Некорисливі злочини проти власності.



НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА ТА КРИМІНОЛОГІЇ

 

 

ПРОБЛЕМИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ

 

Навчально-методичний комплекс

для студентів денної та заочної форм навчання в магістратурі

 

 

Київ

2010

УДК 343

Рекомендовано до друку навчально-методичною радою Національної академії прокуратури України (протокол №......від.....200.... року).

Проблеми кримінально-правової кваліфікації: Навчально-методичний комплекс для денної форми  навчання в магістратурі / А. М. Орлеан,  Н. М. Ярмиш. – К.: ІПК Національної академії прокуратури України, 2009.  –  ? с.

 

Навчально-методичний комплекс із дисципліни «Проблеми кримінально-правової кваліфікації» складається з тематичного плану, навчальної програми, робочої програми й інших матеріалів, необхідних для успішного її засвоєння та набуття навичок практичного застосування отриманих знань.

Рецензенти

А.В. Савченко –доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри кримінального права Київського національного університету Внутрішніх справ України.

С.Г. Стеценко – доктор юридичних наук, професор, завідуючий кафедрою теорії держави і права національної академії прокуратури України.

 

Відповідальний за випуск

 ..............................................

 

      © Національна Академія прокуратури України, 2009

 

 

 

 

Зміст

1. Вступ…….…………………………………………………………………

2. Тематичний план  дисципліни…………………………………………

3. Програма навчальної дисципліни …………………………….............

4. Робоча програма навчальної дисципліни

5. Додаткова література…………………………………………………  

6. Питання для самоконтролю та підготовки до заліку……………..

 

 

ВСТУП

__________________________________________________________________

                                            

Навчально-методичний комплекс із дисципліни «Проблеми кримінально-правової кваліфікації» містить тематичний план, навчальну програму, робочу програму й інші матеріали, необхідні для успішного її засвоєння та набуття навичок практичного застосування отриманих знань.

Програма курсу  «Проблеми кримінально-правової кваліфікації» для студентів   Національної академії прокуратури України визначає коло питань, до яких повинен звернутись майбутній магістр задля поглиблення своїх знань із кримінального права.

Навчальна дисципліна “Проблеми кримінально-правової кваліфікації” має озброїти майбутніх прокурорів знаннями, які допоможуть їм подолати складнощі, що виникають у процесі встановлення відповідності ознак вчиненого суспільно-небезпечного діяння ознакам конкретного складу злочину, тобто ознакам, що передбачені у Кримінальному кодексі. Стосовно тлумачення ознак практично усіх складів є певні суперечності. По-перше, Кримінальному кодексу, як і будь-якому іншому закону, притаманні недоліки: деякі невизначеності, термінологічні розбіжності, стилістичні розпливчатості. По-друге, Кримінальний кодекс містить значну кількість так званих „оціночних понять”, зміст яких не формалізований. Крім того, складнощі іноді випливають з прогалин у знанні теорії кримінального права. Усі ці фактори, на жаль, інколи породжують на практиці застосування в тотожних ситуаціях різних статей Кримінального кодексу, що є неприпустимим. Навчальна дисципліна „Проблеми кримінально-правової кваліфікації” надає знання щодо основних етапів та прийомів кваліфікації, вивчає типові помилки, проблеми розмежування суміжних злочинів та практику застосування норм кримінального права тощо.

Методологічною основою для засвоєння матеріалу із курсу „Проблеми кримінально-правової кваліфікації” є знання кримінального права як науки. Тому вивчення дисципліни повинно базуватися не тільки на статтях Загальної і Особливої частин Кримінального кодексу, а й на відповідних положеннях Конституції України, міжнародного, цивільного, адміністративного права, кримінології, філософії, психології, на розумінні теорії держави і права.

Викладання курсу  «Проблеми кримінально-правової кваліфікації» передбачає використання усіх відомих форм організації навчального процесу: проблемно-оглядових лекцій, практичних занять, семінарів, консультацій, самостійної роботи тощо.

 Підсумковий контроль знань здійснюється у формі диференційованого заліку. При підготовці до заліку обов’язковим є вивчення відповідних Постанов Пленуму Верховного суду України. Крім рекомендованої літератури, студенти можуть використовувати будь-які підручники з кримінального права та коментарі Кримінального кодексу.

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ

з/п

Назва теми

Всього

Всього аудиторних

Лекції

Семінари

Практичні заняття

 Індивідуальна робота

Самостійна робота Консультації

Консультації

Вид контролю
Зал.
1 2 3

4

5 6 7 8 9 10 11

 

1.  Поняття та види кримінально-правової кваліфікації 6

4

2     2    
2.  Кваліфікація злочинів проти життя та здоров’я. 16 

12

2 2 4   4    
3. Кваліфікація злочинів в сфері службової діяльності.   10  4

2      
4.   Кваліфікація злочинів проти власності.   12 8

4

2 6   4    
5. Кваліфікація злочинів в сфері господарської діяльності   10 6

2

2 2   4    
  Всього 54  36 

12

10   14   18     
                       

 

 

 

ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

_____________________________________________________________

 

Тема 1. „Поняття та види кримінально правової кваліфікації”.

Поняття кримінально-правової кваліфікації. Процес та результат кваліфікації. Формула кваліфікації. Види кваліфікації. Значення офіційної кваліфікації. Значення неофіційної, зокрема, «побутової» кваліфікації. Роль роз’яснень Пленуму Верховного суду України для правильної кваліфікації. Етапи кваліфікації. Співвідношення кваліфікації і процесу доказування. Зміна кваліфікації при зміні об’єму фактичних даних.

Кваліфікація при конкуренції норм. Відмінність конкуренції норм від їх колізії та від ідеальної сукупності злочинів. Конкуренція загального та спеціального складів злочинів. Конкуренція спеціальних складів злочинів. Проблема конкуренції частини та цілого. Кваліфікація діянь, вчинених за обставин, які усувають злочинність діяння.

Поняття злочину. Матеріальна та формальна ознаки злочину. Співвідношення суспільної небезпечності та кримінальної протиправності. Поняття малозначності діяння. Проблема законодавчого визначення малозначності.                       

Склад злочину. Співвідношення понять «злочин» і «склад злочину». Елементи й ознаки складу злочину. Роль факультативних ознак «загального» (абстрактного) складу злочину у конкретному складі. Значення об’єкта для кваліфікації злочинів. Співвідношення об’єктивної стороні злочину та складу злочину. Проблема замаху на усічений склад злочину. Проблема визначення вини у формальних складах злочинів. Казус у кримінальному праві, його відмінність від злочинної недбалості. Значення фактичної помилки для кваліфікації діяння.

  

Рекомендована література за темою 1 “Поняття та види кримінально-правової кваліфікації”

1. Андрушко П. Кваліфікація злочинів // Вісник прокуратури. – 2003. - №12. – С. 48-55.

2. Бурчак Ф.Г. Квалификация преступлений. 2-е изд., доп. – К.: Политиздат Украины, 1985. – 180 с.

3. Вапсва Ю.А. Особливості кваліфікації злочинів при наявності помилки // Вісник ун-ту внутрішніх справ. – 2000. – Вип. 10. – С. 50-55. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів проти особи та її власності. – К.: Юрінком. – 1996. – 143 с.

4. Кваліфікація злочинів: Навчально-методичний посібник / В.В. Лень, Г.Є. Болдарь, М.К. Гнєтнєв, Г.М. Зеленов; МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка, 2009. – 256 с.   

5. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. – К. Атіка, 2002. – 640 с.

6. Короленко М.П. Криміналізація і декриміналізація діянь, які посягають на життя людини // Правова держава. – 2002. – № 4. – С. 62–64.

7. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. - М.: Юристъ, 1999. – 387 с.

8. Кузнєцов В.В., Савченко А.В. Теорія кваліфікації злочинів. – К: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2006. – 300 с.

9.  Куринов Б.А. Научные основы квалификации преступлений. – М.: МГУ, 1984. – 181 с.

10. Лизогуб Я.Г. Методичні рекомендації та пояснення до тем курсу «Кваліфікація злочинів» для слухачів (студентів) ІІІ курсу / МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ.- Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2007. – 48 с.

11. Марін О.К. Кваліфікація злочинів при конкуренції кримінально-правових норм. – К: Атіка, 2003. 

12. Марітчак Т.М. Помилки у кваліфікації злочинів. Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 188 с.

13.  Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч. посібник. – К: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.

14. Навроцький В.О. Принцип заборони аналогії та його дія при застосуванні Кримінального кодексу України 2001р. // Новий кримінальний кодекс України: Питання застосування та вивчення : Матер. Між нар. наук.-практ. конф. (Харків, 25-26 жовтня 2001 р.). – К.-Харків: Юринком Інтер, 2002.

15. Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в следственной и судебной практике. – Киев: Юрінком, 1995. – 208 с.

16. Шапченко С.Д. Кваліфікація злочинів як соціально-правове явище: Основні юридичні аспекти // Альманах кримінального права: збірник статей. Вип. 1 / Відповід. ред. П.П. Андрушко, П.С. Берзін. – К: Правова єдність, 2009. – 424 с. – С. 415-423.

 

 Тема 2. „Проблеми кваліфікації злочинів проти життя та здоров’я”

Система розділу «Злочини проти життя та здоров’я особи».  Проблема співвідношення понять «особа» та «людина». Об’єкт злочинів проти життя та здоров’я.

Злочини проти життя.Законодавче визначення вбивства. Поняття протиправності як ознаки вбивства. Співвідношення вбивства із правомірним позбавленням життя з обставин, що виключають протиправність діяння. Визначення початку й закінчення життя людини у кримінальному праві та значення вирішення цього питання для кваліфікації злочину. Людина – потерпіла особа чи предмет злочину?

Умисне та необережне вбивство. Значення розмежування непрямого умислу та злочинної недбалості для правильної кваліфікації вбивства за формою вини. Види умисного вбивства: за обтяжуючих обставин; за пом’якшуючих обставин; без обтяжуючих і пом’якшуючих обставин.

Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах. Види обтяжуючих обставин, їх систематизація та характеристика. Проблема усвідомлювання суб’єктом злочину певних ознак щодо потерпілого (вік, вагітність). Співвідношення вбивства на замовлення із вбивством з корисливих мотивів. Проблема видів співучасті при вчиненні вбивства за попередньою змовою групою осіб. Вирішення цих питань у Постанові Пленуму Верховного Суду України. Правила кваліфікації вбивства за наявності кількох обтяжуючих обставин.

Відмежування умисного вбивства від необережного та від тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. Особливості кваліфікації умисного вбивства, поєднаного з посяганням на відносини власності (статті 115, 185–187, 189). Співвідношення умисного вбивства особи у зв’язку з виконанням нею службового чи громадського обов’язку із іншими вбивствами вчиненими у зв’язку з виконанням потерпілим певних функції (статті 112, 348, 379, 400, 443). Особливості моменту закінчення перелічених злочинів.

Умисні вбивства за пом’якшуючих обставин. Проблеми, що виникають у практиці застосування статей «Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання», «Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини», «Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця». Поняття перевищення меж необхідної оборони. Проблема спричинення смерті в процесі затримання. Кваліфікація при конкуренції норм, що передбачають вбивства за обтяжуючих і пом’якшуючих обставин.

Умисне вбивство без обтяжуючих і пом’якшуючих обставин. Проблеми застосування частини 1 статті 115. Кримінально-правова оцінка евтаназії..  

Проблеми кваліфікації доведення до самогубства. Тлумачення об’єктивних ознак цього злочину. Визначення залежності потерпілого від винного. Спірні питання суб’єктивної сторони цього злочину.

Особливості конструкції складу злочину, що передбачає погрозу вбивством. Відмежування від готування та замаху на вбивство. Поняття реальності погрози. Питання про можливість замаху на погрозу вбивством.

Злочини проти здоров’я, їх загальна характеристика.

Тілесні ушкодження та їх види за ступенем тяжкості: тяжкі, середньої тяжкості, легкі. Розподіл на види легких тілесних ушкоджень. Критерії визначення ступеня тяжкості тілесного ушкодження (медичний, економічний, естетичний). Значення розподілу тілесних ушкоджень на види для кваліфікації насильницьких злочинів проти власності. Відмінність умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого від умисного вбивства та вбивства, вчиненого через необережність. Умисне тяжке тілесне ушкодження за пом’якшуючих обставин. Проблема кваліфікації умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, що заподіяно в стані сильного душевного хвилювання. Кримінальна відповідальність за необережні тілесні ушкодження. Кваліфікуючі ознаки тілесних ушкоджень. Співвідношення катування із тілесними ушкодженнями. Проблеми застосування статті «Побої та мордування». Відмінність побоїв від тілесних ушкоджень.

Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної хвороби. Особливості конструкції складу цього злочину. Поняття поставлення іншої особи в небезпеку зараження. Специфіка суб’єктивної сторони. Зараження венеричною хворобою. Момент закінчення цього злочину. Незаконне проведення аборту. Відмежування від тяжкого тілесного ушкодження (переривання вагітності).

Злочини у сфері медичного обслуговування. Їх загальна характеристика та види. Проблеми застосування відповідних статей. Неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби; розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби; незаконна лікувальна діяльність; ненадання допомоги хворому медичним працівником; неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником; порушення прав пацієнта; незаконне проведення дослідів над людиною; порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини; насильницьке донорство; незаконне розголошення лікарської таємниці.

Злочини, які становлять небезпеку для життя чи здоров’я особи. 

Залишення в небезпеці та ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Спільні риси та розмежування цих злочинів. Особливості конструкцій складів кожного. Проблеми встановлення причинного зв’язку. Неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей. Особливості суб’єктивної сторони. Проблема кваліфікуючих ознак цього злочину.

Проблеми вдосконалення законодавства про злочини проти життя та здоров’я особи.

 

Рекомендована література за темою 2 „Злочини проти життя та здоров’я”

1. Антонян Ю. Понятие особой жестокости и преступления с особой жестокостью // Соц. Законность. – 1990. – № 6. – С. 53–55.

2.  Бавсун М., Вишнякова Н. Влияние направленности умысла на квалификацию убийств, совершаемых при отягчающих обстоятельствах // Уголовное право, 2006. - №1. – С. 7-10.

3. Бавсун М., Вишнякова Н. Проблемы квалификации убийства, сопряженного с иными преступлениями // Уголовное право. – 2004. – № 4. – С. 7–9.

4. Байлов А.В. Питання кваліфікації посягань на життя та здоров’я особи, що вчинені в стані сильного душевного хвилювання // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22–23 квітня 2004 р. / Редкол.: В.В. Сташис (голов. ред.) та ін. – К.–Х.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 78–81.

5. Баулин Ю.В. Причинение вреда с «согласия потерпевшего» как обстоятельство, исключающее преступность деяния. – Х.: Кроссроуд, 2007. – 96 с.

6. Баулін Ю.В. Протиправність як ознака вбивств // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22–23 квітня 2004 р. / Редкол.: В.В. Сташис (голов. ред.) та ін. – К.–Х.: Юрінком Інтер, 2004. – C. 18–20.

7. Борзенков Г.Н, Квалификация преступлений против жизни и здоровья. – М.: ИКД Зерцало. – М., 2005. – 144 с.

8. Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья. – Х.: Консум. 1995. – 99 с.

9. Бородин С.В. Преступления против жизни. – СПб: Юридический центр Пресс, 2003. – 467 с.

10.  Бурдін В.М. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання: Монографія. – Львів: ПАІС, 2006. – 200 с.

11. Волкова Т. Правовая защита права на жизнь новорожденного // Законность. – 2004. - №4. – С. 6-9.

12. Гайдар Е.А. Некоторые вопросы квалификации убийств, совершенных по заказу // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ конф. [Харків] 22–23 квітня 2004 р. / Редкол.: В.В. Сташис (голов. ред.) та ін. – К.–Х. : Юрінком Інтер, 2004. – С. 66–69.

13. Ганова Г.О. Проблеми кваліфікації умисного вбивства, вчиненого групою осіб за попередньою змовою // Правові засади підвищення ефективності боротьби зі злочинністю в Україні: Матеріали наук. конф., 15 трав. 2008 р. / Ред. кол.: В.І. Борисов (голов. ред.) та ін.– Х.: Право. – С. 66-70.

14. Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений. Закон, теория, практика. – М.: АО ЦентрЮрИнфоР, 2000. – 316 с.

15. Головкин Б. Корисливі мотиви тяжких насильницьких посягань. Теоретичний аналіз та емпіричний досвід // Вісник прокуратури. – 2007. – № 11 (77). – С. 49–57.

16. Єгорова В.О. Визначення часових меж життя людини: кримінально-правові аспекти // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2007. – № 1. – С. 162–169.

17. Загородников Н.И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1961. – 278 с.

18. Куц В., Тренева Я. Рецензия на монографию Капинус О.С. Эвтаназия как социально-правовое явление. – М., 2006 // Уголовное право. – 2007. - № 5. – с. 133-137.

19. Мельник М., Хавронюк М. Вбивство на замовлення – деякі аспекти кримінологічної характеристики та проблеми кваліфікації // Право України. – 1997. – № 7. – С. 45–49.

20. Музика А.А. Вбивство // Деякі міркування щодо кримінально-правових досліджень в Україні (2001–2003 рр.) // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22–23 квітня 2004 р. / Редкол.: В.В. Сташис (голов. ред.) та ін. – К.–Х.: Юринком Інтер, 2004. – С. 14–18.

21. Навроцький В.О. Злочини проти особи: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І. Франка. – Львів, 1997. – 48 с.

22. Орлеан А.М. Людина – потерпіла особа чи предмет злочину? // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22–23 квітня 2004 р. / Редкол.: В.В. Сташис (голов. ред.) та ін. – К.–Х.: Юринком Інтер, 2004. – С. 54–57.

23. Остапенко Л.А. Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Серія юридичні науки. – 2002. – Вип. 46. – С. 149–153.

24. Панов Н.И. Проблемы квалификации умышленных убийств, совершенных в соучастии // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22–23 квітня 2004 р. / Редкол.: В.В. Сташис (голов. ред.) та ін. – К.–Х.: Юринком Інтер, 2004. – С. 24–30.

25. Пелих О.Л. Відмежування вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК) від залишення в небезпеці (ст. 135 КК) // Юриспруденція: теорія і практика. – 2007. – № 5 (31). – С. 28–33.

26. Пилипчик П., Мельник М. Проблеми кваліфікації умисного вбивства, вчиненого на замовлення // Право України. – 1999. – № 2. – С. 31–35.

27.  Попов А.Н. Убийства при отягчающих обстоятельствах. – СПб: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2003. – 898 с.

28. Рябчинська О.П. Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини: аналіз складу злочину // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22–23 квітня 2004 р. / Редкол.: В.В. Сташис (голов. ред.) та ін. – К.–Х.: Юринком Інтер, 2004. –С. 81–84.

29. Сташис В.В., Бажанов М.І. Особа під охороною кримінального закону. – Х.: Право, 1996. – 224 с.

30. Шаргородский М.Д. Преступления против жизни и здоровья. – М.: Юрид. изд-во Министерства юстиции СССР, 1947. – 511 с.

31. Шепелєва Н.В. Про систему обставин, що обтяжують відповідальність за умисне вбивство // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22–23 квітня 2004 р. / Редкол.: В.В. Сташис (голов. ред.) та ін. – К.–Х.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 57–59.

32. Шеховцова Л.І. Розмежування злочинів, вчинених в стані сильного душевного хвилювання, від деяких суміжних складів злочинів // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки.– К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2007. – Вип. 35. – С. 500–506.

33. Ярмиш Н. Жорстоке поводження як одна з форм доведення до самогубства // Право України. – 1992. – № 7. – С. 45–46.

34. Ярмиш Н.М. К вопросу о причинной связи в преступлениях против жизни и здоровья // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук-практ. конф. [Харків] 22–23 квітня 2004 р. – К.–Х.: Юрінком Інтер, 2004. – 260 c. – С. 51–54.

35.  Ярмиш Н.М. Отграничение доведения до самоубийства от умышленного убийства // Законодательство Украины: состояние, проблемы, перспективы. – Х., УЮА, 1994. – С. 93–100.

 

Тема 3 „Злочини у сфері службової діяльності”.

           Конституція України про підстави та межі діяльності службових осіб. Значення кримінального права в боротьбі з корупцією. Поняття, загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності.

Законодавче визначення службової особи. Види злочинів. Зловживання владою або службовим становищем. Поняття зловживання та його форми. Види наслідків. Мотиви злочину. Суб’єкт. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки. Зміст примітки. Співвідношення зі спеціальними нормами, передбаченими в інших розділах КК, зокрема від заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем.

Перевищення влади або службових повноважень. Поняття перевищення. Види наслідків. Суб'єктивна сторона. Суб’єкт. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки. Відмежування перевищення влади або службових повноважень від зловживання владою або службовим становищем.

Службове підроблення. Предмет злочину. Види діяння. Момент закінчення злочину. Суб'єктивні ознаки. Суб’єкт. Кваліфікуючі ознаки. Відмежування від інших злочинів, пов’язаних з підробленням документів. Проблеми сукупності з іншими злочинами. Співвідношення зі зловживанням владою або службовим становищем.

Службова недбалість. Види діянь. Наслідки. Особливості суб’єктивної сторони. Суб’єкт. Кваліфікуючі ознаки. Відмежування від суміжних злочинів. Одержання хабара. Предмет та його види. Відмінність хабара-підкупу від хабара-винагороди. Способи одержання. Момент закінчення злочину. Замах на цей злочин Суб'єктивні ознаки. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки. Поняття вимагання хабара. Значення інших роз’яснень примітки. Сукупність з іншими злочинами. Відмежування від суміжних злочинів.

Пропозиція або давання хабара. Предмет та його види. Способи давання. Момент закінчення злочину. Суб'єктивні ознаки. Суб’єкт. Кваліфікуючі ознаки. Умови звільнення від відповідальності за давання хабара.

Провокація хабара. Характеристика діяння. Способи провокації пропонування або одержання хабара. Момент закінчення злочину. Особливості мети. Специфіка суб’єкту. Кваліфікуючі ознаки.

Незаконне збагачення. Предмет злочину. Об’єктивні ознаки та момент закінчення злочину. Особливості його відмежування від одержання хабара.

Зловживання впливом. Предмет злочину. Об’єктивні ознаки та момент закінчення злочину. Особливості його відмежування від пропозиції або давання хабара та одержання хабара. Специфіка суб’єкту. Кваліфікуючі ознаки

Злочини у сфері службової діяльності в юридичних особах приватного права та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг. Їх загальна характеристика та види. Проблеми застосування відповідних статей. Зловживання повноваженнями, перевищення повноважень, зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги, комерційний підкуп, підкуп особи, яка надає публічні послуги.

Проблеми вдосконалення законодавства злочини у сфері службової діяльності.

Рекомендована література за темою 3 „Злочини в сфері службової діяльності”

 

1. Альошина О.І. Мета провокації злочину // Актуальні проблеми протидії злочинності в Україні: Матер. наук.-практ. семінару (21 березня 2008 р., Дніпропетровський державний інститут внутрішніх справ). – Д: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2008. – 212 с. . – С. 54-56.

2. Андрушко П.П. Документи як предмет злочинів, склади яких передбачені статтями 357, 358 та 366 КК України // Альманах кримінального права: збірник статей. Вип. 1 / Відповід. ред. П.П. Андрушко, П.С. Берзін. – К: Правова єдність, 2009. – 424 с. 4-77.

3.  Бантишев О.Ф., Кузьмін С.А. Хабарництво: Кваліфікація та документування: практик. Пособ. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2009. – 120 с.

4. Буртовой М.О. Пояття документа в кримінальному праві: кримінально-правове дослідження // Актуальні проблеми протидії злочинності в Україні: Матер. наук.-практ. семінару (21 березня 2008 р., Дніпропетровський державний інститут внутрішніх справ). – Д: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2008. – 212 с. – С. 41-44.

5. Быхалов В.А. Правовые средства регулирования борьбы с коррупцией // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ. – 2002. – № 2. – С.129–134.

6. Волженкин Б.В. Служебные преступления. – М.: Юристъ, 2000. – 368 с.

7. Дзюба Ю.П. Кримінальна відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток. Заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження (аналіз складу злочину): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук за спеціальністю 12.00.08. – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Х.: Національна юридична Академія України імені Ярослава Мудрого, 2008. – 20 с.

8. Дзюба Ю.П. О соотношении родовых объектов должностных преступлений и преступлений против порядка управления // Проблеми законності / Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – 1998. – Вип.. 34. – С. 164-169.

9. Дудоров О. Корупція. Варіації на тему хабарництва // Віче. – 1994. - № 8. – С. 51-54.

10. Євдокимов В. Запобігання корупції серед суддів: правові проблеми // Право України. – 1999. - № 5.

11. Здравомыслов Б.В. Квалификация взяточничества. – М.: Моск. юрид. ин-т, 1991. – 92 с.

12. Іллічів М.О. Кримінальна відповідальність службових осіб у світлі нового кримінального законодавства України // Держава і право. – 2002. – Вип. 15. – С. 421-427.

13. Кальман О. Проблеми боротьбі з корупцією на сучасному етапі державотворення // Вісник академії правових наук України. – 1999. – Вип. 1. – с. 197-202.

14. Камишов О.Л., Рябчий Г.І. Проблеми розмежування корупційних діянь від злочинів у сфері службової діяльності // Актуальні проблеми протидії злочинності в Україні: Матер. наук.-практ. семінару (21 березня 2008 р., Дніпропетровський державний інститут внутрішніх справ). – Д: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2008. – 212 с. – С. 49-52.

15. Камлик М.І., Невмержицький Є.В. Корупція в Україні. – К: Знання, 1998. – 186 с.

16.  Клименко В.А., Мельник Н.И., Хавронюк М.И. Уголовная ответственность за должностные преступления. – Киев, 1996. – 112 с.

17. Коржанский Н.И. Квалификация следователем должностных преступлений. – Волгоград, 1986.

18. Корчева З.Г. Некоторые вопросы ответственности за должностные преступления // Проблеми законності / Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого. – 1996. – Вип. 31. – С. 117-127.

19. Круглов О.М. Про доцільність використання терміну «службова особа» // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2001. – № 3. – С. 153–163.

20. Куц В. Новий Кримінальний кодекс України: яким йому бути. – Харків: Ксилон, 1999.

21. Логінов О.В. Суб’єкт одержання хабара, його правова характеристика // Правова держава. – 2003. - № 3. – с. 95-101.

22. Лукомський В.С. Кримінальна відповідальність за дачу хабара та посередництво в хабарництве: Автореф. дис. ... канд.. юрид. наук. – К., 1996. – 20 с.

23. Ляпунов Ю.И. Должностные преступления: Учебное пособие. – К.: НИиРИО Киевской выс. школы МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1988. – 116 с.

24. Мельник М. Проблемні питання відповідності за одержання хабара, залежно від його розмірів // Вісник Львівського національного університету ім.. Івана Франка. – Серія юридична. – 2001. – Вип. 36. – С. 488-496.

25. Мельник М.І. Проблеми кваліфікації застосування насильства при вимаганні хабара // Проблеми боротьби з насильницькою злочин-ністю в Україні: Зб. матер. наук.-практич. конф. – Харків, 2001. – С. 41–44.

26. Мельник М.І. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. – К. Парламентське видання 2000. – 256 с.

27. Навроцький В.О. Провокація хабара як можливий спосіб боротьби з корупцією // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 4. – С.157–165.

28. Попов І.М. Провокація хабара або крайня (службова) необхідність? // Право і безпека. – 2002. – № 4. – С. 134–137.

29. Прохоренко А. Вимагання хабара як кваліфікуюча ознака одержання хабара // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІ регіональної науково-практичної конференції . 3-4 лютого 2005 р. – Львів: юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2005. – 454 с. - С. 304-307.

30. Светлов А.Я. Ответсвенность за должностные преступления. – К: Наукова Думка, 1978. – 303 с

31.  Старчиков М. Взятка: взгляд на проблему // Юридична практика. – 2002. – 13 березня (№ 11). – С. 11.

32. Тарануха В.П. Хабарництво як вид корупційного діяння // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2002. – № 5. – С. 154–160.

33.  Титаренко О.О. Шляхи запоібагння хабарництву у вищих навчальних закладах І-ІV рівня акредитації // Актуальні проблеми протидії злочинності в Україні: Матер. наук.-практ. семінару (21 березня 2008 р., Дніпропетровський державний інститут внутрішніх справ). – Д: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2008. – 212 с. –  С. 120-122.

34. Хашев В.Г. Проблеми визнання певних категорій працівників суб’єктами злочинів у сфері службової діяльності // Актуальні проблеми протидії злочинності в Україні: Матер. наук.-практ. семінару (21 березня 2008 р., Дніпропетровський державний інститут внутрішніх справ). – Д: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2008. – 212 с.

35. Чепелюк В. Корупція та хабарництво: співвідношення понять // Право України. – 2004. - № 10. – С. 109-114.

 

Тема  4 „Злочини проти власності”

Поняття злочинів проти власності та система розділу.Спірні питання об’єкта. Корисливі та некорисливі злочини проти власності. Класифікація корисливих злочинів проти власності.

Корисливі злочини проти власності, пов’язані з вилученням майна і обертанням його на свою користь або користь інших осіб. Загальне визначення. Характеристика спільних ознак. Поняття протиправності та безоплатності (незворотності). Поняття та характеристика предмета цих злочинів. Фізична, соціальна, економічна та юридична ознаки майна. Поняття «чужого» майна. Відмежування від суміжних злочинів за кожною ознакою предмета. Право на майно та дії майнового характеру як предмет окремих злочинів цієї групи. Спосіб вчинення дій як розмежувальна ознака. Проблеми корисливої мети при обертанні майна на користь інших осіб. Момент закінчення цих злочинів та його значення для вирішення питань про добровільну відмову, співучасть, „переростання” одного злочину в інший.  Типові кваліфікуючі ознаки.

Крадіжка. Зміст таємного способу викрадення майна. Різновиди таємного викрадення. Спільні ознаки крадіжки та грабежу. Відмінність між цими злочинами. Проблема визначення моменту закінчення крадіжки та її практичне значення. Проблема «переростання» крадіжки в більш суспільно небезпечні злочини. Зв’язок цієї проблеми із встановленням моменту закінчення крадіжки. Спільні ознаки та розмежування крадіжки і шахрайства. Відмінність крадіжки від деяких екологічних злочинів. Значення «Примітки» для кваліфікації крадіжки й інших злочинів. Розмір викраденого майна. Його значення для кваліфікації крадіжки та відмежування її від відповідного адміністративного делікту.   

Грабіж. Поняття відкритого способу викрадення. Відмінність грабежу від крадіжки, розбою та вимагання. Момент закінчення грабежу та його переростання в розбій. Зміст погрози при насильницькому грабежу. Проблема «невизначеної» погрози та її практичне вирішення.

Розбій. Особливості додаткового об’єкта. Момент закінчення. Поняття нападу та проблеми, пов’язані з цією ознакою складу злочину. Проблема використання макетів зброї при розбійному нападі. Співвідношення розбою й вбивства з корисливих мотивів. Розбій, грабіж, вимагання, бандитизм. Спільні ознаки та розмежування.

Термінологічні суперечки стосовно формулювання статті «Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання».

Вимагання. Особливості предмета цього злочину. Конструкція об’єктивної сторони. Зміст погрози. Проблеми тлумачення «шантажу» при вимаганні. Спільні ознаки та розмежування вимагання із примушуванням до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань. Відмінність вимагання від розбою та грабежу.

Шахрайство. Особливості предмета. Специфіка способу. Проблема так званого «пасивного обману». Розмежування з крадіжкою, що поєднана з обманом. Відмінність шахрайства від заподіяння майнової шкоди шляхом обману чи зловживання довірою та від збуту підроблених грошей.

Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Поняття майна, що ввірене особі чи перебуває в її віданні. Проблема кваліфікації у разі заволодіння майном, до якого особа має доступ. Значення розмежування присвоєння та розтрати для кваліфікації цього злочину, вчиненого у співучасті. Поняття службової особи та заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем.

Корисливі злочини проти власності, не пов’язані з вилученням майна й обертанням його на свою користь або користь інших осіб. Загальна характеристика та види цих злочинів. 

 Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою. Специфіка об’єктивної сторони. Способи вчинення дій. Співвідношення із шахрайством.

Привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї. Специфіка предмета цього злочину. Відмінність загубленого майна від такого, що забуте. Значення цього для кваліфікації. Відмінність привласнення майна від крадіжки.

Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво. Особливості предмета цього злочину. Види дій, передбачені у різних частинах статті. Визначення наслідків у примітці. Кваліфікуючі ознаки. 

Придбання або збування майна, завідомо здобутого злочинним шляхом. Поняття заздалегідь не обіцяного придбання, збуту та зберігання. Момент закінчення. Відмінність від співучасті у злочинах.

Некорисливі злочини проти власності.

Умисне знищення або пошкодження майна. Специфіка вини у кваліфікованому злочині. Співвідношення із диверсією та масовими заворушеннями.

Необережне знищення або пошкодження майна. Специфіка наслідків. Суб’єктивні ознаки злочину.

Порушення обов’язків щодо охорони майна. Момент закінчення злочину. Зміст наслідків. Суб’єктивні ознаки злочину.

Погроза знищення майна. Специфіка об’єкта. Зміст погрози (способи знищення майна, якими погрожує суб’єкт).

Проблеми вдосконалення законодавства про злочини проти власності.

 

Рекомендована література за темою 4 „Злочини проти власності”

1. Альошин Д.П. Кримінальна відповідальність за розкрадання, вчинені в співучасті: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук за спеціальністю 12.00.08. – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Х.: Університет внутрішніх справ МВС України, 2002. – 19 с.

2. Анісімов Г. М. Зловживання довірою як спосіб вчинення злочину: Поняття і кримінально-правове значення:  Автореф. дис. ... канд. юрид. наук за спеціальністю 12.00.08. – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Х.: Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2003. – 20 с.

3. Антонюк Н. Проблема кримінально-правової кваліфікації незаконного використання електроенергії // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2004. – Вип. 39. – С. 420–427.

4. Берзін П. Про заміну поняття «неоподаткований мінімум доходів громадян» // Вісник прокуратури. – 2007. – № 5. – С. 57–64.

5. Берзін П. Про заміну поняття «неоподаткований мінімум доходів громадян» (продовження) // Вісник прокуратури. – 2007. – № 9. – С. 77–90.    

6. Винокуров В. Соотношение причинения ущерба и противоправности изъятия как признаков хищения // Уголовное право. – 2004. – № 3. – С. 15–17.

7.  Владимиров В.А., Ляпунов Ю.И. Ответственность за корыстные посягательства на социалистическую собственность. – М.: Юрид. лит. 1986. – 224 с.

8. Газдайка-Василишин І.Б. Суспільно-небезпечні наслідки некорисливих злочинів проти власності: проблемні аспекти // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2007. – № 1. – С. 240–245.

9. Галиакбаров Р. Разграничение разбоя и бандитизма // Российская юстиция. – 2001. – № 7. – С. 56–62.

10. Гаухман Л.Д., Максимов С.В. Ответственность за преступления против собственности. – 2-е изд. – М., 2001. – 320 с.

11. Гороховська О.В., Анцупов А.Г. Вимагання, вчинене організованою групою осіб: Деякі аспекти // Держава та регіони: Серия Право. – Дніпропетровськ: ЗІДМУ, 2001. – № 2. – С. 70–76.

12. Гуня І.І. Щодо кримінально-правової оцінки насильницького заволодіння чужим майном // Актуальні проблеми кримінального право та кримінології: матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Донецьк, 24 квітня 2009 р.) / Донецький юридичний інститут ЛДУВС ім.. Е.О. Дідоренка. – Донецьк: „Норд Комп’ютер”, 2009. – С. 125-126.

13. Дорош Л.В. Щодо ефективності застосування законодавства про кримінальну відповідальність за привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем // Питання боротьби зі злочинністю. Збірник наукових праць. Вип.16 / Ред. кол. Ю.В. Баулін (голов. ред.) та ін. – Х. Вид-во „Кроссроуд”, 2008. – С. 27-35.

14. Дудоров О.О. Відповідальність за злочини проти власності: Навч. посібник. – Бердянськ: АРІУ при ЗДУ, 2000. – 148 с.

15. Дячкін О.П. Шляхи підвищення ефективності кримінального законодавства за посягання на електричні мережі , кабельні лініі зв’язку та іх обладнання // Правові засади підвищення ефективності боротьби зі злочинністю в Україні: Матеріали наук. конф., 15 трав. 2008 р. / Ред. кол.: В.І. Борисов (голов. ред.) та ін. – Х.: Право. – С. 79-81.

16. Елисеев С. “Хищение похищенного»: Проблемы квалификации // Уголовное право. – 2008. - №1. – С. 45-49.

17. Ємельянов В.П. Кваліфікація злочинів проти власності. – Х.: Рубікон, 1996. – 123 с.

18. Ільїна О.В. Система обтяжуючих обставин корисливих злочинів проти власності за КК України // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. – Вип. 34. – С. 443–450.

19.  Каплан Е. Возможен ли разбой без нападения? // Социалистическая законность. – 1990. - №12. – 55-56.

20. Колосова В., Поднебесный А. Психическое насилие в форме противоправного психологического воздействия как способ совершения мошенничества // Уголовное право. – 2007. – № 3. – С. 35–39.

21. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів проти особи та власності. – К.: Юрінком. – 1996. – 143 с.

22. Коробов П. Разбой как типичная форма хищения // Уголовное право. – 2006. - №1. – С. 32-36.

23. Кухарук В. Квалификация посягательств на собственность, сопряженных с использованием веществ // Уголовное право. – 2005. – № 4. – С. 32–35.

24. Куц В.Н. Некоторые вопросы уголовной ответственности за вымогательство, связанное с признаками его предмета. – Харьков: Харьковский юридический институт им. Ф.Э. Дзержинского, 1985. – 15 с.

25.  Лопашенко Н., Гладилин В. Уголовная ответственность за временное позаимствование чужого имущества // Уголовное право. – 2003. - №4. – С. 42-44.

26. Мальцев В.В. Понятие хищения // Российская юстиция. – 1995. - №4. – С. 35-37.

27.  Марцев А., Токарчук Р. Вопросы совокупного вменения разбоя или вымогательства и преступлений против жизни // Уголовное право. – 2008. - № 2. – С. 38-41.

28.  Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. – К.: Юрінком, 1996. – 240 с.

29. Панов Н.И. Квалификация преступлений, совершаемых путем обмана и злоупотребления доверием: Учебное пособие. – К.: УМК ВО, 1988. – 80 с.

30. Попова О. Сложности при разграничении бандитизма и вооруженного группового разбоя // Российская юстиция. – 2001. - №5. – С. 52-53.

31. Приймак В. Обманне проникнення у житло громадян з метою вчинення крадіжки // Юридичний вісник України. – 2001. –№ 5 (293). – 1–7 лютого. – С. 7.

32.  Савин Е. Понятие проникновения в жилище или иное хранилище // Законность. – 2003. - №8. – С. 46-49.

33. Сазонов В. Когда хищение считать оконченным? // Советская юстиция. – 1992. - №23-24. – С. 21-25.

34. Упоров, И. Городенцев Г. Понятие присвоения и растраты вверенного имущества в уголовном праве России // Уголовное право. – 2004. - №4. – С. 95-97.

35. Чащина Л. Ошибки квалификации при рассмотрении дел о мошенничестве // Законность – 1998. - №10. – С. 31-33.

 


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 772; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ