Загальна харак теристика Українсько ї Ґельсінсько ї груп и (УҐГ) (1976–1982)
| Створення | 9 листопада 1976 р. у Києві було проголошено створення Української громадської групи сприяння виконанню Ґельсінських угод, або Української Ґельсінської групи (УҐГ) |
| Основне завдання | Ознайомлення урядів країн-учасниць Ґельсінської наради і західної громадськості з фактами порушень норм Загальної Декларації прав людини та гуманітарних статей Заключного Акта |
| Засновники | О. Бердник, П. Григоренко, І. Кандиба, Л. Лук’яненко, О. Мешко, М. Матусевич, М. Маринович, О. Тихий, Н. Строката-Караванська, М. Руденко |
| Підсумки діяльності | Арешти, засудження і заслання фактично припинили діяльність УҐГ. Із 37 членів УҐГ 23 були на засланні, 6 — позбавлені радянського громадянства і виїхали за кордон, 3 члени групи загинули (О. Тихий, В. Стус, Ю. Литвин). Але УҐГ, на відміну від інших ґельсінських груп, не оголосила про припинення своєї діяльності. На початку 1988 р. на її основі постала Українська Ґельсінська спілка (УҐС) |
Релігійне дисидентство
У ч и т е л ь. Заборона Української автокефальної церкви в довоєнні роки та Української греко-католицької — у повоєнні, шалена антирелігійна кампанія кінця 50-х — початку 60-х років спричинили зародження та зростання релігійного дисидентства.
Найбільш активно боролися за відновлення своїх прав греко- католики. Формально ліквідована Греко-католицька церква діяла в західних областях України в підпільних, «катакомбних» умовах.
|
|
|
Значна частина населення цих областей таємно відправляла релігійні обряди. Існувало декілька сотень (до 350) парафій (громад).
Ними керували єпископи, які також діяли в підпіллі. За кордоном церквою керував кардинал Йосип Сліпий, який 1963 р. прибув до Ватикану після багаторічного сибірського заслання.
Одним з активних борців за права Греко-католицької церкви в Україні був Йосип Тереля. 1982 р. колишній в’язень таборів та «спецпсихушок» Й. Тереля став одним з організаторів Комітету захисту Української греко-католицької церкви.
Мужньо відстоював права вірян один з лідерів українського дисидентства, багаторічний в’язень сталінсько-брежнєвських таборів В. Ромашок. Саме завдяки його діяльності з’явилася опозиція режимові в Р осійській православній церкві, яка на той час фактично перебувала під цілковитим контролем держави.
Значну частину релігійного дисидентства становили члени протестантських сект євангельських християн-баптистів, єговістів тощо. Особливу активність у справі їх захисту виявляли Петро Вінс — член УҐС та його син — один з провідників-баптистів пастор Георгій Вінс.
Придушення дисидентства
|
|
|
У ч и т е л ь. На початку 80-х років дисидентський рух в Україні було практично розгромлено. Дисиденти на той час не мали активних зв’язків з масами, здатних забезпечити їм дієву і рішучу підтримку, бракувало їм і належної організованості. За соціальним складом дисиденти були представниками інтелігенції, які не здатні були протистояти владній репресивно-каральній машині.
Проте незважаючи на величезні перешкоди, що їх чинила влада, дисиденти доносили до народу правду про справжнє становище в Україні. Завдяки їхній самовідданій боротьбі у громадській свідомості поступово утверджувалась думка про необхідність виходу України зі складу Радянського Союзу і створення власної незалежної держави.
Розправи над дисидентами
(форми і методи боротьби з дисидентським рухом)
1. Арешти:
• 1-ша хвиля арештів — серпень–вересень 1965 р. (заарештовано 25 осіб);
• 2-га хвиля арештів — 1970–1972 pp. (заарештовано понад 100 осіб);
• 3-тя хвиля арештів — початок 1980-х pp. (заарештовано близько 60 осіб).
2. Позасудові переслідування
1) Звільнення з роботи.
2) Виключення з партії, громадських, громадсько-політичних організацій, спілок.
3) Позбавлення радянського громадянства.
|
|
|
4) Організація громадського осуду.
3. Ізоляція в психіатричних лікарнях.
Робота за методом «Мозковий штурм»
Учні мають визначити:
• течії дисидентського руху;
• його особливості та методи боротьби;
• значення дисидентського руху.
Значення дисидентського руху
1. Свідчив про наявність кризових явищ у радянській системі. Сприяв розхитуванню радянської тоталітарної системи, поширенню й утвердженню в народі демократичних ідеалів.
2. Продовжив традиції національно-визвольної боротьби. З’єднав два етапи національно-визвольного руху — середини і кінця XX ст.
3. Відкривав Україну світові.
4. Н абутий дисидентами досвід та ідеологічні напрацювання були використані в період перебудови і здобуття Україною незалежності.
5. Дисиденти зробили вагомий внесок у сучасну теорію і практику державного будівництва.
6. Із середовища дисидентів вийшла когорта політиків незалежної України.
7. Дисиденти зробили вагомий внесок у розвиток української науки і культури.
Особливості руху
1. Стає більш масовим і організованим.
2. Було відкинуто ілюзії щодо ідей соціалізму і комунізму, рух набув яскраво вираженого антитоталітарного характеру.
3. Погляди дисидентів представляли майже весь ідеологічний спектр.
|
|
|
4. Зв’язок з громадськістю країн Заходу і міжнародними правоохоронними організаціями.
5. Заперечення насильницьких методів боротьби.
6. Прагнення легалізувати свою діяльність.
7. 80 % дисидентів становила інтелігенція.
Течії дисидентського руху
1. Національно-визвольна течія.
2. Демократична правозахисна течія.
3. Релігійна течія.
Методи боротьби дисидентів
1. Листи-протести до керівних органів УРСР і СРСР. Протести, відкриті листи, звернення на адресу міжнародних організацій та урядів демократичних країн.
2. Акції солідарності з іншими народами, які зазнали утисків з боку тоталітарної системи; підтримка кримських татар у їх прагненні повернутися на батьківщину; відстоювання ідеї рівноправності народів.
3. Видання і розповсюдження листівок, самвидаву.
4. Індивідуальні протести, вивішування синьо-жовтих прапорів.
5. Створення правозахисних організацій.
V. Узагальнення та систематизація знань
Бесіда
1. Якими були форми боротьби дисидентів?
2. Якими були методи цієї боротьби?
3. Що таке самвидав?
4. У чому виражалось релігійне дисидентство?
5. Як влада боролося з дисидентами?
6. У чому полягало значення дисидентського руху?
VІ. Домашнє завдання
Опрацювати відповідний матеріал підручника.
Джерела:
1. Усі уроки до курсу «Історія України». 11 клас. Стандартний та академічний рівні
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 14; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!