Лабораторні і експериментальні;
3) камеральні, які спрямовані на опрацювання польових матеріалів, їх узагальнення, моделювання рельєфу тощо.
Серед найпоширеніших конкретних методів геоморфологічних досліджень відзначимо:
1. Морфологічний метод, що полягає у визначенні зовнішніх ознак форм і типів рельєфу. Наприклад: столоподібна гора, гостроверхий хребет, округлий горб тощо.
2. Морфометричний метод найчастіше використовується у комплексі з морфологічним і дає уяву про розміри форм рельєфу (тобто кількісну характеристику рельєфу: довжину, ширину, відносну і абсолютну висоту, крутизна схилів, їх експозицію тощо). Морфометричний метод має велике теоретичне і практичне значення при побудові спеціальних геоморфологічних карт, наприклад, карт глибини та густоти ерозійного розчленування території, крутизни схилів тощо.
3. Морфографічний метод передбачає опис рельєфу у вигляді тексту, графіків, профілів, блок-діаграм, фотографій;
4. Морфоструктурний метод є невід'ємною складовою частиною геолого-геоморфологічних методів дослідження рельєфу і полягає у визначенні співвідношення геологічної будови і сучасної поверхні конкретної території. Вже згадувалося, що крупні форми рельєфу тісно пов'язані з геологічними структурами (гірський хребет, низовина, міжгірна улоговина тощо). Часто структурну обумовленість можуть мати мезо- і навіть мікроформи рельєфу, особливо за умови близького до поверхні залягання корінних порід (наприклад, будова і спрямування річкових долин Поділля або розміщення карстових форм на Поліссі тісно пов'язані з лініями глибинних тектонічних розломів).
|
|
|
5. Палеогеоморфологічний метод теж належить до геолого-геоморфологічної групи і полягає у вивченні похованого рельєфу і геоморфологічних процесів минулого з метою виявлення їх ролі у сучасному рельєфі території, а отже, відкриває шлях до прогнозування подальшого розвитку поверхні.
Одним із найважливіших інструментів палеогеоморфології виступає 6. метод корелятивних відкладів (співставлення віку форм і типів рельєфу за характером і складом геологічних відкладів).
7. Морфонеотектонічний метод дає уяву про темпи і спрямування сучасних тектонічних рухів та їх відображення у геоморфологічних процесах (ерозія, акумуляція тощо). Відносячись до групи геолого-геоморфологічних, цей метод відіграє суттєву роль у виявленні корелятивних зв'язків між формами рельєфу і геологічними відкладами. Індикаторами у цьому разі є гідромережа, річкові тераси.
8. Морфодинамічний метод (група географо-геоморфологічних) дає можливість аналізувати динаміку екзогенних процесів, а отже - прогнозувати темпи ерозії та акумуляції, зміни рельєфу під впливом господарської діяльності людей тощо. Інструментами при реалізації цього методу виступають геодезичні зйомки, математичні та фізичні моделі, статистичні розрахунки тощо. Найбільш ефективно використовується цей метод при виконанні стаціонарних спостережень.
|
|
|
9. Морфофаціальний метод – вивчення рельєфу проводиться одночасно із вивченням складу і фаціальних умов корелятивних відкладів. Фаціальний аналіз корелятивних відкладів дозволяє встановити вік рельєфу і умови його формування.
Наведений перелік далеко не вичерпує методичної бази сучасної геоморфологічної науки. В зв'язку з тим, що найкращі результати можуть бути одержані лише за умови використання цих методів у комплексі, можна вести мову про існування єдиного геоморфологічного (історико-генетичного) методу. Його використання базується на системному підході, при якому геоморфологічний об'єкт розглядається як наслідок сукупного прояву взаємопов'язаних та взаємодіючих елементів цілісної природної системи. При цьому обов'язково аналіз здійснюється в три етапи, що становлять послідовну основу системного підходу:
- по-перше, визначаються джерела енергії;
|
|
|
- по-друге, визначаються рельєфотворчі процеси, зумовлені цією енергією;
- по-третє, наводиться характеристика геоморфологічного об'єкту, створеного згаданими процесами. Прикладами таких геоморфологічних систем можуть бути: річкова долина, льодовик у горах, карстове озеро тощо.
Загалом, при геоморфологічних дослідженнях широко використаються методи геології, гляціології, геокріології, механіки ґрунтів, гідродинаміки, аеродинаміки й ін. наукових дисциплін. Багато теоретичних проблем розробляються за допомогою математичних методів дослідження.
Серед новітніх методів геоморфологічних досліджень відзначимо аерокосмічні методи. Аерокосмічні зйомки особливо ефективні при виявленні структурних особливостей рельєфу (глобальні структури, глибинні розломи тощо) та при аналізі динаміки геологічних процесів, особливо у важкодоступних районах або на значних за площею територіях (рух льодовиків у горах, зміна стану меліорованих земель тощо). Іншими словами, аерокосмічна інформація дає змогу робити висновки про динаміку і напрямок розвитку геоморфологічних процесів, оскільки знімки можна робити через певні проміжки часу з великою точністю.
|
|
|
Таким чином, геоморфологія ВИВЧАЄ будову, походження, історію розвитку і динаміку рельєфу земної поверхні. Мета цього вивчення - пізнання законів розвитку рельєфу і використання виявлених закономірностей у практичній діяльності людського суспільства. У цьому розумінні геоморфологія тісно контактує з прикладними напрямками інших природничих наук, зокрема, математики, фізики, хімії, геології, біологи.
Основні завдання геоморфології:
1) характеристика зовнішніх рис рельєфу;
2) з’ясування генезису форм рельєфу і їхніх комплексів;
3) визначення еволюції форм рельєфу за різними географічними умовами;
4) побудова типізацій і класифікацій форм рельєфу; виявлення закономірностей поширення форм рельєфу на земній поверхні та геоморфологічне районування території;
5) з’ясування взаємозв’язків і співвідношень між геологічними структурами та морфологією рельєфу;
6) оцінка поширення й інтенсивності розвитку сучасних рельєфотворчих процесів;
7) оцінка рельєфу з погляду його придатності для використання в різних галузях нар. господарства.
Література:
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 24; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!