Частіше за все і більше всього пацієнтам старших вікових груп не вистачає вітаміну С, у той час як потреба організму в ньому майже в 3 рази вище, ніж в осіб середнього віку.

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 2

Так, як аскорбінова кислота бере участь у синтезі колагену, імуномудуляції, детоксикації у гепатоцитах, володіє антиоксидантними властивостями, необхідна для здійснення нормальних репаративних процесів, захисних властивостей сурфактанту. У дуже великих дозах надає протипухлинну дію, і підтримує pH шлунку, що є актуальним у пацієнтів похилого віку.

Дефіцит вітамінів-антиоксидантів - аскорбінової кислоти, токоферолів і каротиноїдів є одним з факторів, що посилюють ризик серцево-судинних і онкологічних захворювань. До вітамінів, що гальмують розвиток атеросклеротичного процесу можуть бути віднесені холін, інозит, вітамін В12 і фолієва кислота. Вираженими ліпотропними властивостями володіє і вітамін В6 (піридоксин), пантотенова кислота, токоферол

Потреба у вітаміні В2 у літніх людей значно нижче, ніж у молодих, але всмоктуваність його падає з віком.

Обмін енергії.

Обмін енергії між організмом і навколишнім середовищем здійснюється за законами термодинаміки. Організм всередині себе постійно створює негентропію (тобто підтримує структурність елементів, які розпадаючись здатні виділяти енергію). Для цього перш за все використовується енергія, що накопичена у продуктах навколишнього середовища (у вигляді макроскопічних сполук, що надходять з їжею). Навколо себе організм створює ентропію, виділяючи енергію у вигляді тепла. Ентропія — це втрата структурності з виділенням енергії.

Співвідношення між енергією, що надходить в організм і кількістю енергії, що виділяється ним, називається енергетичним балансом. Якщо цей баланс буде позитивним — то енергоносії затримуються в організмі і навпаки.

Виділяють два рівня обміну енергії: основний обмін (00), або той рівень обмінних процесів в організмі, який необхідний для його функціонування в умовах фізіологічного спокою. Цей обмін об'єднує витрати енергії на біосинтез, на підтримку концентраційних градієнтів різних іонів на оболонках клітин та на діяльність внутрішніх органів (мозку, серця, дихальних м'язів, печінки, нирок та ін.). Рівень основного обміну залежить від віку, статі, маси тіла та росту людини і, виходячи з цих параметрів, визначається за відомими у фізіології таблицями ГаррІса-Бенедікта (див. додаток 1 і 2). Згідно цих таблиць загальний рівень основного обміну (00) розраховують в залежності від статі людини як суму енергетичних витрат виходячи з маси тіла (визначається за табл. А) та віку і росту людини (визначається за табл. Б Гарріса-Бенедікта). Наприклад, дівчина у віці 17 років, маса тіла якої становить 46 кг, а зріст 156 см має 00= 1095 +201 = 1296 ккал. При відсутності таблиць Гарріса-Бенедікта величину основного обміну (00) можна розраховувати за допомогою рівнянь, наведених у табл. 5.

У дітей рівень основного обміну на одиницю маси тіла значно більший, ніж у дорослих людей, що пояснюється більш інтенсивними процесами біосинтезу в дитячому віці. Відомо, наприклад, щоб "вмонтувати" одну амінокислоту в ланцюг білкової молекули потрібна енергія двох молекул АТФ (аденозітрифосфорної кислоти).

У дітей до 5 років за одну годину на 1 кг маси тіла витрачається приблизно 14 — 15 кДж (3,45 ккал) енергії, у 10 років приблизно 9 — 10 кДж (2,26 ккал), у 15 років — 5,3 — 6,0 кДж (1,33 ккал) і у дорослих людей — 4,2 кДж (1 ккал) на 1 кг маси тіла за годину. У дівчат (жінок) основний обмін приблизно на 5 % нижчий, ніж у хлопців (чоловіків). Середні вікові зміни рівня основного обміну наведені у табл. 6.

Динаміка основного обміну з віком щільно пов'язана з енергетичними витратами на ріст організму. Чим менше вік дитини, тим відносні витрати енергії на ріст більші (рис. ЗО). Наприклад, витрати енергії на ріст у віці 3 місяці становлять 36 %, у віці 6 місяців — 26 %, 10-12 місяців — 21 % загальної енергетичної цінності їжі.

Додатково до основного обміну організм витрачає енергію на будь-які функції, та на зовнішню роботу. Затрати енергії при повній життєдіяльності називаються загальним обміном.

За даними А. П. Матвеева (2003) вживання білкової їжі підвищує рівень обміну на 30 %; жирної і вуглеводної їжі — на 15 %, а звичайної змішаної їжі на 30-35 %. Виконання неважкої роботи у побуті підвищує рівень обміну на 30-60 %. Фізична помірна робота та звичайні спортивні тренування можуть підвищувати рівень обміну у 20-25 разів, тобто більше ніж на 2000 %. Розумова праця, яка не супроводжується м'язовими зусиллями і емоційною напругою підвищує енергетичні витрати всього на 2-3 %. Якщо до розумової праці додається емоційна напруга, то енергетичні витрати можуть зростати на 40-90 %.

Енергетичний обмін у дітей та підлітків

Енергетичні потреби організму, який росте забезпечується високим рівнем фосфорилювання та окислення. Протягом першого року життя дитини істотно змінюється обмін, ніж був характерний для ембріонального періоду існування. Високий рівень гліколітичних процесів, які забезпечують високу стійкість до гіпоксії, який з віком поступово знижується. Характерною особливістю періоду новонародженості є більш низький основний обмін, що пов’язано з недостатньою функцією щитоподібної залози в цей період. На 2-3-й день життя і протягом всього періоду новонародженості у дітей відмічається початкове підвищення основного обміну до 1 року.

Обмін речовин в організмі тісно пов'язаний з перетворенням енергії. Одним з найважливіших показників інтенсивності обмінних процесів в організмі є величина основного обміну яка залежить від віку , статі та маси . Основний обмін з моменту народження і аж до зрілого віку поступово знижується. Однак у період пубертатного прискорення росту нacтyпaeт відносне підвищення основного обміну , що виявляється в тому випадку , якщо енергетичний витрата визначається щотижня, причому з обліком не календарного , а фізіологічного віку .

У середньому величина основного обміну у чоловіків складає в добу 7140-7560 кДж , а у жінок 6430-6800 кДж . Інтенсивність обмінних реакцій у дітей в перерахунку на 1 кг маси тіла або 1 м2 його поверхні значно вище , ніж у дорослих , хоча абсолютні величини менше. Так , у хлопчиків 8 років величина основного обміну в перерахунку на 1 м2 поверхні становить 6190 кДж , а у дівчаток - 5110 кДж . Далі з віком величина основного обміну зменшується і у юнаків 15 років вона становить - 4800 кДж , у дівчат - 4480 кДж . Різниця в добовому витраті енергії між хлопчиками і дівчатками обумовлено конституцією і пояснюється зниженим основним обміном , більш низькими показниками зростання і меншою фізичною активністю дівчаток.

2. Режим раціонального харчування дітей.

Нормальна життєдіяльність організму можлива лише тоді, коли всі витрати пластичних матеріалів та енергії, наприклад, за добу, будуть компенсовані речовинами, що потрапляють з їжею за цей же період. Якщо ці умови не виконуються і їжа не достатньо компенсує витрати — організм починає жити за рахунок власних запасів, а також за рахунок речовин власних клітин та органів. Як відомо, джерелом пластичних матеріалів та енергії є основні поживні речовини їжі: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни та вода.

Серед багатьох систем харчування найбільш привабливою вважається система збалансованого харчування, згідно з якою кількість їжі, що споживається, повинна відповідати енергетичним витратам людини, тобто повинен досягатись якісний та енергетичний баланс.

А. Г. Хрипкова із співавт. (1990) рекомендує дошкільнятам (до 6 років) та школярам молодшого шкільного віку (6-10 років) дотримуватись співвідношення білків, жирів та вуглеводів у складі їжі на рівні 1:2:3 (то б то на кожен грам білків потрібно споживати 2 грами жирів і 3 грами вуглеводів). Для учнів середнього (11-13 років) і старшого шкільного (14-17 років) віку, так як і для дорослих людей, співвідношення основних компонентів їжі рекомендується на рівні 1:1:4. Саме за цих умов білки максимально затримуються в організмі і найкраще засвоюються інші компоненти їжі. Останнім часом деякі дослідники (І. М. Маруненко, 2004, та ін.) рекомендують дотримуватись співвідношення білків, жирів і вуглеводів у збалансованій їжі за добу в харчуванні як дорослих, так і дітей будь-якого віку на рівні 1:1:4. Експерти Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ) вважають, що оптимальним є вживання їжі, калорійність якої на 12-15 % складають білки, 30-35 % — жири і 50-55 % — вуглеводи, тобто має місце співвідношення 1:2:3 (цитується за В. Г. Грибан, 2005).

Згідно додатку до наказу 272 Міністерства охорони здоров'я України від 18.11.1999 р., встановлені норми фізіологічних потреб дітей шкільного віку в основних харчових речовинах та енергії. Враховуючі особливу роль білків для дитячого організму, слід пам'ятати, що вони повинні бути повноцінними. Повноцінними білками вважаються білки тваринного походження, які містять незамінні амінокислоти. В той же час рослинні білки також дуже корисні для організму людини і вони обов'язково повинні бути в збалансованому раціоні. Це стосується і жирів їжі. Для дітей молодшого шкільного віку (від 6 до 10 років) як для хлопчиків так і для дівчат (див. табл. 7), рекомендується наступний склад їжі за добу (в грамах): білків 72-78 г (в тому числі тваринного походження 36-39 г); жирів 65-70 г (в тому числі рослинного походження від 10 до 16 г) і вуглеводів 332-365 г.

Для дітей 11-13 років рекомендується вводити диференціацію складу їжі в залежності від статі дитини. Для хлопців 11-13 років необхідно споживати за добу: білків до 91 г (в тому числі до 46 г тваринного походження), жирів до 82 г (в тому числі до 19 г рослинного походження) і до 425 г вуглеводів. Дівчатам цього ж віку, у зв'язку з їх меншою фізичною активністю, рекомендується вживати: білків до 83 г (в тому числі до 42 г тваринного походження); жирів до 75 г (в тому числі до 17 г рослинного походження) і вуглеводів до 340 г.

Надлишки жирів і вуглеводів у складі їжі можуть приводити (особливо при низькій фізичній активності) до їх накопичення в організмі у вигляді жирів організму. Це може також сприяти порушенням процесів нормального росту і розвитку дітей. Виникаюче при цьому ожиріння може приводити до зменшення витривалості організму, до глибоких порушень обміну речовин, до падіння функціональних можливостей серцево-судинної системи, працездатності та імунної реактивності.

Діти, які ведуть фізично активний спосіб життя, займаються спортом, або напружено працюють розумово потребують більшої кількості вуглеводів у складі їжі. Джерелом вуглеводів є в основному їжа рослинного походження: хліб, крупи, картопля, овочі та фрукти, солодощі, мед.

Дуже важливо забезпечувати дитячий організм, що росте, достатньою кількістю вітамінів. Слід пам'ятати, що надлишок вживання вітамінів приводить до гіпервітамінозу, а недостатня його кількість — до авітамінозу. Обидва ці явища негативно впливають на життєдіяльність та розвиток дітей і таким чином їх не слід допускати. Фізіологічні норми потреб організму школярів молодшого і середнього шкільного віку (7-13 років) в основних вітамінах (див. табл. 4) в міліграмах на добу, наступні: вітаміну В{ до 1,0; вітаміну В до 1,2; вітаміну РРпо 15-18; вітаміну В(ло 1,7; вітаміну С 60-70; вітаміну А (міліграм-еквівалентів — мге) 700-1000; вітамін Д (мге) до 2,5. При інтенсивних розумових або фізичних (заняття спортом) навантаженнях потреба організму дітей майже у всіх вітамінах зростає на 10-15 %. У дітей старшого шкільного віку та у дорослих людей потреба в вітамінах зростає на 40-50 % відносно потреб дітей 10-13 років.

Висока калорійність їжі (до 4000-5000 ккал/добу) необхідна також школярам, що займаються спортом, особливо в період відповідальних тренувань та змагань. Підраховано, що за 1,5-3,0 години інтенсивних тренувань у юних легкоатлетів, плавців і гімнастів використовується до 35 % енерговитрат від загального їх об'єму за добу.

Важливе значення для правильної організації харчування дітей має режим харчування. За фізіологічними нормами, що існують, діти молодшого шкільного віку потребують приймання їжі через кожні 3,5-4 години, а за добу не менше ніж 4-5 разів. Доцільно, щоб їжа кожного разу була рівномірно калорійна (приблизно по 500-600 ккал). Перед сном діти повинні їсти не пізніше ніж за 1,5-2,0 години, щоб забезпечити нормальний відпочинок організму. Вечірня їжа переважно повинна бути мало об'ємною і складатись із овочів та молочних продуктів. Діти середнього та старшого шкільного віку повинні їсти за добу не менше 3-х разів: сніданок до 30 % потрібної калорійності їжі за добу, обід до 40 % калорійності і вечеря до 30 % калорійності.

3. Розлади харчування

Аліментарні хвороби — хвороби, що пов'язані із недостатнім або надлишковим харчування.

Незадовільний стан харчування призводять до зниження імунного і гуморального захисту організму і як наслідок до збільшення кількості інфекційних та неінфекційних захворювань, передчасному виснаженню організму і зростанню смертності; гальмування фізичного та психічного розвитку молодого організму і як наслідок зниження соціального статусу особи; ускладнення виконання організмом репродуктивної функції (зниження ймовірності запліднення, кволе та хворе потомство з незначною потенціальною тривалістю життя, низьким соціальним статусом та генетичними вадами).

Розлади харчування організму - це патологічні стани, обумовлені нестачею або надлишком необхідних для життєдіяльності харчових речовин, а також недостатністю або надлишковою енергетичною цінністю їжі. Аліментарні захворювання в основному виникають внаслідок тривалих порушень харчування.

До хвороб недостатності харчування належать при білковій та білково-енергетичній недостатності – аліментарна дистрофія, при вітамінній та мінеральній недостатності -цинга (вітамін С), пелагра (вітамін РР), бері-бері (вітамін В1), анемія (вітамін В12), е (J), карієс (F).

Досконалість регулюючих систем організму не абсолютна, тому будь-яка формула збалансованого харчування не може бути однаково адекватною для всіх процесів життєдіяльності організму людини. Крім цього важливу роль відіграють індивідуальні генетичні особливості метаболізму і функцій органів і систем.

Наприклад, у разі споживання великої кількості насичених жирів або холестерину в одних людей ліпідний обмін суттєво не змінюється, тоді як в інших він порушується навіть у разі меншого їх споживання. Отже, один і той самий нутрієнт спричиняє індивідуальні метаболічні процеси організму, які доповнюються фізіологічними чинниками: віком, статтю, фізичною активністю тощо.

Можна виділити такі хвороби з аліментарним фактором ризику: атеросклероз (тваринні жири, холестерин, легкозасвоювані вуглеводи), злоякісні пухлин (копчені продукти, тваринні жири), цукровий діабет (легкозасвоювані вуглеводи, тваринні жири), подагра (пуринові основи, нуклеїнові кислоти, сечова кислота та інші азотовмісні екстрактивні речовини). Тому необхідне державне регулювання харчування населення.

Ожирі́ння — надлишкове відкладення жиру, збільшення маси тіла за рахунок жирової тканини. Ожиріння – хронічна хвороба, що веде до підвищеного ризику виникнення цукрового діабету, гіпертонічної хвороби, інфаркт міокарду. Жирова тканина може відкладатися як в місцях фізіологічних відкладень, так і в області молочних залоз, стегон, живота. Останнім часом ожиріння розглядається як хронічна обмінна хвороба, що виникає в будь-якому віці, що виявляється надлишковим збільшенням маси тіла переважно за рахунок надмірного накопичення жирової тканини, що супроводжується збільшенням випадків загальної захворюваності та смертності. Захворюваність ожирінням в цивілізованому суспільстві різко зростає, незважаючи на відсутність змін в генетичному пулі, тобто незалежно від спадкових факторів.

Розвиток ожиріння відбувається в результаті дисбалансу між поглинанням та витратами енергії в організмі. Розвитку ожиріння сприяє позитивний енергетичний баланс (гіподинамія) та джерело легко доступних вуглеводів, надлишок яких акумулюється (запасається) в організмі у вигляді тригліцеридів в жировій тканині. Негативний енергетичний баланс між поглинутою та витраченої енергією (навіть протягом короткого проміжку часу) є загрозою для життя організму.

Головною причиною ожиріння та надлишкової ваги є енергетичний дисбаланс між калоріями, які споживає людина, та калоріями, які вона витрачає. Основою росту глобальних показників надлишкової ваги та ожиріння є декілька факторів, серед яких

Глобальна зміна харчування, що характеризується тепер підвищеним споживанням продуктів з високим вмістом цукру та жирів і водночас низьким вмістом вітамінів та мікроелементів

Мало жирів, багато вуглеводів — ось сама "повняча" дієта з усіх можливих. І щоб позбавитися від зайвого жиру, необхідно в першу чергу нормалізувати метаболізм. А ключем для цього є відновлення балансу інсуліну. Ненатуральні продукти швидкого приготування з консервантами, хімічними добавками, барвниками, цукор та його штучні замінники, маргарин і інші псевдопродукти, у тому числі рафіновані, чіпси, алкоголь, кофеїн, тютюн наносять величезну шкоду організму людини. Вони в буквальному розумінні слова отруюють організм, викликаючи дисбаланс інсуліну та інших гормонів. І основним споживачем таких "зручних продуктів" є діти шкільного віку і молодь до 30 років. "Штучні" вуглеводи та інші стимулюючі речовини викликають високий підйом рівня інсуліну, а це призводить також до значного викиду серотоніну (гормону настрою). Але поліпшення самопочуття триває недовго, і незабаром, щоб не було депресії від нестачі серотоніну, мозок починає вимагати наступної порції стимуляторів. Так у людини виникає залежність від стимуляторів. Інсулін захищає мозок від надмірної кількості цукру, що руйнує клітини. Але при тривалому надлишку інсуліну клітини закриваються від нього, щоб не перевантажуватися. Так виникає резистентність (нечутливість) до інсуліну. І щоб її здолати, підшлункова залоза починає виробляти додаткову кількість інсуліну, під дією якого будь-який цукор у крові перетворюється на жирові запаси.^[3] Також рівень інсуліну підвищують: надмірне вживання вуглеводів, особливо рафінованих; регулярні дієти; пропуски їжі; обмеження природних жирів в раціоні; вживання продуктів з хімічними харчовими добавками, кофеїну, спиртного, паління, наркотиків; часте відчуття стресу; малорухомий спосіб життя; стероїдні гормони; пігулки для схуднення. Ці чинники також мають кумулятивну дію щодо порушення обміну речовин і створюють передумови для ожиріння.

Дитяче ожиріння. Причини виникнення ожиріння у дітей схожі до тих, які є у дорослих, — неправильне харчування, спадковість, різні захворювання (зокрема, ендокринної системи), неактивний спосіб життя. Численні дослідження в цій області довели, що чільна роль у виникненні ожиріння належить саме неправильному харчуванню.

Лікування дитячого ожиріння покликане передусім зменшити вагу. Тобто, воно радше орієнтоване на уповільнення або зупинку збільшення у вазі, що повинно дозволити дитині з часом досягти нормальної ваги. З погляду Американської асоціації з вивчення проблеми дитячого ожиріння, лікувальна програма, що поєднує дієтичні засоби з фізичними навантаженнями, ефективна тільки у 50% хворих на ожиріння дітей, решта пацієнтів, не відповідає на немедикаментозне лікування. За оцінкою інших експертів, не більше 4-5% дітей з ожирінням можуть досягти істотного зниження маси тіла без додаткової медикаментозної підтримки. Харчовий стрес і дієтичну депресію, що приводять до відмови від лікування, можна подолати, якщо до комплексу терапевтичних заходів, окрім дієтотерапії і збільшення фізичного навантаження, включити медикаментозні засоби, що насамперед знижують відчуття голоду та підсилюють відчуття насичення. Фармакотерапія зазвичай сприяє інтенсивному зниженню маси тіла (на 8-10% і більше), допомагає утримати досягнутий результат і запобігає рецидиву.

Однак ожиріння виникає і внаслідок запальних процесів у головному мозку (енцефаліт, арахноїдит) — церебральне ожиріння. Захворювання може бути пов’язане також із травмами або пухлинами головного мозку, із захворюваннями ендокринних залоз-ендокринне ожиріння; спостерігається при захворюваннях гіпофіза, щитовидної залози (гіпотиреоз), хвороби і синдромі Іценко-Кушинга (захворювання надниркових залоз), захворюваннях статевих залоз. Розрізняють такі ступені ожиріння: І – надлишок маси тіла становить 10-29 %, ІІ – 30-40 %, III – 50-99 %, IV – 100 % і більше від вікових норм.

Анорексія – захворювання, що характеризується критичним зниженням маси тіла, часто небезпечним для життя, втратою апетиту.

Це розлади харчування, які можуть мати доволі подібні вияви і різне походження (іноді ендокринологічне, психологічно-психіатричне, іноді терапевтичне). В основі усього лежить спотворене уявлення про власне тіло і змінене ставлення до харчування. Анороксія часто виникає під час сильного емоційного напруження, особливо у дівчат і молодих жінок, одержимим бажанням схуднути. Анорексію часто супроводжує почуття голоду, булімія. Здебільшого все починається в підлітковому віці, особливо під час статевого дозрівання. Дитина починає худнути, апетит зникає, навіть виникає відраза до їжі, починаються розлади менструального циклу. Людині здається, що її надмірна, і така особа починає багато часу присвячувати різними дієтами. Часто виникають вкрай патологічні типи поведінки, наприклад провокування блювання, приховування їжі, надмірні виснажливі фізичні вправи, навіть зловживання проносними, сечогінними препарати та засоби, що пригнічують апетит.

Булімія - патологічне відчуття голоду, яке супроводжується деколи слабкістю і больовими відчуттями в надчеревній ділянці. Цей стан інколи поєднується із зниженням відчуття насичення, внаслідок чого виникає потреба в надмірно великих кількостях їжі. Корекція порушень апетиту здійснюється за допомогою анорексигенних засобів. Ці засоби звичайно поєднують з препаратами етіотропної і патогенетичної терапії, спрямованої на усунення причин порушень апетиту і тих механізмів, які лежать в їх основі.

Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 29; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 12

Мы поможем в написании ваших работ!