (кошти та їх еквіваленти, оборотні активи), а у знаменнику – дані про поточні зобов'язання підприємства.

Крім цих характеристик бухгалтерський баланс дає змогу розрахувати вартість власних оборотних активів, що необхідно для здійснення контролю їх використання, та показник ефективності використання активів, що дає оцінку результатам господарської діяльності підприємства.

Оцінка фінансової стійкості (залежності) підприємства здійснюється шляхом зіставлення основних розділів пасиву балансу: власного капіталу і залучених коштів (довгострокових і поточних), тобто знаходження співвідношення між джерелами власних і залучених засобів. Допоміжним є показник частки власного капіталу в активах підприємства.

Таким чином, бухгалтерський баланс є не тільки важливим методом узагальнення даних про господарські засоби підприємства і джерела їх формування, а й джерелом економічної інформації про кількісні та якісні параметри господарської діяльності підприємства, необхідні для оцінки, економічного аналізу і прийняття управлінських рішень.

Контрольні питання:

1. Надайте визначення терміну «бухгалтерський баланс».

2. Яка структура бухгалтерського балансу?

3. Що називається статтею бухгалтерського балансу?

4. За яким принципом відбиваються активи в балансі?

5. За яким принципом відбиваються власні і залучені|приваблювати| засоби|кошти| в балансі?

6. У які розділи об'єднуються балансові статті?

7. У які групи об'єднуються балансові статті?

8. Які критерії ділення|поділу| активів на оборотні, необоротні і зобов'язань на довгострокові і поточні?

9. Охарактеризуйте типи|типів| господарських операцій, що впливають на бухгалтерський баланс.

Рекомендована література:

1. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV.

2. П(С) БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87.

3. П(С) БО 2 "Баланс", наказ|наказ-інструкція| Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87

4. Інструкція по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, наказ Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291.

5. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, наказ|наказ-інструкція| Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291.

6. Теорія бухгалтерського обліку: підручник. – 2-ге вид., доп. і перероб. / Бутинець Ф.Ф., Житомир: РУТА, 2000. – 638с.

7. Теорія бухгалтерського обліку: підручник / Білуха М.Т. - К.: Вид-во Київського держ. торгівельно-економічного ун-ту, 2000. – 692с.

8. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник для студентів вузів спеціальності 7.050201 "Менеджмент організації" та 7.050107 "Економіка підприємств" / Бутинець Т.А., Чижевська Л.В., Береза С.Л.; За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. Житомир: ЖІТІ, 2000. - 672с.

9. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. – К.: Знання, 2004. – 447 с.

ТЕМА 4. ІНФОРМАЦІЙНА БАЗА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ|урахування|

4.1. Документація.

4.2. Інвентаризація.

4.1. Документація.

Документальне (підтверджене документами) оформлення господарських операцій дозволяє бухгалтерській службі вести попередній, поточний і подальший|наступний| контроль за діяльністю матеріально-відповідальних осіб, рухом майна і станом|достатком| розрахунково-платіжної дисципліни.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

– назву документа (форми);

– дату і місце складання;

– назву підприємства, від імені якого складено документ;

– зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

– посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

– особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Якщо у первинному документі немає будь-якого обов'язкового реквізиту такий документ недоказовий і не може бути підставою у бухгалтерському обліку. Такі документи, як правило, є причиною ретельного вивчення органами перевірки і контролю і накладення штрафних санкцій.

До оформлення первинних бухгалтерських документів ставлять такі вимоги:

- первинні документи мають бути складені в момент здійснення операції, а якщо це неможливо, безпосередньо після її закінчення;

- документи складають на бланках типових форм, затверджених Держкомстатом України, або на бланках спеціалізованих форм, затверджених відповідними міністерствами і відомствами, а також виготовлених самостійно, які мають містити обов'язкові реквізити типових або спеціалізованих форм.

- у разі складання та зберігання первинних документів на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їхніх повноважень, передбачених законами;

- записи в первинних документах роблять у темному кольорі чорнилом, кульковою ручкою, друкарськими засобами чи принтером, що забезпечує зберігання цих записів протягом встановленого терміну зберігання документа;

- вільні рядки в первинних документах прокреслюють;

- у грошових документах суми проставляють цифрами і прописом, перше слово суми записують скраю і з великої літери;

- кожен первинний документ має містити дані про посаду, прізвище і підписи осіб, відповідальних за його оформлення;

- керівник підприємства затверджує перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарських операцій, пов'язаних з відпуском товарно-матеріальних цінностей, майна, видачею грошових коштів і документів. Коло таких осіб, як правило, обмежене;

- забороняється приймати до виконання документи на господарські операції, які суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку обліку коштів і матеріальних цінностей, завдають шкоди власникам;

- складаючи первинні документи, можна припуститися помилок. У банківських і касових документах помилки не виправляють. Якщо в таких документах допущено помилку, їх анулюють, а замість них оформлюють нові, В інших первинних документах помилки виправляють коректурним способом (рис. 4.1). Виправлення помилок має бути застережено підписом "виправлено" і підтверджено підписом осіб, які підписали цей документ із зазначенням дати виправлення;

- підприємство вживає всіх необхідних заходів щодо запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого терміну, який регулюється спеціальним переліком;

- у випадках, встановлених законодавством, а також міністерствами і відомствами України, бланки первинних документів можуть бути віднесеними до бланків суворої звітності. Їх друкують за зразками типових або спеціалізованих форм з обов'язковим зазначенням номера;

- відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи;

- первинні документи можуть бути вилученими у підприємства тільки за постановою уповноважених державних органів відповідно до чинного законодавства України. З дозволу і в присутності представників органів, які здійснюють вилучення, посадові особи підприємства можуть зняти копи та скласти реєстр документів, що вилучаються, із зазначенням підстав і дати вилучення.

Велике значення у виконанні цих вимог мають уніфікація та стандартизація документів. Під уніфікацією документів розуміють розробку єдиних зразків документів для оформлення однотипних господарських операцій на підприємствах, в організаціях і установах незалежно від виду діяльності та форм власності. Так, уніфіковано всі банківські та касові документи, бланки авансових звітів та посвідчень на відрядження, товарно-транспортних накладних, розрахунково-платіжних відомостей, податкових накладних та інших документів. Уніфікація документів забезпечує широту використання, можливість всебічного опрацювання на ПЕОМ, масове тиражування бланків, що здешевлює їхню вартість.

Документи бухгалтерського обліку класифікуються по різних ознаках:

– за призначенням (розпорядливі, виправдувальні, комбіновані, бухгалтерського оформлення);

– за змістом господарських операцій (матеріальні, грошові, розрахункові);

– по ступеню|мірі| узагальнення облікової інформації (первинні, звідні|зведені|);

– за способом обхвату|охопленню| операцій (разові, накопичувальні);

– по місцю складання (внутрішні, зовнішні);

– за способом заповнення (складені уручну, автоматизовано);

– по формі носія (на паперових і електронних носіях).

Бухгалтерські первинні документи за призначенням можна розділити на групи:

– організаційно-розпорядливі;

– виправдувальні|виконавчі|;

– комбіновані;

– документи бухгалтерського оформлення.

Способи виправлення помилок в бухгалтерських документах представлені|уявляти| на рис. 4.1.

Способи виправлення помилок

Коректурний	Додаткова запис	Сторно

Використовується для виправлення помилок:	Використовується у випадках, якщо:	Використовується у випадках, якщо:
- у первинних документах;	- у облікових регістрах не відбита сума операцій;	- помилково вказана кореспонденція рахунків;
- якщо сума операцій ще не відбита в облікових регістрах;	- сума операції занижена.	- сума операції записана двічі;
- у облікових регістрах, в яких ще не підбиті підсумки		- сума операції завищена.

Рис. 4.1 Способи виправлення помилок в бухгалтерських документах

Якщо записи робляться ручним способом, то помилки виправляються коректурним способом. Тобто неправильний запис закреслюється однією межею так, щоб його можна було прочитати, і над закресленим робиться правильний запис тексту або числа.

Додатковий запис означає звичайну бухгалтерський запис на відповідну суму.

Спосіб "сторно" припускає складання бухгалтерської проводки, в якій помилка (кореспонденція рахунків, сума) заноситься червоним або із знаком "-", а правильний запис (сума, кореспонденція рахунків) робиться темним кольором. В результаті внесення цих даних до облікового регістра в місяці, в якому була виявлена помилка, ліквідовується неправильний запис і відбивається правильна сума і кореспонденція рахунків БУ.

Виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів в попередніх періодах, здійснюється шляхом коректування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного періоду.

Документи з моменту їх складання або одержання від інших підприємств до передачі в архів на зберігання проходять певний шлях. Відомо, що первинні документи містять інформацію про факти господарського життя, і ця інформація належним чином опрацьовується, узагальнюється й накопичується з метою одержання підсумкових даних у балансі та звітності. Своєчасний і якісний облік забезпечується певним порядком організації складання й опрацювання документів, або документообігом.

Документообігом називаються порядок і шляхи руху документів з моменту їх складання або надходження до моменту здачі в архів.

Головне завдання документообігу – прискорення руху документів, і чим коротше і швидше буде організовано цей процес, тим він буде ефективнішим, і користувачі зможуть вчасно отримати інформацію для прийняття рішень.

Кожне підприємство, враховуючи специфіку своєї господарської діяльності та структури управління, визначає напрями й обсяги документів. Організує документообіг на підприємстві головний бухгалтер чи бухгалтер, який розробляє правила і технологію обробки облікової інформації. Ця технологія визначає основні етапи проходження документів: складання первинних документів або реєстрація тих, що надійшли зі сторони, облікова обробка та реєстрація документів; передача документів на зберігання до архіву. Організаційно перелічені етапи документопотоку відображаються у спеціальному документі, який називається план (графік) документообігу. Він має визначати здійснення систематичного контролю складання і строків проходження первинних, зведених документів між окремими структурними підрозділами, передачі їх у бухгалтерію. План (графік) документообігу розробляється головним бухгалтером і затверджується керівником. Вимоги головного бухгалтера щодо порядку складання і подання до бухгалтерії та опрацювання документів є обов'язковими для всіх підрозділів і служб підприємства.

4.2. Інвентаризація.

Первинна документація не завжди може охопити всі господарські явища в момент їх здійснення (природні втрати, викликані усушкою, утрускою, використовуванням при зберіганні, транспортуванні, відпуску, стихійні лиха, невідповідність фактичних даних обліку через помилки, розкрадання, псування, зловживання тощо). У зв'язку з цим виникає об'єктивна необхідність у такому способі, який би забезпечив можливість взяти на облік перелічені явища і процеси. Цього досягають за допомогою інвентаризації.

Отже, інвентаризація є способом спостереження наступної реєстрації господарських операцій, що не охоплюються в момент їх звершення; це спосіб підтвердження правильності й достовірності бухгалтерського обліку та звітності.

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і бухгалтерської звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію майна і зобов'язань, в ході якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Таким чином, основними цілями проведення інвентаризації є:

– виявлення фактичної наявності майна;

– перевірка повноти віддзеркалення в обліку зобов'язань.

Порядок|лад| і терміни проведення інвентаризації визначаються керівником підприємства|, за винятком випадків, коли проведення інвентаризації обов'язкове.

Інвентаризація майна проводиться за його місцезнаходженням і за матеріально відповідальними особами.

Основні завдання інвентаризації:

– виявлення фактичної наявності основних засобів|коштів|, матеріальних цінностей, бланків строгої|суворої| звітності, грошових коштів в касах, на реєстраційних, валютних і поточних рахунках;

– виявлення матеріальних цінностей, що не використовуються;

– перевірка дотримання умов зберігання матеріальних цінностей і грошових коштів, а також правил утримання|вмісту| і експлуатації матеріальних цінностей;

– при зміні матеріально відповідальних осіб (на день приймання|прийняття|-передачі справ|речей|);

– при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів);

– у разі|в разі| ліквідації підприємства;

– згідно|згідно з| розпорядженню судових і слідчих органів і ін.

Види інвентаризації:

– за об'ємом – повна і часткова;

– за методом проведення – вибіркова і суцільна;

– за призначенням – планова, позапланова, повторна, контрольна.

Виявленні при інвентаризації розбіжності між фактичними залишками матеріальних цінностей і грошових коштів з даними бухгалтерського обліку регулюються в такому порядку:

– недостача запасів в межах встановлених|установлених| норм природних втрат, виявлена під час інвентаризації, списується за розпорядженням керівника підприємства на фактичні витрати;

Контрольні питання:

1. Що таке первинний обліковий документ?

2. Які функції первинних документів в системі бухгалтерського обліку|урахування|?

3. За якими ознаками класифікуються документи бухгалтерського обліку|урахування|?

4. Які обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів?

5. Які вимоги ставлять до оформлення первинних бухгалтерських документів?

6. Як виправляється помилково зроблений запис в обліковому регістрі|реєстрі|?

7. Що називається інвентаризацією?

8. Які цілі проведення інвентаризації?

9. У яких випадках проведення інвентаризації обов'язкове?

10. Які види інвентаризації Ви знаєте?

11. Який порядок|лад| проведення інвентаризації?

Рекомендована література:

1. Теорія бухгалтерського обліку: підручник. – 2-ге вид., доп. і перероб. / Бутинець Ф.Ф., Житомир: РУТА, 2000. – 638с.

2. Теорія бухгалтерського обліку: підручник / Білуха М.Т. - К.: Вид-во Київського держ. торгівельно-економічного ун-ту, 2000. – 692с.

3. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник для студентів вузів спеціальності 7.050201 "Менеджмент організації" та 7.050107 "Економіка підприємств" / Бутинець Т.А., Чижевська Л.В., Береза С.Л.; За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. Житомир: ЖІТІ, 2000. - 672с.

4. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. – К.: Знання, 2004. – 447 с.

Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 20; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 234 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!