Комплекс отриманих попередніх знань про особливості функціонування підприємства формує інформаційну основу для:
1. визначення того, чи є достатній рівень компетентності фахівців аудиторської фірми для надання якісних послуг,
2. проведення попередньої оцінки ризиків суттєвих викривлень у фінансовій звітності майбутнього клієнта,
3. оцінки платоспроможності майбутнього клієнта.
У будь-якому випадку аудитор повинен приймати рішення про можливість укладання договору лише тоді, коли він зможе забезпечити виконання принципу компетентності.
Загроза власного інтересу професійній компетентності та належній ретельності виникає тоді, коли аудиторська фірма, не має (або не може отримати) достатньої компетентності для проведення аудиту відповідного клієнта. Наприклад, до аудиторської фірми звернулось акціонерне товариство, яке займається сільськогосподарською діяльністю. Відомо, що формування інформації у фінансовій звітності сільськогосподарських підприємств має свої галузеві особливості, які суттєво відрізняються від звичайного промислового або торговельного підприємства. Саме за таких обставин компетентність може бути забезпечена лише фахівцями-аудиторами, які мають практичний досвід роботи, пов’язаний зі сільськогосподарськими підприємствами.
Якщо ідентифіковані загрози є іншими ніж явно незначними, необхідно застосувати застережні заходи, для їх усунення або зменшення до прийнятного рівня:
1. отримати відповідне розуміння характеру бізнесу клієнта, складності його діяльності конкретних вимог завдання, а також мети, характеру та обсягу робіт, що їх необхідно виконати;
|
|
|
2. отримати знання відповідної галузі або предмета; наявність або отримання досвіду застосування відповідних нормативних вимог або вимог щодо звітності;
3. призначити достатню кількості аудиторів та інших фахівців аудиторської фірми, що має необхідну компетентність;
4. залучити, в разі потреби, експертів;
5. погодити реальні часові межі для виконання завдання;
6. дотримуватися стандартів політики та процедур контролю якості, які розроблені в аудиторській фірмі для надання достатньої впевненості, що конкретне завдання може бути прийнятим лише тоді, коли його можна виконати компетентно.
Укладання листа-зобов’язання. Після проведення попереднього обстеження клієнта аудитор приймає рішення про можливість укладання договору на проведення аудиту чи виконання іншого завдання з надання впевненості.
У відповідності до МСА 210 «Умови завдань з аудиторської перевірки» аудитор і замовник повинні погодити умови завдання. Погоджені умови необхідно задокументувати в листі-зобов’язанні або в будь-якій іншій формі договору, яка є зручною.
|
|
|
Лист-зобов’язання документує і підтверджує прийняття призначення аудитором, мети та обсягу аудиторської перевірки, ступінь відповідальності аудитора перед замовником і форму будь-яких звітів та висновків.
Форма і зміст листів-зобов’язань про проведення аудиторської перевірки для різних замовників можуть відрізнятися, але в них обов’язково зазначаються:
1. мета аудиторської перевірки фінансових звітів;
2. відповідальність управлінського персоналу за фінансові звіти;
3. обсяг аудиторської перевірки, в тому числі посилання на чинне законодавство, положення або норми професійних організацій, яких дотримується аудитор;
4. форма будь-яких звітів і висновків або інший спосіб повідомлення результатів завдання;
5. той факт, що у зв’язку з тестовим характером аудиторської перевірки та іншими властивими аудиторській перевірці обмеженнями поряд з обмеженнями, властивими будь-якій системі бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, існує неминучий ризик того, що навіть деякі суттєві викривлення можуть залишитися невиявленими;
6. вільний доступ до всіх бухгалтерських записів, документації та іншої інформації, що запитується у зв’язку з проведенням аудиторської перевірки.
|
|
|
Аудитор може також вказати в листі:
1. заходи, які передбачається провести у зв’язку з плануванням аудиторської перевірки;
2. перелік інформації, яку має надати підприємство (письмові підтвердження, пояснення та ін.) у зв’язку з аудиторською перевіркою; додатково можуть встановлюватися терміни подання такої інформації;
3. прохання про підтвердження замовником умов завдання шляхом підтвердження отримання ним листа-зобов’язання;
4. перелік листів або звітів і висновків, які аудитор передбачає видати замовнику в процесі аудиту та після його завершення;
5. порядок обчислення вартості аудиторської перевірки та форму розрахунків.
Враховуючи знання, отримані знання про особливості діяльності підприємства, а також те, що проведення аудиту фінансової звітності завжди обмежується певними часовими межами (наприклад, датою проведення зборів акціонерів або датою офіційного оприлюднення фінансової звітності), доречно у листі-зобов’язанні визначити ще й наступні питання, які повинні знайти своє відображення в умовах майбутнього договору:
1. домовленість про залучення інших аудиторів та експертів під час здійснення окремих процедур майбутньої аудиторської перевірки;
|
|
|
2. домовленість про залучення внутрішніх аудиторів, а також інших працівників замовника;
3. координування роботи з попереднім аудитором у разі, якщо аудитор вперше працює з замовником;
4. будь-яке обмеження відповідальності аудитора там, де це можливо;
5. посилання на будь-які подальші угоди між аудитором та замовником.
Проведення переговорів. У загальній аудиторській практиці існують три досить поширені підходи до переговорного процесу:
1. м’який,
2. жорсткий,
3. принциповий (компромісний).
М’який підхід означає, що одна зі сторін готова піти на серйозні поступки заради досягнення угоди. Перевагою такого підходу є висока ймовірність досягнення угоди, а недоліки зводяться до того, що ця сторона почуває себе обмеженою в правах, що не сприяє міцності угоди.
Жорсткий підхід припускає, що та зі сторін, яка більш наполегливо домагається прийняття власної редакції угоди, отримує найбільш вигідні умови. У такому разі зростає ймовірність, що сторони не досягнуть угоди. Крім того, аудиторська фірма, досягнувши однобічних переваг, завжди повинна пам’ятати, що відносини з клієнтом у цьому разі побудовані не на міцному фундаменті, а це означає, що представники замовника будуть упереджено ставитися до аудиторів.
Принциповий (компромісний) підхід означає, що обидві сторони прагнуть знайти взаємну вигоду там, де це можливо, а якщо їхні інтереси не збігаються, то намагаються досягнути такого результату, що був би обґрунтований нормами, які не залежать від бажання сторін. Перевага надається саме такому підходу, бо він забезпечує найбільш високу ефективність переговорного процесу.
Таблиця 5.2.1.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 22; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!