Міфологія та релігія давніх слов’ян
Слов'янські племена, які належали до індоєвропейської групи народів, з найдавніших часів жили на території Європи і були місцевим автохтонним (корінним) населенням. Праслов'яни займали територію між Дніпром і Дністром, Прикарпаттям і аж до Повіслення. їх історію можна починати з II тис. до н.е. Важливе місце у житті східних слов'ян займали численні обрядові свята, що відносилися до настання весни й початку польових робіт (веснянки), літнього сонцестояння (Івана Купала), збору врожаю, а також зимові щедрівки, колядки тощо. Вірування слов'ян називали язичництвом. Вони обожнювали Сонце, Місяць, явища природи, річки, озера, ліси. Одним з головних богів у слов'ян вважався Велес —захисник худоби. Давні слов'яни вірили в загробне життя, про що свідчать уже згадані поховальні обряди. У прикладному мистецтві слов'ян простежуються своєрідні стилі — “звіриний” і “геометричний”. Отже, слов'яни здавна розселялися в Східній Європі і на території сучасної України; їх племена займалися землеробством, скотарством, ремеслами, торгівлею. Слов'янські родові общини поступово перетворювалися в сусідські, з'явилися приватна власність і майнова нерівність. Утворювалися державні союзи племен на чолі з правителями-князями, в руках яких зосереджувалися влада і багатства.
Запровадження християнства в КР.
Запровадження християнства на Русі (988) сприяло зміцненню державності, розповсюдженню писемності, ств. визначних пам’яток літератури. Під його впливом розвивалися живопис, кам’яна архітектура, музичне мистецтво, розширювалися і зміцнювалися культурні зв’язки з Візантією, Болгарією, країнами Зх.Європи. Християнство: внесло позитивні зміни у світогляд людей (після страху перед стихійними силами природи, хр-во плекало надію на порятунок, почуття захоплення навколишнім світом); справило великий вплив на розвиток духовної культури К.Русі. (Літературною мовою стала церковнослов’янська); виникла потреба ознайомити віруючих з Біблією, а також історією християнства; .У Київській Русі досить швидко виник свій жанр літератури – літописання. ( «Повість временних літ»(1113р) ; «Повчання Володимира Мономаха своїм дітям» (поч..XII ст.); З’явився новий вид літератури – житія святих. У цих релігійно-біограф. Творах розповідалось про життя мучеників, аскетів і святих. ( «Києво – Печерський патерик» ; «Слово о полку Ігровім» (1187р); Князь Володимир розпорядився збудувати школу для дітей знаті; . Справило великий вплив на розвиток кам’яної архітектури. ( Десятинна церква 989-996 рр. ; Софіївські собори у Києві); Супроводжувалося формуванням нових традицій у образотворчому мистецтві. В кн. XI ст. склалася київська іконописна школа; Високого рівня сягнуло ювелірне мистецтво древньоруських майстрів; Із запровадженням християнства на Русі пісенне мистецтво стало складовою частиною богослужіння.
|
|
|
|
|
|
Писемність та освіта в КР. Літопис як феномен давньоруської культури
Проникнення християнства на Русь зумовило виникнення у східних слов’ян письма, якого потребувала держава і церква. Це письмо називалось «кирилиця», воно прийшло на Русь разом із писцями і богослужебними книгами із Болгарії. писемність була поширена серед простого люду. Оригінальними пам’ятками давньоруського письма є графіті ХІ – ХІV ст., що містяться на стінах Софійського собору, Кирилівської церкви. Розвиток освіти у Київській Русі грунтується на власних національних традиціях та використанні античного і болгаро-візантійського досвіду шкільного навчання. Поширенню грамотності сприяло запровадження християнства. Утворилися три типи шкіл: палацова школа підвищеного типу, школа «книжного вчення» для підготовки священників та світська (приватна) школа домашнього навчання, переважно для купецького і ремісничого населення. Найдавнішими літописними творами, що дійшли до нашого часу, є "Повість временних літ", "Київський літопис" (XII ст.) та "Галицько-Волинський літопис" (XIII ст.). "Повість временних літ".
Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 572; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!