Геотектура – морфоструктура – морфоскульптура
Лекція 1 (Частина 2)
Тема 1. Наука геоморфологія
Об’єкт, предмет, методи і завдання геоморфології.
Видатні зарубіжні і вітчизняні вчені геоморфологи та їх праці.
Концепції в геоморфології (Уільяма Девіса, Вальтера Пенка, І.Герасимова) $
Зміст понять про рельєф.
Принципи та проблеми класифікації рельєфу
Видатні зарубіжні і вітчизняні вчені геоморфологи та їх праці.
Термін «геоморфологія» як назва науки про рельєф земної поверхні з’явився в кінці 19 століття, втім увійшов в лексикон лише у 20-х роках 20 століття. Як не дивно, але у жодному підручнику з геоморфології, чи то вітчизняних, чи зарубіжних, не сказано хто був автором цього терміну. Немає згадок про це і в низці відомих праць з історії нашої науки (Марков, 1946, 1948; Ніколаєв, 1958; История геологии, 1973; Baulig, 1957).
Автором терміна «геоморфологія» слід вважати відомого американського геолога і геоморфолога Джона Вільяма Мак-Гі (J. W. McGee, 1853-1912).
У 1893 р. Дж. В. Мак-Гі дав перше тлумачення запропонованому ним терміну «геоморфологія». Він писав: «Систематичне вивчення форм рельєфу і їх пояснення у взаємозв’язку з геологічною історією зумовило появу нової галузі геологічної науки, яку називають «фізичною географією» або «фізіографією», яку Дж. Поуелл називав «геоморфологічною геологією», іменується вона також «новою геологією», і яку автор вважає називати «геоморфологією».
|
|
|
Як самостійна наукова дисципліна геоморфологія сформувалася наприкінці 19 - початку 20 ст., коли оформилися дві геоморфологічні школи:
· американська на чолі з У. М. Девісом
· європейська, точніше німецька (альпійською) школа, творцями якої були Ф. Ріхтгофен, А. Пенк і В. Пенк.
Основоположник американської школи Вільям Моріс Девіс (1850-1934) у своїй узагальнюючій теоретичній праці "Географічний цикл" (1899 р.) висунув принцип еволюції в геоморфології. В основу методу він поклав уявлення про стадійність розвиток рельєфу за формулою:
структура → процес → стадія.
Ним введено поняття "географічного циклу", або іншими словами поняття про цикли ерозії: молодості, зрілості, старості. Тобто, це послідовні стадії, які переживає певна ділянка земної поверхні у ході свого розвитку, що була піднята вертикальними рухами піддається впливу екзогенних процесів. Якщо впродовж першої стадії рельєф піддається інтенсивному розчленуванню, то в стадії старості під впливом денудації поверхня перетворюється на майже рівнину - "пенеплен" (від лат. раепе – майже, англ. р l аі n - рівнина). Процес пенепленізації виражається зрізанням висот і заповненням западин, тобто згладжуванням "зверху" (рис. 2.1).
|
|
|
Рис. 2.1. Принципова схема пенепленізації (за В. Девісом).
Стрілками показано напрямок, в якому проходить зрізання межиріч;
1-5 — послідовні стадії розвитку пенеплену
Концепцію: структура – процес – стадія вважав основою для пізнання рельєфу.
Велика заслуга Девіса в практичному застосуванні геоморфологічних методів. До недоліків його теоретичних розробок є недооцінка акумуляції і неврахування можливих опускань земної поверхні.
Праці Девіса мали великий вплив на подальший розвиток геоморфології не лише в Америці а й в Європі.
У Європі в цей час геоморфологія розвивалась завдяки працям Альберта Пенка і Вальтера Пенка.
Вальтер Пенк (1888-1923) - глава німецької геоморфологічної школи. Свої дослідження проводив в Андах, на Гавайських островах, в Азії. Його основний теоретичний доробок це праця "Морфологічний аналіз"(1924) – перевидана у 1961 р.. Ця робота мала велике значення для геоморфологічної науки. В ній Пенк обґрунтовує думку про те, що в утворенні рельєфу беруть участь як ендогенні так і екзогенні процеси .
Ця ідея виражена формулою:
1) екзогенні процеси;
2) ендогенні;
3) те, що вони створюють, називається "морфологічною сутністю" (рис. 2.2).
|
|
|
 |
Концепція В.Пенка:
Форма – процес – структура + швидкість
На думку В. Пенка, співвідношення ендогенних й екзогенних процесів виражається у формі профілю схилів. Прямі схили рельєфу свідчать про те, що підняття й денудація взаємно врівноважуються, увігнуті схили - переважає денудація, опуклі - переважає підняття (рис. 2.3).
 | |||||
 |  |
Т Т=Д Т Т<Д Т Т>Д
 |  |
Д Д Д
В.Пенк основну увагу приділяв зв’язку денудаційних процесів з вертикальними рухами.
Внесок Пенка в теоретичну геоморфологію полягає також у правильному розумінні віку рельєфу з історико-геологічних позицій. До числа недоліків його теорії варто віднести невірне положення про механізм виникнення передгірних сходинок, що Пенк звів у ранг геоморфологічного закону. На відміну від Девіса утворення пенеплену Пенк представляв собі як процес вирівнювання рельєфу "з боків" а не зверху.
Рис. 2.4. Принципова схема педипленізації (за В. Пенком).
Стрілками показано напрямок, в якому проходить зрізання межиріч;
|
|
|
1-6 — послідовні стадії розвитку педиплену
Рис. 2.5. Педиплен з одиничними останцями (за Н. Башеніною)
І.Герасимов (1905-1985) є основоположником структурної геоморфології. Разом з Ю. Мещеряковим (1921-1970) розвивав ідею про геоморфологічний етап у розвитку Землі.
І.Герасимов виділив три генетичні категорії форм рельєфу Землі:
Геотектура – морфоструктура – морфоскульптура
Геотектура (лат. tectura – покриття) – найбільші форми рельєфу (материки, океан.западини, головні гірські пояси);
Морфоструктури (morphe - форма, structura - будова) – переважно крупні форми рельєфу, головна роль в їх утворенні належить ендогенним процесам (хребет, нагір’я, плоскогір’я);
Морфоскульптури (sculptura - різьблення) – невеликі форми рельєфу, в утворенні яких головна роль належить екзогенним процесам (яри, балки, піщані дюни).
Під керівництвом І.Герасимова видані цілий ряд геоморфологічних карт, монографії (як наприклад, "Рельєф Землі").
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 92; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!