Методи геоморфологічних досліджень
Лекція 1
Тема 1. Наука геоморфологія
1. Об’єкт, предмет, методи і завдання геоморфології.
Видатні зарубіжні і вітчизняні вчені геоморфологи та їх праці.
Концепції в геоморфології (Уільяма Девіса, Вальтера Пенка, І.Герасимова).
Зміст понять про рельєф.
Об’єкт, предмет, методи і завдання геоморфології.
Геоморфологія (від грецьк. Geo – земля, morph é – форма, logos - наука) наука про форми земної поверхні.
Геоморфологія – наука про будову, походження, історію розвитку і сучасну динаміку рельєфу земної поверхні (Леонтьєв, Ричагов, 1979).
Отже, об’єктом вивчення геоморфології є рельєф, тобто сукупність нерівностей земної поверхні, різноманітних за формою, розмірами, походженням, віком і історією розвитку.
Ці нерівності за орієнтацією в просторі можуть бути додатними (горб, гора, хребет тощо) або від'ємними (западина, провал, ущелина тощо).
Одначе, рельєф не слід розглядати як механічне поєднання якихось абстрактних геометричних поверхонь. Він характеризується цілим комплексом ознак і особливостей, серед яких виділимо:
1. Рельєф значною мірою залежить від особливостей геологічної будови, в зв'язку з чим його вивчення неможливе без знайомства із складом та властивостями гірських порід, а також без розуміння процесів, що протікають у надрах Землі.
2. Особливості рельєфу визначаються також процесами, які домінують у зовнішніх оболонках Землі (атмосфері, гідросфері, біосфері), що вимагає спеціального вивчення цих процесів для розуміння умов формування рельєфу.
|
|
|
3. Утворюючись на контакті різних середовищ географічної оболонки, які безперервно змінюються у часі і в просторі, рельєф являє собою продукт динамічної системи. Отже, аналізувати рельєф можна лише в історичному аспекті, тобто з урахуванням його мінливості у часі, яку називають динамікою рельєфу.
4. Нарешті, сам рельєф, який являє собою безперервну комбінацію різноманітних поверхонь (від горизонтальних до вертикальних), впливає на активність геоморфологічних процесів, тобто, однією з ознак рельєфу виступає його саморозвиток. Вирішальне значення у саморозвитку рельєфу належить гіпсометрії, тобто, висотному положенню даної ділянки земної поверхні відносно рівня моря (цілком зрозуміло, що геоморфологічні процеси по-різному протікають на низовинах, височинах чи у горах).
Отже, рельєф одночасно виступає як продукт геологічного розвитку і як складова частина географічного ландшафту. Звідси витікає і своєрідне місце геоморфології у комплексі наук про Землю: з одного боку вона виступає як наука геологічна, з іншого - є частиною фізичної географії.
|
|
|
Предмет геоморфології. Геоморфологія вивчає рельєф суші, дна океанів і морів з боку його зовнішнього вигляду, походження, віку, історії розвитку, сучасної динаміки рельєфу земної поверхні. Рельєф, спостережуваний у сучасну геологічну епоху, вивчається геоморфологія як результат усього попереднього розвитку земної поверхні.
Земна поверхня є місцем розмежування земної кори, з одного боку, і гідро- і атмосфери, з іншої. На земну поверхню одночасно впливають внутрішні й зовнішні фактори, що обумовлюють ендогенні й екзогенні рельєфотворчі процеси.
До ендогенних процесів, зумовлених внутрішніми силами Землі, належать тектонічні рухи і магматизм; до екзогенних процесів: вивітрювання, робота поверхневих вод і льодовиків, вітру, діяльність тваринних і рослинних організмів та ін.
Під безпосереднім впливом сили тяжіння на поверхні Землі відбуваються гравітаційні процеси, що мають також рельєфоутворююче значення.
На рельєф Землі в цілому впливають також сили взаємного притягання системи Земля - Сонце - Місяць, що викликають припливи в морях й океанах й у твердому тілі Землі, зміни кутової швидкості обертання Землі навколо своєї осі. Важливим фактором зміни рельєфу Землі є й діяльність людського суспільства.
|
|
|
У різних місцях й у різний час структура внутрішніх і зовнішніх сил, їхня інтенсивність і спрямованість змінюються в широких межах, обумовлюючи на кожній даній ділянці й у кожен даний момент загальний (висхідний або низхідний) розвиток рельєфу й специфічні особливості його формування.
Один з основних принципів геоморфології полягає в тому, що рельєф вивчається як один з географічних компонентів у тісному взаємозв'язку й взаємозумовленості з іншими компонентами й з географічною обстановкою в цілому. Рельєф не тільки зазнає впливу інших факторів, але й сам впливає на них, а через них і на самого себе.
У геоморфології виділяють два основні розділи (складові цієї науки):
1) загальна геоморфологія , 2) прикладна геоморфологія.
Кожен з розділів включає ще по кілька підрозділів.
1) загальна геоморфологія – вивчає загальні закони походження і історії розвитку рельєфу, сучасні геоморфологічні процеси; Вона включає два найважливіші підрозділи:
- регіональна геоморфологія, що займається вивченням рельєфу окремих ділянок земної поверхні - материків, океанів, морів, країн і т.п.
- палеогеоморфологія – особлива галузь геоморфології, яка вивчає рельєф минулих геологічних епох (нерідко похований) та історію його розвитку в окремі етапи геологічного минулого (по суті це вчення про древній рельєф; і ця галузь знань є складовою частиною палеогеографії);
|
|
|
На сучасному етапі розвитку геоморфологічних знань виникає потреба поділу загальної геоморфології на ряд підрозділів, нерозривно пов’язаних між собою:
- планетарна геоморфологія – об’єктом вивчення якої є найбільш крупні (планетарні) форми земної поверхні, їх утворення, розвиток, закономірності розташування;
- геоморфологія суші, що вивчає рельєф поверхні материків; і
- морська геоморфологія, що вивчає рельєф дна морів й океанів та морські береги;
- структурна геоморфологія, що вивчає морфоструктури - форми рельєфу, що виникають і розвиваються внаслідок дії екзогенних й ендогенних факторів при провідній ролі останніх;
- кліматична геоморфологія, що розглядає морфоскульптури - форми рельєфу, в утворенні яких головну роль грають екзогенні процеси, взаємодіючі з усіма іншими факторами рельєфоутворення.
- динамічна геоморфологія – вивчає закономірності і процеси динаміки рельєфу під дією головним чином зовнішніх сил (екзогенних): процесів вивітрювання, переміщення продуктів вивітрювання під дією сили тяжіння, геоморфологічної діяльності поверхневих і підземних вод, роботи вітру, діяльності організмів тощо.
- кліматична геоморфологія вивчає комплекси форм рельєфу, що розвиваються в різних фізико-географічних умовах сучасності (в області гумідного, нівального клімату, у полярних й субполярних, арідних й інших областях) та рельєф, формування якого зумовлене минулими кліматичними умовами.
2)прикладна геоморфологія – вивчає рельєф для практичного використання результатів геоморфологічних досліджень при вирішення різного роду народногосподарських завдань. Основні напрями:
- інженерна геоморфологія – вивчає взаємодію рельєфу і рельєфотворчих процесів з інженерними об’єктами під час їхнього проектування та експлуатації (промислових, цивільних, гідроенергетичних споруджень, автомобільних і залізниць, морських портів);
- пошукова геоморфологія – вивчає взаємозв'язок між рельєфом і тілами корисних копалин;
- антропогенна геоморфологія (вивчає антропогенний морфогенез);
Останнім часом у прикладній геоморфології почали формуватись паростки самостійних напрямків, зокрема таких як:
- екологічна геоморфологія (вивчає і оцінює рельєф як компонент ландшафту та рельєфотворчі процеси і супутні їм явища, що спричиняють відхилення від екологічної ситуації);
- естетична геоморфологія (створення привабливого, комфортного довкілля);
- етногеоморфологія (вплив рельєфу на специфічні риси етносу, його традиції);
- туристична (рекреаційна) геоморфологія (забезпечує рекреаційну галузь інформацією, яка сприяє розвиткові туризму і відпочинку);
- та деякі інші.
Результати геоморфологічних досліджень є основою для галузевих і комплексних географічних досліджень.
Методи геоморфологічних досліджень
Тісно контактуючи з фундаментальними природничими науками (фізикою, математикою, хімією), геоморфологія широко користується і методами цих наук. Ще більше значення у геоморфологічних дослідженнях мають окремі методи, що лежать в основі наук геологічного комплексу (динамічної, історичної, інженерної геології, гідрогеології тощо) та наук, які вивчають зовнішні сфери географічної оболонки (метеорології, гідрології, ґрунтознавства та ін.).
Методологічною основою всіх геолого-географічних наук, а серед них і геоморфології, виступає:
1) діалектичний метод пізнання оточуючого середовища. Він ілюструється взаємним зв'язком природних явищ, взаємодією протилежних сил, стрибкоподібним характером розвитку тощо. Серед універсальних загальнонаукових методів, що використовуються і геоморфологами, відзначимо також 2) історичний(вивчає рельєф у послідовному розвитку), 3) генетичний (вивчає походження окремих форм і типів рельєфу), 4) порівняльно-описовий (виявляє різницю у прояві геоморфологічних процесів, вивчає основні фактори формування рельєфу), 5) математичні методи (забезпечують дослідників кількісною інформацією про рельєф - геометричні, кінематичні та ін.).
В той же час навіть найширший набір методів згаданих наук не може задовольнити спеціальних потреб геоморфології. Виступаючи як самостійна наука, геоморфологія має свій власний об'єкт дослідження (рельєф), а отже, і базується на специфічних методах його аналізу.
Залежно від організації геоморфологічних робіт розрізняють такі методи:
1) польові:
- експедиційні геоморфологічні дослідження, які спираються на маршрутні обстеження території і поєднуються з геоморфологічним картографуванням;
- стаціонарні дослідження, що передбачають тривалі спостереження за динамікою рельєфу на спеціально визначених стаціонарах, які організовують у межах характерних для даної території (ключових) ділянок;
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 54; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!