Промислова власність і авторське право як складові поняття інтелектуальн ої власніст і .
Поняття інтелектуальної власності
Наука і техніка можуть динамічно розвиватися лише за наявності правового закріплення відповідних правил використання результатів інтелектуальної діяльності, тобто об'єктів інтелектуальної власності.
Походження виразу «інтелектуальна власність» звичайно пов'язують з французьким законодавством кінця XVIII ст. і, зокрема, з теорією природного права, яка набула свого найбільш послідовного розвитку у працях французьких філософів-просвітителів (Вольтера, Дідро, Гельвеція, Гольбаха, Руссо). Згідно з цією теорією право творця будь-якого творчого результату є його невід'ємним природним правом, яке виникає з самої природи творчої діяльності «й існує незалежно від визнання» цього права державною владою. «Будь-яка нова ідея, проголошення і здійснення якої може бути корисним для суспільства, належить тому, хто її створив. Нерозглядання нового промислового винаходу як власності його творця є обмеженням прав людини”. (ХІІІ ст.).
Найважливішою характеристикою власності є те, що її власник може використати свою власність так, як він бажає, і ніхто інший не може законним чином використати його власність без його дозволу.
Однак існують принципові відмінності між матеріальними і нематеріальними продуктами інтелектуальної діяльності як об'єктами привласнення.
У загальновживаному розумінні «інтелектуальна власність» - це права на результати розумової діяльності людини в науковій, виробничій та інших сферах, яка будучи благом нематеріальним, зберігається за його творцями і може використовуватися іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, зазначених у законі. Самі ж об'єкти інтелектуальної власності не є об'єктами майнових прав. Будь-який винахід (корисна модель, промисловий зразок тощо) - стає товаром лише тоді, коли він має споживчу вартість.
Право на результат творчої діяльності забезпечує його володарю виняткову можливість розпоряджатися цим результатом на свій розсуд з усуненням третіх осіб від втручання у виняткову сферу правоволодіння.
Паралельно з економічним привласненням результатів інтелектуальної праці існують відносини духовного привласнення, які дістають юридичне вираження у праві авторства. Автор володіє сукупністю особистих немайнових (моральних) прав, які не можуть відчужуватися від їх власника. І якщо у відносинах економічного привласнення (майнове право) визначається «Кому дозволено використати даний твір промисловим або комерційним чином?», то у відносинах духовного привласнення (немайнове право) міститься відповідь на питання «Хто творець цього твору?».
Майнові та особисті немайнові права взаємопов,язані утворюють нерозривну єдність. Цей зв,язок виявляється в тому, що внаслідок використання об,єктів інтелектуальної власності з'являються матеріальні об'єкти, тобто майно і право власності на нього.
У 1967 р. у Стокгольмі було підписано Конвенцію, що засновувала Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОІВ), відповідно до якої до інтелектуальної власності належать права на:
1. літературні, художні та наукові твори;
2. виконавську діяльність артистів, звукозапис, радіо- і телевізійні передачі;
3. винаходи в усіх сферах людської діяльності;
4. наукові відкриття;
5. промислові зразки;
6. товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і комерційні позначення;
7. захист від недобросовісної конкуренції;
8. а також усі інші права, що належать до інтелектуальної діяльності.
Перелік конкретних видів виняткових прав, що міститься в Конвенції, має приблизний характер і може бути доповнений іншими результатами інтелектуальної діяльності, в тому числі і такими, які нерідко мають велику комерційну цінність, насамперед, секрети виробництва (ноу-хау), а також засоби індивідуалізації юридичних осіб, а саме продукція, роботи і послуги (знаки для товарів і послуг, фірмові найменування тощо), хоча вони і не є результатами творчої праці. Однак, оскільки правовласникам зазначених об'єктів гарантується виняткове право на їх використання, правовий режим таких об'єктів по ряду моментів прирівнюється до режиму результатів інтелектуальної діяльності і вони включаються в поняття „інтелектуальна власність”.
Інтелектуальна власність представлена трьома самостійними інституціями, які утворюють відповідно авторське право і суміжні права, право на об'єкти промислової власності і право на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності.
Авторським правом і суміжними правами регулюються відносини, які виникають у зв'язку зі створенням і використанням літературних, художніх творів, наукових праць, серед яких необхідно виділити програми для ЕОМ і бази даних. Англійською мовою авторське право позначається терміном «копірайт» (соруright). Значення цього терміна полягає в тому, що тільки автор твору або його правонаступник має право дати дозвіл на виготовлення копій твору, наприклад, книжки чи кінофільму.
Авторське право і суміжні права створюють умови для заняття творчою працею, насамперед закріплюють за авторами права на використання створених ними творів та отримання доходів. Основними завданнями авторського права і суміжних прав є стимулювання творчої активності авторів творів науки і створення умов для широкого використання цих творів в інтересах суспільства.
Основні принципи авторського права і суміжних прав :
1. - свобода творчості. Закон не обмежує коло творів, що охороняються, яким-небудь переліком. Автори творів вільні у виборі теми, сюжету і форми втілення створюваних ними художніх образів, і самостійно вирішують питання про випуск свого твору в світ;
2. - невідчужуваність особистих немайнових прав автора. Особисті немайнові права (право авторства, право на авторське ім'я, право на захист репутації автора тощо) зберігаються за автором навіть у тих випадках, коли твір створено в порядку виконання службового завдання і фінансований з боку іншої юридичної або фізичної особи;
3. - принцип свободи авторського договору. Відносини авторів і користувачів творів повинні визначатися вільним волевиявленням самих сторін;
4. - поєднання особистих інтересів автора з інтересами суспільства. Визначення розумних меж монопольного права автора на використання створеного ним твору є однією з головних проблем авторського права. Суспільство рівною мірою зацікавлене як у вільному доступі до створених своїми громадянами творів, так і в тому, щоб створювані твори ефективно охоронялися нормами авторського права і суміжних прав.
Суміжними правами (правами, суміжними з копірайтом) називають права на такі об'єкти, як виконавська діяльність артистів, фонограми, постановки, передачі організацій ефірного і кабельного мовлення тощо.
Промислова власність і авторське право як складові поняття інтелектуальн ої власніст і .
Промислова власність є частиною інтелектуальної власності і безпосередньо стосується творів людини у будь-якій сфері її діяльності. Об'єктами промислової власності є винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, географічні вказівки походження товарів тощо.
Вираз «промислова власність» досить умовний, оскільки безпосередньо в промисловості застосовують в основному винаходи, корисні моделі та промислові зразки, які відображені в описах, розрахунках, кресленнях, що можуть бути тиражовані та передані в промислове виробництво. Знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, географічні вказівки походження товарів, що відносяться до об'єктів промислової власності, становлять інтерес передусім для комерційних цілей. Термін «промислова власність» використовують тому, що винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг тощо, оцінюються передусім з позицій промислової значущості, економічної ефективності, отримання прибутку під час їх використання у виробничій діяльності.
Право на об'єкти промислової власності регулює майнові, а також пов'язані з ними немайнові відносини – це відносини, які виникають у зв'язку із створенням і використанням винаходів, корисних моделей і промислових зразків, що також, як і твори науки, літератури і мистецтва, являють собою результати інтелектуальної, творчої діяльності. Однак, якщо у творах науки, літератури і мистецтва основна цінність і предмет правової охорони є їх художня форма і мова, які відображають їхню оригінальність, то в об'єктах патентного права цінність становить сам зміст тих рішень, які відшукані авторами. На відміну від форми авторського твору, яка фактично неповторна і може бути лише запозичена, рішення як продукт, спосіб або зовнішній вигляд виробу може бути розроблено незалежно від його першого творця й іншими способами.
До основних принципів патентного права належать:
1. - надання охорони лише тим розробкам, які в офіційному порядку визнані патентоспроможними винаходами, корисними моделями і промисловими зразками;
На державне визнання і охорону своїх прав можуть претендувати тільки ті заявники, які першими подали правильно оформлену заявку на видачу патенту;
2. – визнання за власником патенту виняткового права на використання запатентованого об'єкта;
Тільки власник патенту може виготовляти, застосовувати, ввозити на митну територію, продавати або іншим чином вводити в обіг запатентований об'єкт промислової власності. На всіх інших осіб покладається пасивний обов'язок стримуватися від порушення прав власника патенту. Будь-яке не санкціоноване договором або законом вторгнення у виняткову сферу власника патенту повинно припинятися, а на порушника накладатися передбачені законом санкції;
3. - надання охорони передусім справжнім авторам винаходів, корисних моделей і промислових зразків;
Саме справжнім авторам надається можливість отримати патент і стати власником патенту. Якщо згідно із законом право на отримання патенту має інша особа (наприклад, роботодавець автора), закон гарантує отримання авторами винагороди, пропорційної економічній цінності відповідного об'єкта, або іншій вигоді, яка отримана роботодавцем від його використання. При цьому за авторами у всіх випадках визнаються особисті немайнові права на створені ними об'єкти промислової власності, ці права є безстроковими і невідчужуваними;
4. - дотримання розумного балансу інтересів власника патенту та інтересів суспільства;
Зважений баланс інтересів патентовласника і суспільства відображають вилучення зі сфери патентної монополії, продиктовані суспільними потребами: разове виготовлення ліків в аптеках за рецептами лікаря, проведення наукового експерименту тощо.
Важливим елементом ринкової економіки є індивідуалізація підприємців, а також виробленої ними продукції, виконаних робіт і послуг, до яких відносяться: знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, географічна вказівка походження товару тощо. Причому охорона інтересів власників виняткових прав на ці об'єкти заснована на дещо інших принципах, ніж охорона прав власників патентів. Законодавець не розглядає названі об'єкти як результати творчої діяльності і не визнає за їх конкретними авторами якихось особливих прав.
Знак для товарів і послуг, яким маркуються товари, що виробляються, і послуги, що надаються, і який є візитною карткою підприємства, зобов'язує підприємство дорожити своєю репутацією і постійно дбати про підвищення якості продукції, що випускається, оскільки товарний знак формує у споживачів певне уявлення про якість придбаної продукції. Крім того, знак для товарів і послуг застосовується для захисту продукції, від недобросовісної конкуренції на ринку.
Аналогічну функцію виконує і географічна вказівка походження товару. Позначення товару географічною вказівкою місця його походження слугує гарантією наявності в товарі особливих неповторних властивостей, зумовлених місцем його виробництва ( Конь,як, Шампанське, Бордо тощо).
Фірмове найменування, що є комерційним ім'ям підприємця, нерозривно пов'язане з його діловою репутацією. Фірмове найменування, що стало популярним у споживачів і користується довірою у ділових партнерів, приносить підприємцеві заслужену повагу.
Названі складові - авторське право і суміжні права, а також промислова власність не вичерпують собою всього змісту поняття «інтелектуальна власність». Крім традиційних об'єктів, що охороняються авторським правом і суміжними правами, а також правом промислової власності, правовій охороні підлягають чимало результатів інтелектуальної діяльності, як, наприклад, сорти рослин, топографії інтегральних мікросхем, комерційна таємниця (секрети виробництва, зокрема ноу-хау) тощо. Їх відносять до нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності, оскільки вони є, як правило, результатами творчої діяльності людини.
І, нарешті, потрібно чітко розрізняти винаходи і наукові відкриття. Відповідно до Женевсьікого договору про міжнародну реєстрацію наукових відкриттів (1978) наукове відкриття - це визнання явищ, властивостей або законів матеріального світу, які досі не були пізнані і не допускали перевірки, а винаходи - це лише нові розв'язки окремих задач, які грунтуються на властивостях або законах матеріального світу. Винахід передбачає нове використання згаданих властивостей або законів, пізнаних одночасно з винаходом або раніше. Враховуючи, що жодне національне законодавство і жоден міжнародний договір не дають будь-якого права на власність стосовно наукових відкриттів, є думка, що наукові відкриття не повинні згадуватися серед об'єктів інтелектуальної власності, хоча і є результатом творчої діяльності. Відкриття законів матеріального світу не може бути привласнено і надавати монопольне право на їх використання.
Перехід України до приватної власності на засоби виробництва і ринкових відносин в економіці зумовив реформування правової бази тих суспільних відносин, які пов'язані з охороною і використанням витворів людського розуму, людського інтелекту. Згідно із Законом України «Про власність» від 26 березня 1991 р. об'єктами права інтелектуальної власності громадян визнані твори науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг, результати науково-дослідних робіт та інші результати інтелектуальної праці. Очевидно, що до «результатів науково-дослідних робіт та інших результатів інтелектуальної праці» слід віднести комп'ютерні програми і бази даних, топографії інтегральних мікросхем, ноу-хау, фірмові найменування, географічні вказівки походження товарів тощо.
Завдяки бурхливому розвитку науково-технічного прогресу, інтернаціоналізації господарських зв'язків, комп'ютеризації виробництва інформація стала таким самим об'єктом права власності, як і засоби виробництва. Cаме по собі виробництво, вже не є визначальним чинником зростання економічних показників, воно поступається місцем науці, розвитку нових технологій. У зв'язку з цим питома значимість інтелектуальної власності в житті людей зростає вже не щодня, а щогодини (матеріальні активи ≈ 60 %, нематеріальні ≈ 40 %).
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 36; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!