Питання № 2 Міжнародні конвенції та угоди
Перевезення вантажів у міжнародному сполученні регламентується міжнародними правовими документами. Характерна риса сучасного міжнародного права — це зростання кількості та ролі багатосторонніх договорів та угод. Нині немає універсальної конвенції, яка стосувалася би перевезень усіма видами транспорту. Світова юриспруденція йде галузевим шляхом, створюючи конвенції, що охоплюють окремі види транспорту.
У рамках КВТ ЄЕК ООН розроблено понад 50 конвенцій, угод та інших документів, що сприяють розвитку міжнародних перевезень вантажів. Вони охоплюють різні аспекти діяльності транспорту, що стосуються міжнародного дорожнього руху, дорожніх знаків та сигналів; вимог до автомобільних транспортних засобів; умов праці та відпочинку водіїв; перевезення специфічних категорій вантажів; проведення контролю вантажів і транспортних засобів на кордонах; узгодження митних процедур тощо.
За роки незалежності Україна приєдналася до 19 міжнародних конвенцій та угод з питань міжнародних автомобільних перевезень (див. ДОДАТОК 2). Однак перевізник, який виконує перевезення вантажів, має знати, що на міжнародних перевезеннях на нього поширюється дія міжнародних конвенцій та угод незалежно від того, приєдналася до них Україна чи ні. Тому він повинен знати міжнародні конвенції та угоди, що регламентують цей вид діяльності, оскільки незнання законів не звільняє перевізника від відповідальності.
|
|
|
КДПВ
Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів КДПВ ( Convention on the Contract for the International Carriage of Goods by Road ) від 19 травня 1956 року набула чинності 2 липня 1961 року, а сьогодні діє в редакції від 5 липня 1978 року. Стисла назва — Конвенція CMR.
На сьогоднішній день до Конвенції приєдналися 47 країн. Україна приєдналась до КДПВ Законом України від 1 серпня 2006 року; Конвенція набула чинності для нашої країни 17.05.2007 р. Законом передбачається, що Україна залишає за собою право не застосовувати положення статті 47, яке встановлює механізм передачі спорів сторін до Міжнародного суду ООН.
Приєднання до Конвенції КДПВ стало важливим кроком у розвитку України як транзитної держави, тому що сприяє розвитку торгівлі з європейськими країнами та ліберізації умов перевезень для національних перевізників, скорочує строки доставки вантажів на 15—20%, посилює контроль за виконанням вантажних перевезень.
Конвенцію КДПВ було розроблено з метою внесення однаковості в умови договору міжнародного автомобільного перевезення вантажів, уніфікації перевізних документів і визначення відповідальності відправника і перевізника.
Конвенція регулює порядок взаємин між вантажовідправником, перевізником і вантажоодержувачем при здійсненні міжнародних перевезень вантажів.
|
|
|
Сфера застосування КДПВ
Конвенція застосовується, по-перше, до перевезень автомобілями, автомобілями-тягачами, причепами, напівпричепами тощо. По-друге, до будь-якого платного договору перевезення вантажів, коли місце прийняття вантажу для перевезення та місце доставки вантажу розташовані у різних країнах, з яких хоч б одна є учасницею цієї Конвенції (на практиці це означає, що положення Конвенції будуть застосовані до відповідачів-юридичних осіб, які не являються членами угоди). По-третє, до перевезень вантажів державами, урядовими установами й організаціями, а також до випадків, коли транспортний засіб з вантажем (без його вивантаження) здійснює частину шляху морем, залізницею, внутрішньоводним чи повітряним шляхом.
Конвенція не застосовується до перевезень, що здійснюються відповідно до міжнародних поштових конвенцій, а також до перевезень покійників і меблів.
Конвенція складається з 8 глав, які містять 51 статтю:
1. Сфера застосування.
2. Особи, за яких несе відповідальність перевізник.
3. Укладання і виконання договору перевезення.
|
|
|
4. Відповідальність перевізника.
5. Претензії та позови до перевізника.
6. Перевезення кількома перевізниками.
7. Недійсність умов контракту, які протирічат чинній Конвенції.
8. Заключні положення.
Основні положення КДПВ
Норми КДПВ мають імперативний (обов'язковий до виконання) характер. Забороняється встановлення не відповідних Конвенції умов у двосторонніх чи багатосторонніх угодах. Допускаються зміни положень Конвенції шляхом спеціальних угод між країнами тільки для прикордонних перевезень (ст. 1 КДПВ).
Конвенція визначає застосування єдиного уніфікованого перевізного документа — міжнародної товарно-транспортної накладної CMR ( Convention Merchandise Road ), яка служить доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття цього вантажу перевізником (розділ III, ст. 4 КДПВ). Таким чином, оформлена CMR саме і є договором міжнародного перевезення вантажу. Однак відсутність, неправильність або втрата накладної не впливають на існування чи дійсність договору перевезення, тобто існування договору може бути доведене й іншими документами.
Одержувач при доставці йому автомобільним транспортом вантажу повинен виплатити перевізнику відповідні платежі, а при виникненні суперечки перевізник має право затримати видачу вантажу. Здійснення автомобільних перевезень оплачується за тарифом з розрахунку за перевезення однієї тонни вантажу залежно від відстані.
|
|
|
Відправник несе відповідальність перед перевізником за шкоду чи витрати через дефекти у пакуванні вантажів (ст. 10).
Право розпорядження вантажем здійснюється за таких умов. Відправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема, вимагати від перевізника призупинити транзит, змінити місце призначення вантажу чи передати його іншій особі, не зазначеній у накладній (ст. 12, п. 1). Ця особа не має права призначати іншого вантажоодержувача. Але відправник не може здійснювати зазначеного права, якщо другий екземпляр накладної вже вручено конкретному вантажоодержувачу чи одержувач вимагає від перевізника на підставі своєї квитанції надати йому другий екземпляр накладної на вантаж. Одержувач має право розпоряджатися вантажем з моменту оформлення накладної, якщо відправник застеріг про це у накладній.
Якщо обставини перешкоджають доставці вантажу після його прибуття до пункту призначення, перевізник зобов'язаний запитати у відправника інструкцію щодо наступних дій (ст. 14, п. 1). У разі відмови одержувача прийняти вантаж, відправник має право розпорядитися ним без надання першого екземпляру накладної, однак, незалежно від відмови вантажоодержувач може вимагати видати вантаж до моменту отримання перевізником протилежних інструкцій від продавця (ст. 15, п. 2).
Конвенція побудована на презумпції вини перевізника (ст. 18). Особливе практичне значення має положення про пред'явлення до перевізника претензій та позовів. Відповідно до норм Конвенції перевізник відповідає, якщо вантаж втрачено повністю або частково чи заподіяно шкоду у період з моменту прийняття вантажу для перевезення і до моменту його доставки, а також у результаті затримання доставки (ст. 17, п. 1). Перевізник завжди відповідає, якщо: втрата, пошкодження чи затримання доставки викликані несправністю транспортного засобу; мала місце неправомірна поведінка чи недбалість особи, в якої транспортний засіб було орендовано, або службовців транспортної організації.
Втратою вантажу вважається, зокрема, його недоставка протягом 30 днів з моменту спливу узгодженого строку доставки, а якщо такий строк не установлений — протягом 60 днів з моменту прийняття вантажу перевізником. Часткова втрата, пошкодження або затримання вантажу не означає, що його безумовно слід доставити (ст. 20).
Термін доставки вантажу визначається сторонами і вказується у накладній CMR. Якщо це не було зроблено, то вважається, що термін доставки вантажу не повинен перевищувати час, необхідний у звичайних умовах для виконання такого перевезення добросовісним перевізником. Не допускається посилання на несправність рухомого складу, бо перевізник несе повну відповідальність за справний стан своїх транспортних засобів (ст. 17, п. 3).
Розмір відшкодування збитків за ушкодження, псування чи втрату вантажу визначається на основі фактичної вартості втраченого вантажу. За таку вважають загальноприйняту ринкову ціну товару в момент прийняття його до перевезення (ст. 23—26 КДПВ). Однак розмір відшкодування не може перевищувати 25 золотих франків за 1 кг ваги, якщо не обумовлена вартість вантажу, плюс плата за перевезення, митні збори та податки. Інші (непрямі) збитки відшкодуванню не підлягають. Франк означає золотий франк вагою 10/31 грама золота проби 0,900. Це фінансові гарантії за Конвенцією КДПВ.
Розмір відшкодування, встановлений п. З ст. 23 КДПВ, було змінено протоколом до КДПВ від 5.07.78. Тепер він складає 8,33 одиниці спеціальних прав запозичення СПЗ (SDR — Special Drawing Right) за 1 кг ваги брутто, якої не вистачає. Одиниця СПЗ існує з 1974 р. і визначається Міжнародним валютним фондом (МВФ). З 1999 р. вона формується на основі кошика з 4-х валют: долар США, фунт стерлінгів, японська ієна та євро. Курс СПЗ розраховується щоденно як середня величина від ринкової вартості цих валют.
Перевізник звільняється від відповідальності, якщо доведе, що втрата, пошкодження чи затримання доставки вантажу сталися у результаті: неправомірних дій чи недбалості позивача; вказівок позивача, які не пов'язані з неправомірними діями чи недбалістю перевізника; недоліків вантажу, що зумовлені його специфічними властивостями; настання обставин, яких перевізник не міг уникнути, і наслідків, яких він не міг відвернути. В останньому випадку перевізник повинен довести розсудливість своїх дій і неможливість уникнення шкоди (ст. 18, п. 2).
Позови по договору перевезення пред'являються:
— в компетентні суди країн-учасниць Конвенції, вказані сторонами за спільною згодою;
— в суди країни, на території якої проживає відповідач або розташована його основна контора чи агентство;
— в суди країни, де розташоване місце прийняття вантажу до перевезення або місце доставки (розділ V, ст. 31, п. 1).
Звертання в інші суди не допускається; також не допускається повторне звертання в суд у справі, по якій суд уже виніс рішення (ст. 31, п. 2).
Для розгляду позовів по перевезеннях, що виконуються згідно з КДПВ, громадяни країн-учасниць Конвенції не вносять заставу для сплати судових витрат (ст. 31, п. 5).
Термін подання позовів, при відсутності зловмисної дії винної сторони, дорівнює 1 рік, при наявності зловмисної дії — 3 роки (ст. 32, п. 1). Термін позовної давності починається:
— у випадку ушкодження вантажу — з дня подання вантажу;
— у випадку втрати вантажу — з факту його втрати;
— в інших випадках — по закінченні 3-місячного терміну з дня укладання договору перевезення.
По закінченні терміну позовної давності позов не може бути поданий (ст. 32, п. 4).
Перевезення, що виконуються кількома перевізниками, обумовлюються окремо (розділ VI). Передача вантажу між ними оформляється відміткою в другому екземплярі CMR і розпискою перевізника, який прийняв вантаж від свого попередника, з підписом і зазначенням дати (ст. 35). Позов щодо відповідальності за втрату чи ушкодження вантажу, а також за прострочення терміну доставки, може бути пред'явлений або першому перевізнику, або останньому, або перевізнику, з вини якого причинено збитки, або одночасно кільком перевізникам. Винятки становлять випадки пред'явлення зустрічного позову чи застосування заліку (ст. 36). Сума відшкодування ділиться між перевізниками пропорційно частці відповідальності (ст. 37, п. Ь). Якщо частку відповідальності установити неможливо, то суму відшкодування розподіляють пропорційно належній платі за перевезення. Сторони мають право установити пропорції за взаємним узгодженням (ст. 40).
Таким чином, у КДПВ визначені умови договору міжнародного автомобільного перевезення вантажів, а саме права, обов'язки та відповідальність відправника, перевізника (або декількох перевізників) та одержувача вантажу.
Слід зазначити, що КДПВ регулює не всі сторони взаємовідносин, що виникають між перевізником та відправником при перевезенні вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні. Питання, пов'язані з організацією перевезень, з подачею транспортних засобів, порядком пред'явлення заявок на перевезення, про форми і строки розрахунків за перевезення, питання завантаження, розвантаження, митного оформлення вантажів і транспортних засобів — ці питання регулюються договором про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, укладеним між перевізником та відправником.
Слід окремо відзначити, що КДПВ — єдина міжнародна угода, в якій визначена відповідальність перед перевізником, у всіх інших угодах відповідальність покладено виключно на перевізника.
Регламентуючі документи
1. Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів від 19 травня 1956 p., Женева. Набула чинності 2 липня 1961 р. Зараз діє в редакції від 5 липня 1978 р.
2. Закон України від 1.08.2006 57-V "Про приєднання до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів".
Теми для поглибленого вивчення
1. Права та обов'язки відправника у світлі положень КДПВ.
2. Презумпція вини перевізника.
3. Відповідальність перед перевізником.
4. Реалізація права розпорядження вантажем.
5. Дії у випадку прострочення доставки вантажу.
6. Умови відшкодування збитку за втрату чи пошкодження вантажу.
7. Відповідальність при перевезенні небезпечних вантажів.
8. Ризики, що звільняють перевізника від відповідальності.
9. Розв'язання претензій і позовів, які виникають через спори.
10. Консолідована відповідальність за збереження вантажу.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 21; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!