ХАРАКТЕРИСТИКА ПОЖИВНИХ РЕЧОВИН



Вівчарство - важлива галузь сільськогосподарського виробництва. Організація повноцінної годівлі овець має вирішальне значення для отримання високоякісної м'ясної та вовнової продукції, а також шубного і шкіряної сировини для промисловості.

Сучасні норми годівлі овець враховують необхідність балансування раціонів по 18-20 і більше елементів живлення: кормовим одиницям Еке (енергетичним кормовим одиницям), сухому речовини, сирому і переваримому протеїну, цукру, клітковині, кальцію,фосфору, магнію, сірки, заліза, міді, цинку, кобальту, марганцю, йоду, каротину, вітамінів D, E.

Великий вплив на використання енергії вівцями, особливо високопродуктивними, робить концентрація її в сухій речовині раціону.Вівці на 100 кг живої маси споживають 3, 2-3,8 кг сухої речовини раціону, а при використанні гранульованих кормосумішей - до 4,2-4,5 кг.

Першорядне значення у повноцінному харчуванні овець має забезпеченість їх протеїном. Вівці з настригом до 2,5 кг митої вовни у розрахунку на 1 корм. од. потрібно 90-100 г перетравного протеїну, а при настриг більше 2,5 кг-100-105г, ремонтному молодняку ​​- 110-120 р.

У літній період такий рівень протеїну забезпечується за рахунок споживання вівцями пасовищного корму, але для ягнят необхідно виділяти ділянки з наявністю в травостої бобових рослин. Головне джерело протеїну в зимовий період - бобове і злаково-бобове сіно, сінаж і в невеликих кількостях макухи, шроти та зернобобові.

Відсутня кількість протеїну доцільно заповнювати за рахунок синтетичних азотистих речовин небілкового характеру: карбаміду, солей амонію та ін Добова доза карбаміду для дорослих овець не більше 18 г, а для молодняку ​​старше 4 місяців-до 12 р. Згодовувати сечовину випливає з розрахунку 10-12 г на 12 корм. од. раціону.

Добре зарекомендували себе як протеїнових добавок амідоконцентратние добавки (АКД), що готуються на екструдерних установках.У їх складі 70-75% зерна (ячмінь, овес або пшениця), 20-25% карбаміду і 5% бентоніту натрію. Поживність 1 кг такого концентрату 0,9-1,1 корм. од. з вмістом 500-550 г перетравного протеїну. Дорослим вівцям згодовують до 100 г, молодняку ​​8-12-мес.ячного віку-до 60 г на добу.У повнораціонні гранульовані суміші його вводять 5%, а в концентровані корми - 20-25% за масою.

Карбаміду концентрат повільно розчиняється в рубці, тому аміак, що утворюється при гідролізі карбаміду, значно краще використовується мікроорганізмами для синтезу білків.

Цінними білковими речовинами для овець є продукти мікробіологічесого синтезу, одержувані шляхом вирощування дріжджових клітин на відходах нафтового (паприн), газового (гапрін) і спиртового виробництв (епрін і мепрін). Однак висока вартість паприн різко здорожує продукти вівчарства, і з економічної точки зору застосовувати його не вигідно.

Протеїнову частина кормових ресурсів в осінньо-зимовий період значною мірою можна заповнити за рахунок літніх посівів ярого ріпаку або його суміші з вівсом. Ріпак - високобілкова культура, стійка до низьких температур.

За даними ВНІІОК, оптимальним вмістом цукру в раціоні овець вважається 2,5-3 г на 1 кг живої маси при цукрово-протеїнового відношення 0,5-0,9.

Вміст клітковини в сухій речовині раціонів ягнят у віці до 6 місяців не має перевищувати 13%, молодняку ​​15-17 міс. - 25% і дорослих овець - 27%. При великій кількості клітковини знижується перетравність поживних речовин раціону і продуктивність овець.

З усіх мінеральних елементів живлення найважливішим в годівлі овець є сірка, що міститься в білку вовни (кератині) в кількості 2,5-5,5%. При її недоліку в раціоні погіршуються перетравність поживних речовин, особливо клітковини, і використання азотистих речовин, знижується приріст живої маси і зростання вовни. Забезпеченість овець сірої і серосодержащими амінокислотами (метіононом і цистином) особливо важлива при використанні раціонах синтетичних азотистих речовин.

Джерелами сірки можуть бути сульфіти і сульфати (сірчанокислий і серноватистокислого натрій), а також елементарна сірка. Норма згодовування сірчанокислого натрію - 2-3 г, серноватистокислого натрію -3-4 г, елементарної сірки - 1 г на вівцю на добу. Добавки сірки в раціоні позитивно впливають на вовнових продуктивність овець. У дослідженнях ВНІІОК встановлено, що згодовування додатково 1 г сірки підвищувало міцність вовнових волокон в середньому на 15%.

Раціони всіх статево-вікових груп овець, як правило, дефіцитні за фосфором. Тонкорунних овець на 1 корм. од. потрібно 3,0-3,5 г сірки і 4,0-4,5 г фосфору.

Додатковими джерелами фосфору можуть бути як сполуки, що містять фосфор (динатрій-і діамонійфосфат), так і фосфорно-кальцієві сполуки (обесфторенний фосфати, моно-ди-і трикальційфосфат, відстала борошно). Добова норма згодовування фосфорних підгодівель - 6-8 г для молодняку ​​і 10-15 г для дорослих овець. Згодовують мінеральні добавки з концентрованими кормами, силосом, сінаж або в складі гранульованих кормосумішей.

З мікроелементів для овець дуже важливі кобальт і цинк. Цинк позитивно впливає на зростання, розвиток молодняку ​​старшого віку і дорослих овець, кобальт найбільш ефективний у раціонах ягнят. Сірчанокислого цинку згодовують вівцям по 6-10 мг на добу, хлористогокобальту -1-2 мг молодняку ​​і 2-4 мг дорослим тваринам. Солі кобальту доцільно давати суягним маткам (3-4 мг на день хлористого або сірчано-кислого кобальту). При цьому жива маса ягнят при народженні збільшується на 0,4-0,5 кг, настриг вовни у маток зростає на 0,10-0,15 кг. Ефективна і підгодівля солями кобальту ягнят від народження до 5 місячного віку (по 1-2 мг на добу на голову).

Джерелом вітаміну А і каротину служать влітку зелений корм, а взимку - хорошої якості злакове і бобове сіно, силос і сінаж.Вітаміну Е достатня кількість у зелених кормах, сіні, силосі, сенаже і зерні злакових. Будучи природним антиокислювачем він сприяє збереження в організмі вітаміну А і каротину.

З вітамінів для овець найбільш дефіцитний кальциферол (вітамін D). Цей вітамін міститься в високоякісному, висушеному на сонці сіні, крім того, він синтезується в підшкірній жировій тканині тварин під впливом сонячних променів при утриманні їх на пасовище або на відкритих майданчик.

ГОДУВАННЯ

Годування вівцематок. Рівень годівлі і склад раціону маток залежать від їх фізіологічного стану (суягності, підсисний період і т.д.).Зразкові раціони для маток представлені в табл. 42, 43.

Після відлучення ягнят і закінчення підсисного періоду маткам необхідно відновити вгодованість до моменту запліднення,Відпочинок повинен бути не менше 1,5-2 міс. Влітку в цей період вівці мають отримувати зелений корм, який сприятливо впливає на багатоплідність овець. При хорошому травостої на пасовищі підгодівлі не потрібно. Якщо ж пасовище з мізерною рослинністю, то вівцям потрібно щодня давати 300-400 г концентратів.

Коли відбирання ягнят і підготовка маток до злучки збігаються з стійлового періоду, то маток годують хорошим сіном, концентратами, картоплею і коренеплодами. Годівля повинна забезпечувати хорошу вгодованість маток.

У першу половину суягності матки можуть отримувати той раціон, що й при підготовці їх до злучки. У другу половину суягності, і особливо в останню третину її, потреба маток у кормах зростає на 30-40%, тому що в цей період спостерігається інтенсивне зростання плоду. Якщо за першу половину суягності плід становить всього 10% маси ягняти при народженні, то за останню третину суягності утворюється 3 його маси.

Рівень годівлі суягних овець впливає, як на продуктивність самих маток, так і на майбутню продуктивність ягнят.

При низькій вгодованості маток плід може розсмоктатися, а якщо ягнята і народжуються, то вони бувають слабкими з низькою живою масою, погано ростуть, і у них в подальшому формується низька вовнових продуктивність.

Від рівня годівлі маток у підсисний період залежить їх молочність, а отже, ріст і розвиток ягнят.

У раціон суягних маток рекомендується включати грубі корми (сіно) - 1,0 - 2,0 кг, соковиті (буряк, картопля, силос, морква) - 2,5-3,5 кг і концентрати - 0,3-0,5 кг.

Годують маток 3 рази на день, вранці дають сіно, в обід - соковиті та концентровані корми, на ніч - сіно і солому.

В осінні місяці суягних овець доцільно випасати, використовуючи отаву та пожнивні залишки. Якщо вівці не наїдаються на пасовисько, то їх потрібно підгодовувати з урахуванням стану травостою і вгодованості.

Суягних овець не можна випасати по траві, покритою інеєм, тому що це може призвести до абортів.

У період лактації потреба маток у кормах збільшується. В значній мірі вона залежить від кількості вигодовує під маткою ягнят, її вгодованості і породи.

Маткам вовнових і шерстно-м'ясних порід з живою масою 50 кг при вигодовуванні одного ягняти потрібно 1,5-1,9 кормової одиниці, при двох ягнят-1,8-2,3 кормової одиниці; вівцям мясошерстного порід - відповідно 1,6 - 2,0 і 2,1 - 2,6 кормової одиниці; романівської породи -1,4-1,7 і 1,7 - 2,1 кормової одиниці, а при трьох ягнят - 2,1-2,3 кормової одиниці.

У зимовий стійловий період раціони підсисних маток складають з тих же кормів, що і раціони суягних овець. У пасовищний період кращим кормом для підсисних маток є зелена трава.

Пасовищне утримання овець. Переклад овець з стійлового утримання на пасовищне повинен бути поступовим. Зелена трава в ранній фазі вегетації містить багато води і мало сухої речовини, тому овець вранці і ввечері рекомендується підгодовувати грубими кормами. Вміст у зеленій траві значної кількості калію може порушити забезпеченість організму натрієм. Щоб зберегти баланс цих речовин, вівцям дають по 8-10 г на голову на добу кухонної солі в розсипному вигляді.

Овець краще пащі розгорнутим фронтом. У цьому випадку один пастух йде попереду і стримує рух передніх овець, а інший ззаду підганяє відстаючих тварин. При такій пастьбе вівці менше вибивають пасовище а, не заважаючи один одному, добре наїдаються.Раціональніше з ранку випасати овець на гірших ділянках, а потім переходити на кращі.

Виганяти овець на пасовиську потрібно якомога раніше (в 5 - 6 год). Вдень, з 11-12 до 14-15 год, тварини повинні відпочивати, бажано біля водопою - на березі річки, проточного ставка. Потім їх знову пасуть до 21-22 ч.

Дуже важливо правильно організувати водопій овець. Нестача води переноситься тваринами значно важче, ніж голодування.

На кожен кілограм сухої речовини корму вівця споживає 2-3 л води. Добова потреба овець у воді залежить, від пори року, кормів, віку, фізіологічного стану і т. д. Дорослі вівці за день випивають 3-4 л, а в жарку погоду - до 6 л. Напувати овець слід 2-3 рази влітку і 1-2 рази в осінньо-зимовий період, коли потреба у воді зменшується.

Температура води для напування овець повинна бути не нижче 8 .. 10 ° С. Дуже холодна вода (зимові водопої з річок, ополонок), поїдання вівцями снігу для втамування спраги можуть, викликати простудні захворювання.

Краще за все для водопою брати воду з шахтних і артезіанських колодязів, можна також використовувати річки, проточні ставки і озера.


Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 270; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ