Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи
Платник податку (фізична особа) зобов’язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), якщо протягом звітного періоду отримували:
- дохід у вигляді зарплати та сум винагород за ЦПД від декількох податкових агентів за умови, що загальна сума такого доходу за будь-який календарний місяць перевищила десятикратний розмір мінімальної зарплати, установленої на 1 січня звітного податкового року (у 2012 році – 1073 грн.);
- дохід від операцій продажу (обміну) майна, дарування, договори щодо яких не було нотаріально посвідчено (тобто за якими не сплачено ПДФО);
- дохід у вигляді об’єктів спадщини, які оподатковуються за ставкою, відмінною від нульової;
- інвестиційний прибуток від продажу протягом 2012 року інвестиційного активу юридичній особі;
- іноземні доходи.
Обов’язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним (не подає), якщо він отримував доходи:
- виключно від податкових агентів, що подавали звітність з ПДФО (ф. 1ДФ) і загальна сума доходу яких за будь-який місяць не перевищувала 9410 грн.;
- від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок ПДФО;
- отримали дохід у вигляді об’єктів спадщини, які було оподатковано за нульовою ставкою податку.
Платники податку звільняються від обов’язку подання податкової декларації в таких випадках:
а) незалежно від виду та суми отриманих доходів платниками податку, які:
є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб (у тому числі батьків) та/або держави станом на кінець звітного податкового року;
перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув’язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації;
перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року;
перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року.
Платники податку - резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов’язані подати до органу державної податкової служби податкову декларацію не пізніше 60 календарних днів, що передують виїзду.
Орган державної податкової служби протягом 30 календарних днів після надходження податкової декларації зобов’язаний перевірити визначене податкове зобов’язання, сплату належної суми податку і видати довідку про таку сплату та про відсутність податкових зобов’язань з цього податку, що подається до органів митного контролю під час перетину митного кордону і є підставою для проведення митних процедур.
Фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Податкова декларація з ПДФО подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним;
- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Платники, які мають право на ПЗ, можуть подати Декларацію до кінця податкового року, що настає за звітним.
Сума коштів, яка за даними Декларації підлягає поверненню платникові податку, зараховується на його банківський рахунок протягом 60 календарних днів від дня надходження декларації до органу ДПС.
Питання для самоконтролю
1. Назвіть об’єкти оподаткування ПДФО?
2. Ставка ПДФО?
3. Охарактеризуйте форму № 1 ДФ.
4. Строки подання ф. № 1 ДФ.
5. Що таке податкова соціальна пільга?
Охарактеризуйте Декларацію про доходи та майновий стан.
Порядок складання Книги обліку доходів та витрат.
8. Строки подання Декларації про доходи та майновий стан.
9. Що таке податкова знижка і податкова соціальна пільга?
Лекція 8, 9
ТЕМА 5
ОБЛІК І ЗВІТНІСТЬ ЄДИНОГО ВНЕСКУ НА ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ
Мета: вивчити облік і порядок складання і подання звітності до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
План викладу і засвоєння матеріалу:
5.1 Платники ЄСВ, база нарахування та утримання єдиного внеску, розмір ЄСВ
5.2 Порядок сплати єдиного внеску
5.3 Відображення в бухгалтерському обліку нарахування, утримання та сплати єдиного внеску
5.4 Порядок формування та подання звітності щодо сум нарахованого єдиного внеску
Література [2, 3, 4, 5, 6]
Час: 4 години.
5.1 Платники ЄСВ, база нарахування та утримання єдиного внеску, розмір ЄСВ
Визначення термінів
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.Страхувальники - роботодавці та інші особи, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок.Основною ідеєю Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI. є запровадження єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що замінить страхові внески до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.При цьому залишаються чинними у частинах, що не суперечать закону про єдиний соціальний внесок, чотири соціальні закони, а саме:
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 9; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!