КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 4

Авангардизм – назва різноманітних течій сучасного мистецтва, що прагнуть до корінного оновлення художньої практики, розриву її з усталеними принципами та традиціями, пошуків нового незвичайного змісту та засобів вираження. Риси авангардизму проявилися в деяких школах і напрямках модернізму.

Акварель – 1) фарба, що розчиняється водою; 2) живопис такими фарбами.

Ампір – стиль пізнього класицизму в архітектурі та вжитковому мистецтві, який виник у Франції на початку ХІХ ст. Для А. характерна орієнтація на зразки античного мистецтва, зокрема звернення до давньоримських та давньоєгипетських декоративних форм (військові трофеї, крилаті сфінкси та ін.), строгі монументальні форми.

Анімізм (душа) - світосприйняття, що ґрунтується на переконанні в існування душ та духів як першооснови всього сущого, на уявленні про природу як живу істоту.

Антропоцентризм – філософський принцип, згідно з яким людина є центром Всесвіту і найвищою метою всіх подій, що відбуваються у світі.

Бароко (давний, примхливий) – стиль, що панував у образотворчому мистецтві та архітектурі, меншою мірою – у літературі та музиці кінця ХVI –першої половини XVIII ст. Для Бароко характерні врочистість, декоративна пишність, динамічність композиції, мальовничість, багатство контрастів світла й тіні, вигнутість ліній у архітектурі.

Бестселер – популярна книжка, що видається великими тиражами, має попит і користується неабиякою популярністю.

Вандалізм – безглузде, нещадне, варварське нищення пам’яток культури і мистецтва, безжальне, жорстоке ставлення до культурних і матеріальних цінностей.

Варвар (чужинець, не грек) – 1) назва, яку давні греки і римляни давали всім чужинцям, що розмовляли незрозумілою їм мовою та були далекі від еллінської та римської культури; 2) перен. жорстока, груба, некультурна людина, руйнівник культурних цінностей.

ВЕРТЕП – вид мандрівного лялькового театру, що ставив п’єски, пов’язані із біблійним різдвяним сюжетом ( з грец. – печера, в якій народився Ісус).

Вітраж (скло) – орнаментальна чи сюжетна декоративна композиція (у вікні, на дверях, перегородці, ширмі тощо) з кольорового скла чи іншого матеріалу, що пропускає світло.

Гармонія (стрункий порядок, зв’язок) – 1 ) у грецькій міфології дружина міфічного царя Кадма з Фів, дочка Ареса і Афродіти; 2) у давньогрецькій філософії - організованість космосу, що протистоїть хаосу; 3) узгодженість і пропорційність усіх елементів твору, стрункість і чіткість побудови; 4) виражальні засоби музики, що ґрунтуються на поєднанні тонів у співзвуччя й послідовності співзвуч в умовах ладу і тональності; 5) розділ теорії музики, що вивчає принципи побудови акордів, їх співвідношення та закономірності поєднання; 6) Г. сфер – античне естетико – космологічне вчення; було висунуте піфагореїзмом і .популярне аж до нового часу. Стверджувало, що космос – це ряд небесних сфер (місяць, сонце, п’ять планет, нерухомі зорі), кожна з яких при обертанні видає свій музичний звук.

Готика (від назви германського племені готів) – художній стиль часів пізнього середньовіччя (виник у ХІІ ст.), характерною рисою якого є гострота ліній, шпичастість будівель, стрілчастість вікон-вітражів, видовженість, загостреність форм живопису та скульптури.

Гравюра (вирізати, висікати) – 1) вид графіки, у якому зображення є друкованим відбитком з малюнка, виконаного художником-гравером на спеціально підготовленій дошці (друкарській формі); 2) пластина, на якій вирізьблено малюнок.

Графіка (пишу, креслю, малюю) – 1) сукупність усіх засобів певної писемності, система співвідношень між літерами письма і звуками мови; 2) вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є малюнок, виконаний на папері за допомогою пензля, олівця, пера тощо; 3) друковані художні зображення, в основі яких лежить такий малюнок; 4) Г. книжкова – різновид Г., призначенням якого є художньо-образне та декоративне оформлення книжки.

Гуманізм – 1) система ідей і поглядів на людину як найвищу цінність; 2) течія західноєвропейської культури епохи Відродження, спрямована на утвердження поваги до гідності й розуму людини, її права на земне щастя, вільний вияв природних людських почуттів і здібностей.

ДЕТИНЕЦЬ – укріплена центральна частина стародавнього міста на Русі, обнесена стінами. З XIV ст., почала називатися Кремлем.

Догмат (думка, рішення, філософське вчення) – 1) у стародавній та середньовічній філософії – поняття, яким позначали основне положення того або іншого вчення; 2) поняття, ідеї, учення (напр., релігії), які вважають істинними за будь-яких умов; те саме, що й догма.

Еклектизм, еклектика - у широкому значенні - поєднання в одному вченні різнорідних, органічно несумісних елементів, безпринципне запозичення і змішування суперечливих ідей, оцінок, теорій; використання і підтасовування вирваних з контексту фактів, формулювань, цитат тощо.

Еллінізм – 1) період в історії Східного Середземномор’я, Передньої Азії і Причорномор’я з часу завоювань Александра Македонського (334-324 рр. до н.е.) до 30 р. н. е.; 2) слово чи мовний зворот, запозичені з давньогрецької мови.

Епос (оповідання, епічний вірш) – один з основних родів художньої літератури поряд з лірикою і драмою, що характеризується розповідно-описовою (епічною) формою, широтою зображення подій і характерів.

Етикет – (прикріплювати) установлений порядок поведінки в товаристві, певному оточенні, наприклад, придворний етикет, дипломатичний етикет.

Етнос (народ) – стійка, стала соціальна група людей, що історично склалася.

Євангеліє (добра, радісна звістка) – назва ранніх християнських творів, які розповідають про життя і вчення Ісуса Христа. Крім чотирьох Є., що ввійшли до канонічного тексту Нового Заповіту (від Матвія, від Марка, від Луки і від Івана ), існували апокрифічні Є. Петра, Андрія, Пилипа, Фоми та ін. Канонічні Є. – Богом натхненні священні твори для віруючих і основа християнського віровчення.

Жанр (вид, стиль) - 1) багатозначне поняття, що характеризує історично сформовані роди і види мистецьких творів у зв’язку з їхнім походженням і життєвим призначенням, способом і умовами творення, виконання і сприйняття, а також з особливостями змісту і формами; 2)побутове реалістичне малярство, що зображає картину звичайного, громадського чи приватного життя

Ідеал – взірець досконалості будь-чого в будь-якій сфері, що виробляється мисленням людини у відповідних суспільних умовах.

Ієрогліфи – 1) найдавніші знаки єгипетського письма; відомі з IV тис .до н. є.; означали цілі поняття або окремі склади мови. Ієрогліфами називають також знаки китайського, японського та інших систем ідеографічного письма; 2) перен. нерозбірливе письмо.

Ікона (образ) – у православ’ї та католицизмі – зображення Бога, святого (святих), яке є предметом релігійного поклоніння.

Імпресіонізм – (назва походить від картини К. Моне “Враження. Схід сонця”, що 1874 р. експонувалася на виставці в Парижі) – напрям у мистецтві й літературі другої половини ХІХ – початку ХХ ст., представники якого прагнули відтворити реальний світ у його рухливості й мінливості, передати свої враження. І. склався і найповніше виявився у французькому живопису та літературі 60 – 80 рр. ХІХ ст.

Іронія (удаване незнання) – 1) тонке, приховане глузування; І. долі – дивний випадок; 2) у стилістиці – особливість стилю, що полягає в невідповідності між прями змістом висловлювання і його прихованним значенням, яке легко вгадується.

Канон (правило, норма) – 1) установлене правило, норма, які стали традиційними; 2) художній твір, що є нормативним зразком; 3) догмат, правило, установлене церквою; 4) музична форма, у якій усі голоси виконують одну мелодію, але починають її в різний час у суворій послідовності один за одним; 5) струнний, щипковий музичний інструмент, поширений у країнах Близького і Середнього Сходу.

Катарсис (очищення) – 1) термін, який увів Аристотель у “Поетиці”, вивчаючи принципи побудови трагедії: душевна розрядка, очищення духу за допомогою “страху і співпереживання”. Поняття катарсис мало багато тлумачень у різних філософів. 2) у психоаналізі З.Фрейда – один з методів психотерапії.

Кітч (сміття) – 1) складова частина масової культури, розрахована на примітивні невибагливі смаки споживача. Претендує на належність до справжнього мистецтва і комерційний успіх. 2) про предмети масової культури: несмак, халтуру.

Класицизм (взірцевий) – художній стиль і напрям у європейському мистецтві в XVII - на початку ХІХ ст. Для нього характерна пильна увага до античних взірців, духовної і матеріальної культурі, які вважалися основою для наслідування, сурова ієрархія жанрів, дотримання певних канонів, що були мірилом вартості творів цього стилю.

Комедія Дель Арте – вид італійського театру XVI – XVIII ст., у виставах якого основними дійовими особами були персонажі-маски (слуги Пульчинелла, Арлекін, Коломбіна, Брігелла, а також старий купець Панталоне, Лікар, Капітан). Інша назва – комедія масок.

Культура (догляд, освіта, розвиток) – 1) рівень розвитку суспільства, який характеризується властивими тільки певній епосі матеріальними та духовними цінностями; 2) рівень розвитку в якійсь галузі знань або діяльності; 3) характеристика певних історичних епох, народів, націй, країн, наприклад, трипільська культура, українська культура, культура Великого князівства Литовського; 4) рівень виховання та розумового розвитку особи, а також освітній інтелектуальний рівень; 5) вирощування якоїсь рослини, а також сама рослина, яку вирощують.

Культурний – 1) той, що стосується культури, належить до неї, наприклад, культурний рівень. 2) освічений. 3) про грунти, рослини: оброблений, доглянутий людиною; культурний шар – шар землі зі слідами діяльності людини.

Культурологія – наука, що вивчає духовну культуру народу.

ЛІТОПИСАННЯ, ЛІТОПИС – хронологічно послідовний запис історичних подій, зроблений їх сучасником.

Магія (ворожба) – 1) сукупність обрядів, пов’язаних з вірою в уміння людини впливати на природу, тварин, людей; чаклунство, віщування; біла магія – чаклунство за допомогою небесних сил; чорна магія – чаклунство за допомогою сили диявола; 2) перен. про незвичайну силу впливу на кого-небудь, наприклад, магія таланту.

Меценат (від прізвища римського державного діяча К. Мецената, який прославився тим, що опікувався поетами і художниками) – багатий покровитель наук і мистецтв.

Міф (сказання) – 1) сказання про уявлення стародавніх народів щодо походження Всесвіту, явищ природи, богів, легендарних героїв, наприклад, міфи Стародавньої Греції; 2) перен. вигадка.

Міфічний – 1) пов’язаний з міфом; 2) перен. вигаданий.

Міфологія – 1) сукупність міфів будь-якого народу чи народів; 2) наука про міфи.

МОДА – понування в певному середовищі в певній час тих чи інших смаків в уподобаннях, формах побуду і одягу.

Модерн (сучасний) – стиль у європейському мистецтві кінець ХІХ – поч. ХХ ст., для якого характерні лаконізм форм, підкреслення структурних елементів, створення незвичайних декоративних ефектів.

Модернізація (оновлення) – удосконалення, зміна, які відповідають вимогам сучасності.

Модернізм – загальна назва течій у мистецтві ХХ ст., яким властиві заперечення реалізму, традиційних форм, естетики, пошук нових естетичних принципів.

Мозаїка – 1) зображення або візерунок із різнокольорових частинок скла, кольорового каменю, емалі, тощо, а також самі ці частинки; 2) вид мистецтва, який полягає у створенні таких картин, орнаментів; 3) перен. строката суміш різнорідних частин, елементів.

Музей (храм муз) – науково-дослідний та культурно-освітній заклад, який проводить збирання, вивчення, збереження й експонування пам’яток духовної та матеріальної культури.

Музика (мистецтво муз) – мистецтво, яке відображає дійсність у звукових художніх образах.

НАРОДНІ ЗВИЧАЇ ТА ОБРЯДИ. Народний звичай – традиційний порядок відзначення подій, свят, який пов’язаний з виконанням певних дій та використанням відповідних атрибутків та предметів. Народний обряд – сукупність установлених звичааєм дій, пов’язаних з побутковими традиціями або з виконанням релігійних настанов; церемонія культових та звичаєвих обрядів.

Натура (природа) – 1) заст. природа; 2) темперамент, характер людини; 3) дійсність; те, що є предметом зображення для художника, об’єктом для кіно- і фотознімання тощо; 4) продукти, товари як засіб платежу, що виконують роль грошей, напр., заплатити натурою.

Натюрморт (мертва природа) – в образотворчому мистецтві – твір, що свій основний простір віддає зображенню неживих предметів (на відміну від портретної, жанрової, історичної та пейзажної тематики).

Нігілізм (ніщо, нічого) – 1) цілковите заперечення всього загальновизнаного, повний скептицизм; 2) суспільна течія в Російській імперії в 60-і рр. ХІХ ст., що негативно ставилася до звичаїв дворянського суспільства та кріпацтва.

ОПЕРА — музично-театральний твір, що поєднує сольний, ансамблевий та хоровий спів, інструментальну музику, сценічне та декоративне мистецтва. Складається з арій, вокальних ансамблів, хорів, окремих номерів. О. постала в XVI ст. у Флоренції, пройшла складний шлях розвитку.

ОРАНТА – один з іконографічних обрядів Богоматері, який склався у середні віки. Богородицю зображали на повний зріст з піднесеними руками і повернутими від себе долонями. Оранта дістала поширення в іконографії і живопису Візантії та Давньої Русі в ІХ – ХІІІ ст.

ОФОРТ (азотна кислота) — 1) спосіб гравіювання на металевій пластині за допомогою методу протравлювання азотною кислотою; 2) відбиток з пластини, вигравіюваної таким способом.

Палітра – 1) тонка дощечка з отвором для великого пальця лівої руки; використовується художниками для змішування фарб; 2) перен. поєднання кольорів, що характерні для певної картини або для певного художника; кольорова гамма; 3) перен. сукупність виражальних засобів у творчості письменника композитора і т. д.

ПАПІРУС – сувій зі склеєних смужок стебел рослини, на якому писали стародавні єгиптяни та інші стародавні народи, а також давній рукопис та такому сувої.

ПАРАДИГМА (приклад, взірець) — система флективних змін, які служать зразком формотворення для певної частини мови.

ПЕЙЗАЖ (країна, місцевість) – 1) літ. опис, зображення природи за домомогою художніх виражальних засобів; 2) зображення певної місцевості; у живопису та графіці – жанр, у яких основний предмет зображення – природа.

ПОП (популярний) — перша частина складних слів, що означає «масовий», «популярний».

ПОП-АРТ (популярне мистецтво) — художня течія, яка постала в 50-х рр. XX ст. в образотворчому мистецтві, що імітує методи, стилі та теми масової культури, використовує реальні предмети, зображення, рекламу тощо для створення відповідних комбінацій).

ПОПУЛЯРНИЙ (народний) — 1) загальнодоступний, зрозумілий для широкого загалу; 2) усім відомий, той, що має славу.

РАПСОД — у Стародавній Греції — мандрівний співець, декламатор, який речитативом, без музичного супроводу, виконував на святах, бенкетах та змаганнях епічні поеми (здебільшого Гомера). На відміну від аедів (Р. і їх замінили) вони не імпровізували, а комбінували уривки текстів, які вивчали за записами.

РАРИТЕТ (рідкість) — цінна рідкісна річ, рідкісне явище.

РЕАЛІЗМ (суттєвий, дійсний) — 1) один з ідейно-художніх напрямів у літературі і мистецтві XIX ст. Основоположною для Р. є проблема взаємин людини і середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування духовного світу (характеру) особистості. Представниками Р. були О. де Бальзак, Т. Шевченко, П. Мирний, І. Нечуй-Левицький, І.Франко, Б. Грінченко, О. Кониський, М. Гоголь та ін.; 2) чітке розуміння об'єктивних умов при здійсненні чого-небудь.

РЕНЕСАНС (народжуватися) — 1) Відродження — у деяких європейських країнах (в Італії ХIV-ХVІ ст., в інших країнах — кінець XV — початок XVII ст.) — перехідний період у культурному та ідейному розвитку від середньовічної культури до культури нового часу. Для Р. характерні: світський, антиклерикальний характер, гуманістичний світогляд, звернення до культурної спадщини античності; 2) перен, період піднесення, розквіту в розвитку чого-небудь: 3) архіт. стиль цієї епохи, що змінив готику і ввібрав у себе елементи античності.

РИТОРИКА - 1) теорія ораторського мистецтва; наука красномовства; 2) перен. пишномовна, гарна, але малозмістовна промова.

Ритуал (обрядовий) – установлений порядок при здійсненні церковного таїнства обрядових дій тощо; 2) усталений звичаєм, традицією порядок здійснення чого-небудь.

Рицар, Лицар (вершник) – у Західній та Центральній Європі в середньовіччі особа, що належала до рицарства; феодал, важкоозброєний кінний воїн.

РИЦАРСТВО, ЛИЦАРСТВО – у Західній та Центральній Європі в середньовіччі – військово-феодальний стан; у вузькому розумінні – дрібні світськи феодали, що були суперечниками знаті.

Рококо – 1) стилістичний напрям у європейському мистецтві першої половини XVIIIст. Для Р., пов’язаного з кризою абсолютизму, характерний відхід від реального життя у світ фантазії театралізованої гри, міфологічних сюжетів тощо; 2) виконаний у такому стилі.

Роман – 1) велика епічна форма художнього твору (як правило, прозового), для якого характерне різноманіття дійових осіб і розгалужений сюжет; 2)перен. любовні стосунки, любовний зв’язок.

Романс – невеликий за обсягом музично – поетичний твір для. сольного співу з інструментальним акомпанементом.

Романський – 1) той, що стосується культур і мов , які виникли на основі культурної спадщини Стародавнього Риму, його мови, або тісно з ним пов’язаний; 2) архітектурний Романський стиль – стиль середньовічного західноєвропейського мистецтва Х-ХІІІ ст. для якого характерні простота, суворість і масивність; 3) Романські мови – група споріднених мов індоєвропейської родини, що розвинулися з латини (іспанська, португальська, каталонська, галісійська, французька, італійська, ретороманські, румунська та деякі інші.)

Романтизм – 1) ідейний і художній напрям у європейських та американських культурах кінця XVIII-першої половини XIX ст. Романтизм заперечував канони класицизму ,йому властива увага до внутрішнього світу героїв, підкреслене зображення пристрастей, напруженість сюжету, мальовничість описів і характеристик; 2) світобачення, якому властива ідеалізація дійсності, мрійливість.

Символ – 1) предмет, дія тощо, які є умовним позначенням якогось образу, поняття, ідеї; 2) художній образ, який утілює якусь ідею; 3) загальноприйняте умовне позначення чого–небудь, 4) в обчислювальній техніці (кодах і звязку, передавання даних) – умовний знак, літера, цифра, що несуть певну інформацію.

Символіка – 1) вираження ідей, понять або почуттів за допомогою умовних знаків або предметів (символів); 2) сукупність символів.

СКОМОРОХ, СКОМОРОСТВО – 1) за часів Київської Русі – блазень, мандрівний середньовічний актор при дворі князя, монарха, що розважав господаря та його гостей різними витівками, жартами, удаючи із себе штукаря; 2) заняття, професія скомороха.

Скульптура – 1) один з видів просторових мистецтв, що створює об’ємні зображення, виліплені з м’якого матеріалу (глини, воску), вирізьблені з каменю, вирізані з дерева або відлиті з бронзи, гіпсу тощо; 2) твори такого виду мистецтва, а також сукупність таких творів.

Сленг (жаргон) – жаргонні слова або вирази, характерні для мовлення людей певних професій або соціальних прошарків і які, проникаючи в літературну мову, набувають певного емоційно-експресивного забарвлення.

Сюрреалізм (надреалізм) – авангардистська течія, яка виникла спочатку в літературі, потім поширилася на малярство, скульптуру та інші мистецтва. С. проголосив джерелом мистецтва сферу несвідомого (інстинкти, сни, галюцинації), а методом обрав розрив логічних зв’язків, які змінювалися суб’єктивними асоціаціями.

Талант – 1) у Стародавній Греції – вагова й грошово-вагова одиниця; 2) природна обдарованість людини, здібність до творчої діяльності.

Традиція (передача) – 1) смаки, правила поведінки, ідеї, звичаї, норми, що склалися історично і передаються з покоління в покоління; 2) звичай, усталений порядок у поведінці, побуті.

Театр (місце для видовищ) – 1) вид мистецтва, особливістю якого є художнє відображення життя за допомогою драматичної дії, що виникає в процесі гри акторів перед глядачами, наприклад, драматичний Т.; 2) будинок, де відбуваються театральні вистави; 3) спектакль; 4) перен. Т воєнних дій – частина території континенту чи акваторії океану де відбуваються воєнні дії.

Урбанізація (міський) – 1) процес зосередження населення, економічного та культурного життя в міста; 2)поширення рис і особливостей міського життя, напр., У. сільського життя.

Урбанізм - зображення та опис великих міст, динаміки їхнього життя; 2) напрям у містобудуванні ХХ ст., що вважає неминучим і необхідним створенням міст-гігантів з великими будівлями.

Фольклор – (народна мудрість) усна народна творчість (казки, прислів’я, пісні тощо)

Фреска - 1) спосіб живопису водяними фарбами на вогкій штукатурці; 2)живописний твір, виконаний такою технікою.

Футуризм (майбутнє) – авангардистська течія в європейському мистецтві 10 – 20-х рр. ХХ ст.

Цивілізація (гідний, вихований) – 1) рівень суспільного розвитку, матеріальної та духовної культури; 2) сучасна світова культура. Наприклад, досягнення Ц.; 3) сукупність живих істот з певною духовною і матеріальною культурою.

Школа (учена бесіда) – 1) навчально-виховний загальноосвітній заклад, а також приміщення, де він розташований; 2) напрям у науці, мистецтві, літературі, суспільно-політичній думці, що ґрунтується на спільних поглядах, принципах тощо; 3) перен. набуття досвіду і сам набутий досвід.

Зміст

Передумова 3

Культура як суспільне явище. Культурологія як навчальна дисципліна 4

Ранні форми культури 36

Культура античної Греції та Стародавнього Риму 70

Культура європейського середньовіччя 89

Культура Київської Русі 107

Культура доби Ренесансу 131

Європейська культура доби абсолютизму і часа Просвітництва 165

Культура України козацької доби 182

Європейська культура ХІХ століття 206

Культура України ХІХ століття 222

Європейська культура ХХ століття 237

Українська культура ХХ століття 263

Короткий термінологічний словник 284

ДЛЯ ЗАМІТОК

Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 21; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 2 34

Мы поможем в написании ваших работ!