Потреба у вітамінах В1, В2, В6, РР і D зі збільшенням віку дещо знижується, а потреба у вітамінах А і В12 зростає.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
БІОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Кафедра фізіології людини і тварин
Кафедра загальної і соціальної педагогіки
ПЛАН-КОНСПЕКТ
Лекції з дисципліни « Фізіологія онтогенезу»
на тему : « ВІКІВОВІ ОСОБЛИВОСТІ ОБМІНУ РЕЧОВИН І ЕНЕРГІЇ. НОРМИ ХАРУВАННЯ ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ. ПОРУШЕННЯ ХАРЧУВАННЯ»
проведеної в групі БЛБ-51м 13 березня 2014 року
магістром V курсу біологічного факультету
Сідорова О. О.
ОЦІНЮВАЛИ:
проведення:
керівник практики, д-р оц..наук, оц..
_______ ___________ Федірко Н.В.
(бали) (підпис)
керівник практики, оц.. кафедри загальної
та соціальної педагогіки
_______ ___________ Караманов О. В.
(бали) (підпис)
|
|
|
конспект лекції:
керівник практики, д-р оц..наук, оц..
_______ ___________ Федірко Н.В.
(бали) (підпис)
керівник практики, оц.. кафедри загальної
та соціальної педагогіки
_______ ___________ Караманов О. В.
(бали) (підпис)
Львів – 2014
І. Мета: сформувати у студентів наукові знання про обмін речовин і енергії, його вікові особливості, нормальне раціональне харчування та його порушення.
ІІ. Під час даної лекції застосовується метод розповіді, бесіди; метод приведення доказів та діагностичного питання; метод аналізу і синтезу.
ІІІ. Наочність: ноутбук з проектором ( для перегляду слайдів та навчальної анімації ).
|
|
|
ІV. Основні питання лекції:
1. Особливості обміну речовин і енергії у різні періоди постнатального розвитку.
2. Раціональне харчування у дітей та підлітків.
3. Розлади харчування.
V. Рекомендована література:
— 1. Хрипкова А.Г., Антропова М.В., Фарбер Д.А. Возрастная физиология и школьная гигиена: пособие для студентов пед. институтов. ─ М.: Просвещение, 1990.─ С.179-207.
— 2. Зубар Н.М. , Основи фізіології харчування: Підручник. – К.: Київ. Нац. торг. – екон. ун-т, 2006.-341 с.
— 3. Дмитроца О.Р., Швайко С.Є.Вікова фізіологія: Опорний конспект лекцій. – Луцьк , 2010. – с. 119.
— 4. І.П. Аносов, В.Х. Хоматов, Н.Г. Сидоряк, Т.І. Станішевська, Л.В. Антоновська Вікова фізіологія з основами шкільної гігієни: Підручник для студ біологічних спеціальностей ВНЗ. – Мелітополь: ТОВ «Колор Принт», 2008. – 434 с.
VІ. Основні питання, що розглядаються під час лекції:
1. Особливості обміну речовин і енергії у різні періоди постнатального розвитку.
— Білковий обмін.
— Вуглеводний обмін.
— Обмін жирів.
— Водно-сольовий і вітамінний обмін.
— Енергетичний обмін.
2. Раціональне харчування у дітей та підлітків.
3. Розлади харчування.
Хід лекції:
І. Вступна частина (до 10 хв.)
Доброго дня, студенти! Мене звати Ольга Олегівна, і сьогодні я проведу лекції на тему: “Вікові особливості обміну речовин і енергії. Норми харчування у дітей та підлітків. Порушення харчування ”. Прошу сідати.
|
|
|
Перевірка присутності студентів.
Сьогодні лекцію проведемо за таким планом:
1. Особливості обміну речовин і енергії у різні періоди постнатального розвитку.
— Білковий обмін
— Вуглеводний обмін
— Обмін жирів
— Водно-сольовий і вітамінний обмін
— Енергетичний обмін
2. Раціональне харчування у дітей та підлітків
3. Розлади харчування
ІІ. Основна частина (70-75 хв.)
1. Особливості обміну речовин і енергії у різні періоди постнатального розвитку.
Обмін білків
Як відомо, білковий обмін координує, регулює та інтегрує більшість хімічних перетворень в організмі. Саме з станом білків пов'язане виникнення та розповсюдження збудження, скорочення м'язів, транспорт кисню, властивості крові, імунний захист, передача спадкової інформації та ін. Крім цього, білки є джерелом енергії: 1 г білків при розщепленні в організмі дає 4,1 кілокалорії (ккал) або 17,2 кілоджоулів (кДж) енергії. Слід пам'ятати, що 1 ккал = 4,2 кДж. Розрізняють замінні і незамінні амінокислоти.
Решта амінокислот є такими, що можуть замінюватись іншими або синтезуватись в організмі. При відсутності в їжі незамінних амінокислот можуть спостерігатись різноманітні порушення синтезу білків організму, що особливо шкідливо для росту і розвитку дитячого організму. Так, наприклад, при недостачі у їжі амінокислоти лізину затримується ріст дитини, виснажуються її м'язи; нестача валіну приводить до розладу рівноваги дітей і так далі.
|
|
|
Продукти перетравлення білків (амінокислоти) в організмі про запас не накопичуються. У зв'язку з цим, якщо з їжею потрапляє білків менше, ніж потребує організм, то потреби пластичного обміну будуть задовольнятися за рахунок ендогенних білків, що може призвести до білкового голодування і виснаження організму.
При надмірному вживанні білкової їжі, надлишок амінокислот буде дезамінуватись, а хімічні радикали цих перетворень стануть створювати глікоген і далі розпадатися до моноцукрів з виділенням енергії (це має місце, коли організм витрачає багато енергії, наприклад, при фізичних навантаженнях у спортсменів). Розпад надлишкових амінокислот звично відбувається шляхом відщеплення аміногрупи від амінокислоти з утворенням аміаку, вуглекислого газу і води, Аміак потрапляє у кров, доставляється до печінки і тут перетворюється на сечовину та у складі сечі виводиться нирками із організму. Із надлишкових амінокислот може також синтезуватись жир і, як наслідок, відбуватись ожиріння всього організму.
В зв'язку з тим. що кінцевим продуктом всіх білкових перетворень ( азот, то стан білкового обміну в організмі зручно характеризувати співвідношенням кількості азоту, що виводиться з організму (наприклад, з сечею) і тією кількістю азоту, яка потрапляє в організм з білками їжі за добу. В результаті можна отримати показник азотистого балансу, який буває позитивним або негативним. При позитивному азотистому балансі кількість азоту, що потрапляє в організм з їжею перебільшує кількість того, що видаляється, то б то відбувається збільшення кількості білків в організмі. Таке явище має місце у дітей, що ростуть, у спортсменів при наростанні у них маси скелетних м'язів, а також у вагітних жінок та у людей, які набирають масу тіла або видужують після хвороби. При негативному балансі в організм потрапляє азоту менше, ніж виводиться. Це властиво для людей, які втрачають вагу, для хворих і пристарілих людей, а також для людей, які мають білкове голодування. При повноцінному поміркованому харчуванні має місце азотиста рівновага.
Важливо, аби діти отримували тільки оптимальну кількість повноцінних білків. При надлишках білкової їжі у дітей зникає апетит, порушується кислотно — лужний баланс, збільшується виведення азоту з сечею і калом.
Центр регуляції білкового обміну розташований в гіпоталамусі проміжного мозку. Активність нейросекреторних клітин цього центру передається гіпофізу, а той, в свою чергу, своїми гормонами впливає на обмін речовин та на активність інших залоз. Так, наприклад, соматотропний гормон гіпофізу (гормон росту) затримує білки (азот) в організмі і стимулює зростання розмірів і маси всіх органів. Гормони щитовидної залози (тироксин і трийодтиронін) стимулюють синтез білку і ріст тканин. Гормони надниркових залоз (гідрокортизон і кортикостерон) стимулюють синтез білків у печінці і сприяють його розпаду у м'язовій і лімфоідній тканинах, тобто регулюють обмінні процеси.
Білки становлять близько 25 % від загальної маси тіла. Інтенсивний ріст і розвиток дитини вимагають більше білка , ніж організм дорослого. На першому році життя діти в залежності від характеру вигодовування на 1 кг маси тіла повинні отримувати білка 2,5 - 4 г на добу. У віці від 1 року до 3 років - 4 г , від 4 до 7 років - 3,5 - 4 м. У підлітків добова потреба в білку на 1 кг маси тіла становить 2 г , в той час як у дорослих тільки 1 р.
Важливо , щоб продукти тваринного походження переважали в їжі дитини або , принаймні , становили не менше 75 % його харчового раціону. М'ясо , риба , сир , бобові рослини містять 16 - 25 % білка , яйця , сир , пшениця , жито , гречка , пшоно - 15 - 88%. До складу білків входять всі амінокислоти , необхідні організму.
Відсутність в їжі будь-який з незамінних амінокислот викликає серйозні порушення життєдіяльності організму , особливо зростаючого . Білкове голодування призводить до затримки , а потім і до повного припинення росту і фізичного розвитку. Дитина стає млявим , спостерігається різке схуднення , рясні набряки , проноси , запалення шкірних покривів , недокрів'я , зниження опірності організму до інфекційних захворювань і т. д. Це пояснюється тим , що білок є основним пластичним матеріалом організму , з якого утворюються різні клітинні структури . Крім того , білки входять до складу ферментів , гормонів , нуклеопротеїдів , утворюють гемоглобін і антитіла крові.
З віком знижується інтенсивність реплікації ДНК, її здатність до репарації, зменшується інтенсивність утворення РНК, що призводить до зниження синтезу білка і появи дефектів у цих процесах. Результатом цього є зменшення об’єму внутріклітинних органоїдів, зниження інтенсивності утворення енергії, зменшення здатності до відновлення; зменшується кількість клітинних і внутріклітинних гормональних рецепторів, що знижує ефективність гуморальної регуляції діяльності органів і тканин.
Обмін жирів
Загальна кількість жиру в організмі людини в середньому становить близько 10-20%. Велика частина жирів знаходиться в жировій тканині і становить резервний енергетичний запас. Менша частина жирів використовується на побудову нових мембранних структур клітин і на заміну старих .
Жири їжі, як і білки, поділяються на повноцінні і неповноцінні. Повноцінні жири містять чотири ненасичені жирні кислоти (олеїнову, лінолеву, ліноленову, арахідонову), які не синтезуються в організмі і надходять тільки з їжею (в основному з олією рослинного походження, з курячим та гусячим жиром). Якщо кількість ненасичених жирних кислот падає нижче 1 % від загальної кількості жиру в раціоні харчування за добу, то може знижуватись еластичність судин, підвищуватись вміст холестерину в крові та ін.
Потреби дітей та підлітків в жирах мають свої вікові особливості . Так , до 1,5 року потреби в рослинних жирах немає , а загальна потреба тварин становить 50 г на день , з 2 до 10 років потреба в тваринних жирах збільшується 80 г в день , а в рослинних - до 15 г , в період статевого дозрівання потреба в тваринних жирах у юнаків становить 110 г на добу , а у дівчат - 90 г , причому потреба в рослинних жирах у обох статей однакова - 20 г на добу.
Жировий обмін у людей літнього та старечого віку характеризується різким зниженням мобілізації жирів, зменшенням їх затрат на пластичні й енергетичні потреби. Тому, на фоні досить високого рівня синтезу жирів зростає маса жиру в організмі (виникає генералізованний ліпоїдоз органів), підвищується рівень холестерину в крові, що спричинює підвищення ймовірності атеросклерозних процесів, утворення жовчних каменів, а також підвищення інтенсивності вільно радикального окислення ліпідів. Такі особливості обміну жирів після 35 до 60 років зумовлюють прогресивне зменшення нежирової маси тіла; жирова маса, навпаки, зростає (в середньому на 0,2–0,8 кг щорічно).
При старінні відбувається перерозподіл жирових відкладень – жир починає відкладатися переважно на животі, навколо талії, навколо внутрішніх органів. Після 60 років відбувається зниження загальної маси тіла, хоча зростання жирової маси продовжується. З віком спостерігається більша схильність до ожиріння, ніж у молодому та зрілому віці. Особи, котрі зловживають їжею (надто переїдають) страждають ожирінням, що є причиною передчасного старіння та ранньої інвалідизації. Ожиріння скорочує середню тривалість життя на 6–7 років, сприяє розвитку атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, цукрового діабету й інших захворювань.
Обмін вуглеводів
Вуглеводи є найбільш доступним джерелом енергії в організмі. В процесі перетравлення їжі вуглеводи розщеплюються до глюкози, яка з кров'ю постачається до клітин і засвоюється ними, приймаючі участь у будові клітинних мембран та в енергетичному обміні. Із надлишків глюкози в печінці синтезується глікоген, який накопичується в тканинах печінки та у м'язах як депо вуглеводів організму. Зайві вуглеводи можуть також накопичуватись у вигляді жирових відкладень організму. При недостачі вуглеводів у їжі вони шляхом катаболізму можуть утворюватись із жирових відкладень, або із білків і жирів їжі.
Загальна кількість вуглеводів в організмі людини в середньому становить 1 %. Організм використовує вуглеводи в основному як енергетичний матеріал. У звичайних умовах в середньому для дорослого чоловіка , зайнятого розумовою чи легкою фізичною працею , в день потрібно 400-500 г вуглеводів. Потреби у вуглеводах дітей і підлітків значно менше, особливо в перші роки життя. Так , до 1 року потреба у вуглеводах становить 110 г на добу , від 1,5 до 2 років - 190 г , в 5-6 років - 250 г , в 11-13 років - 380 г і у юнаків - 420 г , а у дівчат - 370 р. У дитячому організмі спостерігається більш повноцінне і швидке засвоєння вуглеводів і велика стійкість до надлишку цукру в крові.
Надмірне надходження в організм дитини цукру і солодких продуктів може викликати надмірне бродіння в кишечнику , посилену перистальтику , метеоризм , частий стілець , з'являються сверблячі висип , екзема , червоніють і запалюються повіки ( блефарит ) .
Обмін вуглеводів не зазнає істотних вікових змін, а спостергіається лише помірно понижена толерантність до вуглеводів, що пояснюється падінням біологічної активності інсуліну.
Водно-сольовий обмін.
Потреба у воді на І кг маси тіла з віком зменшується, а загальна потреба зростає. Втрата організмом 10-20 % води небезпечна для життя, а 25 % — смертельна. У дітей, відносно дорослих, обмін води за добу значно вищий. Крім того у дітей резерв рідини в організмі дуже малий, вода більш рухома (за причин недостатнього розвитку сполучної тканини), що обумовлює значно меншу протидію дитячого організму втратам рідини і потребує пильної уваги до організації питного режиму у дітей.
Вміст води в дитячому організмі значно вище , особливо на перших етапах розвитку. За даними ембріологів , вміст води в тілі 4 -місячного плода досягає 90 % , а у 7 -місячного - 84 %. В організмі новонародженого об'єм води становить від 70 до 80 %. У постнатальному онтогенезі вміст води швидко падає. Так , у дитини 8 міс. вміст води становить 60 % , у 4,5 річної дитини - 58% , у хлопчиків 13 років - 59 % , а у дівчаток цього ж віку - 56 %. Більший вміст води в організмі дітей , очевидно , пов'язано з більшою інтенсивністю обмінних реакцій , пов'язаних з їх швидким ростом і розвитком . Загальна потреба у воді дітей та підлітків зростає в міру росту організму. Якщо однорічній дитині необхідно в день приблизно 800 мл води , то в 4 роки - 1000 мл , в 7-10 років - 1350 мл , а в 11-14 років - 1500 мл .
Мінеральний обмін. Роль мікроелементів зводиться до того , що вони є тонкими регуляторами обмінних процесів. З'єднуючись з білками , багато мікроелементів служать матеріалом для побудови ферментів , гормонів і вітамінів.
Потреби дорослого і дитини мінеральних речовин значно відрізняються , недолік мінеральних речовин у їжі дитини більш швидко призводить до різних порушень обмінних реакцій і відповідно до порушення росту і розвитку організму. Так , норма споживання кальцію в організмі однорічної дитини становить 1000 мг на день , фосфору - 1500 мг . У віці від 7 до 10 років потреба в мікроелементах збільшується , кальцію потрібно 1200 мг на день , фосфору - 2000 мг . До кінця періоду статевого дозрівання потреба в мікроелементах трохи знижується.
Для нормального росту, розвитку і активної життєдіяльності дітей дуже велике значення має забезпечення їх організму фізіологічно необхідною кількістю мікроелементів і мінеральних речовин (табл. 8), які в основному поступають в організм з їжею. Фізіологічними нормами потреб організму школярів молодшого та середнього шкільного віку (6-13 років) в мікроелементах слід вважати (в міліграмах за добу): кальцію (Саl) до 1200 мг; фосфору (Р ) до 1200 мг; магнію (Mq*) до 280 мг; заліза (Fei) до 15 мг. Крім того організм дітей потребує за добу 6-8 г кам'яної солі (NaCl). Калі яна сіль використовується в організмі для створення соляної кислоти (складової шлункового соку), а також абсолютно необхідна як джерело іонів Na і Cl для здійснення процесів збудження та нормальної роботи серця, м'язів, нервової діяльності. При нестачі в складі їжі солі у дітей можуть виникати запаморочення, втрата свідомості, порушуються процеси сечоутворення.
Кальцій і фосфор використовуються в організмі для росту кісткових тканин, а також ці мікроелементи входять до складу багатьох білків і клітин нервової тканини та клітин інших органів. Кальцій мас вирішальне значення для забезпечення згортання крові.
Постачальниками цих мікроелементів є молоко, яйця, мозок, м'ясо, горіхи, крупи, овес та ін.
Солі магнію необхідні організму для регуляції багатьох обмінних процесів. Цього мікроелементу багато у хлібі, квасолі, сиру, мигдалю та горіхах.
Калій та його солі є найважливішим мікроелементом, який приймає участь (разом з іонами Na ) у формуванні потенціалів спокою та дії, які є основними в роботі нервових, м'язових і секреторних клітин. Мікроелемент калій в організмі людини виконує також функцію передачі імпульсів збудження вздовж нервів, приймає участь у роботі м'язів, та в регуляції обміну води. Цей мікроелемент в достатній кількості надходить в організм у складі овочів: картоплі, капусти, буряку, моркви тощо.
Залізо — необхідний компонент еритроцитів крові, так як входить до складу гемоглобіну, без якого не можливі процеси транспорту газів і зовнішнього дихання в цілому. При недостачі в їжі заліза, у дітей може розвинутись недокрів'я. На залізо багаті такі продукти, як яйця, картопля, м'ясо, капуста, горох, салат, яблука.
Мікроелемент сірка використовується в організмі людей для нейтралізації багатьох токсичних продуктів, які утворюються при обміні речовин. Сірка міститься у квасолі, гороху, бобах, м'ясі.
Вітамінний обмін. Вітаміни – органічні сполуки, які входять до складу харчових продуктів в дуже малих кількостях. Вони не служать джерелом енергії чи будівельним матеріалом, як білки, жири і вуглеводи. Це самостійна група речовин, що необхідні для життєдіяльності організму. Вітаміни швидко розпадаються в організмі. Більшість з них не відкладаються про запас і не синтезуються в організмі (крім вітаміну К, що синтезується у печінці і кишечнику і В12, що синтезується у товстому кишечнику, вітаміну Д).
Їх існування їх та значення для життя встановив ще в 1880 році російський лікар М.І.Лунін. Назва походить від латинського слова „віта”, що означає життя і кореня другого слова „амін”, як в першочерговому значенні підкреслювало, що до складу вітамінів входять аміногрупи (пізніше стало відомо, що не всі вітаміни містять аміногрупи). Назву дав польський хімік К. Функ. Вітаміни є складовою частиною молекул багатьох ферментів і деяких фізіологічно активних речовин, або активують деякі ферменти. Вони беруть участь у синтезі та розщепленні амінокислот, жирів, азотистих основ нуклеїнових кислот, деяких гормонів, медіатора – ацетилхоліну, який забезпечує передачу імпульсів у нервовій системі.
Відомо, що при нестачі або відсутності (гіповітаміноз, авітаміноз) чи надлишку (гіпервітаміноз) вітамінів в організмі розвиваються захворювання. Добова потреба людини у вітамінах незначна – визначається міліграмами та значною мірою залежить від віку, статі, роду діяльності, маси тіла, загального стану. Наприклад: вагітність, лактація, інфекційний процес, променева хвороба, введення антибіотиків і сульфаніламідних препаратів, надмірно важка праця – потреба організму у вітамінах значно збільшується. Відомо більше 20 вітамінів, що мають безпосереднє значення для здоров’я людини. Всі вони поділяються на дві групи: 1) жиророзчинні (А,D,Е,К);2) водорозчинні (В,С,Р, РР).
Вітамін А (ретинол)– 1-2 мг на добу, міститься у повноцінному вигляді у тваринних жирах: печінці, риб’ячому жирі, нирках, ікрі, вершковому маслі, молоці, яєчних жовтках. В організмі людини може синтезуватися з жовтого пігменту-каротину, що міститься в моркві, абрикосах, кропиві, червоному перці.
Значення: входить до складу пігменту зорових рецепторів – паличок і колбочок, які формують кольоровий і світловий зір, сприяє нормальному росту організму (тому його ще називають вітамін росту), розмноженню та відновленню клітин, які швидко і постійно змінюються – крові, шкіри, слизових оболонок. Завдяки надзвичайному значенню у білковому обміні він підвищує опірність тканин до інфекцій і прискорює процеси загоєння ран. Недостача вітаміну А: куряча сліпота – людина майже нічого не бачить у сутінках, поява виразок, гнояків, недостатній ріст, схильність до інфекційних захворювань.
ВітамінD(D2,D3)(протирахітичний, кальціферол) 0,02 – 0,05 мг. Міститься у жовтках яєць, вершковому маслі, риб’ячому жирі. Може утворюватися у шкірі людини під впливом ультрафіолетового проміння з похідних холестерину та ергостерину, які утворюється в організмі або надходить з їжею. Вітамін D сприяє обміну мінеральних речовин, також разом із гормонами щитовидної залози впливає на процеси кісткоутворення і регулює правильне співвідношення в кістках Са і Р, забезпечує всмоктування їх у тонкому кишечнику, перенесення кров’ю до кісткової тканини.
У разі гіпо- й авітамінозу у дітей виникає захворювання – рахіт; кістки розм’якшуються, тоншають, не заростає тім’ячко, ніжки викривляються, спотворюються, ріст уповільнюється, порушується утворення зубів, можуть бути зміни в нервовій системі.
Вітамін К(Філохінон, антигеморагічний). Синтезується лише у здоровій печінці та кишечнику мікробною флорою. Міститься в достатній кількості в звичайній їжі (капуста, шпинат, салат, кропива). Бере участь у синтезі протромбіну, що відбувається в печінці, підвищує здатність крові до зсідання, запобігаючи кровотечам.
Під час гіповітамінозу – порушення зсідання крові, сильні кровотечі.
Вітамін Е (токоферол, вітамін розмноження) 10-15 мг міститься в достатній кількості в звичайній їжі, особливо в рослинних оліях. Необхідний для забезпечення розвитку нащадків. Гіповітаміноз майже не зустрічається. Його проявом може бути загроза спонтанного аборту.
Вітамін С (аскорбінова кислота) 50-100 мг. Основне джерело – сира рослинна їжа: капуста, цибуля, чорна смородина, щавель, лимони, плоди шипшини, обліпиха, китайський лимонник; а також молоко, печінка. Входить до складу ферментів, які забезпечують нормальне засвоєння білка клітиною, а завдяки цьому – міцність сполучної і м’язової тканини, швидке загоєння ран, реакції імунітету, нормальне продукування різних гормонів. Гіповітаміноз – цинга (припиняється синтез білків): утворення виразок на слизових оболонках ясен, травних шляхів, руйнування судин, розхитування і випадання зубів, шкіра плямиста, підшкірні крововиливи, болі в суглобах, м’язах, знижена опірність до захворювань, нервово-психічні розлади.
Вітамін В1(тіамін) 2-3 мг. Борошно, печінка, молоко, фрукти, дріжджі. Бобові культури, яєчні жовтки. Підтримує нормальне протікання вуглеводного обміну та синтез ацетилхоліну в нервовій системі.Гіповітаміноз– бері-бері: розлади нервової системи, діяльності серця, травного апарату, схуднення, порушення рухів, параліч кінцівок, атрофія м’язів.
Вітамін В2(рибофлавін) – 2 мг, яйця, сир, молоко, кефір, крупи, бобові культури, овочі. Бере участь в обміні білків, жирів, вуглеводів, у процесах росту, відновленні клітин шкіри, слизових оболонок, формуванні зору. Гіповітаміноз: шкіра суха, заїди, ураження очей, слизова оболонка рота, затримка росту молодого організму.
Вітамін В6(піридоксин) 1-2 мг. Печінка, дріжджі, синтезується нормальною мікрофлорою кишечнику (товстого). Забезпечує нормальне засвоєння білків і жирів.
Гіповітаміноз майже не зустрічається (крім надлишку антибіотиків при променевій хворобі). При недостачі вітаміна у дітей: затримка росту, недокрів’я, підвищена дратівливість, травні розлади. У дорослих: запалення шкіри, слизових оболонок, безсоння.
Вітамін В12(ціанокобаламін) 0,001-0,003 мг. Печінка, м’ясо, синтезується бактеріями кишок. Необхідний для нормального перебігу процесів кровотворення. Гіповітаміноз – тяжкі, навіть смертельні (злоякісні) анемії. Засвоєння вітаміну не відбувається під час порушення секреторної функції шлунка.
Фолієва кислота – 1-2 мг. Печінка, яйця, дріжджі, боби, синтезується бактеріями кишок. Потрібний для кровотворення. Гіповітаміноз – недокрів’я, шлунково-кишкові розлади.
Вітамін РР(нікотинова кислота)10-20 мг. Печінка, дріжджі, зародки пшениці. Гіповітаміноз: пелагра – ураження шкіри, порушення травлення, послаблення пам’яті, апатія.
Потреба у вітамінах В1, В2, В6, РР і D зі збільшенням віку дещо знижується, а потреба у вітамінах А і В12 зростає.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 26; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!