ВИБІР ІНШИХ ЗАСОБІВ МЕХАНIЗАЦIЇ, IНСТРУМЕНТУ ТА IНВЕНТАРЯ

Крім ведучої машини – баштового крану також визначаемо потребу в інших технічних засобах, які необхідні для виконання мурувальних робіт та улаштування монолітного залізобетонного каркасу (табл. 7).

Таблиця 7

Вибір машин, механізмів, енергетичного оснащення, засобів підмощування, унструменту, інвентарю

ТЕХНОЛОГІЯ ВИКОНАННЯ РОБІТ

Для мурування використовують цеглу керамічну і силікатну стандартних розмірів, мілкі блоки керамічні, силікатні. Якість використаних матеріалів для мурування повинна відповідати діючим стандартам.

Для вирівнювання постелі кладки та зв'язування окремих каменів у єдиний моноліт використовують будівельні розчини. Вони повинні бути досить міцними, щоб передавати навантаження від одного каменя до іншого, зменшувати волого-, повітро- та звукопроникність, забезпечувати необхідні технологічні якості. Зважаючи на різноманітні умови експлуатації змурованих конструкцій, а отже, і відповідні вимоги до будівельних розчинів, використовують різноманітні розчини, які забезпечують в тих чи інших умовах експлуатації відповідні властивості швів, а отже, в значній мірі і кладки в цілому.

Суцільна кладка виконується із повно-, або пустотілої цегли стандартної 250х120х65 або полуторної 250х120х88 мм. Товщину стін обов'язково приймають кратною половині довжини цегли 0,5, 1, 1,5, 2, 2,5, 3. Середня товщина горизонтальних швів 12 мм, вертикальних ‑ 10 мм, допускається товщина швів до 15 мм і не менш 10 мм для горизонтальних і 8 мм для вертикальних.

Щоб забезпечити монолітність кладки, обов'язково передбачають перев'язку поперечних і поздовжніх вертикальних швів за одно- або багаторядною системою. Однорядну ще називають дворядною, або цепною системою перев'язки швів. В однорядній системі передбачають почергову кладку поперечикових і ложкових рядів, а в багаторядній ‑ декілька ложкових (до п'яти) перекриваються одним поперечиковим. У багаторядній кладці кожним рядом перекриваються тільки поперечні вертикальні шви, а поздовжні перекриваються тільки поперечиковим рядом. Щоб забезпечити перевязку, цеглини кожного поздовжнього ряду зміщують відповідно до попереднього на половину. Щоб забезпечити монолітність кладки, треба виконувати правила розрізки, які передбачають відповідне розміщення її рядів, розділення кожного з них на окремі камені та розміщення швів у суміжних рядах (рис. 1).

Перше правило розрізки вимагає, щоб постіль всіх каменів в рядах була перпендикулярною до діючих на них сил, а якщо останні направлені під деяким кутом, то камені повинні їх сприймати, виключаючи їх зміщення. Тому допустимий кут відхилення від вертикалі діючої сили Р повинен бути не менш ніж в два рази меншим кута тертя каменю по каменю, тобто не перевищувати 15…17°.

Друге правило розрізки вимагає, щоб масив кладки розподілявся на окремі камені системою вертикальних площин (швів), одні з яких перпендикулярні до горизонтальних рядів, а інші паралельні їм. Виконання цього правила обов'язкове, щоб запобігти розклинюванню рядів або зколюванню частин каменів.

Третє правило передбачає перев'язку вертикальних швів, яка виключає збіг у суміжних рядах кладки поперечних і поздовжніх, щоб кладка не могла розрізатися на окремі стовбчики, які, вигинаючись, можуть розвалити її.

Рис. 1. Елементи кладки і правила її розрізки: а ‑ елементи кам'яної кладки; б ‑ розшиті шви; в ‑ дія на кладку похилої сили; г, д ‑ відповідно правильне і неправильне розташування площин розрізки; е – кладка без перев'язування швів; є ‑ кладка з перев'язуванням швів; 1 ‑ поперечик; 2 ‑ ложок; 3 ‑ постіль; 4 ‑ горизонтальний шов; 5, 6 ‑ вертикальні поздовжній і поперечний шви; 7, 9, 10 ‑ зовнішня і внутрішня ложкові й поперечикові версти; 8 ‑ забутка; 11, 12, 13 ‑ розшиті шви (відповідно неповний, угнутий і опуклий)

Головні елементи кам'яної кладки називають за назвою сторін цегли: поперечик, ложок, постіль, а також за видами швів: горизонтальний, вертикальний поздовжнiй і поперечний. Виділяють також зовнішню і внутрішню, поперечикові і ложкові версти, забутку. Розшиті шви використовують випуклий, увігнутий та неповний.

Армування кладки використовують для підвищення несучої спроможності цегляних конструкцій. Сума діаметрів арматурної сітки (товщина) повинна бути на 4 мм меншою товщини шва, в який вона вкладається, а середня товщина швів не повинна перевищувати установлених нормативів. Найчастіше використовують сітки з перехресним розміщенням стержнів, рідше ‑ зігзагом, тоді діаметр арматури допускається до 8 мм. Відстань між окремими стержнями сіток повинна бути від 30 до 120 мм.

Сітки, як правило, ставляться в горизонтальні шви, вони сприймають відповідні поперечні розтягувальні зусилля, перешкоджуючи руйнуванню цегли при згинанні та розтягненні. Але для окремих видів конструкцій з цегли, які експлуатуються в сейсмічних районах або розраховані на сприйняття розтягувальних зусиль вздовж стовпів та інших кам'яних конструктивів, можуть у відповідності з проектом устанавлюватися поздовжні стержні та каркаси. Для можливості контролю армування кам'яних конструкцій кінці стержнів сіток повинні виступати в одну з сторін на 2…3 мм, їх кількість передбачається проектом.

Інструмент, інвентар, приладдя для мурування підбирають в комплекті на бригаду чи ланку, щоб забезпечити максимально високу виробку, зменшити витрати ручного труда, забезпечити належну якість та безпеку виконання робіт.

Для виконання виробничих операцій використовують (рис.2): розчинну лопатку, якою перемішують розчин в ящику і подають його на стіну; комбініровану кельму, якою розрівнюють розчин, заповнюючи вертикальні шви, підрізають розчин, сколюють цеглу; молоток-кирку для перерубування і вирівнювання цегли; розшивки для обробки поверхні швів та ін.

Для виконання контрольно-вимірювальних операцій використовують рулетку, стальний метр, шнур-причалку, порядовку (кутик або рейка довжиною біля 2 м з пропилами через 77 мм), причальні скоби (для закріплення причалки), гнучкий водяний рівень, будівельний рівень, правило, кутник, вісок.

Рис. 2. Типовий ручний інструмент: а ‑ комбінована кельма; б ‑ кельма для вогнетривника; в ‑ ківш для вогнетривкого розчину; г ‑ молоток-кирка; д ‑ кирка з лезом із твердого сплаву; е ‑ розшивка; є — щуп робочий

Риштування та підмостки використовують для забезпечення зручного для мурування рівня робочого місця, на якому повинні розташовуватися робітники з інструментом і необхідні матеріали. Риштування використовують для мурування стін висотою більше 6 метрів; їх встановлюють, як правило, зовні на підкладки, розміщені на спланованій та добре ущільненій поверхні, закріплюючи до конструкцій, що зводяться, або підвішують до раніше змонтованих елементів каркасів будівель та споруд. Дозволяється використовувати риштування тільки заводського виготовлення у відповідності з їх паспортом та діючими будівельними нормами та правилами. На риштуваннях обов'язково влаштовують робочий настил і нижній захисний, а робоче місце огороджується захисною огорожею стандартної конструкції з улаштуванням бортової дошки, перил та заповнення між ними. Підмостки також використовують заводського виготовлення для кладки багатоповерхових будівель з установкою їх всередені приміщення на перекриття у міру зведення будівлі.

 Використовують блочні та шарнірно-панельні підмостки з відкидними опорами, а також щити площадки, які можуть ставити (обпирати) як на поперечні стіни, так і на вищеназвані підмостки в проміжки між ними, в які не поміщаються стандартні підмостки. Останні мають розмір настилу в плані 5,5х2,5 м, який болтами надійно закріплений до зварної рами із кутиків або швелерів. Висота помостів може змінюватися за рахунок різного положення відкидних опор ‑ 1 м для викладання другого ярусу, 2 м ‑ третього. У разі необхідності їх можна ставити одні на другі і таким чином вести кладку на висоту до 6 м.

Рис. 3. Кладка стін з використанням підйомно-переставних підмостків (а) івишок (б) та схема механізації транспортування розчину за допомогою розчинонасоса (в): 1 ‑ розчинозмішувач; 2 ‑ бункер-живильник; 3 ‑ приймальний бункер; 4 ‑ вібросито; 5 ‑ розчинонасос; 6 ‑ подавальний розчиновід; 7 ‑ зворотний розчиновід; 8 ‑ гумовий розчиновід; 9 ‑ ящик

Підмостки переставляються краном, їх настил, як і риштування, розрахований на навантаження цегли, розчину та робітників, розрахункове навантаження 250 кг/м². Підмостки мають стандартне захисне огородження, яке відповідає нормативам з техніки безпеки. Більш ефективні підйомно-переставні підмостки (рис. 3), бо їх можна поступово підіймати по мірі зведення кладки, залишаючи висоту укладання цегли в стіну на найбільш зручному рівні – 0,6...0,9 метра.

 Цеглу на будівельний майданчик доставляють бортовими автомобілями на піддонах із різноманітними пристроями, які виключають її падіння з піддонів. Вивантажують кранами, доставляючи безпосередньо на робоче місце мулярів, або на склад, де можуть складувати в два яруси. Ефективний спосіб подачі високоякісної цегли без піддонів за допомогою спеціальних захватів. У суху жарку пору необхідно передбачувати попереднє замочування червоної цегли, щоб виключити швидкий відтік води з розчинів. Для цього передбачають на будівельному майданчику спеціальний заповнений водою басейн, в який на декілька хвилин ставиться піддон з цеглою перед її використанням.

Будівельний розчин готують на центральних розчинних вузлах з високою механізацією та автоматизацією всіх процесів і точним дозуванням всіх компонентів та якісним їх змішуванням. Розчин доставляють на об'єкт автосамоскидами з дооснащеним кузовом, щоб виключати витікання розчину, або спеціальними авторозчиновозами. На будівельному майданчику розчин вивантажують у спеціальний розчинозмішувач у зоні дії крану. У розчинозмішувачі розчин безпосередньо перед подачею на робоче місце муляра перемішується та доводиться до робочої консистенції. У розчин по необхідності добавляють воду та домішки-пластифікатори, щоб надати розчину необхідні властивості. Із розчинозмішувача розчин вивантажується в роздаточний бункер, який краном подається до робочих місць мулярів і невеликими порціями вивантажується в кожен з ящиків для розчинів. Кількість розчину, що подається кожного разу, розраховується так, щоб він вироблявся за 15…20 хв і не втрачав при цьому своїх головних технологічних властивостей.

Такий спосіб підготовки та подавання будівельного розчину значно зменшує трудомісткість процессу за рахунок виключення важкої ручної операції з перемішування розчину та доведення його до робочої консистенції безпосередньо перед використанням. Транспортування до робочого місця розчину безпосередньо в ящиках менш ефективно, бо крім того, що займає багато часу, розчин потім треба вручну доводити до робочої консистенції.

Процес цегляної кладки складається з таких головних операцій: установка та перестановка порядовок і причалок; подача та розкладка цегли та розчину; кладка на вуглах і перетинах стін маяків на 4…5 цеглин зі збіговою штрабою; укладка цеглини у верстові ряди, а також улаштування забутки та розшивки швів (рис. 4). Порядовки встановлюють по нівеліру на вуглах і через 12 м прямих участків. На порядовки виносять відмітки низу та верху пройомів і відмітки низу всіх монтажних елементів (перемичок, плит, ферм та інші).

Рис. 4. Установлення причалки і способи укладання цегли: а ‑ установлення причалки за допомогою порядовки; б, в ‑ те саме, за допомогою спеціальної скоби; г ‑ кладка поперечикового ряду зовнішньої версти вприсик; з ‑ підрізкою; д ‑ те саме, упритиск; е ‑ те саме, вприсик; є ‑ кладка забутки упівприсик; 1 ‑ інвентарна металева порядовка; 2 ‑ причалка; 3 ‑ повзун для закріплення і переміщення причалки; 4 ‑ скоби для закріплення порядовки до стін; 5 – притискна цеглина; 6 ‑ маякова цеглина; 7 ‑ кінець скоби, що забивають у шов кладки; 8 ‑ ручка скоби для намотування причалки; 9 ‑ кінець скоби для закріплення причалки; 1...IV ‑ послідовність виконання прийомів кладки

Рис. 5. Схеми організації робочих місць і праці у ланці мулярів: а ‑ робоче місце ланки мулярів під час кладки простих стін; б ‑ графік зміни продуктивності праці муляра; в ‑ схема роботи ланки «двійки» під час кладки стін у 1¹/2 цеглини (4 ‑ зовнішньої ложкової версти; 5 ‑ те саме, внутрішньої; 6 – кладка забутки); г ‑ схема роботи ланки «трійка» під час кладки стін у 2 цеглини (7 ‑ внутрішньої ложкової верстви; 8 ‑ те саме, зовнішньої поперечникової верстви; 9 – те саме, внутрішньої); д ‑ схема роботи ланки «п'ятірка» під час кладки стін у дві цеглини (10 ‑ кладка ложкової верстви; 11 ‑ те саме, поперечникової); е ‑ схема роботи ланки «шістка» під час кладки стін у 2 цеглини (12 ‑ кладка ложкового ряду; 13 ‑ те саме, поперечникового); 1 ‑ стіна, що зводиться; 2 ‑ ящики з розчином; 3 ‑ пакети цегли; М1, М2 ‑ розміщення мулярів; / ‑ робоча зона; // ‑ зона матеріалів; /// ‑ допоміжна зона; В ‑ муляр вищого розряду; Н ‑ те саме, нижчого

Причалку натягають між порядовками (або причальними скобами) для зовнішньої версти по кожному ряду, для внутрішнього через 3…4 ряди, через кожні 4…5 м укладають маячну цеглу, щоб запобігти провисанню причалки, шви розшивають у міру викладання кожних 3…4 рядів цегли. Для забезпечення належних якості та продуктивності робіт дуже важливо раціонально організувати робоче місце муляра, в межах якого знаходяться як сама конструкція, що зводиться, так і необхідні для процесу матеріали, інструмент, оснащення. Також важливе забезпечення можливості транспортування останніх, а також вільного переміщеня робочих (рис. 5). Робоче місце муляра складається з трьох зон: робочої, матеріалів і допоміжної, загальна ширина яких 2,4…2,8 м. Зважаючи на те, що продуктивність праці муляра суттєво залежить від висоти рівня кладки (вона найвища при висоті кладки 0,5-0,6 м від рівня робочого місця), треба старатися забезпечувати близькі до цієї висоти умови виконання робіт. Тому, висоту ярусу приймають до 1,2 м і тільки при значній товщині стін (3 цеглини і більше) 0,9 м. Останнім часом все частіше використовують сучасні підмостки (див. рис. 4.6,а,б), висота робочого настилу яких може змінюватися поступово у міру зведення стіни, забезпечуючи практично оптимальну висоту від рівня робочого місця.

Процес викладання стін організовують поточно-розчленованим методом, за якого бригада працює на захватці (частині поверху будівлі), яка в свою чергу разбивається на ділянки для кожної ланки.

Склад ланки залежить від складності робіт і може бути від двох до п'яти чоловік. Робочі більш високої кваліфікації (IV…V розрядів) виконують більш складні операції (укладають маяки, установлюють порядовку, натягують причалку, викладають наружну версту), а муляри нижчої кваліфікації більш прості.

Склад бригади або розміри захватки підбирають таким чином, щоб на захватці на висоту ярусу робота виконувалась мінімум за зміну або цілу кількість змін. Роботу в другу зміну, як правило, організовують невеликим складом і готують фронт робіт для першої зміни: подають та розвантажують матеріали, монтують залізобетонні елементи, установлюють засоби підмощування та ін.

Бригада виконує работи почергово на захватках поярусно, даючи змогу в другу зміну готувати фронт робіт як на одній, так і на другій захватках.

Під час виконання мурувальних робіт, як і інших, ведуть контроль якості: вхідний, технологічний та приймальний, а за методами організації: внутрішній та зовнішній.

Відхилення в розмірах і положенні кам’яних

конструкцій від проектних

№ п/п	Конструкції які перевіряють	Граничні відхилення, мм.		Контроль
		З цегли, керамічних та природних каменів правильної форми, з крупних блоків. Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 990; Мы поможем в написании вашей работы! Поделиться с друзьями: ⇐ Предыдущая12345Следующая ⇒ Мы поможем в написании ваших работ! . . © 2014-2024 — Студопедия.Нет — Информационный студенческий ресурс. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав (0.021)