Діагностика респіраторного мікоплазмозу
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ
| Н А К А З N 63 від 15.09.2003 | Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2003 р. за N 876/8197 |
Щодо затвердження Інструкції про заходи боротьби
Та профілактики респіраторного мікоплазмозу птиці
Відповідно до статті 7 Закону України "Про ветеринарну медицину" ( 2498-12 ), Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2001 року N 641 ( 641-2001-п ) "Питання Державного департаменту ветеринарної медицини", та з метою забезпечення епізоотичного благополуччя у птахогосподарствах України Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Інструкцію про заходи боротьби та профілактики респіраторного мікоплазмозу птиці (додається).
2. Директору Державного центру ветеринарної медицини птахівництва Демиденку В.М. подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та в 10-денний термін забезпечити його тиражування та надсилання установам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
3. Головним державним інспекторам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя довести зазначену Інструкцію до відома установ системи ветеринарної медицини України та забезпечити контроль за її виконанням.
|
|
|
4. У зв'язку з прийняттям цього наказу вважати такою, що не застосовується на території України, "Инструкцию о мероприятиях по борьбе с респираторным микоплазмозом птиц", затверджену Головним управлінням ветеринарнії Міністерства сільського господарства СРСР 28 листопада 1969 року.
5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Кучерявенка О.О. - заступника Голови Державного департаменту ветеринарної медицини.
Перший заступник Голови Державного департаменту ветеринарної медицини
В.М. Горжеєв
ІНСТРУКЦІЯ
Про заходи боротьби та профілактики респіраторного мікоплазмозу птиці
Ця Інструкція установлює ветеринарно-санітарні вимоги у випадках спалаху захворювання птиці респіраторним мікоплазмозом у господарствах, порядок проведення профілактичних заходів для недопущення захворювання птиці, порядок внутрішньогосподарського використання або подальшої реалізації одержаних м'ясопродуктів від забою птиці при респіраторному мікоплазмозі та є обов'язковою для виконання птахопідприємствами усіх форм власності і відомчої підпорядкованості, громадянами (у тому числі індивідуальними підприємцями без утворення юридичної особи), діяльність яких здійснюється у сфері птахівництва. 1. Загальні положення
|
|
|
1.1. Респіраторний мікоплазмоз птиці (далі - РМП) - інфекційна хвороба, що спричиняється мікроорганізмом з групи плевропневмонієподібних - Mycoplasma gallisepticum (МГ), класу Mollicutes, порядку Mycoplasmatales, родини Mycoplasmataceae. Це невеликі за розміром (200-800 нм) мікроорганізми, що фільтруються крізь бактеріальні фільтри. Клітинна стінка в них відсутня, мікробна клітина обмежена тришаровою цитоплазматичною мембраною.
1.2. До мікоплазмозу сприйнятливі кури, індики. Менш чутливі фазани, цесарки, пави, голуби. Захворювання характеризується хронічним перебігом та повільним розповсюдженням у стаді. Хворіють усі вікові групи птиці, але частіше молодняк 2-4-місячного віку, індики та кури - на початку несучості. Смертність ембріонів може досягати 5-10%, зниження виведення молодняку - до 20%. Загибель молодняку коливається в межах 5-10%, при асоціації з вірусними хворобами - 40-60 %. Несучість знижується на 5-20%.
1.3. Джерелом інфекції є хвора птиця та птиця-мікоплазмоносій. Збудник частіше передається аерогенним та трансоваріальним шляхом. Ступінь інфікування яєць залежить від кількості хворих несучок. Зараження птиці відбувається аерогенно при сумісному утриманні здорової та хворої птиці.
|
|
|
1.4. Збудник мікоплазмозу здатний довгий час перебувати в організмі птиці, не викликаючи захворювання. Прояву клінічних симптомів сприяють: ослаблення організму птиці внаслідок порушення умов мікроклімату, перевищення норм щільності посадки птиці, неповноцінна годівля, наявність інфекційних та інвазійних хвороб у господарстві, післявакцинальні реакції на щеплення птиці живими вакцинами (проти хвороби Ньюкасла, ларинготрахеїту, пастерельозу) та інші несприятливі фактори.
1.5. У замороженому патологічному матеріалі при температурі мінус 25 град. C збудник зберігається від 1 до 3 років, при температурі плюс 5 град. C гине через 20 діб, при плюс 45 град. C - протягом 1 години. Збудник стійкий до сульфаніламідних препаратів та широкого спектра антибіотиків.
Діагностика респіраторного мікоплазмозу
2.1. Діагноз на мікоплазмоз установлюють на підставі епізоотичних даних, клінічних ознак, патолого-анатомічних змін, результатів серологічних та бактеріологічних досліджень та позитивної біопроби на курячих ембріонах, заражених виділеною культурою мікоплазми. У сумнівних випадках проводять гістологічні дослідження. Для встановлення діагнозу одночасно проводять дослідження на збудники, з якими мікоплазмоз може співіснувати (кишкову та гемофільну палички, пастерелу, вірус ІЛТ, реовірус, віспу, інфекційний бронхіт).
|
|
|
2.2. При підозрі захворювання птиці респіраторним мікоплазмозом лікар ветеринарної медицини вживає заходів для швидкого уточнення діагнозу, для чого направляє на дослідження у державну лабораторію ветеринарної медицини свіжі трупи та клінічно хвору птицю (4-5 голів), а також 25 проб сироваток крові від птиці з кожного приміщення, де є прояви захворювання. Для виявлення латентної форми мікоплазмозу, крім серологічних досліджень, необхідно досліджувати ембріони, які загинули в останні дні інкубації, а також задохликів.
Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 301; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!