Фінансовий ринок, його суть, необхідність та значення

 

Місце фінансового ринку у фінансовій системі. Для нормального функціонування економіки необхідно постійно мобілізовувати, розпо­діляти і перерозподіляти фінансові ресурси між її сферами і секторами. Фінансова система виконує це за допомогою:

- мобілізації бюджетних ресурсів через податки і розміщення їх відповідно до потреб уряду;

-   фінансового ринку, що мобілізує заощадження на добровільній основі і надає позики чи інвестиції, реагуючи на ринкову ситуацію.

 За допомогою механізму функціонування фінансового ринку визначають обсяг і структуру попиту на фінансові активи. Цей механізм своєчасно задовольняє всіх споживачів, які тимчасово потребують залучення капіталу із зовнішніх джерел. Іншими словами, тимчасово вільний капітал, який перебуває у формі суспільних заощаджень (тобто грошових та інших фінансових ресурсів населення, підприємств, державних органів) і не витрачений на споживання та реальне інвестування, залучається через фінансовий ринок окремими його учасниками для подальшого ефективного використання в економіці країни.

На фінансовому ринку формуються співвідношення заощаджень та інвестицій; для залучення заощаджень вкладника останній має бути впевнений у тому, що одержить прибуток і мінімально компенсува­тиме втрати від інфляції. У противному разі заощадження будуть переведені в товарну форму.

Фінансовий ринок і фінансові інститути, що забезпечують його функціонування, допомагають ефективніше, ніж окремі вкладники, мобілізувати і розмістити великий обсяг заощаджень, знизити ризики; сприяють скороченню оперативних витрат, об'єднанню та диверсифі­кації ризиків; розвитку спеціалізованих консультаційних послуг з управління ризиком, перспектив інвестування, оцінки платоспромож­ності тих, хто їх залучає; задоволенню потреб вкладників у ліквідності й безпечності та інвесторів у терміновому вкладенні вільних коштів.

У розвинених країнах сучасний рівень розвитку фінансового ринку зумовлюється здебільшого рівнем нагромадження, господарськими традиціями, розмірами суспільного багатства і добробутом нації. Що різноманітніша з погляду суб'єктів і розмірів структура заощаджень та можливостей інвестицій, то необхідніше існування фінансового ринку.

Фінансовий ринок як історична категорія з'явився одночасно з фінансами і з розвитком товарно-грошових відносин перетворився на особливу сферу економічних відносин. Розвиток товарного виробництва на певному етапі спричинив появу у його учасників гострої потреби в додатковому капіталі, необхідному для подальшого розширення виробництва. Цей капітал називається інвестиційним і використовується для створення робочих місць, придбання знарядь і предметів праці, нових технологій та інших елементів виробництва.

Світовий фінансовий ринок первісне сформувався на базі між­народних фінансових операцій національних фінансових ринків, по­тім — на базі їх інтернаціоналізації. Спочатку цей ринок розвивався повільно і переважно як світовий грошовий ринок.

Особливість світового фінансового ринку полягає у спрямуванні національного капіталу (певних фінансових активів) за кордон, у розпорядження іноземних банків або для залучення іноземного капіталу. Особливо активно світовий фінансовий ринок почав розвиватися на початку 60-х років XX ст. До цього протягом сорока років цьому перешкоджали світові економічні кризи 1929-1933 рр., Друга світова війна, валютні обмеження.

Розглядаючи фінансовий ринок в України в історичному аспекті, слід зазначити, що він існував до революції (до 1917р.), потім у період НЕПУ наприкінці 20-х років, а також і у подальшому, але у звуженому й урізаному вигляді. Занепад фінансового ринку та його інфра­структури за радянських часів зумовлювався пануванням командно-адміністративної системи управління, повним одержавленням засобів виробництва, відсутністю приватної власності як основи формування фінансового ринку.

Мобілізація грошових заощаджень тільки через державні позики була обмеженим фінансовим інструментом, що застосовувався командно-адміністративною системою неефективно. Це спричинило об'єктивне відставання вітчизняної економіки в багатьох галузях. Через складність концентрації грошей з внутрішніх резервів для створення конкурентоспроможних виробництв не використовувався могутній науково-технічний потенціал, що був нагромаджений у радянські часи.

Фінансовий ринок як економічна категорія. Інвестування, як зазначалося, забезпечується через розвинений фінансовий ринок. З'ясуємо, чим цей ринок і його сегменти відрізняються від інших. В економічній літературі не існує єдиного трактування економічної сутності поняття "фінансовий ринок". Часто його ототожнюють з грошовим, кредитним або інвестиційним ринком.

Поняття "фінансовий ринок" дуже широке, оскільки охоплює не тільки фінансові зв'язки, а й багато форм відносин власності та їх перерозподілу (трансформації).

Фінансовий ринок — це система економічних відносин, у процесі яких розподіляються та перерозподіляються фінансові активи країни під впливом попиту і пропозиції на них з боку різних суб'єктів економіки. Ці економічні відносини визначаються об'єктивними економічними законами і фінансовою політикою держави, які, врешті-решт, формують сутність фінансового ринку, тобто зв'язки і відносини як безпосередньо на ринку, так і з іншими економічними категоріями.

Для розуміння фінансових активів доцільно виходити з їх загаль­ного визначення. У системі національних рахунків активи вважаються об'єктами, що мають вартість і перебувають у власності економіч­них суб'єктів, від яких у майбутньому слід очікувати отримання прибутку або інших доходів. Фінансові активи відповідають цьому призначенню як засоби нагромадження вартості. У системі національних рахунків фінансові активи класифікуються за сімома основними категоріями, до яких належать монетарне золото[4] і спеціальні права запозичення міжнародного валютного фонду, готівка і депозити, цінні папери (крім акцій); позики, акції та інший пайовий капітал, страхові технічні резерви, інші рахунки до одержання або до оплати. Характерною ознакою фінансових активів є обов'язковість вимог до інших інституційних одиниць, які є позичальниками і мають зобов'язання перед своїми кредиторами. Фінансовими вважаються зобов'язання боржника перед своїм кредитором на оплату вимог, що виставляються йому.

 Фінансовий ринок—це узагальнена назва ринків, де проявляються попит і пропозиція на різні фінансові активи (фінансові послуги).

 З організаційного погляду фінансовий ринок є системою самостійних окремих ринків (сегментів), у кожному з яких виокремлюються ринки конкретних видів фінансових активів (сектори).

Отже, фінансовий ринок — це складна економічна система, що є сферою прояву економічних відносин:

- при розподілі доданої вартості та її реалізації шляхом обміну грошей на фінансові активи;

- між вартістю і споживчою вартістю товарів, що обертаються на цьому ринку (фінансових активів);

- між продавцями і покупцями фінансових активів при реалізації вартості, втіленої в цих активах;

- між населенням, виробниками і державою щодо перерозподілу вільних коштів на основі повної економічної самостійності, меха­нізму саморегуляції ринкової економіки, внутрішньо- та міжгалузе­вого переміщення фінансових ресурсів.

Функції фінансового ринку

Функції фінансового ринку. Сутність фінансового ринку і його роль в економіці держави найповніше розкриваються в його функціях, основними з яких є такі:

- мотивована мобілізація заощаджень приватних осіб, приватного бізнесу, державних органів та зарубіжних інвесторів і трансформація закумульованих коштів у позиковий та інвестиційний капітал;

- реалізація вартості, втіленої у фінансових активах, і доведення фінансових активів до споживачів (покупців, вкладників);

- перерозподіл на взаємовигідних умовах коштів підприємств з метою їх ефективнішого використання;

- фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво, розширення виробництва та пайової участі на основі визначення найефективніших напрямків використання капіталу в інвести­ційній сфері;

- вплив на грошовий обіг та прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;

- формування ринкових цін на окремі види фінансових активів;

- страхова діяльність і створення умов для мінімізації фінансових та комерційних ризиків;

-   операції з експорту-імпорту фінансових активів та інші фінансові операції, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю;

- кредитування уряду, місцевих органів самоврядування шляхом розміщення урядових та муніципальних цінних паперів;

- розподіл державних кредитних ресурсів і розміщення їх серед учасників економічного кругообігу.

Функція фінансового ринку щодо доведення фінансових активів до споживача виявляється через створення мережі інститутів з реаліза­ції фінансових активів (банків, бірж, брокерських контор, інвестицій­них фондів, фондових магазинів, страхових компаній тощо). Ця функція спрямована на забезпечення нормальних умов для реалізації грошових ресурсів (заощаджень) споживачів (покупців, вкладників) в обмін на фінансові активи, що становлять для них інтерес.

Задовольняючи значний обсяг інвестиційних потреб суб'єктів господарювання, механізм фінансового ринку через систему ціно­утворення на окремі інвестиційні інструменти виявляє найефективніші сфери і напрямки інвестиційних потоків для забезпечення високого рівня доходності капіталу, який використовується з цією метою.

Ринковий механізм ціноутворення на фінансовому ринку протилежний державному, хоча й перебуває під певним впливом державного регулювання. Цей механізм дає змогу повністю враховувати поточне співвідношення попиту і пропозиції за різними фінансовими активами, яке формує відповідний рівень цін на них; максимально задовольняти економічні інтереси продавців і покупців фінансових активів.

Зміст функції фінансового забезпечення процесів інвестування полягає у створенні фінансовим ринком умов для залучення (кон­центрації) підприємцем фінансових ресурсів, необхідних для розвитку виробничо-торговельного процесу. Залучення фінансових ресурсів передбачає як нагромадження капіталу, так і взяття його в борг (по­зика), у наймання (селенг).

Сутність функції впливу на грошовий обіг зводиться до створення фінансовим ринком умов для безперервного переміщення грошей у процесі здійснення різноманітних платежів і регулювання обсягу грошової маси в обігу. Через цю функцію на фінансовому ринку реалізується грошова політика держави. Від усталеності грошового обігу залежить усталеність фінансового ринку.

Фінансовим ринком вироблений власний механізм страхування цінового ризику (і відповідно система спеціальних фінансових інструментів), який в умовах нестабільності економічного розвитку країни і кон'юнктури фінансового та товарного ринків дає змогу знизити до мінімуму фінансовий і комерційний ризик продавців та покупців фінансових активів і реального товару, пов'язаний зі зміною цін на нього. Крім того, у системі фінансового ринку поширена пропозиція різноманітних страхових послуг.

Забезпечуючи мобілізацію, розподіл і ефективне використання вільного капіталу, задоволення в найкоротші терміни потреби в ньому окремих суб'єктів господарювання, фінансовий ринок сприяє прискоренню обороту використовуваного капіталу, кожний цикл якого генерує додатковий прибуток і приріст національного доходу загалом.

Зазначивши позитивний вплив фінансового ринку на розвиток економіки, слід також спинитися на проблемах, що існують на сучас­ному етапі його функціонування. Зокрема, для України вони пов'язані з тим, що її фінансовий ринок почав формуватися в період глобалізації багатьох економічних процесів, у тому числі й фінансового ринку.

До передумов глобалізації ринку капіталів належать:

- технічні досягнення у сфері обробки інформації і комунікацій;

- усунення або послаблення обмежень на переміщення капіталів через кордони;

- лібералізація внутрішніх ринків капіталів;

- розвиток нерегульованих іноземних ринків;

- прискорене збільшення кількості похідних інструментів;

- розвиток ринку єврооблігацій.

Економічна і фінансова глобалізація, безперечно, має багато позитивного, але, на жаль, не всі держави можуть скористатися її перевагами. З її розвитком держава, нація втрачають можливість ефективно здійснювати свій суверенітет над валютою та фінансами; у світовому економічному просторі поширюється панування транс­національних корпорацій, їх фінансові можливості іноді перевищують бюджети середніх європейських держав. Саме вони зацікавлені в тому, щоб капітал міг у лічені години переміщатись з однієї точки світу в іншу.

 Про велику небезпеку спекулятивного капіталу, який перевищує національний капітал усіх країн разом узятих, добре знають як вчені, так і державні діячі. Слабка держава, продукція якої неконкуренто­спроможна, стає здобиччю транснаціональних корпорацій, затова­рюється дешевими товарами широкого вжитку, не може захистити свого товаровиробника, розвивати і зміцнювати національну економіку.

 Тому в Україні необхідно розробити методи і механізми захисту свого економічного суверенітету, завоювати позиції на світовому ринку, виробити повноцінну концепцію участі у блоках захисту від утиску вітчизняного виробництва з боку транснаціональ­них компаній.

Таким чином, Україні потрібно сформувати механізм захисту від кризових явищ, що породжуються раптовим припливом та відпливом коштів фінансових спекулянтів. При цьому, вочевидь, не вдасться уникнути певних митних, податкових обмежень та ін.

Необхідно ретельно розробити заходи щодо фінансової безпеки України у зв'язку зі скороченням обмежень на рух капіталу.

Вважаємо, що доти, поки Україна не досягне стійкого економіч­ного розвитку і не стане рівноправним партнером економічно розвинених країн на світовому фінансовому ринку, державне регулю­вання має перешкоджати поширенню віртуальної фінансової економі­ки, захищати і заохочувати реальних інвесторів, обмежувати діяль­ність фінансових спекулянтів. З огляду на це необхідно:

- зберегти окремі валютні обмеження з операцій, пов'язаних з рухом капіталу;

- вживати заходів щодо забезпечення прозорого механізму обліку та переходу прав власності на фондовому ринку;

- стимулювати виконання ринком акцій функції мобілізації капіталу;

- сприяти припливу коштів у виробничий сектор і реальну еконо­міку, використовувати оподаткування для стимулювання інвести­цій у виробництво;

- стримувати збільшення доходів, які можна отримати в результаті фінансових спекуляцій. Для цього потрібно стримувати коливання на валютному і фондовому ринках (у тому числі на ринку держав­них цінних паперів), тобто обмежувати спекулятивні процеси на фінансовому ринку;

- стимулювати залучення інвестицій у виробництво через креди­тування, оскільки неможливість скористатися кредитом приз­водить до розширення ризикового і спекулятивного ринку акцій.

 

    

Структура фінансового ринку

 

Структура фінансового ринку зумовлена функціями, які він вико­нує. У цьому розумінні фінансовий ринок є полісистемою, до якої вхо­дять підсистеми, що визначаються за різними ознаками: часовою, інституційною, на основі виокремлення ринків певних груп та видів фінансових активів.

Згідно з часовою ознакою ринок поділяється на грошовий (ринок короткострокових капіталів або коштів, що зазначаються у платіжних засобах) і ринок середньо- та довгострокових капіталів, що утво­рюють інвестиційний чинник у розвитку економіки.

Структура фінансового ринку як сукупність відповідних інституцій складається з кредитно-фінансових установ (банків та інших організа­цій) та інститутів ринку цінних паперів, які, у свою чергу, поділяються на інститути, що обслуговують позабіржовий оборот цінних паперів та фондову біржу.

Фінансові ринки класифікують за різними ознаками.

 За загальною сегментацією фінансові ринки поділяють на первинні та вторинні; ризикові та безризикові; місцеві, регіональні, національні, міжнародні та світові.

 За ступенем організованості кожний сегмент фінансового ринку поділяють на організований[5] і неорганізований[6]. Певні сегменти фінансового ринку (наприклад, ринок цінних паперів та валютний) поділяють на біржовий та позабіржовий[7]. За принципом повернення розрізняють фінансові ринки боргових зобов'язань і інструментів власності; за формою організації — організаційні і розподільні.

Один і той самий фінансовий актив може бути товаром кількох ринків. Унаслідок цього зазначені ринки (сегменти) тісно взаємо­пов'язані.

Характеристика структури фінансового ринку за основними групами фінансових активів.

 Грошовий ринок як сегмент фінансового ринку, на якому здійснюються короткострокові депозитно-позикові операції (терміном до одного року), обслуговує рух обігових коштів підприємств та організацій, короткострокових коштів банків, уста­нов, громадських організацій, держави та населення. Об'єктом купівлі-продажу на грошовому ринку є тимчасово вільні кошти.

Інструментами грошового ринку є скарбничі та комерційні векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти. Ціною "товару", що продається і купується на ринку, є позиковий процент.

Кредитний ринок як частина фінансового, на якому формуються попит і пропозиція на середньо- та довгостроковий позиковий капітал, виконує такі функції: по-перше, об'єднує дрібні, розрізнені грошові заощадження населення, державних організацій, приват­ного бізнесу, зарубіжних інвесторів і формує великі грошові фонди; по-друге, трансформує кошти в позичковий капітал, що забезпечує зовнішні джерела фінансування матеріального виробництва націо­нальної економіки; по-третє, надає позики державним органам і населенню для покриття бюджетного дефіциту, фінансування частини житлового будівництва. Кредитний ринок забезпечує нагромадження, рух, розподіл і перерозподіл позикового капіталу між сферами економіки.

Валютний ринок — це система сталих і водночас різноманітних економічних та організаційних відносин між учасниками міжнарод­них розрахунків щодо валютних операцій[8]; зовнішньої торгівлі; надання фінансових послуг; здійснення інвестицій та інших видів діяльності, які потребують обміну і використання іноземних валют. На валютному ринку діє певний механізм, за допомогою якого встановлюються правові та економічні відносини між споживачами і продавцями валют. Валютна біржа є організаційно оформленим регулярним валютним ринком, на якому відбувається торгівля валютою на основі попиту і пропозиції[9].

До складових фінансового ринку належить також ринок цінних паперів, який у розвинених країнах є механізмом фінансування економіки і барометром економічного та політичного життя. На ньому здійснюються емісія, купівля-продаж цінних паперів, встанов­люється ціна на них, формуються і урівноважуються попит та пропозиція.

Ринок цінних паперів (РЦП) — це специфічна сфера ринкових відносин, де об'єктом операцій є цінні папери.

Завдання ринку цінних паперів полягає у створенні умов і забезпеченні якнайповнішого та якнайшвидшого переливання за­ощаджень в інвестиції за ціною, яка задовольняла б обидві сторони. Через ринок цінних паперів створюються грошові нагромадження кредитно-фінансових інститутів, підприємств, держави, що спрямо­вуються на фінансування виробничих та невиробничих потреб.

Ринок цінних паперів охоплює операції з випуску і обертання інструментів позики, інструментів власності, а також їх поєднань і похідних. До інструментів позики належать облігації, векселі, сертифікати; до інструментів власності — усі види акцій, до гібрид­них — цінні папери, що мають ознаки як облігацій, так і акцій, до похідних — варанти, опціони, ф'ючерси та інші аналогічні цінні папери.

З огляду на викладене ринку інструментів позики як елементу ринку позикових капіталів (кредитного ринку) властива наявність позикового капіталу, тоді як ринку інструментів власності — влас­ного капіталу, тобто часток (паїв) власників у власному капіталі компанії.

Широкий вибір інструментів ринку цінних паперів, умов їх випуску, погашення та виплати доходу, різні схеми торгівлі та зв'язків між суб'єктами ринку цінних паперів забезпечують мак­симальну мобілізацію фінансових ресурсів, їх раціональний розподіл, швидкий перерозподіл та ефективне використання. Це визначає провідне місце цього елемента фінансового ринку у фінансовій системі та його вплив на соціально-економічний розвиток країни.

 В Україні випускаються такі види цінних паперів: акції, облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик, місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання, векселі, інвестиційні та ощадні сертифікати. Розрізняють первинний та вторинний ринки цінних паперів.

Первинний ринок випускає в обіг цінні папери на основі оголошення про емісію. Торгівля відбувається між емітентами, з одного боку, і інвесторами та фінансовими посередниками — з іншого.

Вторинний ринок характеризується операціями перепродажу цінних паперів, які здійснюються між окремими інвесторами, інвесторами і фінансовими посередниками, а також безпосередньо між фінансовими посередниками.

Страховий ринок є сферою грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу є специфічний товар — страхова послуга (страховий захист), а також формуються попит і пропозиція на неї. Основними сегментами страхового ринку є страхування життя, відповідальності, ризиків і майнове.

Ринок дорогоцінних металів і каменів та інших об'єктів реального інвестування охоплює операції інвестування у предмети колекціо­нування (художні твори, антикваріат, нумізматичні цінності тощо), дорогоцінні метали і камені та інші матеріальні цінності. Пов'язана із цими об'єктами реального інвестування інвестиційна діяльність відбувається на спеціалізованих ринках: золота, срібла тощо.

Ринок нерухомості має багато спільного з ринками фінансів, тому в системі фінансового ринку доцільно виокремити ринок інстру­ментів нерухомості. Нерухомість (наприклад, житлову) як фінан­совий інструмент можна застосовувати на фінансовому ринку як пасивно, так і активно. Завдяки швидкій зміні вартості об'єктів нерухомості певного типу вкладення коштів у придбання таких об'єктів може стати більш вигіднішим, ніж суто банківські операції. Вкладення коштів у нерухомість є надійним засобом проти інфляції.

Ціни на нерухомість постійно підвищуються, що спричинює укла­дення спекулятивних угод з нерухомістю, концентрацію землі у власників, виведення земельних ділянок з господарського обігу з метою спекуляції на підвищення цін. Ринок нерухомості є системою економічних відносин, які виникають при вкладанні капіталу в об'єкти нерухомості та інших операціях з нерухомістю. Ці відносини формуються між інвесторами при купівлі-продажу нерухомості, іпотеці, здаванні об'єктів нерухомості в довірче управління, най­мання тощо.

 Ринок нерухомості — це сфера вкладення капіталу в об'єкти нерухомості з метою отримання прибутку або придбання нерухомості в особисту власність.

 До нерухомого майна належать земля, будинки, споруди, ділянки, у надрах яких є природні ресурси, лісові насадження, водні об'єкти.

При операціях купівлі-продажу нерухомості інвестори розгля­дають нерухоме майно не лише як товар, а насамперед як фінансовий актив, що може принести доход через певний проміжок часу.

Нерухомість виробничого призначення є формою існування капі­талу, а нерухомість споживчого призначення — функцією доходу. У кожній країні існує власна класифікація нерухомості з метою опо­даткування. Наприклад, у США нерухомість поділяється на ви­робничу, інвестиційну, споживчу та спекулятивну. Стосовно кож­ного з видів нерухомості складається особлива система вилучення податків. У Німеччині в системі оподаткування майна спеціально виокремлюється податок на нерухоме майно юридичних і фізичних осіб.

Точно оцінити інвестиційні активи, які існують в економіці, не­можливо. Проте можна стверджувати, що нерухомість, тобто земля і все, що на ній розміщене, є найбільшою частиною світового багатства та одним з найпривабливіших фінансових активів, вартість якого постійно зростає. Насамперед це характерне для вартості земельних ресурсів. Розглянуті особливості нерухомості, а також те, що ба­гатство найчастіше асоціюється саме з об'єктами нерухомого майна, забезпечили необхідні умови для розвитку в ринковій економіці оподаткування операцій з нерухомим майном.

 

Завдання для самостійної підготовки – тестові запитання

Тема 1. Сутність фінансів, їх необхідність, функції і роль

1. Через призму яких підходів найчастіше розглядають фінанси?

а) історичних;     

б) економічних;  

в) юридичних;    

г) політичних.

 

2. З якими поняттями нерозривно пов’язано функціонування фінансів?

а) фінансові відносини;  

б) фінансова діяльність;  

в) політичний устрій;

г) фінансові ресурси;      

д) гроші.                           

 

3. На якій стадії в системі економічного кругообігу виникають фінансові відносини?

а) на стадії виробництва;                            

 б) на стадії реалізації готової продукції;

в) на стадії зародження підприємства;

 г) на стадії розподілу.

 

4. Що є характерними ознаками фінансів;

а) грошовий характер фінансових відносин;        

б) суспільна думка на фінансові відносини;

в) розподільчий характер фінансових відносин;  

г) формування і використання грошових фондів. 

 

5. Необхідність фінансів обумовлена:

а) наявністю держави;                                                 

б) наявністю кредиту;

в) наявністю грошових відносин;                           

г) дією економічних законів розвитку суспільства.  

 

6. На вашу думку, фінанси – це:

а) суспільні відносини;                        

б) система економічних відносин;      

в) гроші;

г) грошові відносини.                           

 

7. Що є матеріально-речовою формою фінансів?

а) цінні папери;

б) фонди грошових коштів;                  

в) фінансові угоди.

 

8. Залежно від рівня, на якому проходить формування фондів грошових коштів, вони поділяються на:

а) централізовані;                              

б) децентралізовані;                                

в) приватні.

 

9. Об’єктивна необхідність фінансівобумовлена такими явищами:

а) наявністю суспільного поділу праці;                       

б) наявністю товарно-грошових відносин;              

в) наявністю різних форм власності;                            

г) наявністю політичних сил у державі;

д) наявністю держави і необхідністю виконання нею

своїх функцій;                                                                  

є) суспільною думкою;

ж) дією економічних законів розвитку суспільства.    

 

10. Об’єктами фінансових відносинє:

а) валовий внутрішній продукт;                                  

б) національний доход;                                                 

г) децентралізовані кошти грошових фондів;

д) національне багатство;                                             

є) централізовані кошти грошових фондів.

 

11. Суб’єктами фінансових відносинвиступають:

а) держава;                                                    

б) міжнародні організації;

в) суб’єкти господарської діяльності;        

г) населення;

д)                                                  

 

12. Які функції притаманні фінансам?

     а) розподільча;                                                

     б) стимулююча;

     в) контрольна.                                                  

 

13. Об’єктом розподілу за допомогою фінансів є:

а) валовий внутрішній продукт;                                  

б) національний доход;                                             

г) децентралізовані кошти грошових фондів;

д) національне багатство;                                             

є) централізовані кошти грошових фондів.

 

14. Суб’єктом розподілу за допомогою фінансів є:

     а) юридичні особи;                                     

     б) фізичні особи;                                             

     в) населення.

 

15. Об’єктом контролю за допомогою фінансів виступає:

     а) розподільчий процес;                                 

     б) валовий внутрішній продукт;

     в) національне багатство.

 

16. В Україні до органів, що здійснюють фінансовий контроль, належать:

а) Міністерство фінансів;                                 

б) Державне казначейство;                               

в) приватні підприємства;

г) Державна контрольно-ревізійна служба;     

д) Державна податкова адміністрація;              

є) державні підприємства;

ж) Державна митна служба;                               

з) Пенсійний фонд;                                              

і) Рахункова палата.                                         

 

17. Фінанси перебувають в тісному взаємозв’язку з такими категоріями розподільчого характеру як:

а) гроші;                              

б) бартер;

в) заробітна плата;             

г) ціна;                             

д) кредит.                            

 

---

Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 27; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!