Текстовий редактор Microsoft Word .

СТАНДАРТНІ ПРОГРАМИ

План заняття:

1. Програма Калькулятор

2. Графічний редактор Paint

У Windows, починаючи із найперших версій, присутні так звані «програми групи Стандартні», що покликані забезпечити корис­тувача набором стандартних інструментів для виконання більшості найпростіших операцій на комп'ютері (дії з числами, уведення кетового документа, створення нескладних малюнків). Усі вони викликаються з підменю Пуск / Програми / Стандартні.

Програма Калькулятор

Однією зі стандартних програм операційної системи Windows ХР є програма Калькулятор. У ній реалізовані основні операції стандартного калькулятора, вона дозволяє оперувати різними числами з точністю до 32 символів; підтримує не тільки десяти але й двоїчну, восьмеричну і шістнадідятеричну системи числення; дозволяє використовувати як інженерні, так і статичні функції.

Програма Калькулятор має два режими роботи: Звичайний, призначений для найпростіших обчислень, й Інженерний, який забезпечує доступ до багатьох математичних (у тому числі і статистичних) функцій. Переключення між режимами виконується в меню Вигляд.

Виконувати всі операції у Калькуляторі можна мишею, але більш ефективною є робота з використанням цифрової (правої) частини клавіатури. Перед початком роботи необхідно включити функцію введення чисел засобами цифрової частини клавіатури, натиснувши клавішу NumLock (при цьому повинен засвітитися. відповідний індикатор у правому верхньому куті клавіатури).

У лівій частині вікна програми (звичайний режим) розташовується ряд кнопок, що використовуються при роботі з пам'яттю калькулятора:

· МС - очищення пам’яті;

· MR - заміна відображуваного числа, числом з пам'яті;

· MS - приміщення відображуваного числа в пам'ять;

· М+ - додавання відображуваного числа з числом, що зберіга­ється в пам'яті.

Як тільки будь-яке число буде внесено в пам'ять, над стовпцем перерахованих кнопок з'явиться індикатор «М». Поміщаючи в пам'ять будь-яке число, користувач здійснює роботу з пам'яттю програми, а не з буфером обміну даних Windows. Робота з буфе­ром обміну даних виконується аналогічно іншим програмам. На­приклад, для занесення відображуваного числа в буфер достатньо у меню Правка вибрати команду Копіювати, або скористатися для цього відповідним сполученням клавіш. Під час роботи багато користувачів, швидко вводячи різні дані, допускають помилки, що легко коректуються такими кнопками:

· Backspace - скасовує введення останнього символу або цифри (наприклад, якщо введено число 67 замість 69, натискаємо Backspace і вводимо 9, у результаті одержуємо 69);

· СЕ - видалення відображуваного числа зі збереженням вико­нуваних операцій (наприклад, обчислюючи добуток 342 на 86, користувач випадково вводить 88 замість 86; натискаємо СЕ і вводимо заново, після чого, натиснувши на «=», одержуємо Результат);

· С - повне видалення всіх обчислень і повернення до нуля.

Слід зазначити, що режими роботи Звичайний та Інженерний відрізняються не тільки інтерфейсом і наданим спектром можливостей, - кожний з них має свій власний порядок операцій обчислення. Увівши у звичайному режимі 2+3*4 і натиснувши кнопку «=», одержимо результат 20. Тобто обчислення в звичайному режимі виконуються в суворій послідовності введених операцій, без дотримання математичних правил. Зовсім інший результат обчислення в Інженерному режимі: програма, дотримуючись математичних правил, спочатку помножить 3 на 4 і тільки потім додасть 2 і одержимо 14.

У лівій частині програми Калькулятор знаходиться панель вибору системи числення, за допомогою якої користувач може перевести введене число з однієї системи числення в іншу.

Особливу увагу варто звернути на те, що у всіх системах, крім десяткової, операції можна виконувати тільки з додатними вели­чинами. У процесі переводу з десяткової системи в будь-яку іншу програма автоматично відкидає дробову частину числа.

■ Нех - шістнадцятерична система числення;

■ D ес - десяткова система числення;

■ Ос t - восьмерична система числення;

■ Ві n - двійкова система числення.

Під панеллю вибору системи числення розташовується прапо­рець Inv для виконання зворотних операцій. Наприклад, необхідно обчислити арксинус числа 1: вводимо це число, активізуємо опцію Inv і натискаємо кнопку S іп. Таким чином, буде виконана функція, зворотна до S іп, і в результаті одержимо кут 90°.

Кнопки And , О r , Хо r , Not використовуються для виконання логічних операцій у будь-якій системі числення. Після натискання з них введене число конвертується у двійкову систему, чого над ним виконується відповідна операція. Відповідь виводиться в обраній системі числення.

Графічний редактор Paint

Paint – найпростіший графічний редактор, призначений для створення і редагування растрових графічних зображень в основному в форматі Windows (ВМР) і форматах, використовуваних у мережі Інтернет. Він прийнятний для створення найпростіших графічних ілюстрацій (в основному схем, діаграм, графіків), які можна вставляти в текстові документи; у Paint можна створювати рекламу, буклети, оголошення, запрошення й ін.

Графічний редактор Paint розроблявся, головним чином, як засіб створення зображення і комбінування готових фрагментів і не орієнтований на обробку готових зображень, таких як від скановані фотографії.

Програма надає різні засоби й інструменти для створення зо­браження - палітра кольорів, пензель, аерозольний балончик, лас­тики для стирання, олівці для малювання геометричних фігур (ліній, прямокутників, еліпсів, багатокутників). Редактор також дозволяє вводити текст, а широкий набір шрифтів з комплекту Windows ХР дають можливість виконувати на картинках ефектні написи. Існують і засоби для вирізання фрагментів картинки - ви­різаний елемент можна перемістити, скопіювати, зменшити, збіль­шити, розгорнути й ін.

Основні дії, які можна виконати за допомогою додатка:

■ проведення прямих і кривих ліній різної товщини і кольору;

■ використання пензлів різної форми, ширини і кольору;

■ будування різних фігур (прямокутників, багатокутників, овалів. еліпсів) - зафарбованих і незафарбованих;

■ перенесення тексту на малюнок;

■ використання перетворень - поворотів, відображень, розтягань і нахилу.   ,^:Ш

Вікно Paint має стандартний вигляд. У лівому верхньому куті виводиться ім'я файлу малюнка, а потім назва ре­дактора - «Paint». У меню редактора входять команди Файл, Прав ка, Вигляд, Малюнок, Кольори і Довідка. У лівому нижньому куп розташована Палітра. При деяких операціях з малюнком на екрані тимчасово з'являються й інші панелі.

Панель інструментів Paint

Щоб малювати, зафарбовувати, змінювати колір, робити написи, стирати й ін. у програмі Paint, необхідно вибрати потрібно інструмент. Для цього використовується Панель елементів. Вибір конкретного інструмента здійснюється клацанням на кнопці з зображенням останнього. Після цього обрана кнопка буде знаходити в натиснутому стані; вказівник миші також змінить свою форму.

Переміщення вказівника по робочій області при натиснутій лівій кнопці миші призводить до використання інструмента і зміни ма­люнка. При віджатій кнопці миші відбувається просте переміщен­ня вказівника без зміни малюнка.

Призначення всіх інструментів на Панелі елементів детально Розглянуто нижче.

 Виділення довільної області - виділяється область непра­вильної форми.

Виділення - виділяється прямокутна область малюнка.

Ластик/Кольоровий ластик - стирання частини малюнка (принцип дії аналогічний малюванню). Розмір ластику можна змінити, вибравши відповідний пункт у списку Шаблонів, що з'явиться під Панеллю елементів. У результаті вилучена частина малюнка зафарбується кольором фону.

Заливка - зафарбовування обраним кольором внутрішньої частини довільної замкнутої області. Якщо область не є замкнутою, то зафарбується уся робоча область малюнка.

Вибір кольорів - колір указаної точки малюнка вибирається як колір малювання (ліве клацання) або колір фону (праве клацання).

Масштаб - зміна масштабу малюнка.

Олівець - імітація малювання олівцем.

Пензель - дія аналогічна олівцеві, але в нижній частині Панелі елементів можна змінювати форму пензля (коло, квадрат, лінія), а також його розмір. При цьому вибір лінії як пензля припускає імітацію малювання пла­катним пером (у залежності від напрямку малювання бу­де змінюватися товщина лінії).

Розпилювач - малювання з ефектом розпилення фарби. Додаткові настроювання в нижній частині Панелі елементів дозволяють установити розмір нанесення пля­ми і концентрацію розпилення. Всього пропонується 3 ва­ріанти розпилення.

Текст - додавання напису до малюнка.

Лінія - призначена для малювання прямої лінії (відрізка) обраного кольору і товщини. Кінці відрізка -місця, де була натиснута, а потім відпущена ліва кнопка миші. Товщина лінії вибирається в нижній частині Панелі елементів. Усього пропонується 5 градацій товщини лінії.     

Крива - малювання гладких кривих ліній обраного кольо­ру і товщини, що з'єднують задані точки. Спочатку проводять пряму лінію, потім при натиснутій лівій кнопці миші криву можна двічі зігнути в указаних напрямках.

Прямокутник - використовується для малювання зафарбованих і незафарбованих прямокутників і квадра­тів. Потрібно натиснути на ліву кнопку миші, перенести в іншу точку і відпустити кнопку. Можливі режими: Тільки рамка, Рамка і заливка, Тільки заливка.

Багатокутник - малювання багатокутників. Для малюванняпершої сторони потрібно перетягнути вказівник миші при натиснутій кнопці. Для побудови наступних сторін можна клацати мишею у вершинах багатокутника.

Еліпс - малювання еліпса, вписаного в намічений прямокут­ник Можна вибрати режим, як і для інструмента Прямокутник.

Округлений прямокутник - малювання прямокутника з округленими вершинами.

Вибір кольору можна здійснити двома способами:

■ використовуючи палітру кольорів з 28 пропонованими кольо­рами. Для вибору кольору лінії або заливання слід клацнути лівою кнопкою миші над потрібним кольором, а для вибору кольору фону - правою кнопкою. Основний і фоновий кольори, що використовуються за замовчуванням, відоб­ражаються у лівій частині Палітри Paint;

■ вибравши інструмент Вибір кольору і клацнувши ним у тому місці екрана, що зафарбоване потрібним кольором, лівою або правою кнопкою миші.

Додавання тексту

Вставка тексту в малюнок виконується з використанням інструмента Текст. Для цього потрібно клацнути мишею на кнопці Текст на Панелі елементів. Після цього курсор матиме вигляд перехрестя. Клацання мишею на малюнку призведе до появи прямокутника для введення тексту в місці клацання. У точці введення з'явиться текстовий курсор у вигляді букви І. Рамка показує границі ділянки малюнка у якому буде розміщений майбутній текст.

Текст на малюнок можна поміщати у двох режимах. У першому режимі текст зафарбовується обраним кольором, а колір його фону збігається з основним кольором фону (напис непрозорий, текст закриває малюнок).

У другому випадку текст також зафарбовується обраним кольором, а фон тексту не зафарбовується (напис прозорий, текст розміщається поверх малюнка).

Для набору тексту можна використовувати різні шрифти. Шрифт являє собою набір букв, цифр, символів і знаків пункти певного зовнішнього вигляду. Характеристики шрифту, що може змінювати користувач, - назва, розмір і накреслення (звичайне, напівжирне, курсивне, підкреслене). Для зміни всіх атрибутів шрифту можна використовувати панель Шрифти.

Включити і відключити цю панель можна командою меню Ви гляд Панель атрибутів тексту. Панель Шрифти являє собою діалогове вікно. У ньому розташовано два списки (для вибору шрифту і його розміру) і три кнопки (напівжирний, курсив і під креслений). Змінювати шрифт можна до набору і під час набору тексту. Для припинення набору тексту можна або клацнути мишею на малюнку, або перемінити інструмент. Після цього зміню­вати шрифт для раніше набраного тексту не можна. Командою вмикання/вимикання панелі Шрифти в меню Вигляд можна скористатися тільки під час набору тексту. У будь-якому іншому ви падку вона неактивна.

Масштаб малюнка

Інструмент Масштаб служить для збільшення масштабу і відображення поточного малюнка. Можна вибрати коефіцієнта збільшення «1х», «2х», «6х» і «8х» на спеціальній панелі або установити прямокутник, що з'явився, над тією частиною малюнка, яку потрібно збільшити, і натиснути на ліву кнопку миші. У збільшеному масштабі можна працювати з окремими пікселями, складають зображення. Щоб відновити вихідний масштаб зображення, вибирають коефіцієнт «їх».

Також можна змінювати масштаб зображення через меню Вигляд, використовуючи команди підменю Масштаб.

Виділення області малюнка

Інструмент Виділення довільної області дозволяє виділити фрагмент - довільну частину малюнка, обмежену побудованою рамкою. Для цього потрібно активізувати інструмент, а потім при натиснутій лівій кнопці намалювати замкнуту область довільної форми. Якщо область обрана невірно, треба клацнути в будь-якому місці, крім виділеної ділянки.

Інструмент Виділення дозволяє виділити довільну прямо­кутну ділянку.

Робота з фрагментами і буфером дозволяє переносити фраг­мент малюнка на інше місце, створювати кілька копій обраного фрагмента або копіювати його в інший додаток.

Виділену ділянку можна перетягнути на інше місце. Для цього натискають ліву кнопку на фрагменті, потім, не відпускаючи кноп­ку, перетаскують його на інше місце. Якщо при цьому утримувати натиснутою клавішу Ctrl, то буде перенесена копія фрагмента.

Виділений фрагмент можна також помістити в буфер через ме­ню Правка. Для цього використовують команду Копіювати або Вирізати. Вставку в малюнок готових фрагментів з буфера вико­нують за допомогою команди Вставити меню Правка. При цьому уставлений фрагмент спочатку розташовується у верхньому ліво­му куті екрана, і його потрібно перетягнути на потрібне місце ми­шею при натиснутій лівій кнопці.

Існує два режими виділення фрагмента - прозоре (із фрагмента виключається колір фону) і непрозоре (у фрагменті зберігається колір фону), аналогічно тому, як вибирається режим для введення тексту (див. вище).

Під час редагування малюнків не можна змінювати вже закінчені елементи графічного зображення - можна тільки їх видаляти, переносити або малювати зверху них.

Якщо малюнок був випадково зіпсований, можна скасувати максимум три останні дії. Для цього використовується команда Скасувати з меню Правка (або комбінації клавіш Ctrl + Z, Alt + BackSpace). Якщо операцію скасували помилково, то її можна відновити командою Правка /Відновити (або клавішею F4).

Операції з малюнком

За допомогою команд меню Малюнок можна віддзеркалювати, розтягувати, стискати, збільшувати або нахиляти виділені фрагменти малюнка. За допомогою команди Відобразити/повернути, можна відбити виділений фрагмент відносно вертикальної чи _горизонтальної осі, або повернути на кут 90°, 180° чи 270°.

У свою чергу, командою Розтягнути/нахилити можна розтягувати чи нахилити виділений фрагмент по вертикалі, або по горизонталі. Для цього в діалоговому вікні Розтягнення й нахил є відповідні перемикачі і поля вводу.

 

Текстовий редактор Microsoft Word .

План заняття:

1. Вікно програми MS Word.

2. Налаштування редактора.

3. Діалогові вікна.

4. Правила введення тексту.

5. Деякі команди головного меню.

6. Форматування тексту.

7. Шрифти.

8. Списки.

9. Майстри календарів, листів та резюме.

10.Шаблони стандартні та власні.

11.Стилі.

12.Буфер обміну.

13.Автотекст.

14.Автоформатування.

15.Вставляння таблиці.

16.Малювання таблиці.

17.Перетворення тексту в таблицю.

18.Форматування таблиці.

19.Створення діаграм.

20.Створення газетних колонок і словників.

21.Нестандартне застосування таблиць.

22.Панель Малювання.

23.Автофігури.

24.Формули.

25.Об'єктна модель документа.

26.Кадри.

27.Обгортання об'єкта текстом.

28.Вставка у документ зображення з екрана.

29.WordArt.

30.Гіперпосилання.

 

1. Вікно програми MS Word . Текстовий редактор MS Word можна запустити декількома способами: за допомогою ярлика програми чи документа, панелі MS Office, пункту Програми головного меню ОС тощо.

Розгляньте меню програми. Командами Файл => Открыть відкривають існуючий документ, а Файл => Создать — створюють новий. Відкриється вікно текстового редактора, що міститиме вікно документа з власною назвою, напри­клад Документ 1, яку згодом можна буде змінити. Формат (розши­рення назви файлу) документа — doc. Зауважимо, що програма дає змогу зберігати документи у різних форматах (txt, rtf тощо), зокрема, у форматах інших текстових редакторів.

Вікно програми складається з:

♦ рядка, в якому є назви програми, документа та кнопки керування вікном програми (мінімізувати, згорнути, закрити);

♦ рядка меню з кнопками керування вікном документа;

♦ панелей інструментів і лінійки, якщо вони ввімкнені;

♦ робочого поля документа зі смугами прокручування і кнопками задання вигляду документа (у лівому нижньому куті);

♦ рядка статусу (стану), що містить деякі відомості про поточну сторінку документа: номер сторінки, позицію курсора тощо.

У MS Word і MS Word 2003 вікно документа може місти ти вертикальну панель, яку називають областю завдань (задач). Вона розташовується ліворуч чи праворуч від робочого поля.

Власне тут користувач має конкретизувати свої дії щодо створення чи використання документа, виконавши, наприклад, команди Создать, Новый документ тощо. Після цього область завдань рекомендують закрити, клацнувши мишею на кнопці закривання чи виконавши команди Вид => Область задач.

2. Налаштування редактора. Наявність у робочому полі І-подібного (текстового) курсора дає змогу вводити текст. Однак часто перед першим сеансом користувач готує середовище до роботи. За допомогою команд меню або кнопок панелей інструментів він може задати потрібні параметри функціонування програми або режими відображення елементів вікна на екрані. Найчастіше виконують такі підготовчі дії:

♦ вмикають панелі інструментів і лінійку (команда Вид);

♦ задають параметри сторінки: її розмір і поля (Файл => Параметры страницы);

♦ вибирають вигляд документа (Вид);

♦ задають розмір абзацного відступу;

♦ задають назву шрифту, розмір символів, спосіб вирівню­вання тексту тощо;

♦ вмикають чи вимикають засоби перевірки правопису;

♦ присвоюють паролі документу, якщо його треба захистити.

Насамперед треба ввімкнути лінійку, а також увімкнути по­трібні й вимкнути зайві панелі інструментів. Увімкнути чи вим­кнути панелі інструментів можна за допомогою команди Панели инструментов з пункту Вид головного меню. Найчастіше користуються такими панелями: Стандартная, Формату­ вание, Рисование. Інші панелі рекомендуємо вимкнути.

Підсвічена (натиснена) кнопка на панелі чи в меню відпо­відає увімкненому режиму, а сіра (ненатиснена) — вимкненому.

Є декілька режимів відображення документа на екрані: звичайний, електронний ( веб-документ), роз­мітка сторінки, структура, читання. Для введення тексту задають звичайний або режим розмітки. В елект­ронному режимі документ побачите таким, яким він буде на веб-сторінці. Для перегляду заголовків великого документа (звіту, книжки тощо) призначений режим Структура. Режим Чтение доступний лише в останніх версіях програми. Він зручний для читання великих текстів (художньої літератури), оскільки подає тексти на екран по одній чи дві сторінки, як у книжці.

Лінійку вмикають (командою Линеійка), щоб простежити за горизонтальними і вертикальними розмірами робочого поля сторінки, задати відступ тексту від лівого краю поля (нижній лівий трикутник), відступ від правого краю (нижній правий три кутник), абзацний відступ у першому рядку (верхній трикутник), позиції і види табуляції (до лівого краю, до правого краю, до центру, відносно десяткової крапки) тощо. Відступи у поточному абзаці чи вибраному тексті регулюють, перетягуючи на лінійці мишею трикутники і символи видів табуляції. Символи видів табуляції використовують для вирівнювання даних у стовпцях, тобто для створення вручну таблиць без меж.

Інші параметри функціонування програми задають на закладках діалогового вікна команди Параметры, ще є у пункті Сервис. Саме тут можна увімкнути чи вимк­нути режими відображення меж тексту, малюнків, області завдань, анімаційних ефектів, смуг прокручування, вертикаль­ної лінійки, виринаючих підказок, вирізнення кольором, полів між сторінками, фонових кольорів, символів форматування, кодів полів, рядка стану, засобів перевірки орфографії (помилки будуть підкреслені червоною хвилястою лінією) та граматики (зелена лінія) тощо.

3. Діалогові вікна. Діалогові вікна відкриваються після виконання команд головного меню, які закінчуються трьома крапками. Елементи діалогового вікна: закладки, текстові поля, кнопки, поля-списки, поля-лічильники, вимикачі, радіокнопки тощо. Правила роботи користувача з діалоговим вікна­ми для всіх Windows-програм однакові.

Щоб розгорнути закладку, на її назві треба клацнути мишею. Не натискайте внизу на кнопку ОК (чи Готово), доки не перегля­нете всі потрібні закладки, бо завчасно закриєте діалогове вікно.

У текстове полевводять текст. Для цього треба клацнути ньому, щоб з'явився І-подібний курсор.

Якщо праворуч від поля списку є кнопка , то, клацнувши на ній, отримаємо список назв чи дій, з якого можна вибрати потрібну. Якщо у полі лічильника є число, а поряд дві кнопки-штовхачі , то, клацаючи над ними, можна збільшити або змен­шити значення цього числа.

Параметр (режим) може бути або заданий (увімкнений), або незаданий (вимкнений). Параметри згруповані на закладках за призначенням і бувають незалежні та залежні.

Для ввімкнення чи вимкнення параметра треба клацнути у полі його вимикача (прямокутник , незалежний параметр) чи радіокнопки(кружечок , залежний параметр).

Незалежні параметри з деякої групи параметрів можуть бути задані одночасно. Увімкнений режим буде позначені пташкою у прямокутнику . Серед залежнихрежимів (пара­метрів) увімкненим може бути тільки один. Він зображається чорним кружечком у колі .

Якщо деякі параметри та режими треба задати не лише для поточного, але й для документів, які створюватимуться у майбут­ньому, то потрібно натиснути на кнопку По умолчанию (якщо є така кнопка). Відмовитися від щойно внесених змін у діалого­вому вікні можна, якщо натиснути на кнопку Отменить.

Задавши чи перевіривши значення параметрів, закрийте діа­логове вікно. Роботу з документом можна продовжити лише після того, коли закрили діалогове вікно.

4. Правила введення тексту. Увімкнувши панелі інструмен­тів та лінійку (якщо вони були вимкнені), задавши та перевірив­ши значення параметрів, можна вводити текст. Головні правила введення текстів:

♦ не натискайте на клавішу вводу для переходу на новий рядок, оскільки такий перехід відбувається автоматично;

♦ не натискайте на клавішу пропуск для створення абзацних відступів і центрування тексту, оскільки для цього є спеці­альні засоби;

♦ робіть лише один пропуск між словами, не забувайте робити пропуск після коми і крапки;

♦ не натискайте на клавішу Вас kS расе, щоб перевести курсор до позиції з помилкою, користуйтесь для цього клавішами-стрілками;

♦ щоб отримати велику букву, натисніть на клавішу Shift ;

♦ стежте, щоб не був постійно ввімкненим режим CapsLock, інакше всі букви будуть великими;

♦ пам'ятайте, що наступний абзац утворюється після натис­кання на клавішу вводу; він успадкує вигляд (кажуть також стиль) попереднього абзацу;

♦ деякі важливі символи, яких немає на клавіатурі, створю­ють так: апостроф (') — Ctrl + двічі «Є» або Alt + 0146 на цифровій частині клавіатури праворуч, § — Alt + 0167, тире — Ctrl + «-» праворуч тощо;

♦ ще два способи вставляння нестандартних символів поля­гають у використанні команди Автозаміна і програми «Таблицf символjв» із розділу службових стандартних програм головного меню MS Windows.

♦ зберегти як веб-сторінку...;

♦ закрити (Закрить, Alt+F4);

♦ друкувати (Печать..., Ctrl+Р);

♦ оглянути (Предварительный просмотр);

♦ задати параметри сторінки (Параметры страницы...) тощо. Щоб надрукувати документ, потрібно виконати команду

Друкувати з меню Файл або натиснути на комбінацію Ctrl+Р чи на кнопку із зображенням принтера на стандартній панелі. У діалоговому вікні Печать треба задати тип принтера, обсяг мате­ріалу: одна сторінка, всі сторінки, сторінки із заданими номера­ми, лише виокремлений фрагмент, кількість копій, якість дру­ку, в разі потреби додаткові параметри.

Закінчити роботу з редактором можна або засобами пунктів меню Файл=>Выйти, або закривши всі вікна ( Alt + F 4). Під час зберігання файлу стежте, щоб файл був збережений не в будь-якій папці, а в тій, яка призначена для цього документа. Для цього під час виконання команди Сохранить как... потрібно відкрити список Папка і вибрати у ньому потрібну папку на заданому диску.

Зауважимо, що меню команд Файл і Вид дещо відріз­няються у різних версіях програми.

5. Деякі команди головного меню. Розглянемо найваж­ливіші дії, які можна виконати над текстовим документом за допомогою команд з пункту Файл чи кнопок стан­дартної панелі інструментів, що їх дублюють:

♦ створити новий (Создать новый..., Ctrl+ N);

♦ відкрити старий (Открыть..., Ctrl+О);

♦ зберегти на диску (Сохранить, Ctrl + S);

♦ зберегти з новою назвою (Сохранить как…);

♦ зберегти як веб-сторінку...;

♦ закрити (Закрить, Alt + F 4);

♦ друкувати (Печать..., Ctrl +Р);

♦ оглянути (Предварительный просмотр);

♦ задати параметри сторінки (Параметры страницы...) тощо.

Щоб надрукувати документ, потрібно виконати команду Печать з меню Файл або натиснути на комбінацію Ctrl+Р чи на кнопку із зображенням принтера на стандартній панелі. У діалоговому вікні Печать треба задати тип принтера, обсяг мате­ріалу: одна сторінка, всі сторінки, сторінки із заданими номера­ми, лише виокремлений фрагмент, кількість копій, якість дру­ку, в разі потреби додаткові параметри.

Закінчити роботу з редактором можна або засобами пунктів меню Файл=>Выйти, або закривши всі вікна (Alt + F 4). Під час зберігання файлу стежте, щоб файл був збережений не в будь-якій папці, а в тій, яка призначена для цього документа. Для цього під час виконання команди Сохранить как…потрібно відкрити список Папка і вибрати у ньому потрібну папку на заданому диску.

6. Форматування тексту. Форматувати текст — це означає надати йому такого вигляду, який потрібен користувачеві або який має деякий взірець (еталон).

Щоб форматувати текст, його спочатку треба виокремити(також кажуть вибрати, виділити). Такий текст буде виділений інверсним кольором. Текст виокремлюють так: клацають на по­чатку фрагмента й, утримуючи натиснутою клавішу Shift, переміщають вказівник миші над текстом до кінця фрагмента. Щоб виокремити фрагмент без миші, користуються клавішами-стрілками. Швидкі способи виокремлення елементів тексту:

♦ щоб виокремити слово, треба клацнути на ньому двічі;

♦ щоб виокремити рядок, клацають у полі зліва від рядка;

♦ щоб виокремити абзац, потрібно клацнути тричі;

♦ щоб виокремити увесь текст (усі абзаци), треба виконати команду Выделить все з пункту Правка або натиснути ком­бінацію клавіш Ctrl+А.

Форматування виконують за допомогою кнопок панелі фор­матування або команд з пункту Формат.

Вони дають змогу задати такі параметри (відповідно до роз­ташування кнопок на панелі форматування):

♦ стиль документа Обычный чи інший;

♦ назву шрифту;

♦ розмір символів у пунктах (28 пунктів = 1 см);

♦ види шрифту:

* жирний (кнопка Ж),

* курсив (К),

* підкреслений (Ч);

* вирівнювання рядків абзацу:

* до лівого краю,

* до центру,

* до правого краю,

* до обох боків;

♦ нумерований список;

♦ маркований (позначений) список;

♦ багаторівневий список;

♦ зміщення фрагмента ліворуч;

♦ зміщення фрагмента праворуч;

♦ фрагмент у рамці повністю або частково;

♦ заливку кольором вибраного фрагмента;

♦ колір букв у вибраному фрагменті тексту.

7. Шрифти. Часто виконують дії задання назви, розміру та вигляду (накреслення) шрифта. Є декілька десятків шрифтів: Аrіаl, Kudriashow, Pragmatica, SchoolBook, Times New Roman (некирилізований), Times New Roman (кирилізований). Якщо шрифт некирилізований, то замість українських (російських) букв користувач бачитиме незрозумілі символи. Щоб побачити текст, виокремте його і застосуйте кирилізований шрифт. Розмір шрифту вибирають у відповідному числовому полі-списку або вводять у це поле потрібне число з клавіатури.

Є три головні види (накреслення) шрифтів: жирний, курсив, підкреслений. До виокремленого фрагмента можна застосувати додаткові різновиди шрифтів (Формат => Шрифты), зокрема, створення верхніх чи нижніх індексів, закреслень і підкреслень, тиснених контурів, тіней, усі символи великі тощо. Є такі ефекти анімації (ефекти руху) над шрифтами: феєрверк, неонова реклама, мурашки, мерехтіння та ін.

8. Списки. Списки бувають нуме­ровані, марковані та багаторівневі. Приклади всіх трьох видів списків наведені вище. Списки створюють так: спочатку вводять рядки тексту без нумерації і маркерів як окремі абзаци. Вибирають потрібні рядки (абзаци) і застосовують команду Ну­мерованый чи Маркированый список, які представлені кнопками на панелі форматування.

Щоб створити список другого рівня, виокремлюють потрібні абза­ци і застосують кнопку-команду Смещение фрагмента вправо. Щоб ліквідувати багаторівневість, потрібно застосувати до відповідного фрагмента списку команду-кнопку Смещение фрагмента влево. Усі ці дії можна виконати за допомогою команди Список пункту меню Фор­мат. Ця команда дає змогу внести зміни в стандартні списки, зокрема, підібрати різноманітні маркери чи способи нумерації (арабські цифри, римські, літери алфавіту).

9. Майстри календарів, листів та резюме. Ділова переписка — це невід'ємний елемент у практичній роботі цивільної авіації. Діловий лист чи неформальний лист можна скласти за допомогою майстра листів чи вико­ристати шаблони (стандартний лист, сучасний, вишуканий).

Майстри у Windows — це програми з розширенням назви wiz, які призначені для спрощення, автоматизації та унаочнення процесів виконання низки стандартних дій. У MS Word є велика кількість майстрів, за допомогою яких можна створити календар на один чи декілька місяців, діловий лист, факсимільний доку­мент, звіт, порядок денний наради, резюме тощо.

Під час роботи майстра на екрані послідовно виникають декілька вікон із запитаннями до користувача відповідно до теми і створюваного документа. Перейти до наступного вікна можна за допомогою кнопки Далее. Щоб повернутися до попереднього і внести деякі зміни у відповіді, потрібно натиснути на кнопку Назад. На останньому етапі натискають на кнопку Готово і отримують потрібний документ. Оздоблення і форматування такого документа можна не змінювати, а можна продовжити роботу над його удосконаленням вручну.

Під час створення календаря потрібно вибрати його стиль (строгий, стандартный, изысканый), орієнтацію (книжная чи альбомная), наявність малюнка (да, нет) і діапазон дат.

Значно більше даних слід задати, працюючи з майстром листів: вигляд дати написання, стиль листа, адресу адресата, адресу відправника, форму звертання, форму прощання тощо.

Резюме — це сучасно оформлена згідно зі світовими стандартами автобіографія з даними про навчання, професійні навички, особисті уподобання чи хобі. Його готують з метою пошуку чи вступу у навчальний заклад тощо. Резюме відрізняється від автобіографії формою подання даних. Форма подання особистих даних у резюме є строго визначена і її слід дотримуватися. Є декілька видів шаблонів резюме, але найбільші можливості для створення резюме надає майстер резюме. Майстер резюме дає змогу не лише змінити заголовки деяких пунктів, але й структуру резюме. Можна вибрати стиль резюме (стандартный, современный, изысканый), тип (обычное, хронологическое, функциональное, профессиональное), задати структуру адреси і особистих даних, вибрати із запропонованого списку стандартні пункти, додаткові стандартні пункти, створити нестандартні пункти, упорядкувати пункти.

10. Шаблони стандартні та власні. Шаблон— це файл у форматі dot, який призначений для створення типових файлів у форматі doc і містить деяку інформацію, що незмінно використовуватиметься у багатьох документах користувача. Є велика кількість шаблонів листів, факсів, звітів, різних бланків тощо. З-поміж них найкориснішими є шаблони для створення резюме.

Користувач може модифікувати (змінити) шаблон. Після внесення змін у шаблон його слід зберегти на диску з новою назвою як шаблон (тобто як файл з розширенням dot.). Шаблон для деякого типу робіт можна створити самостійно, записавши зразок документа на диск у файл з розширенням dot. За замовчуванням комп'ютер пропонує зберігати шаблони у системній папці Шаблоны. Однак рекомендують видозмінені та нестандартні шаблони зберігати окремо (студентам у власній папці). Щоб використати шаблон, новий документ слід створювати не стандартному шаблоні Новий документ, а у власному, заздалегідь, відшукавши його на диску. Стандартним шаблон, на основі якого за замовчуванням створюються усі документи, називається Normal.dot. Його також можна змінювати, налаштовувати до власних потреб та уподобань. Однак у багатокористувацьких системах це не рекомендують робити.

Доступ до шаблонів отримують після виконання команди Создать. Тепер користувач матиме змогу застосувати стандартний шаблон Новый документ (Normal.dot.) чи шаблон из существующего документа, На моем компьютере, шаблони из локальной сети или Інтернет.

11. Стилі. Стиль — це сукупність значень параметрів форматування абзацу і шрифту. Стилі бувають стандартні (Обычный, Заголовок1, Заголовок2 тощо) і нестандартні. Нестандартні стилі  створює користувач і надає їм власні назви. Стилі використвують для швидкого форматування великих документів: звітів, рефератів, курсових робіт, рукописів книжок тощо. Чим більший документ, тим суттєвіша перевага від застосування стилів форматування.

Форматування стилями виконують так. Текст вводять і форматування. Створюють стилі. Курсор розташовують в межах деякого абзацу або вибирають декілька абзаців і застосовую стиль з певною назвою, яку можна вибрати у полі-списку панелі форматування (зазвичай це перше поле) — вибраний фрагмент буде відформатований заданим стилем.

Розрізняють стилі абзаців і стилі символів. Стилі абзаців призначені для форматування абзаців. Стилі символів — для форматування частини абзацу (символу, слова, речення тощо), а також якщо абзац містить фрагменти з різним форматуванням. Спочатку до абзацу застосовують стиль абзацу, а потім у разіпотреби — стилі символів. Стилі абзаців позначені у списку символом , а стилі символів — а.

Стилі створюють командами Формат => Стили. У діалогових вікнах, що відкриються, потрібно задати назву стилю, вид стилю (абзацу, символів тощо), зазначити, на базі якого стилю він створюється (вибирайте — «Обычный стиль»), який стиль повинен мати наступний абзац (вибирайте — той же) і задавайте значення параметрів форматування за допомогою панелі форматування чи кнопки Формат, яка дає доступ до команд Шрифт, Абзац, Нумерація для створення списків тощо.

Стилі можна вилучати, перейменовувати, модифіковувати, переносити в інші документи тощо за допомогою команди Організатор. Важливою є можливість модицікації стилю. Якщо користувача не влаштовує форматування як завгодно великого документа (форматованого стилями), достатньо внести зміни до будови стилів і весь документ автоматично переформатується миттєво. І так стільки разів, доки форматування не стане задовільним.

12. Буфер обміну. Фрагментом тексту є символ, слово, речення чи декілька абзаців. Над фрагментом тексту визначені такі головні дії: копіювання в буфер обміну, забирання в буфер обміну, вставляння з буфера обміну, вилучання з тексту, вирівнювання, перетворення символів: збільшення, зменшення, задання вигляду, написання (жирний, курсив, підкреслений та їхні комбінації) тощо.

Буфер обміну призначений для зберігання фрагмента тексту з метою його копіювання чи переміщення як у межах документа, так і інші документи.

Виокремлений(вибраний) фрагмент тексту копіюють у буфер обміну одним із трьох способів:

♦ командою Копировать з меню Правка;

♦ натисканням на кнопку Копировать стандартної панелі;

♦ комбінацією клавіш Ctrl+Insert (або Ctrl+С, якщо прог­рама налаштована на цю комбінацію).

Вміст буфера обміну можна вставити в текст у місце, де є курсор, одним із трьох способів:

♦ командою Вставить з меню Правка;

♦ натисканням на кнопку Вставить стандартної панелі;

♦ комбінацією клавіш Shift+Insert (або Ctrl+V).

Виокремлений фрагмент можна перемістити з тексту в буфер обміну також одним із трьох способів:

♦ командою Вырезать з меню Правка;

♦ натисканням на кнопку Вырезать;

♦ комбінацією клавіш Shift +Del (або Ctrl+Х).

Виокремлений фрагмент вилучають з тексту, не заносячи в буфер обміну, натисканням на клавішу Del.

Можна вставляти відразу всі елементи багатомісного буфера обміну сі документ у порядку занесення їх у буфер, що корисно, під час створення анотацій чи тез великого документа.

13. Автотекст. Для введення фрагментів, які часто повторю­ються, тобто для прискорення створення документа, використовують автотексти. Автотекст— це текст, який спочатку вводять і під деякою назвою заносять у бібліотеку автотекстів. Щоб створити автотекст, текст набирають, виокремлюють і виконують команди Вставить => Автотекст => Создать... вводять назву автотексту (назвою автотексту автоматично стають перші декілька символів чи слів цього тексту, але її можна зро­бити будь-якою) => ОК.

Щоб вставити автотексг, достатньо набрати на клавіатурі перші чотири символи автотексту чи його назви => з'явиться підказка з автотекстом =>  натиснути на клавішу вводу. Можна, також скористатися командами Вставить => Автотекст => Автотекст... => вибрати назву зі списку автотекстів => Вставить.

Стандартна бібліотека автотекстів містить декілька форм привітань, прощань та інших фраз, які можуть бути корисними під час ділового листування тощо.

14. Автоформатування. Автоформатування може відбуватися під час введення тексту або застосовуватися до тексту після його створення. Автоформатування задають командами Формат =>Автоформат... => Параметры... Можна задати таке: міняти прямі лапки ("") на поліграфічні («»), вирази вигляду 1/3 замінювати правильним дробом, два дефіси (--) міняти на довге поліграфічне тире (—) тощо. Деяке автоформатування під час введення може виявитися зайвим — його треба скасувати. Наприклад, якщо надати опцію повторювати форматування початку елемента списку, то під час введення будь-яких нумерованих рядків вони автоматично перетворюватимуться на список, що деколи недо­речно. Потрібні параметри можна задати чи скасувати на накладці Автоформат під час вводу.

Різновидом автоформатування є автозаміна. Вона дає змогу створювати в документі символи, яких немає на клавіатурі, усувати описки в часто вживаних словах, дві великі літери на початку слова замінити одною великою, робити перші літери після крапки великими, наприклад, після скорочень: вул., ім., - окрім винятків, які задасть користувач, наприклад, фіз., мат. та ін. Правила функціонування автозаміни задають на одно­йменній закладці.

15. Вставка таблиці. Анкетні чи статистичні дані, дані виробничого характеру тощо варто наводити у вигляді таблиць.

Таблиці призначені для наочного подання інформації, а також для задання специфічного розташування текстових блоків на сторінці документа.

Елементи таблиці: клітинки (комірки), рядки, стовпці, рамки (межі) і дані, які є в клітинках.

Таблицю створюють засобами пункту Таблица головного меню. Є три способи створення таблиці за допомогою таких команд:

♦ Вставить таблицу;

♦ Нарисовать таблицу;

♦ Преобразовать текст в таблицу.

Розглянемо перший спосіб. Унаслідок виконання команди Вставить таблицу отримаємо діалогове вікно, де треба задати кількість і стовпців і рядків майбутньої таблиці. Після натискання на кнопку і ОК порожня таблиця розташується в документі там, де був курсор. Вводять у таблицю дані. Якщо рамки її таблиці мають вигляд крапок, то таблиця нерозграфлена (такі рамки під час виведення на папір не відображаються). Щоб відобразити всі рамки чи лише деякі, таблицю ви­окремлюють і застосовують команду Границы и заливка з пункту Формат.

16. Малювання таблиці. Після виконання команди Нарисовать таблицу з'явиться панель інстру­ментів Таблицы и границы. Курсор миші набуде вигляду олівця. На цій панелі вибирають тип лінії, и товщину, колір тощо. Розмістивши курсор-олівець у документі, малюють структуру таблиці: спочатку зовнішній прямокутник, а потім — усі потрібні лінії. Клацнувши двічі в клітинці, можна вводити дані. Щоб продовжити малювання, треба клацнути на кнопці із зображенням олівця, а щоб витерти намальоване — вибра­ти гумку. Цей спосіб зручний для створення складних таблиць.

17. Перетворення тексту в таблицю. Спочатку треба ввести дані, не задумуючись над виглядом таблиці. Між даними обов'язково треба набирати розділювач — символ, якого немає в даних, наприклад, пропуск, Tab, кому, крапку чи інше. Введе ний текст виокремлюють і застосовують команду Перетворити текст у таблицю. Отримаємо діалогове вікно, де потріб правильно зазначити, який був використаний розділюва Наприклад, якщо розділювачем була кома, то вмикають Інше і вводять кому у відповідне текстове поле. Можна так виконати зворотне перетворення таблиці в текст.

18. Форматування таблиці. Щоб увести дане в клітинку, треба спочатку клацнути у ній мишею. Для виконання дій варто користуватися контекстними меню елементів таблиці. Дані в клітинках (чи у всій таблиці) вирівнюють вертикально до верхньої чи нижньої межі, середини, а також горизонтально: до лівого краю, правого, до центру за допомогою команд Формат => Абзац чи кнопок панелі Таблицы и границы. Якщо текст у клітинці потрібно повернути, до нього застосовують команду Формат => Направление текста. Щоб великий текст розташовувався у декількох рядках, слід увімкнути параметри Переносить текст. Дані в таблиці можна впорядковувати за алфавітом (зростанням) чи у зворотному порядку.

У клітинках таблиці можна автоматично обчислити суму, добуток, середнє, максимальне чи мінімальне значення числових даних з клітинок, які є зліва, справа, нижче, вище від даної. Для цього у клітинку вводять формули, наприклад = SUM(LEFT) командами Таблица =>Формула...

Щоб переміщатися у таблиці, натискають на клавіші Tab (вперед), Shift+Tab (назад) чи на клавіші зі стрілками.

Щоб змінити розміри клітинок, їх межі на лінійці перетягують за допомогою миші. Для цього вказівник миші наводять на межу і, коли його вигляд зміниться, виконують перетягування. Усі розміри можна задати вручну за допомогою команди Свойства таблицы... або виконати автодобір розмірів. Таблиці переміщають у документі за допомогою хрестоподібного маркера у верхньому правому куті таблиці.

Можна вставляти чи вилучати рядки і стовпці.

Клітинки можна об'єднати, виокремивши їх застосувавши команду Объединить чи натиснувши на відповідну кнопку панелі інструментів. Клітинку можна розділити на дві. Можна у клітинці провести діагональ.

Вигляд таблиці можна змінити засобами команди Границы и заливка з пункту Формат. У відповідному діалоговому вікні є гри закладки: Границы, Страница і Заливка, які дають змогу:

♦ вибрати тип рамки, тип, ширину і колір ліній, забрати теремі лінії;

♦ сторінку документа взяти в рамку-малюнок;

♦ клітинки затінити чи залити їх кольором і прикрасити м'яким узором.

Корисною є команда Автоформат таблиці. Вона дає змогу швидко надати таблиці привабливого вигляду відповідно до великої кількості стандартних стилів таблиць. Можна створювати також власні стилі таблиць.

19. Створення діаграм. Якщо таблиця містить числову інфор­мацію про діяльність фірм, рекламу тощо, то дані з неї можна оформити також у вигляді діаграми. Щоб відповідну до таблиці діаграму вставити в текстовий документ, її треба виокремити і виконати послідовніть команд Вставить => Рисунок => Диаграмма. Через деякий час (що залежить від швид­кодії комп'ютера) на екрані з'явиться таблиця у форматі Excel, її також відповідна діаграма (стовпчикового типу). У цей момент ще можна до таблиці вносити зміни — діаграма змінювати­меться автоматично. Тип діаграми можна змінити за допомогою команди Тип Диаграммы з контекстного меню діаграми або однойменної кнопки на панелі інструментів. А можна нічого не змінювати, закрити вікно таблиці та клацнути у документі на чистому полі. Через мить стовпчикова діаграма буде там. Тепер можна змінити розміри діаграми чи її розташування, повернути об'ємну діаграму тощо.

Діаграма — це об'єкт, який активізують (вибирають, ви­окремлюють) клацанням мишею один раз у його межах. Якщо цвічі клацнути, отримаємо доступ до всіх елементів діаграми. Активний елемент буде оточений маркерами (чорними прямо­кутниками), перетягуючи які можна змінювати розміри об'єкта. Повертати стовпчикову діаграму можна методом перетягування маркера, що позначає кут області побудови діаграми. Пере­містити діаграму можна, якщо вказівник миші набуває над нею хрестоподібного вигляду зі стрілками. Тепер слід натиснути на ліву клавішу і перетягнути об'єкт на нове місце.

20. Створення газетних колонок і словників. Колонки можна розглядати як різновид табличного оформлення даних. Однак  головне призначення колонок — подання даних у газетному етилі. Колонки створюють так. Спочатку вводять текст. До вве­деного тексту застосовують команду Формат => Колонки і в діалоговому вікні задають необхідні параметри: тип і кількість колонок, ширину і проміжок між колонками, наявність верти­кальної лінії-розділювача. Зворотне перетворення виконують, задавши параметр одна колонка.

Розташовувати дані у вигляді колонок, як це роблять у словниках, можна за допомогою клавіші Tab , заздалегідь налаштувавши на горизонтальній лінійці інтервали і види вирів­нювання даних у стовпцях.

21. Нестандартне застосування таблиць. Таблиці використо­вують з метою специфічного розташування текстових блоків деякого документа, наприклад, під час створення бланків, бук­летів, веб-сайтів тощо. Межі такої таблиці роблять невидимими, тому про табличну орга­нізацію відповідних даних можна і не здогадатися.

22. Панель Малювання. Малюнок у текстовому документи можна побудувати, увімкнувши панель інструментів Рисование методом клацання мишею на кнопках із зображенням лінії, прямокутника, еліпса тощо.

Еліпс розтягують до утворення кола, перетягуючи прямокутники-маркери, що є навколо нього, а прямокутник – до квадрата. Щоб отримати правильне коло чи квадрат, потрібно натиснути під час малювання на клавішу Shift.

Фігура може створюватися у прямокутній рамці. Щоб забрати кадр, потрібно на закладці Общие командиПараметры скасувати дію параметра автоматично створючи полотно під час вставки автофігури.

Фігури можна переміщати, фарбувати, розтягувати, стискати, змінювати товщину ліній, групувати, накладати одну на одну, розміщувати в них текст різного кольору, створювати об'ємні ефекти чи ефекти затінювання, повертати. Ці дії виконують за допомогою кнопок панелі малювання, які мають назви: Рисование (Действия), Выбор объектов, Поворот, Автофигуры, Линии, Стрелки, Прямоугольник, Элипс, Надпись, Цвіт рисования, Чвет линии, Тип линии, Тип штрихов, Вид стрелок, Тень, Объем, WordArt.

Вибрані фігури переміщають методом перетягування, коли вказівник миші набуде хрестоподібного вигляду зі стрілками, або за допомоогою клавіш, позначених стрілками. Щоб однаково переміщалася деяка група фігур, виконують команду Группировка з меню команди Рисование (Действия). Перед групуванням усі потрібні фігури вибирають, клацаючи на них у режимі натиснутої клавіші Shift. Об'єднані у групу фігури матимуть спільні маркери. Існує зворотна до групування дія — розгрупувати. Якщо фігури накладені одна на одну, то можна змінювати їх порядок, посилаючи вибрану фігуру на передній план, на задній, переміщаючи вперед, назад, розташовуючи перед текстом, за текстом. Фігури можна повертати, обгортати текстом. Різні варіанти розташування фігури відносно тексту задаються на закладці Положение команди Формат автофигуры...

23. Автофігури. Для побудови блок-схем, фігурних стрілок, зірок і стрічок, організаційних діаграм, виносок тощо варто скористатись меню готових фігур. Щоб ліквідувати невдалу фігуру, її треба вибрати і натиснути на Del.

Намальовані фігури є об’ктами – вони мають свої контекстні меню, що полегшує роботу з ними.

24. Формули. Нескладні формули, наприклад y=x²sin(3x), можна створити вручну засобами команди Шрифт, пам’ятаючи правило: назви величин, окрім стандартних математичних функцій, набирають курсивом, а числа, дужки — звичайним шрифтом. Складніші формули утворюють методом конструювання за допомогою додаткової програми Microsoft Equation, яку можна запустити командами Вставить => Объєкт, або за допомогою кнопки на панелі інструментів. Відкриється панель Формулы що дає доступ до палітри символів і шаблонів декількох категорій математичних символів та їхніх різновидів.

Формулу створюють методом введення звичайних символів (наприклад, у = х +) івставки спеціальних з відповідної палітри. Складні символи (суми, інтеграли тощо) містять позиції-слоти, позначені чорними маркерами, куди слід вводити конкретні значення. Переміщатись серед них можна за допомогою клавіші Tab чи клавіш-стрілок. Команди Формат, Стиль, Размер з головного меню програми Microsoft Equation дають змогу від­регулювати значення усіх параметрів елементів формули так, щоб вони набули потрібного вигляду. Можна змінювати інтер­вали, тип вирівнювання, шрифти, стиль і розміри символів окре­мих елементів формули тощо.

25. Об'єктна модель документа. Документ Word складається з текстів і з об'єктів, які вставляються або створюються у ньому: малюнків, автофігур, таблиць і діаграм, формул, а також кадрів, картинок з бібліотеки-галереї, фотографій, гіперпосилань, приміток, виносок, закладок, звукових і відеофайлів тощо.

Об'єкт — це автономний елемент документа. Його можна переміщати, змінювати властивості (розміри, колір тощо), обгор­тати текстом. Різновидом об'єктів є колонтитули і номери сторінок.

Розглянемо роботу з об'єктами. Об'єкти вставляють командою з головного меню Вставить. Після вставляння об'єкта текстовий редактор автоматично переходить у режим розмітки сторінки. У звичайному режимі деякі об'єкти будуть невидимі.

Командою Вставить в документ можна вставляти номери сторінок, перехід на нову сторінку, інший документ з деякого файлу, поточну дату і час, примітки, закладки, спеціальний символ, автотекст, картинки, математичні формули та інші об'єкти, доступні для цього редактора у конкретній операційній системі.

26. Кадри. Кадр (напис, текстовий блок, текстове поле, фрейм) — це прямокутна рамка, у яку поміщають різні елементи документа та інші об'єкти: таблиці, окремі слова чи тексти, малюнки, фотографії тощо. Кадри створюють для того, щоб за їх допомогою ефективно розміщати інформацію у тексті. Кадр має рамку. Її можна робити кольоровою або невидимою (білою або кольору паперу). Кадри можна заповнити кольоровим фоном або текстурою, що робить їх ефектними і візуально привабливими Декілька кадрів можна зв'язати між собою у ланцюг для забезпечення ефекту «переливання» тексту з одного кадра в інший.

27. Обгортання об'єкта текстом. Об'єкт займає один рядок у документі. Якщо він неширокий, то поряд варто розміщати інший об'єкт або вводити текст. Такий текст повинен обгортати об'єкт, як це можна бачити в газетах, журналах чи книжках.

Вид обгортання вибирають з меню: Формат =>Конкретный объект =>Закладка Обтекание.

28. Вставка у документ зображення з екрана. Розглянемо, як зображення на екрані можна занести у документ як об'єкт.

Спочатку готуємо потрібне зображення на екрані. Коли зобра­ження вже є, натискаємо на клавішу Print Screen — вигляд екрана перенесеться в буфер обміну. Запускаємо графічний ре­актор Paint і копіюємо вміст буфера у новий графічний доку­мент. Доопрацьовуємо зображення екрана як картинку і зберігає­мо його у файлі, який матиме розширення bmp. Потім потрібно повернутися у текстовий документ і вставити графічний файл у заздалегідь створений кадр чи у текст.

29. Word Art . Розгорніть газету чи журнал, зверніть увагу на красиво оформлені рекламні оголошення. їх створюють, зокрема, за допомогою редактора текстових спецефектів Word Art. Редактор спецефектів Word Art працює в двох режимах: 1) використання еталонних зразків ефектів і панелі інструментів Word Art; 2) створення об'єкта (ефекту) вручну засобами меню і панелі інструментів програми Word Art;.

Вручну за допомогою полів-списків і кнопок на панелі інструментів програми Word Art можна вибрати:

♦ форму накреслення тексту;

♦ назву шрифту, його розмір, вигляд написання;

♦ фігуру тексту (по колу, дугою тощо);

♦ розташування тексту, зокрема, повороти;

♦ затінювання (заливку) букв;

♦ тип тіні, товщину і колір букв.

Об'єкти переміщають методом перетягування, коли вказів­ник миші над ним набуває хрестоподібного вигляду. Об'єкт Word Art, створений вручну, не можна перемістити. Якщо клацнути на такому об'єкті, він буде охоплений чорними прямокут­ними маркерами. Щоб перемістити такий об'єкт, його потрібно вставити у кадр.

30. Гіперпосилання. Гіперпосилання — це засіб для налагодження зв'язку між документами. Якщо у файл вставити гіпер­посилання на інші файли, то можна мати доступ відразу до двох чи багатьох файлів, не вставляючи їх один в одний. Гіпер­посилання — це виконаний іншим кольором об'єкт (підкреслений текст чи картинка), який містить адресу іншого файлу. Клац­нувши раз на гіперпосиланні, можна відкрити потрібний файл.

---

Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 53; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!