Відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Лекція №

Правовий статус окремих видів суб’єктів підприємницької діяльності.

План

1. Підприємництво як суб’єкт підприємницької діяльності

2. Особливості правового статусу окремих видів підприємств.

3. Господарські товариства.

 

Підприємництво як суб’єкт підприємницької діяльності

Підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково – дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство, якщо законом невстановлене інше діє на основі статуту.

Форми власності підприємств(ст.63):

1. Приватні підприємства, що діють на основі приватної власності громадян чи юридичних осіб

2. Підприємства, що діють на основі колективної власності.

3. Підприємства, що діють на основі комунальної власності.

4. Державні підприємства, що діють на основі державної власності.

5. Підприємства засновані на змішаній формі власності на базі об’єднання майна різних форм власності.

Залежно від способу утворення та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство – створюється одним засновником, який виділяє необхідне для цього майно, формує статутний фонд, затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через представника,керує підприємством і формує його трудовий колектив, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.

Унітарними є підприємства

- державні

- комунальні

- приватні

- а також об’єднання громадян

Корпоративне підприємство - це підприємство яке утворюється як правило двома і більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та або підприємницької чи трудової діяльності засновників учасників у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Корпоративними є кооперативні підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Суб’єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб’єктів малого підприємництва, у тому числі до суб’єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва.(Закон «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» від 22.03.2012 р. №4618 (чинний з 19.04.2012 р.).

Суб’єктами мікропідприємництва є:

фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб’єктами малого підприємництва є:

фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб’єктами великого підприємництва є юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Інші суб’єкти господарювання належать до суб’єктів середнього підприємництва.

Ст. 126 Господарського кодексу передбачає існування дочірних підприємств.

Дочирним визнається підприємство якщо між ним та іншим підприємством встановлено відносини контролю підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному фонді.

Згідно ст. ГК виділяють інноваційне підприємство, підприємство художніх промислів.

Інноваційне підприємство регулюється законом України «Про інновацій діяльність», згідно з яким це підприємство, що розробляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти це результат науково – дослідної та або дослідно конструкторської розробки.

Підприємство художніх промислів регулюється законом України Про народні художні промисли», - це підприємства у випуску товарів і послуг якого вироби народних художніх промислів становлять не менше як 60 % загальної вартості товарів і послуг.

Ст. 73 ГК передбачає існування державного унітарного підприємства.

Державне унітарне підприємство – це підприємство яке утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності і входить до сфери його управління.

Майно державного унітарного підприємства не перебуває у державній власності і закріплюється за такими підприємствами на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Право господарського відання - це речове право суб’єкта підприємництва, який володіє користується і розпоряджається майном. закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна.

Право оперативного управління – це речове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником для здійснення некомерційної господарської діяльності .

Державне унітарне підприємство поділяється на комерційні та каземні.

Державне комерційне підприємство – це підприємство яке діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майну.

Каземні підприємства створюється за рішенням Кабінету Міністрів України у галузях народного господарства в яких:

1. законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державне підприємство.

2. основним споживачем продукції виступає держава.

3. за умовами господарювання не можлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів.

4. переважаючим є виробництво суспільно необхідної продукції.

5. приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом.

Майно каземного підприємства закріпленого за ним на праві оперативного управління.

Комунальні унітарні підприємства – це підприємства, які утворюються компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини, комунальної власності і відходить до сфери його управління.

Майно перебуває у комунальній власності і закріплюється за ними на праві господарського відання або оперативного управління.

Мінімальний розмір статутного фонду встановлюється відповідною місцевою радою.

Найменування такого підприємства повинно містити слова комунальне підприємство.

Підприємства колективної власності:

- виробничі кооперативи

- підприємства споживчої кооперації

- підприємства громадських та релігійних організацій.

Виробничий кооператив – це добровільне об’єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності , що базується на їх особистій трудовій участі та об’єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілу доходів.

Засновниками (членами) кооперативу можуть бути громадяни, що досягли 16 річного віку. Чисельність членів виробничого кооперативу не може бути меншою ніж три особи. Вступ до виробничого кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Майно виробничого кооперативу становить колективну власність кооперативу.

У разі якщо кількість членів виробничого кооперативу становить більш як 50 осіб, у кооперативі може утворюватися спостережна рада для контролю за діяльністю виконавчого директора кооперативного підприємства.

Виробничий кооператив є юридичною особою і діє на основі статуту.

Сільськогосподарський виробничий кооператив - це юридична особа утворена шляхом об’єднання фізичних осіб які є сільськогосподарськими товаровиробниками для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов’язкової трудової участі в процесі виробництва.

Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу переробну, заготівельно – збутову, постачальницьку, сервісну і будь – яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом.

Підприємства споживчої кооперації - це унітарні та корпоративні підприємства, утворені споживчим товариством або спілкою споживчих товариств з метою здійснення статутних цілей.

Споживче товариство – це самостійна демократична організація громадян, яка на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об’єднуються для спільного господарства з метою поліпшення свого економічного і соціального стану.

Приватні підприємства визначаються підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства, та його (їх) праці з використанням найманої праці.

Приватними є також підприємства, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання юридична особа визначальною особливістю такого підприємства є форма власності на якій воно діє.

Залежно від способу утворення приватні підприємства можуть бути двох видів: унітарні, корпоративні.

Фермерське господарство – це форма підприємництва громадян з метою виробництва, переробки реалізації товарної сільськогосподарської продукції.

Фермерське господарство - це юридична особа, яка має своє майно, рахунки, найменування: діє на основі статуту.

В фермерському господарстві засновниками і членами можуть бути лише фізичні особи, які є родичами або членами сім’ї.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14 – річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єдналися для спільного ведення фермерського господарства.

Не можуть бути членами фермерського господарства особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Створити фермерське господарство має право кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18 – річного віку, виявив бажання та пройшов професійний відбір на право створення фермерського господарства.

Професійний відбір громадян, які виявили бажання створити фермерське господарство, проводить районна (міська) професійна комісія, склад якої формується і затверджується районною (міською) радою.

Висновок професійної комісії про наявність у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації є умовою для державної реєстрації фермерського господарства і надання (передачі) громадянину у власність або оренду земельних ділянок для проведення фермерського господарства із земель державної і комунальної власності.

Після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки потрібно пройти державну реєстрацію.

Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в статуті особа.

Орендне підприємство – це створене орендарем на основі оренди цілісного майнового комплексу існуючого державного або комунального підприємства чи майнового комплексу виробничого структурного підрозділу цього підприємства з метою здійснення підприємницької діяльності.

Орендарем є юридична особа, утворена членами трудового підприємства чи його підрозділу, майновий комплекс якого є об’єктом оренди.

Орендодавцями щодо майнових комплексів, які належать до державної або комунальної власності є фонд державного майна і його регіональні відділення, а також органи уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами управляти майном.

Передача в оренду майнових комплексів не припиняє право власності на це майно. Передавати цілісні майнові комплекси у суборенду забороняється.

Суборенда - це передача частини орендованої нерухомості (майна) в оренду третій особі або групі осіб.

Господарські товариства.

Господарське товариство – це підприємство або інший суб’єкт господарювання створений юридичною особою та або громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Ознаки господарського товариства:

1. це підприємство корпоративного типу, наявність 2 або більше засновників. У випадках передбачених законом господарське товариство за винятком повних та командитних товариств може діяти у складі 1 учасника.

2. його засновниками є юридичні особи та або громадяни.

3. учасники товариств наділені спеціальною правосуб’єктністю. Учасники господарського товариства мають право брати участь у розподілі прибутку та одержувати інформацію про діяльність товариств.

Обов’язки учасників:

1) Додержуватися вимог установчих документів.

2) Виконувати рішення його органів управління.

3) Вносити вклади у розмірі, порядку передбачених установчими документами.

4) Товариство утворюється шляхом об’єднання майна та участі в підприємницькій діяльності його засновників.

Вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, цінні папери, права користування землею, кошти в тому числі в іноземній валюті.

Забороняється використовувати для формування статутного фонду товариства бюджетні кошти, одержані в кредит та під заставу.

До господарських товариств належать:

1. Акціонерні товариства

2. Товариства з обмеженою відповідальністю.

3. Товариства з додатковою відповідальністю

4. Повні товариства

5. Командитні

Повне товариство – це товариство учасники якого відповідно до укладення між ними договору здійснення підприємницької діяльності і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов’язання товариства усім своїм майном.

Повне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору.

Управління діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою усіх учасників.

Учасники повного товариства можуть у будь – який момент вийти з товариства заявивши про це не пізніше ніж за 3 місяці до виходу.

Якщо повне товариство засноване на певний строк то достроковий вихід дозволить лише з поважних причин з повідомленням про це не пізніше ніж за 6 місяців.

Учасник повного товариства має право за згодою інших передати свою частину іншому учаснику або 3 особі.

Командитне товариство – це товариство в якому разом з одним або більше учасників які здійснили підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язання товариства всім своїм майном, є один або кілька учасників, які несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства.

Командитне товариство створене і діє на підставі засновницького договору який підписаний усіма учасниками.

Вкладки не мають права брати участі в управлінні діяльністю командитного товариства. Вкладники мають право діяти тільки за довіреністю.

Вкладник командитного товариства має переважне право набувати відчужувану частку та вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства.

Командитне підприємство, товариство ліквідовується при вибутті усіх вкладників.

(ТОВ)Товариство з обмеженою відповідальністю – це господарське товариство, що має статутний фонд поділений на частки розмір яких визначається установчими документами і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном.

Вищі органи ТОВ є загальні збори його учасників.

У ТОВ створений виконавчий орган (кологіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників.

Виконавчий орган може бути обраним не зі складу учасників ТОВ (директор який найманий на роботу по трудовому законодавству).

Контроль за діяльністю дирекції або директора може здійснюватись ревізійною комісією, що утворюється зборами учасників товариства з їх числа (ревізійною комісією не менше 3 осіб)

 Завданням ревізійної комісії є здійснення контролю за діяльністю фінансового господарства виконавчого органу.

Учасники ТОВ мають право продати чи іншим чином відступити свою частку у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього ТОВ.

Відчуження своєї частки третім особам в ТОВ допускається відчуження своєї частки третім особам. Учасник має право вийти з товариства за свій вихід не пізніше ніж 3 місяці до виходу, якщо інше не встановлено статутом.

Товариство з додатковою відповідальністю – ц е товариство, яке засноване однією або кількома особами, статутний капітал яко­го поділений на частки, розмір яких визначений статутом. Учас­ники цього товариства солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов’язаннями своїм майном у розмі­рі, який встановлюється статутом.

У разі банкрутства одного з учасників його відповідальність за зобов’язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками товариства пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства.

До товариства з додатковою відповідальністю застосовують­ся положення про (ТОВ) товариство з обмеженою відповідальністю, якщо інше не встановлено статутом товариства і законом.

Акціонерне товариство - це господарське това­риство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кіль­кість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідаль­ність за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у ме­жах вартості належних їм акцій.

Статутний капітал АТ не може бути менше суми, еквіва­лентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із став­ки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення АТ.

Акціонерні товариства поділяються на: Публічні та приватні

Акції відкритих то­вариств можуть розповсюджуватися як шляхом відкритої під­писки, так і шляхом купівлі-продажу на біржі.

Акціонери публічного товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства. У приватному АТ акції роз­поділяються між засновниками або серед заздалегідь визначе­ного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підпис­ки або купівлі-продажу на біржі.

Акціонери приватного товари­ства мають переважне право на придбання акцій. АТ можуть бути створене юридичними або фізичними особами. АТ може бути створене однією особою чи може скла­датися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 ГК для створення АТ засновники повинні зробити повідомлення про намір створити АТ, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і дер­жавну реєстрацію АТ.

Засновники АТ укладають між собою договір, який визна­чає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню АТ, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами. Якщо у створенні товариства беруть участь громадяни, договір має бути посвідченим нотаріально.

Установчим документом є статут в якому повинно міститись відомості про найменування, міс­цезнаходження, вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів то­вариства, види акцій, що випускаються, їх номінальну вар­тість, кількість акцій, що ку­пуються засновниками, наслідки невиконання зобов’язань по викупу акцій.

Акція— це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), включаючи право на отримання частини прибутку АТ у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна АТ у разі його ліквідації, право на управління АТ, а також немайнові права, передбачені Законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Емітентом акцій є тільки АТ. Акція має номінальну вартість, установлену в національній валюті.Мінімальна номінальна вартість акції не може бути мен­шою, ніж одна копійка.

АТ випускає акції двох типів — прості та привілейовані.

Прості акції надають їх власникам право на отримання час­тини прибутку у вигляді дивідендів, на участь в управлінні АТ, та отримання частини майна АТ у разі його ліквідації. Прості акції надають їх власни­кам однакові права. Прості акції не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні папери АТ.

Привілейовані акції надають власникам переважні, стосо­вно власників простих акцій, права на отримання частини при­бутку на отримання дивідендів у разі його ліквідації, а також надають права на участь в управлінні АТ. Частка привілейованих акцій у статутному капіта­лі АТ не може перевищувати 25%.

Реєстрацію випуску акцій здійснює Державна комісія з цін­них паперів та фондового ринку.

Строк і порядок виплати дивідендів визначається один раз на рік (ст. 37 Закону України «Про господарські товариства»)

Вищим органом АТ є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать.

---

Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 25; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!